Вирок № 37106065, 11.02.2014, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

11.02.2014

Кримінальне провадження

№ 1-кп/489/96/2014

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2014 р. м. Миколаїв

Ленінський районний суд м. Миколаєва в складі:

судді - Беспрозванного О.В.,

при секретарі - Онищенко М.В.,

за участю прокурора - Зеленюк Т.В.,

адвоката- ОСОБА_4,

обвинуваченого - ОСОБА_1,

потерпілої- ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження на підставі обвинувального акту за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Миколаєва, громадянина України, українця, з неповною середньою освітою, працюючого в ФОП «ОСОБА_5», неодруженого, не судимого в силу ст. 89 КК України, проживає за адресою: АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 186 ч. 1 КК України,

ВСТАНОВИВ

04.12.2013р. приблизно о 20:30 год. ОСОБА_1, маючи намір на відкрите викрадення чужого майна, знаходячись в вагоні трамваю №6, в районі зупинки громадського транспорту «Баштанське шосе», по вул. Космонавтів в м.Миколаєві, шляхом ривку, відкрито викрав у ОСОБА_3 сумку поясну, що матеріальної цінності не представляє, в якій знаходились:

- мобільний телефон «Самсунг- С3050», вартістю 777 грн.;

- сім карту оператора мобільного зв'язку «Лайф», вартістю 15 грн., на рахунку якої знаходились грошові кошти в сумі 25 грн.;

- мобільний телефон «LG-GB110», вартістю 300 грн.;

- сім-карту оператора мобільного зв'язку «Київстар», вартістю 15 грн.;

- посвідчення водія, яке матеріальної цінності не представляє;

- книга водія, яка матеріальної цінності не представляє;

- талон водія, який матеріальної цінності не представляє,

Завдавши матеріальну шкоду на загальну суму 1132 грн., після чого з місця пригоди зник.

Обвинувачений ОСОБА_1 в ході судового розгляду вину свою визнав повністю та пояснив, що дійсно 04.12.2013р. приблизно о 20:30 год. він, знаходячись в вагоні трамваю №6, в районі зупинки громадського транспорту «Баштанське шосе», по вул. Космонавтів в м.Миколаєві, відкрито викрав у ОСОБА_3 сумку поясну та втік. Матеріальну шкоду потерпілій він відшкодував в повному обсязі. В скоєному розкаюється.

Крім визнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_1, його вина в інкримінованому йому діянні підтверджується показаннями потерпілої ОСОБА_3, яка в судовому засіданні пояснила, що вона працює водієм трамваю №6. 04.12.2013р. приблизно о 20:30 год. ОСОБА_1, знаходячись в вагоні трамваю №6, в районі зупинки громадського транспорту «Баштанське шосе», по вул. Космонавтів в м.Миколаєві, відкрито викрав у неї сумку поясну та втік.

Також пояснила, що матеріальні збитки їй відшкодовані в повному об'ємі, та 13.01.2014р. вона з обвинуваченим ОСОБА_1 уклали угоду про примирення, у якій в зв'язку з повним відшкодуванням обвинуваченим заподіяної шкоди визначили міру покарання обвинуваченому за ст. 186 ч. 1 КК України у вигляді штрафу в розмірі 50

неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Тому вона просить суд затвердити цю угоду.

Адвокат ОСОБА_4 заявила клопотання про доручення угоди про примирення до матеріалів кримінального провадження і просила суд затвердити цю угоду.

Суд, допитавши обвинуваченого і потерпілу, вислухавши думку прокурора, яка не заперечувала проти затвердження угоди між потерпілою та обвинуваченим, вивчивши матеріали кримінального провадження і угоду про примирення, переконавшись, що умови угоди не суперечать вимогам цього Кодексу та закону, оскільки ст. 469 КПК України допускає можливість укладення угоди про примирення у кримінальному провадженні щодо злочинів середньої тяжкості, яким є злочин, передбачений ст. 186 ч. 1 КК України, за якою кримінальне правопорушення правильно кваліфіковане, умови угоди відповідають інтересам суспільства та не порушують права, свободи та інтереси сторін або інших осіб, оскільки шкода була заподіяна лише потерпілому, укладання угоди було добровільним, є фактичні підстави для визнання винуватості обвинуваченим.

Узгодженні сторонами вид і міра покарання є такими, що відповідають ступеню тяжкості кримінального правопорушення, особі обвинуваченого, з урахуванням його поведінки щодо визнання вини, щирого каяття у вчиненні кримінального правопорушення та відшкодування заподіяної шкоди.

Враховуючи викладене, суд вважає можливим затвердити угоду про примирення між обвинуваченим ОСОБА_1 та потерпілою ОСОБА_3 на підставі якої ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 186 ч. 1 КК України та призначити узгоджене сторонами покарання.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 475 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Угоду про примирення між потерпілою ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_1 від 13.01.2014 року - затвердити.

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 186 ч.1 КК України, та призначити йому покарання у вигляді штрафу в сумі 850 (вісімсот п'ятдесят) грн..

Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу, у вигляді домашнього арешту- скасувати.

Стягнути з ОСОБА_1 витрати на проведення дактилоскопічної експертизи у розмірі 342 грн. 30 коп. на користь НДЕКЦ при УМВС України в Миколаївській області УДК в Миколаївській області р/р 31251272210005, МФО 826013 код ЗКПО 25574110/.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Миколаївської області на протязі 30 днів з дня його проголошення, з підстав передбачених ч. 3 ст. 394 КПК України, або до суду, яким затверджено угода з підстав невиконання угоди протягом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Суддя: Беспрозванний О.В.