Постанова № 37103192, 05.02.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2014 р. Справа№ 910/20400/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рудченка С.Г.

суддів: Агрикової О.В.

Чорногуза М.Г.

при секретарі судового засідання Степанці О.В.,

від позивача - Безсмертний А.В., від відповідача - Печерний С.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз»

на рішення господарського суду міста Києва від 28.11.2013 року

у справі №910/20400/13 (суддя Дупляк О.М.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Конструкт Груп», м. Київ,

до публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз», м. Київ,

про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2013 року ТОВ «Конструкт Груп» (далі - позивач) подало до господарського суду міста Києва позов до ПАТ «Укртрансгаз» (далі - відповідач) про стягнення 261926,44 грн. заборгованості, 4542,45 грн. 3% річних та 1833,75 грн. інфляційних втрат. В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на наявність у відповідача простроченої заборгованості перед ним згідно договору №1204000730 від 25.04.2012 року.

19.11.2013 року позивачем подано суд заяву про відмову від позову в частині стягнення 1833,75 грн. інфляційних втрат (а.с. 53) Вказана заява судом прийнята.

Рішенням господарського суду міста Києва від 28.11.2013 року у справі №910/20400/13 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з ПАТ «Укртрансгаз» на користь ТОВ «Конструкт Груп» 261926,44 грн. основного боргу, 4542,45 грн. 3% річних, 5329,38 грн. судового збору. Припинено провадження в частині стягнення з відповідача інфляційних витрат в розмірі 1833,75 грн. При прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд дійшов до висновку про наявність у відповідача простроченої заборгованості перед позивачем в сумі 261926,44 грн. згідно договору №1204000730 від 25.04.2012 року, а також про правомірність нарахування позивачем на суму боргу відповідача №5 річних. При цьому, судом першої інстанції припинено провадження у справі щодо вимог позивача про стягнення 1833,75 грн. інфляційних втрат у зв'язку з відмовою останнього від позову в цій частині.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ПАТ «Укртрансгаз» подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 28.11.2013 року у справі №910/20400/13 та прийняти нове рішення, яким відмовити повністю ТОВ «Конструкт Груп» у задоволенні позовних вимог. Покласти на ТОВ «Конструкт Груп» витрати по сплаті судового збору. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що позивач прострочив виконання своїх зобов'язань (надання послуг) за договором №1204000730 від 25.04.2012 року на 82 календарних дні, а тому відповідач зупинив виконання своїх зобов'язань щодо оплати таких послуг. Крім цього, скаржник посилається на п. 1.4 договору №1204000730 від 25.04.2012 року та на те, що в 2013 році реальне фінансування видатків відповідача було неповним та недостатнім, а тому, на переконання скаржника, його зобов'язання в частині сплати коштів за укладеним договором були змінені, а тому прострочення відсутнє.

Позивач не скористався своїм правом згідно ч. 1 ст. 96 ГПК України та не надав суду відзив на апеляційну скаргу, що, згідно ч. 2 ст. 96 ГПК України, не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.01.2014 року у справі №910/20400/13 апеляційну скаргу ПАТ «Укртрансгаз» на рішення господарського суду міста Києва від 28.11.2013 року у справі №910/20400/13 прийнято до провадження та призначено розгляд справи на 05.02.2014 року.

В судовому засіданні 05.02.2014 року представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити повністю. Представник позивача в судовому засіданні 05.02.2014 року заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги, просив спірне судове рішення залишити без змін.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 25.04.2012 року між ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» (замовник) та ТОВ «Конструкт Груп» (виконавець) було укладено договір №1204000730 про закупівлю послуг (далі - договір, а.с. 15-19), за умовами якого виконавець зобов'язався надати послуги з монтажу, технічного обслуговування і ремонту контрольно-вимірювальної апаратури, а замовник - прийняти і оплатити такі послуги (п. 1.1 договору).

Пунктом 3.1 договору встановлено, що ціна договору склала 3008140,07 грн., в тому числі ПДВ - 501356,68 грн.

Крім цього, 26.04.2012 року між сторонами було укладено додаткову угоду до договору (а.с. 20), згідно якої функції замовника покладаються на Шебелинське ЛВУМГ - підрозділ УМГ «Харківтрансгаз» ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України».

Згідно з п. 5.4 договору підготовчі роботи, придбання обладнання та матеріалів, необхідних для виконання умов цього договору, здійснюються виконавцем та входить у вартість послуг.

Відповідно до ст. 526 ЦК України та п. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону та договору. Згідно зі ст. 525 ЦК України та п. 7 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Матеріали справи свідчать, що позивач свої зобов'язання згідно договору виконав в повному обсязі, а саме поставив матеріали та обладнання, надав послуги з монтажу, технічного обслуговування і ремонту контрольно-вимірювальної апаратури на загальну суму 261926,44 грн., що підтверджується видатковою накладною №67 від 20.12.2012 року на суму 219997,20 грн. (а.с. 109). актами приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2012 року (а.с. 21-27) та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2012 року (а.с. 30).

Вказані акти не містить дати їх підписання, однак представниками сторін у своїх поясненнях зазначено, що датою підписання актів є 21.12.2012 року.

Відповідно до п. 4.1 договору розрахунки проводяться шляхом перерахування коштів замовника на розрахунковий рахунок виконавця, що вказаний в реквізитах договору.

Згідно з п. 4.2 договору оплата здійснюється поетапно, протягом 60 календарних днів після підписання відповідних актів по кожному етапу або за фактом поставки обладнання шляхом перерахування грошових коштів на рахунок виконавця.

Відповідно до п. 6.1 договору замовник зобов'язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати за надані послуги; приймати надані послуги, в разі відсутності зауважень згідно з актом наданих послуг.

Отже, як вірно встановив суд першої інстанції, з урахуванням встановленого договором строку виконання зобов'язань з оплати, у відповідача виникло зобов'язання оплатити прийняті послуги згідно актів за грудень 2012 року - 19.02.2013 року.

Відповідачем не надано суду доказів в порядку ст.ст. 33, 34 ГПК України на підтвердження здійснення розрахунку з позивачем згідно договору №1204000730 від 25.04.2012 року, а тому висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 261926,44 грн. боргу колегія суддів вважає законним та обґрунтованим.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 4542,45 грн. за період прострочення з 20.02.2013 року до 19.09.2013 року.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України). Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання перед позивачем, а також положення наведених норм законодавства України, колегія суддів дійшла до висновку про правомірність стягнення судом першої інстанції з відповідача на користь позивача 4542,45 грн. 3% річних за період прострочення з 20.02.2013 року до 19.09.2013 року. При цьому, судом апеляційної інстанції перевірено розрахунки 3% річних, здійснені позивачем та прийняті місцевим господарським судом, та встановлено їх арифметичну правильність.

Одночасно, суд апеляційної інстанції вважає, що місцевим господарським судом обґрунтовано припинено провадження у справі в частині стягнення з відповідача 1833,75 грн. інфляційних витрат на підставі п. 4 ст. 80 ГПК України у зв'язку з відмовою позивача від позову в цій частині.

Доводи скаржника про те, що позивач прострочив виконання своїх зобов'язань (надання послуг) за договором на 82 календарних дні, а тому відповідач зупинив виконання своїх зобов'язань щодо оплати таких послуг, не звільняють відповідача від взятого на себе обов'язку з оплати таких наданих позивачем послуг.

Посилання відповідача на п. 1.4, п. 6.2.3 договору та на те, що в 2013 році реальне фінансування видатків відповідача було неповним та недостатнім, а тому, на переконання скаржника, його зобов'язання в частині сплати коштів за укладеним договором були змінені, а тому прострочення відсутнє, колегією суддів відхиляються

Так, згідно п. 1.4. договору обсяги закупівлі послуг можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків.

Пунктом 6.2.3. договору передбачено право замовника зменшувати обсяг закупівлі надання послуг та загальну суму цього договору залежно від реального фінансування видатків. У такому разі сторони вносять відповідні зміни до цього договору.

Відповідачем не подано суду жодних доказів неповноти та недостатності реального фінансування в 2013 році. При цьому, укладення договору та його реальне виконання позивачем в межах даної справи відбулось в 2012 році.

Вказані пункти договору передбачають можливість внесення змін у договір щодо обсягів закупівель послуг в залежності від реального фінансування видатків. Доказів внесення таких змін матеріали справи не містять.

Разом з цим, вказані пункти договору передбачають лише зменшення обсягів закупівель, а не звільнення відповідача від оплати вже отриманих послуг.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла до висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами чинного матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається. Решта доводів скаржника зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, що не впливає на результат розгляду справи.

Таким чином, колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник, не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення господарського суду міста Києва від 28.11.2013 року у справі №910/20400/13.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» на рішення господарського суду міста Києва від 28.11.2013 року у справі №910/20400/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 28.11.2013 року у справі №910/20400/13 залишити без змін.

3. Справу №910/20400/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя С.Г. Рудченко

Судді О.В. Агрикова

М.Г. Чорногуз