Рішення № 37105375, 02.12.2013, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим (м. Феодосія)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

___________

Справа №: 22-ц/191/1479/13Головуючий суду першої інстанції:Бистрякова Д.С. Доповідач суду апеляційної інстанції:Романова Л. В.

"02" грудня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м. Феодосія у складі:

головуючого-судді:Романової Л.В., суддів:Моісеєнко Т.І., Редько Г.В., при секретарі:Кувшиновій А.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_6, ОСОБА_7, неповнолітньої ОСОБА_8 в особі законного представника ОСОБА_9, Головного управління Державної міграційної служби в АР Крим, третя особа - Орган опіки та піклування Феодосійської міської ради, про виселення з квартири та зобов'язання зняти з реєстраційного обліку за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 27 вересня 2013 року,

ВСТАНОВИЛА:

В квітні 2013 року ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», яке є правонаступником Акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», звернулось до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7, неповнолітньої ОСОБА_8, законним представником якої є ОСОБА_9, ГУ ДМС в АР Крим про виселення відповідачів з квартири АДРЕСА_1, з одночасним вирішенням питання про зняття відповідачів з реєстрації місця проживання за вказаною адресою. Позов було мотивовано тим, що рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 01.02.2012 року звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 в порядку погашення заборгованості за кредитним договором № 2203-Ф/07/КИ-38 від 29.11.2007 р. у розмірі 1334359,57 грн. На момент укладення договору іпотеки в квартирі не було зареєстрованих або проживаючих мешканців, що підтверджувалось довідкою житло-експлуатаційної організації. Згідно з п. 8.1.11. іпотечного договору відповідачка ОСОБА_6, яка є стороною в договорі іпотеки, зобов'язалась не надавати права користування квартирою дітям та іншим особам, не реєструвати в квартирі будь-яких осіб без письмового дозволу іпотекодержателя. В ході розгляду справи про звернення стягнення на предмет іпотеки ОСОБА_6 повідомила, що в квартирі, яка є предметом іпотеки, зареєстровані ОСОБА_7, 1994 р.н., який досяг повноліття на день звернення з цим позовом та неповнолітня ОСОБА_8, 2001 р.н. До звернення з позовом до суду ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на адресу відповідачів двічі направляв вимогу про звільнення квартири. Оскільки у добровільному порядку відповідачі не бажають виселитися із квартири, позивач просив задовольнити позовні вимоги.

Рішенням Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 27 вересня 2013 року позов ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» задоволено, виселено з квартири ОСОБА_6 разом з ОСОБА_7 та неповнолітньою ОСОБА_8, також зобов'язано Головне управління Державної міграційної служби в АР Крим зняти вказаних осіб з реєстраційного обліку за адресою кв. АДРЕСА_1. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

На зазначене рішення відповідач ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність ухваленого судом рішення, порушення норм матеріального права, просить рішення скасувати.

Апелянт посилається на те, що спірна квартира за іпотечним договором забезпечувала виконання зобов'язань за кредитним договором № 2203-Ф/07/КИ-38 від 29.11.2007, який був укладений між банком та ОСОБА_10 на споживчі цілі, а не на придбання спірної квартири. Апелянт зазначає, що на підставі ч. 2 ст. 109 Житлового Кодексу УРСР виселити відповідачів з квартири можливо тільки з одночасним наданням іншого постійного житла.

ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в запереченнях на апеляційну скаргу зазначає, що позивачем було дотримано порядку та вимог діючого законодавства України з приводу заявлених позовних вимог про виселення відповідачів, а доводи апеляції ОСОБА_6 засновані на власному тлумаченні положень закону стосовно обов'язку надання іншого житла.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Частиною 1 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» визначено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

В частинах 2 і 3 ст. 40 цього Закону встановлено певний порядок дій банку: після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Аналогічний порядок щодо виселення всіх громадян, що мешкають у житловому будинку або житловому приміщенні, на які звернуто стягнення як на предмет іпотеки, передбачено в ч. 3 ст. 109 ЖК України.

Задовольняючи позовні вимоги про виселення відповідачів суд першої інстанції виходив з того, що вимоги є обґрунтованими та такими, що відповідають зазначеним положенням законодавства, дотримана процедура попередження про добровільне виселення всіх осіб.

Проте колегія суддів не може в повній мірі погодитися з висновками суду першої інстанції з огляду не наступне.

Судом першої інстанції правильно встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 29.11.2007 року між позивачем та ОСОБА_10 було укладено кредитний договір № 2203-Ф/07/КИ- 38, згідно з яким ОСОБА_10 отримав кредит у сумі 395 000 грн. Відповідачка ОСОБА_6, як майновий поручитель передала в іпотеку квартиру АДРЕСА_1, яка належала останній на праві приватної власності, про що ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_6 29 листопада 2007 року уклали іпотечний договір.

Дійсність договору іпотеки іпотекодавцем або іншими особами не оскаржувалась і договор є чинним.

Звернення стягнення на предмет іпотеки було проведено за рішенням Феодосійського міського від 01.02.2012 року з метою погашення заборгованості за кредитним договором від 29.11.2007 року № 2203-Ф/07/КИ-38 у розмірі 1 334 359,57 грн. за початковою ціною 527 274 грн. Рішення суду після апеляційного розгляду справи набрало законної сили та підлягає виконанню.

Як вбачається із матеріалів справи, на час укладання договору іпотеки ОСОБА_8, 2001 р.н., не була зареєстрована у квартирі, яка передавалась в іпотеку (а.с.31). Будь-яких даних про те, що дитина проживала у спірній квартирі на час укладання договору або мала право користування спірною квартирою матеріали справи не містять. Таким чином, малолітня ОСОБА_8 не мала права власності та права користування щодо квартири, на яку звернуто стягнення, на час укладення кредитного та іпотечного договорів, оскільки її реєстрація в указаній квартирі відбулася після укладення іпотечного договору - в грудні 2009 р., тобто через два роки після укладення договору (а.с. 196).

Відповідачка ОСОБА_6 за умовами іпотечного договору (п.8.1.11. договору) зобов'язалась не надавати права користування спірною квартирою дітям та іншим особам, не реєструвати в квартирі будь-яких осіб без письмового дозволу іпотекодержателя (а.с.11), проте порушила вказане зобов'язання. Будь-яких доказів про дозвіл банку щодо реєстрацій у спірному житлі членів сім'ї власника квартири відповідачами матеріали справи не містять.

Позивачем дотримана процедура попередження ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про добровільне виселення та звільнення спірної квартири (а.с.22,26-30).

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вимоги позивача відповідають положенням закону.

Однак, ухвалюючи рішення, судом не було з'ясовано хто саме зареєстрований проживаючим в квартирі, що є предметом іпотеки за адресою: АДРЕСА_1, та підлягає виселенню із зняттям з реєстраційного обліку.

Як встановлено в ході апеляційного розгляду справи, в спірній квартирі з 24 грудня 2009 р. зареєстровані проживаючими: ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, який досяг повноліття ІНФОРМАЦІЯ_1; малолітня ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_9 - мати малолітньої ОСОБА_8, ОСОБА_11, 1924 р.н. (а.с.196, 197).

Вимоги про виселення з квартири, зобов'язання зняти з реєстраційного обліку ОСОБА_9 (матері малолітньої ОСОБА_8) позивачем не заявлялись, та з метою захисту прав неповнолітньої дитини суд не з'ясував місця реєстрації батька дитини - ОСОБА_10, з яким укладався кредитний договір.

Крім того, даних, що відповідачка ОСОБА_6 зареєстрована чи фактично проживає в спірній квартирі без реєстрації не підтверджено матеріалами справи та доказів цьому, як підтвердив представник позивача в суді апеляційної інстанції, не має.

Отже, колегія суддів вважає, що задовольняючи вимоги позивача відносно виселення та зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_6, суд допустився помилки, оскільки ОСОБА_6 у спірній квартирі не зареєстрована, та безпідставно задовольнив вимоги відносно малолітньої ОСОБА_8, яка зареєстрована у спірній квартирі разом із матір'ю ОСОБА_9, відносно якої вимоги про виселення позивач не заявляв.

Відповідно до ст.29 ЦК України (ст.160) місце проживання дитини у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання батьків або одного х них, з ким вона проживає.

Судом безсумнівно встановлено, що дитина (віком 12 років) проживала разом із матір'ю ОСОБА_9

Вказані обставини були залишені судом першої інстанції поза увагою, що призвело до ухвалення необґрунтованого рішення по справі.

Разом з тим, доводи апеляційної скарги щодо неможливості виселення відповідачів без надання їм в постійне користування іншого житла не ґрунтуються на законі. В порядку ст.109 ЖК України, громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу та не є підставою для скасування судового рішення.

Згідно з ч. 3 статті 303 ЦПК апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Суд в силу ст. 10 ч.4 ЦПК України повинен сприяти всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Суд першої інстанції в порушення норм процесуального права не дотримався вимог ч.4 ст. 10 ЦПК України.

З урахуванням наведеного, в силу частини 3 статті 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду відповідно до пункту 1 частини 1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 303, 307 ч.1 п.2, 309, 313 - 314, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 27 вересня 2013 року скасувати.

Ухвалити у справі нове рішення, яким позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_6, ОСОБА_7, неповнолітньої ОСОБА_8 в особі законного представника ОСОБА_9, Головного управління Державної міграційної служби в АР Крим, третя особа - Орган опіки та піклування Феодосійської міської ради, про виселення з квартири та зняти з реєстраційного обліку - задовольнити частково.

Виселити ОСОБА_7, 1994 р.н., з квартири за адресою: АДРЕСА_1, із зняттям з реєстраційного обліку за вказаною адресою, без надання іншого житлового приміщення.

Стягнути з ОСОБА_7 судові витрати - судовий збір на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», ОКПО 09807856, 01001, м. Київ, вул. Артема, 60, в сумі 114,70 грн.

В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_6, неповнолітньої ОСОБА_8 про виселення з квартири АДРЕСА_1 із зняттям з реєстраційного обліку - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.

Судді:

Романова Л.В. Моісеєнко Т.І. Редько Г.В.