Ухвала суду № 37105953, 12.02.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/4408/13-ц Головуючий у І інстанції Нікулина В.В.Провадження № 22-ц/780/1333/14 Доповідач у 2 інстанції ІгнатченкоКатегорія 4 12.02.2014

УХВАЛА

Іменем України

11 лютого 2014 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого судді : Ігнатченко Н.В.,

суддів : Поліщука М.А., Малорода О.І.,

при секретарі : Лопатюк В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 грудня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, -

в с т а н о в и л а:

У травні 2013 року позивач звернулася до суду з зазначеним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що з 18.09.1976 року по 29.05.2012 року вона разом з ОСОБА_1 перебувала в шлюбі. У 1992 році батьки відповідача подарували йому свій будинок, що ними побудований в 1965 році та в якому вони проживають по даний час за адресою: АДРЕСА_1. В 2006 році при спільному проживанні з відповідачем сторонами був побудований будинок на земельній ділянці за адресою, де проживають батьки відповідача. Також на земельній ділянці сторонами було побудовано гараж на суму 53 105 грн., сарай на суму 46 859 грн., веранду на суму 36 232 грн., тамбур на суму 6 092 грн., навіс на суму 3 006 грн., вимощення на суму 5 883 грн., огорожа на суму 32 070 грн., ворота та хвіртка металеві на суму 4 860 грн., а всього господарських будівель на суму 188 107 грн. та жилий будинок на суму 317 760 грн. В кінці вересня 2006 року сторони придбали легковий автомобіль Chevrolet Lacetti, реєстраційний номер НОМЕР_1, вартістю 87 336 грн. та згідно проведеної експертної оцінки вартість якого складає 69 814 грн. Крім того сторонами було придбано майно домашнього вжитку, що також на думку позивача є спільною сумісною власністю та підлягає розподілу.

Неодноразово збільшуючи та уточнюючи позовні вимоги ОСОБА_2 остаточно просила суд визнати об'єктом спільної сумісної власності подружжя нерухоме майно, а саме житловий будинок 2006 р.п., К, загальною площею 97,4 кв.м., житловою площею 55,6 кв.м., погріб; сарай, З; навіс, И; гараж, Л; вимощення, II; огорожа, 6-8, 10, 11, що входить до складу домоволодіння та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; поділити спільне з відповідачем майно, а саме визнати за нею право власності на 1/2 частину земельної ділянки, розміром 0,2856 га для ведення особистого підсобного господарства та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1; визнати за нею право власності на 1/2 частину житлового будинку 2006 р.п., К, загальною площею 97,4 кв.м., житловою площею 55,6 кв.м. та на 1/2 частину господарських будівель: погріб; сарай, 3; навіс, И; гараж, Л; вимощення, II; огорожа, 6-8, 10, 11, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1; зобов'язати ОСОБА_1 сплатити їй 34 907 грн., що відповідає половині вартості автомобіля Chevrolet Lacetti; поділити в натурі в рівних частинах між сторонами наступне майно: столовий посуд, столові прибори, набір ножів, сковороди з кришками (4 шт.), каструлі з кришками великі (4 шт.), тази (4 шт.), скляні банки, бочки ємністю 200 л. (2 шт.), бочки ємністю 100 л. (10 шт.), шланг для поливання, пластикові меблі (2 стола та 10 стільців); поділити предмети домашнього вжитку, виділивши їй у власність морозильну камеру ARDO, пральну машину SAMSUNG, витяжку 2010 року, телевізор SAMSUNG, електром'ясорубку BRAUN, стіл столовий та стільці 6 шт., шафу-стінку 2011 року, зимню резину 4 шт., диван коричневий та, виділивши у власність ОСОБА_1 плиту газову NOTPOINT-ARISTON, панель для варіння, газовий котел, плиту газову ЕЛЕКТА, витяжка 2008, стіл розкладний, шафу-стінку 1979 р., табуретки (4 шт.), килимове покриття, кухню модульну, 2008 р., кухонну мийку, вішак з дзеркалом, стіл із ніжками, шафи навісні для ванної кімнати (2 шт.), корзину для білизни, тумбу під телевізор, сварочний апарат, мотор глибинний, диван оранжевий, диван бежевий; виділити позивачу майно, яке є її особистою приватною власністю, а саме шафа для одягу, швейна машина, мікрохвильова піч LG, набір каструль бежевого кольору з кришками (4 шт.), набір каструль зі скла (4 шт.), набір каструль зі скла (3 шт.), сушка для білизни в ванній кімнаті; стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору в розмірі 3441 грн.

В свою чергу 5 листопада 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом про поділ спільного майна подружжя, посилаючись на те, що вони з відповідачем за зустрічним позовом перебували в шлюбі з 18.09.1976 року по 29.05.2012 року, під час якого придбали трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_2 вартістю 80 000 дол. США. Дана квартира була приватизована ОСОБА_2, та належить їй та членам її сім'ї: ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності. Позивач не може користуватися квартирою у зв'язку з тим відповідач змінила замки, тому він вимагає грошової компенсації за його частину спільного майна. Вказав, що земельна ділянка розміром 0,2856 га для ведення особистого підсобного господарства та обслуговування житлового будинку і господарських будівель за адресою: АДРЕСА_1, одержана ОСОБА_1 із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації на підставі рішення виконавчого комітету Хотівської сільської ради народних депутатів від 8 липня 1997 року № 85/14 та є його особистою приватною власністю. При цьому 25 вересня 2006 року позивач за зустрічним позовом придбав автомобіль Chevrolet Lacetti, двигун № НОМЕР_2, кузов № НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1 вартістю, 87 336, 00 грн., який знаходиться у користуванні відповідача.

ОСОБА_1, з урахуванням уточнення зустрічного позову, просив суд визнати за ним право власності на житловий будинок, загальною площею 97,4 кв.м та господарські будівлі, в саме веранду, тамбур, сарай, навіс, вимощення, огорожу, ворота, хвіртку та 1/4 частини квартири АДРЕСА_2; залишити за ОСОБА_2 1/4 частину квартири АДРЕСА_2 та автомобіль марки Chevrolet Lacetti; зобов'язати відповідача сплатити йому 43 668 грн., що відповідає половині вартості зазначеного автомобіля; в задоволенні зустрічного позову відмовити.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 грудня 2013 року позов задоволено частково. Визнано об'єктом спільної сумісної власності подружжя наступне нерухоме майно: житловий будинок 2006 р.п., К, загальною площею 97,4 кв.м., житловою площею 55,6 кв.м., погріб, сарай, 3; навіс, И; гараж, Л; вимощення, II; огорожа, 6-8, 10, 11, що входить до складу домоволодіння та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Поділено спільне з ОСОБА_1 майно, а саме визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину земельної ділянки, розміром 0, 2856 га для ведення особистого підсобного господарства та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину житлового будинку 2006, р.п., К, загальною площею 97,4 кв.м., житловою площею 55,6 кв.м. та на 1/2 частину господарських будівель: погріб; сарай, 3; навіс, И; гараж, Л; вимощення, II; огорожа, 6-8, 10, 11, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1. В задоволенні решти позову відмовлено. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач за первісним позовом подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, з мотивів неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення процесуального права, а також невірного встановлення та дослідження обставин, що мають значення для справи, та ухвалити нове про відмову у задоволенні первісного позову та задоволення зустрічного позову.

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначив, що спірна земельна ділянка не входить до складу сумісної власності подружжя, адже отримана ним із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації і є його особистою власністю. Спірний житловий будинок також являється його приватною власністю у зв'язку з тим, що побудований за кошти його батьків. Крім того суд не звернув уваги, що спірний автомобіль знаходиться у одноособовому користуванні ОСОБА_2, та не надав правової оцінки придбання сторонами за час шлюбу трьохкімнатної квартири АДРЕСА_2 вартістю 80 000 дол. США.

5 лютого 2014 року від ОСОБА_2 до апеляційного суду надійшло заперечення на апеляційну скаргу, в якому ставиться питання про відхилення апеляційної скарги та залишення рішення без змін.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права рішення суду без змін. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення первісного позову та відповідно, відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з того, що спірна земельна ділянка та житловий будинок набутий сторонами під час шлюбу, тому є спільним майном подружжя.

При цьому суд вважав, що вимога ОСОБА_1 щодо визнання права власності на 1/4 квартири АДРЕСА_2 до задоволення не підлягає, оскільки належить на праві спільної сумісної власності сторонам у справі та членам їхньої сім'ї.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так судом встановлено, що p 18.09.1976 року по 29.05.2012 року позивач разом з відповідачем перебувала в шлюбі. Розірвання шлюбу зареєстровано у відділі реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві, актовий запис № 189, про що видано відповідне свідоцтво.

В 1992 році батьки ОСОБА_1 подарували йому свій будинок, що ними побудований в 1965 році та в якому вони проживають по даний час за адресою: АДРЕСА_1.

З матеріалів справи убачається, що при спільному проживанні сторін ними був побудований будинок на суму 317 760 грн. на земельній ділянці за адресою, де проживають батьки відповідача, що підтверджується державним актом, виданим на ім'я ОСОБА_1 від 18.10.1997 року на земельну ділянку розміром 0,2856 га для ведення особистого підсобного господарства та обслуговування житлового будинку і господарських будівель за адресою: с АДРЕСА_1.

Згідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки вартість її складає 79 768,90 грн.

Крім того на земельній ділянці ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було побудовано гараж на суму 53 105 грн., сарай на суму 46 859 грн., веранду на суму 36 232 грн., тамбур на суму 6 092 грн., навіс на суму 3 006 грн., вимощення на суму 5 883 грн., огорожа на суму 32 070 грн., ворота та хвіртка металеві на суму 4 860 грн., всього господарських будівель на суму 188 107 грн.

Також при аналізі висновку по зверненню ОСОБА_2 до Києво-Святошинського РВ ГУ МВС України в Київській області від 5 липня 2013 року по матеріалам перевірки складеним працівниками міліції, постанови про закриття кримінального провадження від 15 червня 2013 року та про призначення судово-медичної експертизи, виписки із медичної картки № 13104, судова колегія вбачає наявність складних відносин між сторонами та членами їхньої сім'ї.

Відповідно ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно ст. 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.

За правилами ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Згідно ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п.п. 22, 23 Постанови від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» передбачено, що поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди-виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Зважаючи на те, що спірна земельна ділянка та житловий будинок набуті сторонами під час шлюбу у встановленому для цього порядку, суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку про визнання об'єктом спільної сумісної власності подружжя житлового будинку 2006 р.п., К, загальною площею 97,4 кв. м., житловою площею 55,6 кв. м., погребу; сараю, 3; навісу, И; гаражу, Л; вимощення, II; огорожі, 6-8, 10, 11, що входять до складу домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а також вірно поділив спільне з майно сторін, визнаючи за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину земельної ділянки, розміром 0, 2856 га для ведення особистого підсобного господарства та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, яка розташована за вказаною адресою та визнаючи за нею право власності на 1/2 частину житлового будинку 2006 р.п., К, загальною площею 97,4 кв.м., житловою площею 55,6 кв.м. та на 1/2 частину господарських будівель: погріб; сарай, 3; навіс, И; гараж, Л; вимощення, II; огорожа, 6-8, 10, 11, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 57, ч. 1 ст. 58, ч. 2 ст. 59 та ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Вирішуючи спір в частині вимог щодо поділу предметів домашньої обстановки та вжитку, місцевий суд доречно відмовив в їх задоволенні, адже сторонами не надано відомостей та доказів на підтвердження вартості зазначених в позові цих предметів домашньої обстановки та вжитку та взагалі наявності цих предметів на час розгляду спору.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду про відмову у задоволенні позову в частині виплати компенсації за половину вартості автомобіля марки Chevrolet Lacetti, двигун № НОМЕР_2, кузов № НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1, оскільки сторонами не було заявлено клопотань про призначення по справі судової експертизи, хоча таке право їм було роз'яснено у відповідності до ст. 10 ЦПК України чим позбавлено суд можливості визначити дійсну вартість вищезазначеного автомобіля з метою компенсування половини його вартості.

Наполягаючи на своїх вимогах ОСОБА_1 в порушення вимог ст. 60 ЦПК України не довів в судовому засіданні та не вказав суду належних правових підстав для визнання за ним права власності на ? частину спірної квартир, так як відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 30 грудня 1998 року дана квартира була приватизована ОСОБА_2 та вже належить ОСОБА_1 та членам його сім'ї на праві спільної сумісної власності по ? частині за кожним.

Доводи апеляційної скарги про те, що спірна земельна ділянка не входить до складу сумісної власності подружжя, адже отримана апелянтом із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації і є його особистою власністю не приймаються до уваги колегії суддів як безпідставні, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які рішення органів місцевого самоврядування щодо надання земельної ділянки на вказаних умовах.

Інші доводи, які спростовували б законність і обґрунтованість ухваленого судом рішення, апеляційна скарга не містить.

З урахуванням наведеного доводи апеляційної скарги та зміст оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку про те, що судом при розгляді справи були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які відповідно до ст. 309 ЦПК України є підставами для зміни рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303, 307-308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 грудня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Судді: