Рішення № 37099847, 04.02.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/647/14 04.02.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Асоціація дитячого харчування»

до Закритого акціонерного товариства «Ікс 5 Рітейл Груп Україна»

про стягнення 44 414,67 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Лозицький Р.С. (представник за довіреністю №3101/14 від 31.01.2014р.);

від відповідача: не з'явились.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Асоціація дитячого харчування» (надалі також - позивач) звернулося до суду з позовною заявою про стягнення з Закритого акціонерного товариства «Ікс 5 Рітейл Груп Україна» (надалі також - відповідач) заборгованості по оплаті вартості поставленого товару в розмірі 44 414,67 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач своїх обов'язків за Договором в повному обсязі не виконав, повну вартість поставленого товару у строки визначені Договором не оплатив.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, участі свого представника в судових засіданнях не забезпечив, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи.

Ухвалою від 21.01.2014р. позовна заява прийнята до розгляду, їй присвоєно №910/647/14 та розгляд справи призначено на 04.02.2014р.

В судове засідання 04.02.2014р. представник від відповідача не з'явився.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

В судовому засіданні 04 лютого 2014 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01 квітня 2011 року між позивачем (продавець за Договором) та відповідачем (покупець за Договором) було укладено Договір (на реалізацію продукції) №319 (надалі - Договір), згідно п. 1.1. якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача, а відповідач приймає та оплачує на умовах і в порядку, визначених цим Договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в накладних, що засвідчують передачу-приймання товару від позивача відповідачу (надалі іменовані - накладні), та є невід'ємними частинами цього Договору.

Право власності на товар переходить від позивача до відповідача з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної. (п. 1.3. Договору).

Ціни на товар вказуються у накладних позивача, що є додатками до цього Договору. (п. 3.1. Договору).

Як зазначено позивачем, останнім у відповідності до умов Договору було поставлено відповідачу товар на загальну суму 44 545,38 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними:

- №7092 від 13.06.2013р. на суму 1 363,56 грн.,

- №7093 від 13.06.2013р. на суму 1 427,76 грн.,

- №7158 від 19.06.2013р. на суму 735,48 грн.,

- №7242 від 25.06.2013р. на суму 1 249,92 грн.,

- №7253 від 25.06.2013р. на суму 1 523,52 грн.,

- №7297 від 27.06.2013р. на суму 812,52 грн.,

- №7435 від 11.07.2013р. на суму 562,32 грн.,

- №7436 від 11.07.2013р. на суму 406,08 грн.,

- №7527 від 18.07.2013р. на суму 739,44 грн.,

- №7569 від 23.07.2013р. на суму 1 662,48 грн.,

- №7589 від 25.07.2013р. на суму 274,08 грн.,

- №7619 від 29.07.2013р. на суму 424,44 грн.,

- №7630 від 30.07.2013р. на суму 602,28 грн.,

- №7657 від 31.07.2013р. на суму 1 851,84 грн.,

- №7693 від 05.08.2013р. на суму 1 471,32 грн.,

- №7696 від 05.08.2013р. на суму 1 104,84 грн.,

- №7710 від 06.08.2013р. на суму 1 019,52 грн.,

- №7770 від 12.08.2013р. на суму 290,52 грн.,

- №7787 від 13.08.2013р. на суму 415,80 грн.,

- №7836 від 19.08.2013р. на суму 382,32 грн.,

- №7846 від 20.08.2013р. на суму 256,32 грн.,

- №7877 від 22.08.2013р. на суму 1 150,56 грн.,

- №7930 від 28.08.2013р. на суму 482,88 грн.,

- №7958 від 29.08.2013р. на суму 533,52 грн.,

- №8065 від 09.09.2013р. на суму 226,80 грн.,

- №8066 від 09.09.2013р. на суму 362,16 грн.,

- №8086 від 10.09.2013р. на суму 780,84 грн.,

- №8116 від 11.09.2013р. на суму 47,58 грн.,

- №8117 від 11.09.2013р. на суму 29,28 грн.,

- №8118 від 11.09.2013р. на суму 54,90 грн.,

- №8119 від 11.09.2013р. на суму 80,52 грн.,

- №8120 від 11.09.2013р. на суму 119,94 грн.,

- №8121 від 11.09.2013р. на суму 63,42 грн.,

- №8122 від 11.09.2013р. на суму 18,30 грн.,

- №8123 від 11.09.2013р. на суму 65,88 грн.,

- №8124 від 11.09.2013р. на суму 105,30 грн.,

- №8151 від 16.09.2013р. на суму 158,40 грн.,

- №8155 від 16.09.2013р. на суму 2 985,84 грн.,

- №8163 від 17.09.2013р. на суму 253,44 грн.,

- №8173 від 17.09.2013р. на суму 375,12 грн.,

- №8217 від 19.09.2013р. на суму 732,96 грн.,

- №8246 від 24.09.2013р. на суму 534,96 грн.,

- №8249 від 24.09.2013р. на суму 634,32 грн.,

- №8286 від 26.09.2013р. на суму 736,56 грн.,

- №8311 від 30.09.2013р. на суму 525,96 грн.,

- №8371 від 07.10.2013р. на суму 2 053,26 грн.,

- №8378 від 07.10.2013р. на суму 268,92 грн.,

- №8397 від 09.10.2013р. на суму 401,94 грн.,

- №8422 від 10.10.2013р. на суму 378,24 грн.,

- №8455 від 15.10.2013р. на суму 358,56 грн.,

- №8456 від 21.10.2013р. на суму 127,20 грн.,

- №8546 від 21.10.2013р. на суму 127,20 грн.,

- №8554 від 22.10.2013р. на суму 363,24 грн.,

- №8590 від 24.10.2013р. на суму 333,54 грн.,

- №8592 від 24.10.2013р. на суму 255,60 грн.,

- №8614 від 28.10.2013р. на суму 764,64 грн.,

- №8623 від 28.10.2013р. на суму 340,20 грн.,

- №8624 від 28.10.2013р. на суму 762,84 грн.,

- №8639 від 29.10.2013р. на суму 201,60 грн.,

- №8640 від 29.10.2013р. на суму 1 039,32 грн.,

- №8642 від 29.10.2013р. на суму 417,24 грн.,

- №8676 від 31.10.2013р. на суму 660,96 грн.,

- №8698 від 04.11.2013р. на суму 75,60 грн.,

- №8711 від 04.11.2013р. на суму 485,64 грн.,

- №8761 від 08.11.2013р. на суму 253,44 грн.,

- №8762 від 08.11.2013р. на суму 330,00 грн.,

- №8787 від 12.11.2013р. на суму 729,00 грн.,

- №8810 від 14.11.2013р. на суму 732,42 грн.,

- №8820 від 15.11.2013р. на суму 761,76 грн.,

- №8846 від 19.11.2013р. на суму 1 149,84 грн.,

- №8848 від 20.11.2013р. на суму 648,36 грн.,

- №8832 від 20.11.2013р. на суму 213,30 грн.

Товар був прийнятий відповідачем, що підтверджується підписами його уповноважених згідно довіреностей осіб та відповідними відбитками штампу товариства.

Оплата здійснюється в національній валюті України. (п. 3.1. Договору).

Пунктом 3.2. Договору встановлено, що відповідач зобов'язаний оплачувати кожну партію переданого позивачем товару по мірі її реалізації не пізніше 16 банківських днів з дня її реалізації, але, у будь-якому випадку, не раніше моменту надання позивачем усіх необхідних документів, що засвідчують момент передачі товару, підтверджують його якість та відповідність установленим стандартам в тому числі податкових накладних та розрахунків коригування.

Як зазначено позивачем та не спростовано відповідачем, відповідачем було проведено часткову оплату вартості поставленого позивачем товару за Договором на суму 130,71 грн.

Залишок вартості отриманого за Договором від позивача товару на суму 44 414,67 грн.( вартість поставленого товару в розмірі 44 545,38 грн. - оплата проведена відповідачем в розмірі 130,71 грн.) відповідачем на рахунок позивача проведено не було.

У зв'язку з тим, що відповідачем в добровільному порядку не було оплачено вартість товару поставленого позивачем за умовами Договору, останній був вимушений звернутись до суду з даним позовом.

У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до частини 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно із частиною 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Як зазначалось вище, умовами Договору, визначено, що оплата за поставлений товар, здійснюється не пізніше 16 банківських днів з дня його реалізації.

Оскільки в видаткових накладних відсутні відомості про підставу здійснення господарських операцій, зокрема інформації про те, за яким договором з вказаних вище видаткових накладних здійснювались відповідні поставки, суд самостійно не може визначити та встановити такі обставини.

Водночас, судом враховано, що жодною зі сторін не заперечується факт договірних відносин, а також здійснення спірних поставок на виконання умов, укладеного між сторонами Договору, з огляду на що, враховуючи однакове визначення ними строку виконання зобов'язання з оплати товару, суд дійшов висновку, що такий товар мав бути оплачений не пізніше 16 банківських днів з дня його реалізації.

Крім того, судом враховано, що за змістом ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву підприємства, установи, від імені яких складено документ, назву документа (форми), дату і місце складання, зміст, обсяг та одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність їх оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

До документів, що підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей відноситься, зокрема, накладна.

Необхідності вказувати в накладній підставу здійснення господарської операції чинне законодавство не визначає.

При цьому, матеріали справи не містять будь-яких доказів того, що між сторонами існували позадоговірні відносини з поставки, так як сторонами, не наведено жодних переконливих доводів про те, що: на виконання вимог приписів статей 208, 207, 641, 642 ЦК України будь-яка з сторін у даній справі в письмовій формі зверталася до контрагента з пропозицією здійснити поставки товару поза межами діючого укладеного між сторонами Договору.

Таким чином, у суду також немає підстав для висновку про те, що спірні поставки відбулись на виконання договору, укладеного у спрощеній формі.

В свою чергу, слід зазначити, що відповідач не надає суду належних та допустимих доказів того, що поставлений позивачем товар не був ним реалізований та обліковується на бухгалтерському обліку відповідача.

Ненадання доказів реалізації товару, як і доказів його зберігання суперечить принципу добросовісності господарських зобов'язань та може бути розцінено як зловживання процесуальними правами з метою ухилення від обов'язку з оплати відповідного товару.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 193 суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні Господарського кодексу України виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача вартості отриманого останнім товару.

Також необхідно зазначити, що на підтвердженням здійснення позивачем поставки за видатковою накладною №8122 від 11.09.2013р. на суму 18,30 грн., останнім не було надано до матеріалів справи належним чином засвідченої копії зазначеної видаткової накладної.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: - чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; - чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; - яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. З огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Позивачем не надано до суду належних доказів, які б підтверджували здійснення ним поставки за видатковою накладною №8122 від 11.09.2013р. на суму 18,30 грн., а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Таким чином, дослідивши всі обставини та матеріали справи №910/647/14, судом встановлено, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 44 414,67 грн. підлягають частковому задоволенню, а саме на суму в розмірі 44 396,37 грн., за вирахуванням вартості товару, доказів на підтвердження поставки якого, позивачем до матеріалів справи не надано.

Судовий збір позивача у розмірі 1 826,24 грн., пропорційно сумі задоволених позовних вимог, відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Ікс 5 Рітейл Груп Україна» (код ЄДРПОУ 30725116, адреса: 03022, м. Київ, вул. Васильківська, 34) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Асоціація дитячого харчування» (код ЄДРПОУ 30394678, адреса: 49083, м. Дніпропетровськ, пров. Архітектурний, 5) основний борг в розмірі 44 396,37 грн. (сорок чотири тисячі триста дев'яносто шість гривень 37 копійок) та судовий збір в розмірі 1 826,24 грн. (одна тисяча сімсот двадцять шість гривень 24 копійки).

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 10.02.2014р.

Суддя С.М. Морозов