Постанова № 37103173, 11.02.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" лютого 2014 р. Справа№ 910/13644/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баранця О.М.

суддів: Калатай Н.Ф.

Сітайло Л.Г.

при секретарі Шмиговська А.М.

за участю від позивача - Трясун О.С.

представників сторін: від відповідача - не з'явився.

розглянувши Товариства з обмеженою відповідальністю

апеляційну скаргу "Будівельна компанія "Солід"

на рішення м. Києва

господарського суду

від 03.12.13 року

у справі № 910/13644/13 (суддя: Котков О.В.)

за позовом Приватного підприємства "Магнат Дизайн

Центр"

до Товариства з обмеженою відповідальністю

"Будівельна компанія "Солід"

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 03.12.2013 року позовні вимоги задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Солід" (ідентифікаційний код 36158057, адреса: 03057, м. Київ, вул. Смоленська, буд. 31-33), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Приватного підприємства "Магнат Дизайн Центр" (ідентифікаційний код 30659728, адреса: 04073, м. Київ, просп. Московський, буд. 16-Б), на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: основного боргу - 222432,90 грн. (двісті двадцять дві тисячі чотириста тридцять дві гривні 90 копійок), пені - 19691,42 грн. (дев'ятнадцять тисяч шістсот дев'яносто одна гривня 42 копійки), штрафу - 7921,78 грн. (сім тисяч дев'ятсот двадцять одну гривню 78 копійок), 3% річних - 6571,40 грн. (шість тисяч п'ятсот сімдесят одну гривню 40 копійок) та судові витрати - 5132,35 грн. (п'ять тисяч сто тридцять дві гривні 35 копійок).

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення повністю та прийняти нове рішення про відмову в задоволені цих вимог.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.12.2013 року апеляційну скаргу прийнято до провадження. Розгляд справи призначено до розгляду.

Від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

В судове засідання 28.01.2014 року представник відповідача в судове засідання не з'явився, проте належним чином повідомлений про дату, місце та час судового засідання. Розгляд справи було відкладено на 11.02.2014 року.

В судове засідання 11.02.2014 року представник відповідача в судове засідання не з'явився, проте належним чином повідомлений про дату, місце та час судового засідання.

Колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представника відповідача, враховуючи що останній належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів даної справи, 17 лютого 2012 року між позивачем (надалі - Виконавець або Постачальник або Продавець) та відповідачем (далі по тексту - Замовник або Покупець або Отримувач) (разом - сторони) було укладено договір на поставку фальш підлоги № 422 (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі - Договір або Договір поставки), відповідно до п. 1.1. якого Постачальник зобов'язується здійснити поставку фальшпідлоги на умовах, визначених Договором, а Замовник зобов'язується прийняти і здійснити оплату за поставлений товар в порядку передбаченому Договором.

Позивач зазначає, що на виконання умов Договору Продавець передав, а Покупець прийняв товар на загальну суму - 309219,40 грн., при цьому, позивач вказує, що Покупець за товар розрахувався лише частково, зокрема на суму 86786,50 грн. без врахування перерахунку штрафу в розмірі 20000,00 грн., а відтак, за розрахунками позивача, відповідач має заборгованість за Договором в розмірі - 222432,90 грн., що становить 309219,40 грн. - 86786,50 грн.

Окрім цього, позивач просив стягнути з відповідача санкції, 3% річних та інфляційні збитки за неналежне виконання умов Договору щодо оплати товару.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, 17 лютого 2012 року між сторонами укладено договір на поставку фальш підлоги № 422 згідно п. 1.1. якого Постачальник зобов'язується здійснити поставку фальшпідлоги на умовах, визначених Договором, а Замовник зобов'язується прийняти і здійснити оплату за поставлений товар в порядку передбаченому Договором.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов Договору в листопаді 2012 року позивач передав товар на суму 309219,40 грн., що підтверджується видатковими накладними №№: РН-0000244, РН-000295 та актом № МД-0000089 (належним чином засвідчені копії накладних та акту містяться в матеріалах справи), а відповідач отримав товар, що підтверджується підписом Отримувача на відповідних накладних та акті.

Статтею 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Розділом 3 Договору встановлено, що розрахунки проводяться в національній валюті України у безготівковому вигляді поетапно шляхом перерахування Замовником грошових коштів на поточний рахунок Постачальника в наступному порядку:

- Замовник оплачує аванс у розмірі 10 % загальної суми Договору, що визначена в п. 2.2. Договору, протягом 3 (трьох) банківських днів з дати підписання Договору;

- Замовник оплачує 90 % загальної суми Договору, що визначена в п. 2.2. Договору, протягом 3 (трьох) банківських днів після отримання товару.

З матеріалів справи слідує, що в серпні 2012 року Покупець перерахував на користь Продавця 30001,60 грн. передплати за товар по Договору, що підтверджується банківською випискою (копія виписки міститься в матеріалах справи).

01 березня 2013 року між позивачем та відповідачем було укладено угоду про досудове врегулювання спору б/н (копія в справі) згідно умов якої сторонами визначено, що станом на 01.03.2013р. заборгованість Покупця перед Продавцем складає -279217,80 грн., а розмір штрафу становить - 27921,78 грн. Строк сплати остаточного платежу сплинув 14 листопада 2012 року.

Так в квітні 2013 року Покупець перерахував на користь Продавця 76784,90 грн. за товар по Договору з яких: 56784,90 грн. - боргу та 20000,00 грн. - штрафу, що підтверджується банківською випискою від 17.04.2013р. (копія виписки міститься в матеріалах справи).

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Враховуючи викладене, а також те, що доказів оплати товару по Договору у більшому розмірі, аніж вказано позивачем в позовній заяві з урахуванням поданих уточнень, станом на грудень 2013 року, не представлено, обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з Покупця на користь Постачальника заборгованості за Договором поставки в розмірі 222432,90 грн. з розрахунку 309219,40 грн. - 56784,90 грн. - 30001,60 грн.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

З пункту 6.3. Договору випливає, що у випадку порушення Замовником грошових зобов'язань згідно із п. 3.1.2 Договору Замовник сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який виплачується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу. У разі порушення Замовником строків оплати товару, передбачених п. 3.1.2 Договору, більше ніж на 30 (тридцять) календарних днів він додатково сплачує штраф у розмірі 10% (десять відсотків) від суми заборгованості.

За ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбечено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином розмір пені, що обчислюється від суми простроченого платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З урахуванням викладеного, зважаючи на відсутність в матеріалах контррозрахунку відповідача, обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з відповідача 19691,42 грн. пені (за 182 дні прострочення платежу) та 7921,78 грн. штрафу з розрахунку 279217,80 грн. Х 10% - 20000,00 грн. (сплата згідно банківської виписки від 17.04.2013р.).

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши матеріали справи, за прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання по Договору щодо оплати товару, в межах заявленого періоду нарахування стягненню з Покупця, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, на користь Продавця підлягає 6571,40 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегія суддів вважає, що угоду про досудове врегулювання спору від 01.03.2013 року не можна відносити до новації. В угоді не вказано про намір сторін припинити дію договору №422 від 17.02.2012 року та вчинити новацію. За відсутності такого застереження первинне зобов'язання не припиняється. Сторони погодились, що у випадку порушення Замовником своїх зобов'язань за угодою застосовуються умови договору №422 від 17.02.2012 року, у тому числі додаткові зобов'язання щодо сплати штрафних санкцій.

Тож, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, колегія суддів цілком підтримує висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги, з урахуванням поданої позивачем заяви № 223/13 від 10.10.2013 року "Про збільшення позовних вимог", є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Доводи наведені відповідачем в апеляційній скарзі колегією суддів не приймаються до уваги з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду м. Києва від 03.12.2013 року у справі № 910/13644/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Справу № 910/13644/13 повернути до господарського суду м. Києва.

3. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя О.М. Баранець

Судді Н.Ф. Калатай

Л.Г. Сітайло

Повний текст постанови складено 11.02.2014 року.