Постанова № 37107656, 03.02.2014, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 763/3192/13-а

03.02.14 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кучерука О.В.,

суддів Кукти М.В. ,

Єланської О.Е.

секретар судового засідання Карпова І.І.

за участю сторін:

представник позивача, ОСОБА_2- ОСОБА_5, довіреність № 3035 від 12.11.13

представник відповідача, Управління Пенсійного фонду України в Гагарінському районі м. Севастополя- Коломієць Тамара Сергіївна, довіреність № 5294/07-14 від 02.10.13

розглянувши апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 на постанову Гагарінського районного суду м. Севастополя (суддя Лугвіщик А.М. ) від 18.09.2013 року по справі №763/3192/13-а

за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1,99058)

представник позивача ОСОБА_4 (АДРЕСА_2, 99058)

до Управління Пенсійного фонду України в Гагарінському районі м. Севастополя (пр. Гер. Сталінграду, 56,м.Севастополь,99059)

про визнання дій незаконними щодо відмови у поновленні виплати пенсії та зобов`язання до вчинення певних дій, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Гагарінського районного суду м. Севастополя від 18.09.2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Гагарінського районного суду м. Севастополя від 18.09.2013 року, та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права. Апелянт зазначає, що судом не врахововано рішення Конституційного суду України № 25-рп/2009 від 07.10.2009 року, яким визнані неконституційними положення п.2 ч.1 ст. 59, друге речення ст. 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року, на підставі якого виплата пенсії була припинена

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2013 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_4.

У судовому засіданні 03.02.2014 року представник позивача наполягав на задоволенні апеляційної скарги та просив скасувати рішення суду першої інстанції.

У судовому засіданні 03.02.2014 року представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив рішення суду залишити в силі.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши справу, судова колегія встановила наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 04.11.2004 року виїхала з України до Ізраїлю на постійне місце проживання.

25.09.2012 року позивач звернулася до управління Пенсійного фонду України в Гагарінському районі м. Севастополя з заявою про поновлення виплати пенсії, яка була припинена у квітні 2005 року, у зв'язку з виїздом за межі України (а.с. 5).

Листом за № 155-Н від 02.10.2012 року відповідач відмовив в поновленні виплати пенсії зазначивши, що позивач не надав документи, які засвідчують місце проживання ОСОБА_2, оскільки пенсія виплачується по фактичному місцю проживання пенсіонера у межах України.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що позивач особисто не зверталася до управління Пенсійного Фонду України в Гагарінському районі м. Севастополя і відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не надала заяву встановленого зразку для відновлення їй пенсії та необхідний пакет документів, що визначає право на даний вид пенсії.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права, що регулює спірні правовідносини.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Згідно пункту 2 частини першої статті 49 Закону України № 1058 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно статті 51 вказаного Закону № 1058, у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 N25-рп/2009 визнано неконституційними пункт 2 статті 49 та друге речення статті 51 Закону № 1058.

У відповідності з частиною третьою статті 2 Протоколу N 4 Конвенції про захист прав і основних свобод людини кожна людина має право на вільне пересування і свободу вибору місця проживання. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.

Згідно з частиною другою статті 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

За таких обставин, кожен громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір свого місця проживання, зі збереженням усіх конституційних прав.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що із визнанням неконституційними положень пункту 2 статті 49 та статті 51 Закону України № 1058 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" зникли перешкоди для реалізації позивачем своїх прав на пенсійне забезпечення.

Позивач як громадянин України, незалежно від країни свого проживання, вправі користуватися всіма своїми конституційними правами, в тому числі і на пенсійне забезпечення, а тому відсутні законодавчі перешкоди для виплати пенсій.

Аналіз наведених норм свідчить, що після прийняття рішення Конституційним Судом України, Законом №1058-1V не встановлено підстав для припинення пенсії в разі перебування пенсіонера за кордоном.

Відповідно до частини другої статті 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.

Зважаючи на наведене заява пенсіонера від 25.09.2012 року є підставою для поновлення виплати пенсії позивачу, а дії відповідача щодо відмови позивачу у відновленні нарахування та виплати пенсії за віком, яку він отримував до виїзду на постійне місце проживання за межі України є протиправними.

Суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, що мають значення для справи, порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що є підставою для скасування судового рішення та прийняття нового відповідно до пунктів 1, 4 частини першої статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ч.3 ст. 195, ст. 196, пунктом 3 частини першої статті 198, статтею 202, частиною третьою статті 205, статтями 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 задовольнити.

Постанову Гагарінського районного суду м. Севастополя від 18.09.2013 року по справі №763/3192/13-а скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати незаконними дії Управління Пенсійного фонду України в Гагарінському районі м. Севастополя та зобов'язати поновити виплату пенсії ОСОБА_2 з моменту звернення, 25.09.2012 року.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України

Повний текст судового рішення виготовлений 10 лютого 2014 р.

Головуючий суддя підпис О.В.Кучерук

Судді підпис М.В. Кукта

підпис О.Е.Єланська

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.В.Кучерук