Ухвала суду № 37103425, 07.02.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Афанасьєва Ю.О.

Суддя-доповідач - Бишов М. В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2014 року справа №224/2709/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Бишова М.В.

суддів Шальєвої В.А., Гайдара А.В.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Дебальцевської міської ради Донецької області на постанову Дебальцевського міського суду Донецької області від 06 листопада 2011 року по адміністративній справі №224/2709/13-а за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Дебальцевської міської ради Донецької області про визнання дій неправомірними та стягнення разової щорічної грошової допомоги до 5 травня,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду першої інстанції з позовною заявою до відповідача про визнання дій неправомірними, стягнення з відповідача щорічної разової допомоги до 5 травня за 2010 рік.

Постановою Дебальцевського міського суду Донецької області від 06 листопада 2013 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені. внаслідок чого позивачу поновлений строк звернення до суду, дії відповідача визнані неправомірними та стягнуто з відповідача на користь позивача недоплачену щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2010 рік відповідно до ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком в сумі 4748 грн.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В апеляційній скарзі зазначає, що Постановою Кабінету Міністрів України №299 від 07.04.2010 року встановлено розмір допомоги - 900 грн, у зазначеному розмірі відповідач повно сплатив позивачу допомогу. Також апелянт посилається на відсутність бюджетного фінансування.

Позивач та представник відповідача в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення, що дає суду право розглянути справу у їх відсутність в порядку письмового провадження відповідно до ст.197 ч.1 п.2 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановила наступне.

Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ (зі змінами та доповненнями станом на час розгляду спірних правовідносин), далі по тексту - Закон № 3551-ХІІ, визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

Відповідно до частини 2 статті 4 Закону № 3551-ХІІ до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.

Позивач має статус інваліда війни 2 групи, що підтверджено посвідченням (а.с.6) та не заперечується сторонами.

Згідно статті 13 ч.5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (в редакції станом на час здійснення оспорюваних виплат) щорічно до 5 травня інвалідам війни 2 групи виплачується разова грошова допомога у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.

Згідно листа відповідача (а.с.5), позивачу була виплачена разова грошова допомога до 5 травня за 2010 рік - в квітні 2010 року в сумі 900 грн.

Абзацом 1 статті 17 цього Закону встановлено, що фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.

Згідно абзацу 1 статті 171 щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12 - 16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.

Таким чином, у спірних правовідносинах відповідач є органом владних повноважень, на якого чинним законодавством покладений обов'язок по здійсненню виплат, передбачених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», в тому числі разової грошової допомоги.

Пунктом 1 статі 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина.

Не приймається до уваги доводи апелянта стосовно правомірності застосування у 2010 році розміру виплат в сумі 900 грн, встановленого Постановою Кабінету Міністрів України №299 від 07.04.2010 року, оскільки, виходячи із загальних засад пріоритетності Конституції і законів України над урядовими нормативно-правовими актами, при вирішенні питання про призначення позивачу допомоги, відповідач мав керуватися безпосередньо приписами Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а не зазначеною постановою Кабінету Міністрів України.

Колегія суддів не приймає посилання апелянта на відсутність бюджетного фінансування в обсязі передбаченому Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» для здійснення соціальних виплат, з огляду на те, що судові рішення ухвалюються в межах норм діючого законодавства в незалежності від причин ненадходження коштів з Державного бюджету України на виплату допомоги, відповідно до вимог частини 2 статті 3 Конституції України, за якою права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

При розгляді даної категорії спору апеляційним судом встановлено, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» не визначалося Кабінету Міністрів України в 2010 році функції щодо встановлення порядку та розміру соціальних виплат, які залежать від рівня мінімальної пенсії за віком.

На підставі наведеного оцінка правовідносин щодо виплати разової грошової допомоги до 5 травня в 2010 році здійснюється на підставі пункту 1 частини 1 статті 92 Конституції України та статті 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення вимог позивача.

Стосовно поновлення позивачу строків звернення до суду, передбачених ст.99 КАС України, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо поважності причин пропуску позивачем таких строків та можливістю їх поновлення.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

На підставі викладеного та керуючись статтями 2, 11, 159, 160, 167, 184, 195, 1951, 196-198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Дебальцевської міської ради Донецької області на постанову Дебальцевського міського суду Донецької області від 06 листопада 2013 року по адміністративній справі №224/2709/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Дебальцевського міського суду Донецької області від 06 листопада 2013 року по адміністративній справі № 224/2709/13-а - залишити без змін.

Ухвала суду за наслідками розгляду у письмовому провадженні набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Колегія суддів М.В. Бишов

В.А. Шальєва

А.В. Гайдар