Постанова № 37106817, 11.02.2014, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2014 р. Справа №818/130/14

Суддя Сумського окружного адміністративного суду Гелета С.М., розглянувши в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в м. Ромнах та Роменському районі до відділу Державної виконавчої служби Роменського міськрайонного управління юстиції про скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відділу Державної виконавчої служби Роменського міськрайонного управління юстиції (далі - відповідач, відділ ДВС), в якому просив скасувати постанову від 26.12.2013 року ВП № 40975125 про закінчення виконавчого провадження.

Свої вимоги мотивує тим, що постановою державного виконавця Литовченко С.С. від 26.12.2013 року закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 818/4411/13, виданого Сумським окружним адміністративним судом про стягнення з ДП "Роменський ветеринарно-санітарний завод" на користь управління Пенсійного фонду України в м. Ромнах та Роменському районі заборгованості зі сплати єдиного внеску за березень 2013 року в сумі 2266,03 грн. Підставою для закінчення виконавчого провадження було внесення відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про ліквідацію боржника. Позивач не погоджується із висновками державного виконавця, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 104 Цивільного кодексу України, ст. 59 Господарського кодексу України та ст. 33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців" юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи. При цьому внесення рішень засновників юридичної особи про ліквідацію і сам факт ліквідації є різними поняттями. Запис про реєстрацію припинення ДП "Роменський ветеринарно-санітарний завод" до Єдиного державного реєстру, на момент звернення до суду, не внесено.

Відповідач проти позовних вимог заперечував, зазначив, що відповідно до п. 1.2 Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 06.10.2011 року № 526 "Про припинення діяльності державних підприємств" ДП "Роменський ветеринарно-санітарний завод" припиняє діяльність шляхом ліквідації. В Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис про ліквідацію ДП "Роменський ветеринарно-санітарний завод" за рішенням засновників. Відповідно до ч. 2 ст. 67 Закону України "Про виконавче провадження" у разі ліквідації боржника - юридичної особи виконавчий документ надсилається ліквідаційній комісії для вирішення питання про подальший порядок виконання рішення у встановленому законом порядку. При цьому виконавче провадження підлягає закінченню у разі якщо виконавчий документ надіслано ліквідаційній комісії. На підставі ч. 3 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, до суду надіслав заяву, в якій позовні вимоги підтримує в повному обсязі, справу просив розглядати без його участі.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи із наступного.

Судом встановлено, що на виконанні у відділу Державної виконавчої служби Роменського міськрайонного управління юстиції знаходиться виконавче провадження ВП № 40975125 щодо примусового виконання виконавчого листа, виданого Сумським окружним адміністративним судом 25.07.2013 року по справі № 818/4411/13-а, про стягнення з ДП "Роменський ветеринарно-санітарний завод" на користь УПФУ в м. Ромнах та Роменському районі заборгованості зі сплати єдиного внеску в розмірі 2266,03 грн.

26.12.2013 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження (а.с.5).

Підставою для винесення вказаної постанови стало оприлюднення в Бюлетені державної реєстрації Державного комітету України з питань регуляторної політики і підприємництва № 194 (29) від 27.10.2011 року інформації про ліквідацію боржника.

Тому, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49, ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження", державним виконавцем закінчено виконавче провадження.

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходить із того, що при винесенні спірної постанови державний виконавець помилково застосував норми Закону України "Про виконавче провадження" щодо підстав закінчення виконавчого провадження в результаті ліквідації боржника - юридичної особи.

Статтею 35 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" визначено порядок внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи.

Згідно ч. 2 ст. 35 цього Закону з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи забороняється проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, щодо якої прийнято рішення щодо припинення; внесення змін до Єдиного державного реєстру щодо відомостей про відокремлені підрозділи, крім відомостей про їх закриття; проведення державної реєстрації юридичної особи, засновником (учасником) якої є юридична особа, щодо якої прийнято рішення щодо припинення; проведення державної реєстрації змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, про місцезнаходження юридичної особи.

Для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації голова ліквідаційної комісії, уповноважена ним особа або ліквідатор після закінчення процедури ліквідації, передбаченої законом, але не раніше закінчення строку заявлення вимог кредиторами повинен подати (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстраторові необхідні документи.

Отже, відповідачем не враховано вимоги Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" та не враховано законодавче розмежування дій стосовно внесення рішень засновників про намір ліквідації і факт самої ліквідації.

Згідно ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Вичерпний перелік підстав закінчення виконавчого провадження передбачено частиною 1 ст. 49 вказаного Закону.

Так, виконавче провадження підлягає закінченню у разі: 1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду; 2) визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання; 3) смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва; 4) скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; 5) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі; 6) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення; 7) визнання боржника банкрутом; 8) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; 9) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ; 10) направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби; 11) повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону; 12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини; 13) непред'явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 51 цього Закону. 14) списання згідно із Законом України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" заборгованості, встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа.

Суд зазначає, що жодна з перелічених підстав не відноситься до виконавчих проваджень, які є предметом розгляду позову ДП "Роменський ветеринарно-санітарний завод", оскільки пункт 3 передбачає закінчення виконавчого провадження у разі ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, тобто фактичним припиненням існування підприємства, механізм якого визначено статтею 36 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

Розділом ІІІ Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачена ліквідаційна процедура.

Проте, з матеріалів справи встановлено, що відносно ДП "Роменський ветеринарно-санітарний завод" справа про банкрутство не порушена, а тому дія зазначеного Закону на нього не поширюється.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" у випадку ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, виконавчий документ надсилається до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.

У той же час, відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 67 Закону України "Про виконавче провадження" у разі ліквідації боржника - юридичної особи виконавчий документ надсилається ліквідаційній комісії (ліквідатору) для вирішення питання про подальший порядок виконання рішення у встановленому законом порядку. У разі, якщо виконавчий документ надіслано ліквідаційній комісії (ліквідатору), виконавче провадження підлягає закінченню в порядку, встановленому цим Законом.

Разом з тим, суд зазначає, що норми ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" є спеціальними щодо підстав і порядку закінчення виконавчого провадження, а тому підлягають застосування до спірних правовідносин.

Проте, такої підстави закінчення виконавчого провадження як надіслання виконавчого документа ліквідаційній комісії боржника ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" не передбачено.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців" юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням державного органу, прийнятим у випадках, передбачених законом.

Частина 2 вказаної статті зазначає, що юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

При цьому суд зазначає, що запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи - ДП "Роменський ветеринарно-санітарний завод" в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відсутній, тому законних підстав для винесення постанови про закінчення виконавчого провадження у державного виконавця не було.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що оскаржена постанова від 26.12.2013 року ВП № 40975125 про закінчення виконавчого провадження прийнята необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин що мають значення для її прийняття, тому позовні вимоги щодо її скасування визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов управління Пенсійного фонду України в м. Ромнах та Роменському районі до відділу Державної виконавчої служби Роменського міськрайонного управління юстиції про скасування постанови – задовольнити.

Скасувати постанову державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Роменського міськрайонного управління юстиції від 26.12.2013 року ВП № 40975125 про закінчення виконавчого провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду в десятиденний строк з дня отримання постанови в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження, набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження, закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя С.М. Гелета