Рішення № 37099841, 04.02.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/23880/13 04.02.14

За позовом Приватного підприємства «Торговий дім Поляков»

до Приватного підприємства «Травал»

про стягнення 9 588,17 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Іванченко І.М. (представник за довіреністю №313 від 23.08.2013р.).;

від відповідача: не з'явились.

Обставини справи:

Приватне підприємство «Торговий дім Поляков» (надалі також - позивач) звернулося до суду з позовною заявою про стягнення з Приватного підприємства «Травал» (надалі також - відповідач) заборгованості по оплаті вартості поставленого товару на суму 9 588,17 грн., в тому числі 9 297,99 грн. основного боргу, 176,83 грн. 20% річних та 113,35 грн. пені.

Під час перебування справи в провадженні позивачем було уточнено суму позовних та заявлено до стягнення 4 297,99 грн. основного боргу, 176,83 грн. 20% річних та 113,35 грн. пені..

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач своїх обов'язків за Договором в повному обсязі не виконав, вартість поставленого товару у строки визначені Договором не оплатив.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, в підтвердження чого в матеріалах справи містяться зворотні повідомлення про вручення відповідачу поштових відправлень.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.12.2013р., в справі було порушено провадження суддею Морозовим С.М., справі присвоєно №910/23880/13, розгляд було призначено на 21.01.2014р.

В судовому засіданні 21.01.2014р. розгляд справи було відкладено до 04.02.2014р.

В судове засідання 04.02.2014р. представники від відповідача не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлялись належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представників відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

В судовому засіданні 04 лютого 2014 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

04 березня 2013 року між позивачем (постачальник - за Договором) та відповідачем (покупець - за Договором) було укладено Договір поставки №3384 (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого, позивач зобов'язувався передати у власність відповідача продукти харчування та інші товари (надалі - товар), а відповідач зобов'язувався прийняти і оплатити його на умовах даного Договору відповідно до виписаних накладних.

Сума товару, що передається відповідачеві, ціна одиниці, асортимент, кількість товару, дата відвантаження визначені у накладній, яка є невід'ємною частиною даного Договору. Доставка товару здійснюється за рахунок позивача у зазначені у заявці терміни. (п. 1.2. Договору).

Прийом товару за кількістю та якістю здійснюється відповідно до накладної позивача за участю експедитора позивача. Датою одержання товару вважається дата зазначена у накладній. При отриманні товару відповідач засвідчує факт прийняття товару, його якість та кількість. Після прийняття товару - товар поверненню та обміну не підлягає. (п. 3.3. Договору).

Прийом-передача товару здійснюється повноважними представниками позивача та відповідача за адресою: м. Київ, просп. Гагарина, 22, м. Київ, вул. Горлівська, 220. (п. 3.4. Договору).

Відповідно до п. 3.5. Договору при прийомі товару оформлюється накладна, що підписується представниками сторін. Накладна засвідчує: факт поставки товару його якість та кількість. Сторони у цьому Договорі погодили, що представник відповідача який підписав накладну, є уповноваженою особою на підписання накладних з урахуванням асортименту, кількості, якості та ціни продукції, що поставляється.

Позивач відповідно до умов Договору, поставив відповідачу товар на загальну суму 9 297,99 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями видаткових накладних:

- №КФ-0073630 від 20.09.2013р. на суму 3 386,29 грн.;

- №КФ-0087063 від 17.10.2013р. на суму 5 911,70 грн.

Товар був прийнятий відповідачем, що підтверджено підписами його представників в видаткових накладних.

Ціна за товар є вільною та встановлюється позивачем. Ціна визначається у національній валюті України - гривні. (п. 4.1. Договору).

Згідно з п. 4.2. Договору відповідач здійснює розрахунки за отриману кожну поставку товару, окремо, шляхом перерахування 100% вартості отриманого товару на поточний рахунок позивача, на протязі 14 календарних днів з моменту отримання товару, або шляхом внесення 100% вартості отриманого товару готівкою в касу позивача, на протязі 14 календарних днів з моменту отримання товару.

Товар вважається оплаченим відповідачем при надходженні коштів на поточний рахунок або до каси позивача. (п. 4.4. Договору).

Даний Договір вважається укладеним і набирає чинність з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2014р., а в частині зобов'язань до повного їх виконання. (п. 6.1. Договору).

Як підтверджується матеріалами справи, що не заперечується відповідачем, останнім було проведено частковий розрахунок за отриманий від позивача товару на суму 5 000,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою по рахунку позивача за 02.12.2013р.

У зв'язку з тим, що відповідач в повному обсязі не розрахувався за отриманий товар за Договором, позивач змушений був звернутись до суду з даним позовом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до частини 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідачем оплату повної вартості товару на рахунок позивача проведено не було.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отже, з урахуванням п. 4.2. Договору, обов'язок відповідача щодо оплати вартості поставленого позивачем товару сплив: за видатковою накладною №КФ-0073630 від 20.09.2013р. - 11.10.2013р., а за видатковою накладною №КФ-0087063 від 17.10.2013р. - 07.11.2013р. (з урахуванням 21 календарного дня з моменту отримання товару), а тому, з урахуванням вказаного, прострочення оплати товару за Договором у відповідача перед позивачем виникло: за видатковою накладною №КФ-0073630 від 20.09.2013р. з 12.10.2013р., а за видатковою накладною №КФ-0087063 від 17.10.2013р. з 08.11.2013р.

Оскільки, як підтверджено матеріалами справи, свої зобов'язання відповідач за Договором щодо повної оплати вартості товару в строк визначений Договором не виконав, то заборгованість останнього по оплаті вартості поставленого позивачем товару складає 4 297,99 грн. = 9 297,99 грн. (вартість поставленого за Договором товару) - 5 000,00 грн. (часткова оплата, проведена відповідачем на рахунок позивача).

З урахуванням викладеного, позовні вимоги про стягнення з відповідача основної суми заборгованості в розмірі 4 297,99 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Також, позивачем до стягнення з відповідача заявлено суму пені в розмірі 405,96 грн.

Відповідно до ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з п. 5.2. Договору при порушенні покупцем п. 4.2. Договору, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочки платежу до дня фактичного розрахунку відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 року, крім цього збитки від інфляції та 20 % річних від суми боргу за весь час прострочення.

Відповідно до ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст.1). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3).

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» №01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Перевіривши наведений в позовних матеріалах розрахунок суми пені, судом визнано його обґрунтованим та таким, що здійснений в межах закону, отже, позовні вимоги в справі №910/23880/13 про стягнення з відповідача суми пені в розмірі 113,35 грн. підлягають задоволенню, згідно наведених позивачем в позовних матеріалах розрахунків.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача 20% річних в розмірі 176,83 грн.

Згідно з ч. 2. ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як зазначено вище, п. 5.2. Договору передбачено, що при порушенні покупцем п. 4.2. Договору, відповідач сплачує позивачу 20 % річних від суми боргу за весь час прострочення.

Перевіривши наведений в позовних матеріалах розрахунок суми 20% річних, судом визнано його обґрунтованим, а тому позовна вимога про стягнення з відповідача сума 20% річних в розмірі 176,83 грн. підлягає задоволенню в повному обсязі

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги в справі №910/23880/13 підлягають задоволенню та стягненню з відповідача суми основного боргу в розмірі 4 297,99 грн., пені у розмірі 113,35 грн. та 20 % річних у розмірі 176,83 грн.

Судовий збір позивача, у розмірі 1 720,50 грн., відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Травал» (код ЄДРПОУ 38515342, адреса: 03187, м. Київ, вул. Теремківська, 2-А, квартира 92) на користь Приватного підприємства «Торговий дім Поляков» (код ЄДРПОУ 32268131, адреса: 18030, м. Черкаси, вул. Чехова, 41) основний борг в розмірі 4 297,99 (чотири тисячі двісті дев'яносто сім гривень 99 копійок), пеню в розмірі 113,35 грн. (сто тринадцять гривень 35 копійок), 20% річних в сумі 176,83 грн. (сто сімдесят шість гривень 83 копійки) та судовий збір у сумі 1 720,50 грн. (одна тисяча сімсот двадцять гривень 50 копійок).

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 10.02.2014р.

Суддя С.М. Морозов