Постанова № 37103804, 12.02.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2014 р. Справа№ 910/22918/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рябухи В.І.

суддів: Кондес Л.О.

Ропій Л.М.

при секретарі: Бовсунівській Л.О.,

за участю представників:

від позивача Парапан Л.П., дов. від 24.12.2013 №3391/18,

від відповідача Борзенкова Ю.М., дов. від 26.12.2013 №01/230-640,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант"

на рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2013

(дата підписання - 10.12.2013)

у справі №910/22918/13 (суддя Лиськов М.О.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування"

до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант"

про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 34878,47 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.12.2013 позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" (далі - позивач) до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" (далі - відповідач) про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 34878,47 грн задоволено повністю.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 34878,47 грн страхового відшкодування та 1720,50 грн судового збору.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2013 скасувати, постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем не надано деталізацію виконаних ремонтних робіт автомобіля до рахунків від 05.04.2013 №GNF0005976 та від 06.04.2013 №PNF000320. Крім того, відповідач оспорює звіт від 05.07.2013 №1059 про оцінку транспортного засобу.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 13.01.2014 для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий-суддя Рябуха В.І., судді Кондес Л.О., Ропій Л.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.01.2014 прийнято апеляційну скаргу до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 05.02.2014. Дану ухвалу надіслано відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 №28. Доказами належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи є повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали від 13.01.2013) позивачу - 15.01.2014 та відповідачу - 16.01.2014, долучені до матеріалів справи.

05.02.2014 у судовому засіданні оголошено перерву до 12.02.2014.

12.02.2014 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду відповідач надав копію полісу №АЕ/2005049 та копію свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу ВАЗ 2101, д.н.з. АН5626КХ.

У судовому засіданні 12.02.2014 представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2013 скасувати, постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача заперечив доводи апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.979 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката) (ст.990 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, 18.04.2012 між позивачем (страховик) та Колесніком В.Є. (страхувальник) укладено договір №72839Га/12д/АЛЕКС добровільного страхування наземного транспортну (далі - договір), предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням наземним транспортним засобом - Ford Kuga та іншим майном (п.4 договору).

Як зазначено у довідці Управління Державтоінспекції Головного управління МВС України в Донецькій області Колеснік В.Є. є учасником ДТП, що сталась 03.04.2013, та за наслідками якої автомобіль Ford Kuga отримав механічні пошкодження.

Згідно відомості №9181049 про дорожньо-транспортну пригоду 03.04.2013 сталась ДТП - зіткнення легкового автомобіля Ford Kuga, номерний знак АН6763НІ (належить Колесніку В.Є.), із легковим автомобілем ВАЗ 2101, номерний знак АН5626КХ (належить Панфілову О.О., водій Пичко А.Ю.), внаслідок порушення водієм легкового автомобіля ВАЗ 2101 Пичко А.Ю. правил маневрування.

Відповідно до звіту ТОВ "Експерт" від 05.07.2013 №1059 про оцінку транспортного засобу вартість відновлювального ремонту (з технічної точки зору) автомобіля Ford Kuga Trend, номерний знак АН6763НІ, з врахуванням коефіцієнта фізичного зносу на деталі та вузли, що підлягають заміні, на момент проведення оцінки становить 39908,29 грн.

Вартість відновлювального ремонту в сумі 39908,29 грн підтверджена калькуляцією ТОВ "Експерт" від 04.07.2013 №1.001.13.03964.

У зазначеному вище звіті також вказано, що значення експлуатаційного зносу для нових складових та складових транспортного засобу, строк експлуатації яких не перевищує 5 років - для легкових транспортних засобів виробництва країн СНГ і 7 років - для інших легкових транспортних засобів, становить нуль (0) за виключенням певних випадків (інтенсивний режим експлуатації тощо). В нашому випадку, як зазначає експерт, значення експлуатаційного зносу не розраховується та становить нуль (0).

Слід вказати, що виконання дослідження легкового автомобіля доручено експерту, з вищою технічною освітою, та з кваліфікацією оцінщика по спеціальності "Оцінка дорожніх транспортних засобів", стаж роботи з 2007 року, який діє на підставі свідоцтва Фонду державного майна України від 18.10.200 МФ№6409, за спеціальністю інженер-механік. Свідоцтво про підвищення кваліфікації від 13.10.2012 МФ№518-ПК.

На підставі заяви на страхування страхувальника від 03.04.2013 позивач склав страхові акти від 22.04.2013 VESKO 14638 та VESKO 14639, відповідно до яких виплаті підлягає 35388,47 грн страхового відшкодування, що підтверджується рахунками-фактур ФОП Гореніної Ю.О. від 05.04.2013 №GNF0005976 та ТОВ "Алекс Преміум" від 06.04.2013 №PNF000320.

Позивач перерахував ФОП Гореніній Ю.О. та ТОВ "Алекс Преміум" за запчастини та ремонт автомобіля Ford Kuga 35388,47 грн, що підтверджується платіжними дорученнями від 23.04.2013 №26 996 та №27 015.

29.04.2013 постановою Пролетарського районного суду м. Донецька у справі №3/262/630/2013 винним у скоєні ДТП визнано Пичко А.Ю., водія легкового автомобіля ВАЗ 2101, номерний знак АН5626КХ.

Слід врахувати, що преюдиціальне значення для господарського суду мають вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, щодо певних подій та ким вони вчинені або рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, щодо фактів, які встановлені судом. В інших випадках питання щодо вини конкретних осіб вирішується господарським судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справ, у тому числі матеріалів слідчих органів (аналогічна правова позиція викладена в п. 4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 01.04.1994 № 02-5/215).

Отже, дії водія Пичко А.Ю., що керував автомобілем ВАЗ 2101, номерний знак АН5626КХ, знаходяться у причинно-наслідковому зв'язку зі скоєнням ДТП, а відтак і в спричиненні матеріальної шкоди Колеснікову В.Є, що підтверджується постановою Пролетарського районного суду м. Донецька від 29.04.2013 у справі №3/262/630/2013.

Оскільки цивільна відповідальність винного у ДТП Пичко А.Ю. застрахована у ТДВ СК "Альфа-Гарант", 14.08.2013 позивач звернувся до ТДВ СК "Альфа-Гарант" із заявою №4477/26/ЦВ про стягнення заборгованості, в якій просив відшкодувати в порядку регресу 35388,47 грн.

В зв'язку з відсутністю відповіді на заяву та здійснення виплати ТДВ СК "Альфа-Гарант" страхового відшкодування позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 34878,47 грн (фактично сплачена сума страховою компанією за ремонт автомобіля за мінусом 510,00 грн франшизи згідно полісу №АЕ2005049 (витяг з Єдиної централізованої бази даних МТСБУ) (хоча вартість відновлювального ремонту згідно звіту суб'єкта оціночної діяльності становить 39908,29 грн).

Судом першої інстанції позовні вимоги задоволено в повному обсязі, з чим колегія суддів погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки (з даною статтею Кодексу кореспондується ст.27 Закону України "Про страхування").

Частини 1, 2 ст. 1187 ЦК України визначають, що джерелом підвищеної небезпеки є - діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб; шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

У частині 1 ст. 1188 ЦК України зазначено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (ч. 1 ст. 1191 ЦК України).

Отже, підставою для звернення страховика з регресною вимогою є саме виконання ним обов'язку з відшкодування шкоди за іншу особу.

Згідно ч. 2 ст. 8 Закону України "Про страхування" страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і, з настанням якої, виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

У статті 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" зазначено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Таким чином, страхова компанія винної особи за полісом обов'язкового страхування відшкодовує оцінену шкоду, тобто розмір шкоди, який було встановлено у відповідному акті, складеному суб'єктом оціночної діяльності.

Як визначено в абз. 1 п. 36.1 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Визначаючи розмір заподіяння шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди у разі виникнення спору щодо визначення розміру заподіяної шкоди виходять із фактичної (реальної) суми, встановленої висновком судової автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля (лист Верховного Суду України від 19.07.2011 "Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування").

Таким чином, страхова компанія винної особи за полісом обов'язкового страхування відшкодовує оцінену шкоду, тобто розмір шкоди, який було встановлено у відповідному акті, складеному суб'єктом оціночної діяльності.

Враховуючи наявність в матеріалах справи доказів для відшкодування шкоди в порядку регресу, звертаючи увагу на відсутність доказів перерахування суми страхового відшкодування відповідачем позивачу, з огляду на викладене вище, колегія суддів дійшла висновку про правомірність задоволення судом першої інстанції позовних вимог в повному обсязі.

Стосовно доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" встановлено, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність", проведення оцінки майна є обов'язковим у випадку визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Розрахунок зношеності проводиться відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (КТЗ), затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фондом державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092.

Згідно з вимогами пунктів 3.1, 3.3, 3.4, 3.9 даної Методики визначення вартості матеріального збитку (реальні збитки) з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування колісним транспортним засобом (втрати товарної якості), здійснюється на підставі аналізу цін продажу (пропозиції) КТЗ, ідентичних або аналогічних оцінюваному на первинному чи вторинному ринках.

Відповідно до п. 4.3. Методики за результатами оцінки оцінювач складає звіт про оцінку КТЗ, у якому зазначається інформація, передбачена п. 4.4. Методики, а саме: повне найменування суб'єкта оціночної діяльності, його місцезнаходження, телефон (факс), номер та термін дії сертифіката суб'єкта оціночної діяльності; дата надходження матеріалів для оцінки і дата підписання звіту (акта), висновку; найменування юридичної особи або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, яка призначила (замовила) оцінку КТЗ; питання (завдання), що поставлені перед оцінювачем (експертом) (мета оцінки); назва об'єкта (об'єктів), представленого для оцінки; найменування юридичної особи (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи), місцезнаходження (місце проживання) власника майна та його майнові права на КТЗ; відомості про фізичну особу, що здійснює оцінку КТЗ: посада, прізвище, ім'я, по батькові, освіта, спеціальності (загальна й оціночна за напрямом програми базової підготовки), стаж роботи за цими спеціальностями, учений ступінь і вчене звання (за наявності), номер, дата видачі кваліфікаційного свідоцтва та посвідчення про підвищення кваліфікації; інформація, що має значення для виконання оцінки, з посиланням на джерела її отримання; клопотання оцінювача, експерта про надання додаткових матеріалів, результати їх розгляду (якщо це мало місце); перелік використаних довідкових джерел інформації, літератури із зазначенням основних бібліографічних даних (найменування, автори, місце та рік видання); дані про час та місце проведення огляду КТЗ оцінювачем (експертом); відомості про осіб, які брали участь в огляді об'єкта оцінки, якщо їх участь обумовлена призначенням оцінки або договором про виконання оцінки; ідентифікаційні дані КТЗ відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічного паспорта) або з копій цих документів; показання одометра (тахографа) КТЗ або лічильника мотогодин (за наявності); результати візуального огляду щодо відповідності (невідповідності) номерів кузова, шасі, інших складових частин записам у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу (технічному паспорті) або в інших документах; відомості про комплектність та укомплектованість КТЗ; відомості про склад оновлених складників КТЗ, інформаційні ознаки виконаного відновлювального ремонту, інші обставини, які мають значення для розв'язання поставлених питань; відомості про виявлені під час огляду дефекти, пошкодження, а також обґрунтування засобів і обсягу відновлювальних робіт з їх усунення чи інших способів урахування дефектів; перелік обмежень щодо застосування результатів оцінки та припущення, у межах яких проводилася оцінка; викладення змісту використаних методичних підходів, методів, оціночних процедур та відповідних розрахунків; висновок про вартість майна або висновок про результати автотоварознавчої експертизи (експертного дослідження); додатки, які становлять невід'ємну частину звіту (акта), висновку експерта (експертного дослідження) про оцінку і містять дані стосовно технічного стану КТЗ (його складників), їх фотографічні зображення і дані, що підтверджують припущення та розрахунки. У додатках також може бути графічна розгортка побудови пошкодженого або розукомплектованого КТЗ з відображенням характеру пошкоджень або протокол технічного огляду з посиланням на характер і обсяг його пошкодження.

Звіт ТОВ "Експерт" від 05.07.2013 №1059 про оцінку транспортного засобу відповідає вимогам законодавства, тому у колегії суддів немає підстав не брати його до уваги.

Крім того, п.5.2 Методики, на який посилається відповідач в апеляційній скарзі, при ствердженні про обов'язковість присутності його представника під час огляду та ремонту пошкодженого автомобіля, оцінюється судом апеляційної інстанції критично, оскільки наведений пункт Методики передбачає повідомлення та виклик заінтересованих осіб для технічного огляду автотранспорту у разі такої потреби, що робить даний пункт Методики диспозитивним.

Заперечення відповідачем рахунків-фактур ФОП Гореніної Ю.О. від 05.04.2013 №GNF0005976 та ТОВ "Алекс Преміум" від 06.04.2013 №PNF000320 не приймається колегією суддів до уваги, оскільки вони оплачені позивачем без заперечень та підтверджують понесені ним страхові витрати в результаті скоєння ДТП водієм Пичко А.Ю., що керував автомобілем ВАЗ 2101, номерний знак АН5626КХ.

Відповідачем не наведено в апеляційній скарзі ґрунтовних та вагомих обставин, які б звільняли його від відшкодування страхової шкоди в порядку регресу.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія Київського апеляційного господарського суду не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2013 у даній справі, оскільки воно відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2013 у справі №910/22918/13 - без змін.

2. Матеріали справи №910/22918/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Дану постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя В.І. Рябуха

Судді Л.О. Кондес

Л.М. Ропій