Ухвала суду № 37103400, 30.01.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/2383/13-а ( у 2-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Брагіна О.Є. Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

30 січня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Оксененка О.М.,

суддів - Бистрик Г.М., Федотова І.В.,

при секретарі - Січкаренко Т.М.,

за участю представника позивача - Іваницького В.В., представника відповідача - Ступака Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області державної податкової служби на постановуь Київського окружного адміністративного суду від 07 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Електро Імпорт" до державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Електро Імпорт" звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області про скасування податкових повідомлень-рішень від 26.02.2013р. №0000792301, № 0000782301 та №0000802301.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 07 червня 2013 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального права та прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Київської області проведена документальна позапланова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю "Електро Імпорт" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Стіл Хоукс» та ТОВ «Асгільдія» за весь період фінансово-господарських взаємовідносин.

За результатами вказаної перевірки відповідачем було складено Акт №56/22-2/36059389 від 01.02.2013р., за змістом якого позивачем порушено вимоги п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.2, п. 198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п. 200.2 ст.200 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р., в результаті завищення залишку від'ємного значення, який включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за травень 2012р. у сумі 145 400,00 грн., в результаті чого занижено податкове зобов'язання з ПДВ на загальну суму 184 050,00 грн., в тому числі за серпень 2011 р. у сумі 87 480,00 грн. та за вересень 2011р. на суму 96 570 грн. та пп.14.1.27., пп.14.1.36, п.14.1. ст.14, пп.138.1.1, п.138.1, п.138.2 статті 138, пп..139.1.9 п. 139.1. ст.139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 363 328,00 грн., в тому числі за ІІІ квартал 2011 р. у сумі 211 658,00 грн. та за ІІ квартал 2012р. на суму 151 670,00 грн..

На підставі висновків вказаного акту перевірки відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення від 26.02.2013 року: №0000792301, яким ТОВ "Електро Імпорт" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 363 328,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 37 918,00 грн. за періоди ІV квартал 2011р. - ІІІ квартал 2012р.; № 000078230, яким ТОВ "Електро Імпорт" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 184 050, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 46 013,00 грн. за період вересень - жовтень 2011р.; №0000802301, яким ТОВ "Електро Імпорт" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 145 400,00 грн. по декларації за період травень 2012р.

Не погодившись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, так як господарські операції позивача з його контрагентами належним чином відображено у податковому обліку та у податковій звітності.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 цього Кодексу).

Згідно абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому, неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Крім цього, відповідно до підпункту «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з безпосереднім придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З наведеного вбачається, що умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту є придбання платником податків товарів (послуг) для використання їх в своїй господарській діяльності. Підставою для виникнення такого права є податкова накладна, виписана контрагентом платника податків, який зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Згідно п. 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997 затвердженим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 за № 233/2037, визначено один випадок недійсності податкової накладної, а отже і неможливості формування на її підставі податкового кредиту - якщо вона заповнена особою, яка не зареєстрована як платник ПДВ.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Колегія суддів зазначає, що із системного аналізу положень цих норм законодавства України вбачається, що податковий кредит є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних. Закон забороняє включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послу), якщо ці суми не підтверджені податковими накладними, та передбачає відповідальність платника податків за порушення цих вимог у вигляді фінансових санкцій.

Отже, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Разом з тим, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту є придбання платником податків товарів (послуг) для використання їх в своїй господарській діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «Стіл Хоукс» було укладено договір про надання інженерних послуг №2607 від 26.07.2011р. згідно якого виконавець ТОВ «Стіл Хоукс» зобов'язувався за завданням замовника ТОВ "Електро Імпорт" протягом визначеного строку надавати за плату інженерні послуги з технічного контролю.

Реальність виконання вказаного договору підтверджується наступними первинними і розрахунковими документами: копіями протоколу погодження договірної ціни на виконання робіт по договору №2607, звіту про виконання робіт, акту надання послуг, податкової накладної.

Крім того, 15.05.2012р. між позивачем та ТОВ «Стіл Хоукс» було укладено договір №1505 про розповсюдження рекламніх матеріалів, згідно якого замовник ТОВ "Електро Імпорт" доручив виконавцю ТОВ «Стіл Хоукс» розповсюдити рекламні матеріали, на підтвердження виконання умов якого позивачем надано: копії фотографій рекламної продукції, звіту про проведення рекламної компанії, анкет, акту про надання послуг, податкової накладної, виписки по особовим рахункам.

Також, між виконавцем ТОВ «Асгільдія» та замовником позивачем, 28.07.2011р., було складено договір про надання інженерних послуг №2807, згідно якого виконавець був зобов'язаний за завданням ТОВ "Електро Імпорт" протягом визначеного строку надавати за плату інженерні послуги з технічного контролю.

Реальність виконання вказаного договору підтверджується наступними первинними і розрахунковими документами: копіями протоколу погодження договірної ціни на виконання робіт по договору, звіту про виконання робіт, акту надання послуг, податкової накладної, договору від 06.10.2011р. №32807/12 про переуступку боргу, виписки по особовим рахункам.

Всі зазначені вище документи підписані та скріплені печатками сторін та мають всі реквізити як того вимагає чинне законодавство України.

При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідачем не надано, як того вимагають положення чинного законодавства України, доказів, які б свідчили про те, що документи, виписані на виконання договору, були сфальсифікованими, як і не надано відомостей про звернення до правоохоронних органів у зв'язку з виявленими порушеннями складання завідомо неправдивих документів звітності.

З вказаного слідує, що належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, відтак, правочини, укладені позивачем з ТОВ «Стіл Хоукс» та ТОВ «Асгільдія» відповідають нормам чинного законодавства України, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення дослідженої судом господарської діяльності позивача з контрагентами, що підтверджуються первинними бухгалтерськими документами та податковими накладними, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, відповідач, в обґрунтування правомірності винесення ним спірних податкових повідомлень-рішень, посилається на акт ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 14.08.2012 року № 534/3/22-30-36482441 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Стіл Хоукс» з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за травень 2012 року та акт ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 13.06.2012 року № 576/2240/37617576 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Асгільдія» щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Євро класс трейд» за вересень 2011 року, жовтень 2011 року, листопад 2011 року, січень 2012 року та лютий 2012 року.

Так, відповідно до акту ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 14.08.2012 року № 534/3/22-30-36482441 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Стіл Хоукс» з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за травень 2012 року не встановлено факту реального здійснення господарських операцій ТОВ «Стіл Хоукс», встановлено, що правочини, укладені між ТОВ «Стіл Хоукс» та контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями відповідно до ч.1 ст. 203, ч.2 ст.215 ЦК України мають ознаки нікчемності. Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість - анульовано 23.08.2012 року.

Крім того, встановлено, що співробітниками ГВПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва складено висновок щодо відсутності факту реального здійснення господарських операцій та наявності ознак фіктивності. Здійснено виїзд за місцем реєстрації суб'єкта господарювання та встановлено його відсутність за місцем реєстрації, не виявлено основних фондів, офісних, складських та виробничих приміщень, не виявлено трудових ресурсів та активів підприємства. Опитано засновника ТОВ «Стіл Хоукс» громадянина ОСОБА_4, який пояснив, що не має відношення до реєстрації та фінансово-господарської діяльності підприємства.

Відповідно до акту ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 13.06.2012 року № 576/2240/37617576 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Асгільдія» щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Євро класс трейд» за вересень 2011 року, жовтень 2011 року, листопад 2011 року, січень 2012 року та лютий 2012 року не встановлено факту реального здійснення господарських операцій ТОВ «Асгільдія», встановлено, що правочини, укладені між ТОВ «Асгільдія» та контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями відповідно до ч.1 ст. 203, ч.2 ст.215 ЦК України мають ознаки нікчемності. Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість - анульовано 12.03.2012 року.

При цьому, встановлено, що співробітниками ГВПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва складено висновок щодо відсутності факту реального здійснення господарських операцій та наявності ознак фіктивності. Здійснено виїзд за місцем реєстрації суб'єкта господарювання та встановлено його відсутність за місцем реєстрації, не виявлено основних фондів, офісних, складських та виробничих приміщень, не виявлено трудових ресурсів та активів підприємства. Опитано засновника ТОВ «Асгільдія» громадянина ОСОБА_5, який пояснив що не має відношення до реєстрації та фінансово-господарської діяльності підприємства.

За цих обставин відповідач вважає, що укладені позивачем з ТОВ «Стіл Хоукс» та ТОВ «Асгільдія» договори, податкові накладні та інші первинні документи не мають юридичної сили первинних документів, не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р.№ 88, що унеможливлює їх відображення в регістрах бухгалтерського та податкового обліку, у податковій звітності.

Суд апеляційної інстанції вважає такі посилання необґрунтованими з огляду на наступне.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» установлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Саме такими відомостями керувався позивач у процесі договірних відносин з контрагентами.

Колегією суддів встановлено, що на час здійснення господарських операцій з ТОВ «Стіл Хоукс» та ТОВ «Асгільдія», останні були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ.

Нормами чинного законодавства на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки відповідності законодавству правил ведення іншим учасником правовідносин господарської діяльності та дотримання ним вимог податкового законодавства.

Таким чином, колегія суддів вважає, що зазначені господарські операції носили реальний характер та були виконані сторонами належним чином, а тому суму податкового кредиту позивачем було сформовано правомірно.

Відповідачем не наведено беззаперечних доводів та не подано будь-яких належних доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди, факт здійснення господарських операцій, за наслідками виконання яких у позивача виникло від'ємне значення податку.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції враховує рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Слід також відмітити, що податковим органом не було надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження «безтоварності» здійснених позивачем господарських операцій чи вироків у кримінальних справах щодо наявності вини, умислу, направленого на незаконне заволодіння майном держави, в діях посадових осіб ТОВ «Електро Імпорт», ТОВ «Стіл Хоукс» чи ТОВ «Асгільдія».

Що ж стосується твердження відповідача про те, що правочини, укладені між позивачем та ТОВ «Стіл Хоукс» і ТОВ «Асгільдія» є нікчемним, то з цього приводу колегія суддів зазначає, що апеляційна скарга не містить доводів для визнання їх такими, згідно з діючим законодавством.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, в свою чергу, не спростував доводи позивача та не довів правомірності свого рішення.

За вказаних обставин колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позов підлягає задоволенню.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 07 червня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М. Оксененко

Судді:

Г.М. Бистрик

І.В. Федотов

Ухвалу в повному тексті виготовлено 04.02.2014 року.

.

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Бистрик Г.М.

Федотов І.В.