Ухвала суду № 37107638, 04.02.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 822/4331/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Данилюк У.Т.

Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Білоуса О.В. Залімського І. Г.

при секретарі: Сокольвак Ю.В.

за участю: представника позивача - Безрукої Т.Л.;

представника відповідача - Ланчук Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного підприємства "МС-КС" на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "МС-КС" (далі - позивач) до державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного Управління Міністерства доходів і зборів України у Хмельницькій області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача в якому просив: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.10.2013 року №0000792203/2457.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 18.12.2013 року а задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов повністю.

В судовому засіданні представник позивача доводи апеляційної скарги підтримав.

Представник відповідача заперечив проти апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що податковим органом проведено позапланову виїзну перевірку позивача щодо документального підтвердження господарських відносин із ТОВ "Епро-Дівайс", їх реальності та повноти відображення в обліку за період серпень 2012 року, про що складено акт від 08.10.2012 року №4026/22-07/36212674. В акті перевірки було встановлено порушення п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет за серпень 2012 року, в розмірі 22833 грн. На підставі акту перевірки від 08.10.2012 року №4026/22-07/36212674 відповідачем було винесене податкове повідомлення-рішення від 24.10.2013 року №0000792203/2457, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 34250 грн., в тому числі за основним платежем - 22833 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 11417 грн.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи не доведено реальність здійснення господарських операцій з ТОВ "Епро-Дівайс".

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з таких підстав.

Відповідно до підпункту "а" п. 198.1 ст. 198 ПК України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на викладені положення, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаних послуг, платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отримані послуги.

При цьому пунктом 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За відсутності факту здійснення послуг сума оплати за них не може включатись до складу податкового кредиту з податку на додану вартість; правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання послуг із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів та рух грошових коштів на поточних рахунках платника податку.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Як вірно встановлено судом першої інстанції між позивачем (довіритель) та ТОВ "Епро-Дівайс" (комерційний агент) було укладено агентський договір №30812 від 03.08.2012 року, відповідно до якого комерційний агент за агентську винагороду зобов'язується надавати послуги довірителю зі сприяння у вчиненні від імені та за рахунок довірителя таких правочинів Договорів про надання телекомунікаційних послуг, а саме: знайти абонентів для підключення до мережі оператора "Kyivstar" шляхом пошуку та переговорів.

Згідно п.2.2-2.3 Договору комерційний агент зобов'язується надавати довірителю звіти про надання послуг у такі строки: шляхом щоденної здачі укладених договорів. До звіту комерційного агента додаються необхідні докази витрат, здійснених ним за рахунок довірителя, у вигляді копій платіжних документів (чеків, ордерів, платіж, тощо). Відповідно до п.3.2 Договору за виконання своїх обов'язків довіритель зобов'язаний сплатити комерційному агентові агентську винагороду в розмірі 93 % від нарахованої оператором винагороди шляхом перерахунку коштів на розрахунковий рахунок до кінця наступного за звітним місяця.

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано: податкові накладні; акти виконаних робіт; платіжні доручення; оборотно-сальдову відомість; реєстр виданих та отриманих податкових накладних за серпень 2012 року.

Також встановлено, що акти виконаних робіт містять лише положення про те, що комерційним агентом були надані послуги по пошуку та підключенню абонентів до мережі оператор Kyivstar згідно договору №30812 від 03 серпня 2012 року. Винагорода з ПДВ становить: 32781,40 грн. (акт від 29.08.2013 року), 51200,00 грн. (акт від 30.08.2012 року), 53018,05 грн. (акт від 31.08.2012 року). Проте в порушення вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підписані сторонами акти виконаних робіт не містять обсягу господарської операції, одиниці виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; вони містять лише загальні фрази, не визначають конкретні дії, здійснені комерційним агентом на виконання умов договору, а тому згідно вимог чинного законодавства не можуть мати силу первинного документу.

Крім того, в судді першої та апеляційної інстанції не були надані будь-які пояснення або документи щодо розрахунку вартості послуг по пошуку та підключенню абонентів, враховуючи їх однаковий обсяг по кожному акту виконаних робіт. Окрім того, позивачем не надані звіти про надання послуг та необхідні докази витрат, понесених комерційним агентом (що передбачалось п.2.2-2.3 Договору).

З матеріалів справи слідує, що податковим органом вручено позивачу запит від 27.09.2013 року про надання документів, що підтверджують фінансово-господарські відносини: вид, обсяг і якість операцій та розрахунків; інформації щодо підключених абонентів; звіти про хід надання послуг, про надання послуг, сформовані інформаційні банки даних; документальне підтвердження операцій з контрагентом в бухгалтерському та податковому обліку підприємства, повідомлення комерційного агента про необхідність проведення переговорів. Позивачем у відповідь на цей запит було надано пояснення, що акти виконаних робіт, податкові накладні, договори, оборотно-сальдові відомості, платіжні доручення для перевірки надані, а підключення абонентів до мережі оператора Київстар і звіти про хід надання послуг надати немає можливості, так як інформація являється конфіденційною.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що дане твердження не відповідає вимогам законодавства, оскільки відповідно до п. 85.3 ст. 85 ПК України документи, що містять комерційну таємницю або є конфіденційними, передаються окремо із зазначенням посадової (службової) особи, що їх отримала. Передача таких документів для їх огляду, вивчення і їх повернення оформляються актом у довільній формі, який підписують посадова (службова) особа контролюючого органу та платник податків (його представник).

Крім того, згідно з наданої до матеріалів справи угоди про нерозголошення №100/2010 від 01.02.2010 року (укладеної між ЗАТ "Київстар Дж.Ес.Ем." та позивачем), одержувач інформації повинен суворо зберігати конфіденційність будь-якої та всієї інформації, розкритої стороною, що розкриває (постачальником). Несанкціоноване розкриття або використання інформації іншої сторони може заподіяти непоправну шкоду та значний збиток іншій стороні (п.3 Договору). Отже, для позивача даний договір передбачає нерозголошення інформації, отриманої від ЗАТ "Київстар Дж.Ес.Ем.", та не поширюється на інформацію, яка стала йому відома за результатами взаємовідносин з іншими контрагентами, в тому числі і з ТОВ "Епро-Дівайс". При цьому в Договорі №30812 від 03.08.2012 року не було визначено порядок приймання-передачі первинної та іншої документації (в тому числі такої, що містить чи може містити конфіденційну інформацію) між позивачем та ТОВ "Епро-Дівайс", а також третіми особами, або обмеження в передачі такої інформації.

Доказів на підтвердження фінансово-господарських відносин, виду, обсягу операцій позивача з ТОВ "Епро-Дівайс" під час перевірки податковим органом, а також до суду першої та апеляційної інстанції позивачем не надано.

Так, згідно умов п. 3.2 договору за виконання своїх обов'язків довіритель зобов'язаний сплатити комерційному агентові агентську винагороду в розмірі 93 % від нарахованої оператором винагороди. Відповідно до платіжних доручень позивачем було перераховано ТОВ "Епро-Дівайс" 32781,4 грн., 51200,0 грн., 53018,05 грн. (всього - 136999,45 грн., в т.ч. ПДВ 22833,24 грн.). Призначення платежу - виплата винагороди згідно актів виконаних робіт.

Також до матеріалів справи була надана виписка по рахунку ПП "МС-КС" з 01.09.2012 року по 30.09.2012 року, згідно якої 25.09.2012 року ПрАТ "Київстар" було перераховано позивачу 155185,45 грн. (в т.ч. ПДВ - 25864,24 грн.). Призначення платежу - оплата за дилерську винагороду за трафік по комерційним стартовим пакетам за 08 м. з-но дог. №49/2012 від 01.02.2012 року. Однак перерахування коштів в сумі 155185,45 грн. на рахунок позивача не свідчить про нарахування винагороди за виконання обов'язків ТОВ "Епро-Дівайс". Така оплата була проведена згідно договору №49/2012 від 01.02.2012 року, який, в свою чергу, позивачем суду надано не було, проте надано копії додаткових угод до вказаного договору. Причому призначення оплати такого платежу - дилерська винагорода за трафік по комерційним стартовим пакетам, що не відповідає умовам договору №30812 від 03.08.2012 року (який передбачав надання послуг шляхом пошуку абонентів для підключення до мережі шляхом пошуку та переговорів). До того ж сума винагороди, перерахована ПП "МС-КС" комерційному агенту, не складає 93% від отриманих позивачем коштів в розмірі 155185,45 грн. від ПрАТ "Київстар", що суперечить умовам договору №30812 від 03.08.2012 року та не співпадає з поясненнями представника позивача в судовому засіданні.

Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що матеріалами справи не підтверджується реальність здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ "Епро-Дівайс", а тому відповідачем правомірно сформовано податкове повідомлення-рішення від 24.10.2013 року №0000792203/2457.

Щодо посилань позивача на безпідставне застосування штрафних санкцій.

Згідно з п.123.1 ст.123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу,- тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

По-скільки, податкове повідомлення-рішення від 21.01.2013 року №0000062304/109 не оскаржене, тому податковим органом правомірно накладено штраф в розмірі 50%.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення , а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу приватного підприємства "МС-КС" залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2013 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 11 січня 2014 року .

Головуючий Ватаманюк Р.В.

Судді Білоус О.В.

Залімський І. Г.