Рішення № 37103615, 04.02.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" лютого 2014 р. Справа № 911/4797/13

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вільнянський машинобудівний завод",

70002, Запорізька обл., м. Вільнянськ, вул. Червоноармійська, 5

до Фізичної особи-підприємця Германчук Марини Петрівни,

08400, Київська обл., м. Переяслав-Хмельницький , вул. Поліська, 5

про стягнення 30 266,55 грн.

за участю представників:

позивача - Мацко К.Є. (довіреність від 20.01.2014, б/н);

відповідача - не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Вільнянський машинобудівний завод" (далі - позивач) до Фізичної особи-підприємця Германчук Марини Петрівни (далі - відповідач) про стягнення 30 266,55 грн., з яких: 28 956,00 грн. - основний борг, 202,29 грн. - 3% річних, 231,65 грн. - інфляційні втрати та 876,61 грн. - пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань зі здійснення розрахунку за товар, що поставлений позивачем.

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.12.2013 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 21.01.2014.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 886/14 від 21.01.2014) позивачем подано документи на вимогу ухвали суду від 26.12.2013.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 885/14 від 21.01.2014) позивачем подано уточнення позовних вимог, яке за своєю суттю є заявою про зменшення розміру позовних вимог, в якому заявлено остаточні позовні вимоги у розмірі 29 349,72 грн.

Відповідно до частин 4, 6 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням того, що заяву підписано уповноваженою на це особою, зменшення розміру позовних вимог не суперечить чинному законодавству та не порушує нічиїх прав і охоронюваних законом інтересів, зменшення розміру позовних вимог прийнято господарським судом.

У зв'язку з прийняттям зменшення розміру позовних вимог господарським судом, у справі має місце нова ціна позову - 29 349,72 грн., з яких: 27 456,00 грн. - основний борг, 441,34 грн. - інфляційні втрати, 272,33 грн. - 3 % річних та 1 180,05 грн. - пеня, виходячи з якої і буде вирішуватися спір.

Підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні, з урахуванням абзацу 2 пункту 7. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення".

У судове засідання 21.01.2014 представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 26.12.2013 не виконав, розгляд справи відкладено на 04.02.2014.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 885/14 від 21.01.2014) позивачем подано уточнення до розрахунку 3% річних, пені та інфляційних втрат.

У судовому засіданні 04.02.2014 представник позивача повністю підтримав позовні вимоги.

Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав, представника у судові засідання не направив, не повідомивши про причини, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце судових засідань.

Нез'явлення у судове засідання представника відповідача та неподання відповідачем письмового відзиву на позов не перешкоджає розгляду справи.

На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 04.02.2014 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вільнянський машинобудівний завод" (далі - постачальник) та Фізичною особою-підприємцем Германчук Мариною Петрівною (далі - покупець) укладено договір поставки від 24.07.2013 № 2408/1 (далі - Договір), на умовах якого постачальник зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти цей товар і оплатити його (пункт 1.1. Договору).

Відповідно до пункту 3.2. Договору покупець оплачує товар протягом 60 календарних днів з дати поставки товара на склад покупця.

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2013, за умов виконання сторонами всіх зобов'язань за ним (пункт 5.1. Договору).

До матеріалів справи надано Специфікацію до Договору, яка підписана уповноваженими представниками сторін.

На виконання умов Договору, позивач за видатковою накладною від 25.07.2013 № 282 на суму 28 956,00 грн., що підписана у двосторонньому порядку уповноваженими представниками сторін, поставив відповідачу товар, а останній, вказаний товар отримав. До матеріалів справи долучено копію зазначеної накладної, а оригінал оглянуто судом у судовому засіданні.

Підписи представників обох сторін на вказаній видатковій накладній скріплені відбитками їх печаток та штампів, що оцінюється судом як підтвердження юридичними особами - позивачем та відповідачем, факту здійснення господарської операції з поставки товару.

Разом з тим, до матеріалів справи залучено копію рахунку-фактури від 25.07.2013 № 319 на суму 28 956,00 грн., що складений уповноваженим представником позивача та скріплений відбитком його печатки.

Як зазначається позивачем та підтверджується матеріалами справи, після поставки товару відповідач здійснив часткову оплату вартості товару у розмірі 1 500,00 грн., що підтверджується банківською довідкою від 17.01.2014 № ZAP-52/58, яка засвідчена підписом уповноваженої особи банківської установи та скріплена відбитком її печатки (оригінал у матеріалах справи).

За таких обставин, за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 27 456,00 грн. - різниця між загальною вартістю товару та перерахованими коштами.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін.

Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

З наявних у матеріалах справи письмових доказів, з огляду на те, що вони підписані уповноваженими на те особами, вбачається наявність у відповідача грошового зобов'язання перед позивачем, строк виконання якого настав і яке відповідачем не виконане.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частиною 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи вищевикладене, наявні у справі докази, досліджені судом, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 27 456,00 грн. заборгованості за поставлений товар є доведеною та обґрунтованою, а, відтак, підлягає задоволенню.

Крім того, позивач на підставі пункту 7.2. Договору заявляє до стягнення з відповідача пеню за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка за розрахунком позивача складає 1 180,05 грн.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання. Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" вiд 22.11.1996 № 543/96-ВР визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Судом перевірено правильність розрахунку пені, що наданий позивачем, у розмірі 1 180,05 грн. та встановлено, що вказана позовна вимога підлягає задоволенню повністю у заявленому розмірі.

У зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України заявляє до стягнення 3% річних у розмірі 272,33 грн. та інфляційні втрати у розмірі 441,34 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду обставин справи, суд здійснив перерахунок розміру інфляційних втрат та 3 % річних та з'ясував, що надані позивачем розрахунки є арифметично вірними і відповідають обставинам справи, а тому, позовні вимоги про стягнення 441,34 грн. інфляційних втрат та 272,33 грн. 3% річних підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі аналізу вищезазначених норм чинного законодавства, дослідження матеріалів та всебічного розгляду всіх обставин справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 27 456,00 грн. основного боргу, 1 180,05 грн. пені, 441,34 грн. інфляційних втрат та 272,33 грн. 3% річних є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а, відтак, підлягають задоволенню.

Відшкодування судового збору, сплаченого позивачем у розмірі 1 720,50 грн., відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Керуючись статтями 4, 22, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Германчук Марини Петрівни (08400, Київська обл., м. Переяслав-Хмельницький, вул. Поліська, 5, ідентифікаційний номер 2847218342) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вільнянський машинобудівний завод" (70002, Запорізька обл., м. Вільнянськ, вул. Червоноармійська, 5, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 32934770) 27 456 (двадцять сім тисяч чотириста п'ятдесят шість) грн. 00 коп. основної заборгованості, 1 180 (одна тисяча сто вісімдесят) грн. 05 коп. пені, 272 (двісті сімдесят дві) грн. 33 коп. 3 % річних, 441 (чотириста сорок одна) грн. 34 коп. інфляційних втрат та 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 10.02.2014.

Суддя С.О. Саванчук