Рішення № 37103605, 06.02.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/25652/13 06.02.14

За позовом ТОВ "ЕМ ТРАНС"

до ФОП Клименко Р.В.

про про стягнення 14 420,55 грн

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники :

Від позивача Бойко Ю.А. (дов. від 014.10.13)

Від відповідача не прибув

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості, у зв"язку з неналежним виконанням умов одноразового договору-заявки на первезення вантажу № 2668 від 23.09.2013 в розмірі 14 420,55 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 08.01.2014 порушено провадження у справі №910/25652/13 та призначено до розгляду на 21.01.2014.

Представник відповідача в судове засідання 21.01.2014 не з'явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

В судове засідання 21.01.2014 прибув представник позивача та дав пояснення по справі.

Розгляд справи відкладено на 06.02.2014.

В судове засідання 06.02.2014 з'явився представник позивача, надав пояснення по суті справи, подав додаткові докази по справі, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 06.02.2014 вдруге не з'явився, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 03039, м. Київ, Голосіївський район, пр-т 40-річчя Жовтня, буд. 27, кв. 1, на яку було відправлено ухвали суду. Проте ухвала суду не була отримана позивечем та повернулась до суду з наступної причини: «не знайдено».

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

23.09.2013 між товариством з обмеженою відповідальністю «ЕМ ТРАНС» (далі за текстом - позивач) та ФОП Клименко Р.В. (далі за текстом - відповідач) було укладено одноразовий договір-заявку на перевезення вантажу № 2668(надалі по тексту - договір) на замовлення ТОВ «Вірлпул Україна».

24.09.2013 на підставі укладеного між сторонами договору, відповідачем було прийнято вантаж (побутова техніка яка належить компанії Whirlpool) до перевезення за маршрутом: смт. Велика Димерка, вул. Броварська, буд. 150 - м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 76, що в свою чергу також підтверджується відмітками в товарно-транспортній накладній № 3802002812 від 24.09.2013.

Порядок перевезення вантажів автомобільним транспортом по території України, до якого відноситься й спірне перевезення, регулюється Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 (далі Правила).

Відповідно до ч. 1 ст. 932 ПК Украшн експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб.

Пунктом 10.1. Правил встановлено, що Перевізники приймають вантажі для перевезення на підставі укладених договорів із Замовниками, згідно з заявками або за разовими договорами.

Згідно з п. 11.1 Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що в товарно-транспортній накладній №3802002812, наданій позивачем, в графі "автопідприємство" зазначено ТОВ "Ем Транс", так само, як і в акті приймання-передачі продукції №1 від 24.09.2013.

В цій же ТТН перевізником зазначений ФОП Клименко Р.В., який на автомобілі д.н.з. АА 6636КМ перевозив вказаний товар.

Відповідно до ст. 51 Закону України "Про автомобільний транспорт" позивач повинен забезпечити своєчасне та повне оформлення документів на перевезення вантажу.

Враховуючи вищевикладене суд зазначає, що матеріали справи містять належні та допустимі докази виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, зокрема здійснення перевезення.

В свою чергу, дане перевезення здійснювалось на підставі договору № 19042012 ЕМ від 19.04.2012 на транспортно-експедиційні послуги, укладеного між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Вірлпул Україна», яке є власником вантажу та на користь якого здійснювалось перевезення техніки.

На місці розвантаження автомобіля д.н.з. АА6636КМ було виявлено пошкодження вантажу про що, за участю представників позивача і відповідача, було складено відповідний Акт б/н від 24.09.2013.

Внаслідок порушення умов кріплення вантажу під час перевезення по вині перевізника було пошкоджено вантаж та завдано значної шкоди відправнику - ТОВ "Вірлпул Укпаїна" (внаслідок падіння відбулось тотальне знищення), а саме пральних машин Whirlpool у кількості 6 (шість) штук, що підтверджується актами технічного стану № 1.11.10.13 від 11.10.2013 ; № 2.11.10.13. від 11.10.2013; № 3.11.10.13 від 11.10.2013; № 4.11.10.13 від 11.10.2013; № 5.11.10.13 від 11.10.2013; № 6.11.10.13 від 11.10.2013, в яких вказано про економічну недоцільність здійснення відновлювального ремонту.

Загальна сума матеріальної шкоди склала 14420,55 грн.

В п. а) розділу 6 Договору № 2668 зазначається, що перевізник/експедитор несе повну матеріальну відповідальність за вантаж з моменту прийняття його в автомобіль та до моменту повного його вивантаження, що відмічається в товарно-транспортній накладній (ТТН).

Крім цього в п. д) розділу 7 Договору № 2668 зазначено, що якщо перевізник/експедитор або його представник-водій, не проконтролювали завантаження вантажу в кузов автомобіля, не перевірили кріплення вантажу та не зробили позначки про неналежне кріплення, або порушення правил завантаження в ТТН, при цьому в процесі перевезення вантаж зіпсувався, то відповідальність за псування вантажу несе перевізник/експедитор.

17.10.2013 на адресу позивача надійшла претензія (Вих. № 1/171013 від 17.10.2013) про відшкодування вартості техніки від товариства з обмеженою відповідальністю «Вірлпул Україна», на користь якої здійснювалось перевезення техніки на зальну суму: 14420,55 грн.

На виконання вимог викладених даної претензії позивач, платіжним дорученням № 1352 від 11.12.2013 здійснив перерахування коштів на загальну суму: 14420,55 грн.

25.10.2013 в межах ст. 7 Господарського процесуального кодексу України, з метою застосування заходів досудового врегулювання господарських спорів, на адресу відповідача позивач направив претензію Вих. № 01-03/047 про стягнення суми простроченої дебіторської заборгованості в досудовому порядку, що підтверджується описом вкладення в поштове відправлення та фіскальним чеком № 3636 від 25.10.2013, але з боку відповідача вона була проігнорована і станом на 23.12.2013 залишилась без задоволення, а сума коштів простроченої заборгованості не була погашена.

Отже, відповідач неналежно виконав взяті на себе зобов'язання, а тому у нього перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 14420,55 грн.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Оцінюючи обставини справи, суд виходить з того, що між сторонами спору склалися правовідносини щодо надання послуг, зокрема перевезення, які регламентуються главами 63-64 ЦК України.

Так, відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 908 ЦК України визначено, що перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно зі статтею 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до п. 1. ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Цивільним кодексом України визначені загальні обв'язки сторін договору перевезення.

Так, згідно з ст. 917 ЦК України перевізник зобов'язаний надати транспортні засоби під завантаження у строк, встановлений договором.

Статтею 918 ЦК України визначено, що завантаження (вивантаження) вантажу здійснюється організацією, підприємством транспорту або відправником (одержувачем) у порядку, встановленому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст.. 920 ЦК України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Згідно ст.. 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст.614 ЦК України).

Боржник, який порушив зобов'язання, на підставі статті 623 ЦК України, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Під збитками, статтею 22 ЦК України та ч. 1 ст. 225 ГК України передбачено втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Для стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення - протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Встановлені судом обставини свідчать про наявність в діях відповідача складу цивільного правопорушення, яке тягне за собою відповідальність у вигляді стягнення збитків, оскільки він порушив зобов'язання, що випливає із договору перевезення.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти позовних вимог.

Отже, факт необхідності відшкодування відповідачем позивачу збитків за пошкоджений товар належним чином доведений, що дає суду підстави задовольнити позов позивача в частині стягнення з відповідача збитків в сумі 14 420,55 грн.

Відповідно до ст. ст. 33, 43, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "ЕМ ТРАНС" задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Клименко Романа Володимировича(03039, м. Київ, Голосіївський район, пр-т 40-річчя Жовтня, буд. 27, кв. 1, ідентифікаційний номер 2958116953) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ЕМ ТРАНС" (02092, м. Київ, Дніпровський район, вул. О.Довбуша, буд. 37, код ЄДРПОУ 37292656) основну заборгованість в розмірі 14 420 (чотирнадцять тисяч чотириста двадцять) грн. 55 коп., судовий збір в сумі 1 720(одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення надіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д.

Дата підписання повного тексту рішення: 11.02.2014