Рішення № 37099770, 10.02.2014, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.02.14р. Справа № 904/55/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім"Донснаб", смт. Солоницівка

до приватного підприємства "Агро-ФТ", м. Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості

Суддя Мартинюк С.В.

Представники:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім"Донснаб", смт. Солоницівка звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до приватного підприємства "Агро-ФТ", м. Дніпропетровськ про стягнення заборгованості в розмірі 42 349,04 грн. та 12 935,30 грн. штрафних санкцій, судові витрати просить покласти на відповідача.

27.01.2014 року до господарського суду надійшла заява про зменшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 42 349,04 грн. основного боргу, 1 966,20 грн. пені та 3 % річних в розмірі 452,81 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу №1-13/03/13-Пр-Схт від 13.03.2013 року в частині повного та своєчасного розрахунку.

Відповідач надав відзив на позов, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнає в повному обсязі, в частині стягнення штрафних санкцій здійснив перерахунок.

07.08.2014 року до господарського суду надійшла заява позивача про розгляд справи без його участі.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу не заявлялось.

Згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

У порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 10.02.2014року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

13.03.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім"Донснаб" (далі- позивач) та приватним підприємством "Агро-ФТ" (далі - відповідач) було укладено договір купівлі-продажу № 1-13/03/13-Пр-Схт, відповідно до умов якого позивач зобов'язувався поставити товар, а саме оприскувач причіпний ОП-3000-24 «Вектор» на загальну суму 275 742, 12 грн., а відповідач повинен був сплатити за поставку товару на адресу позивача грошові кошти у сумі 275 742, 12 грн. у встановлені строки, передбачені п. 3.2.1-3.2.4 Договору.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується Актом прийому-передачі товару від 29.03.2013 року.

Відповідач частково розрахувався з позивачем за поставлений товар, про це свідчать платіжні доручення: банківська виписка БВ-0000071 від 19.03.2013 р. на суму 73695, 00 грн.; банківська виписка БВ-0000335 від 30.08.2013 р. на суму 67349, 04 грн.; банківська виписка БВ-0000396 від 01.10.2013 р. на суму 25000 грн.; банківська виписка БВ-0000406 від 42349, 04 грн.; банківська виписка БВ-0000468 від 07.11.2013 р. на суму 25000, 0 грн.

Таким чином, відповідач здійснив частково розрахунок за умовами Договору за поставлений товар з боку позивача на загальну суму 233393, 08 грн.

Непогашеною залишилась заборгованість в розмірі 42 349,04 грн., що не заперечується відповідачем.

З метою досудового врегулювання спору, позивач направляв на адресу відповідача претензію з вимогою сплатити заборгованість (а.с.19- 20).

Доказів оплати заборгованості відповідачем не надано.

Господарський суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми не своєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до умов договору, а саме п. 6.4. за несвоєчасну оплату товару відповідно до умов п.п.3.2.1, п.п.3.2.2, п.п.3.2.3, п.п.3.4. Договору, покупець сплачує продавцю, штрафну санкцію у розмірі 0, 5 % від несвоєчасно сплаченої суми, вказаній у п.п. п.п.3.2.1, п.п.3.2.2, п.п.3.2.3, п.п.3.4 Договору, за кожен день прострочки.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Передбачений п.6.4. Договору штраф за прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати товару підпадає під визначення «пені», оскільки обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Визначення штрафу у розмірі 0, 5 % від несвоєчасно сплаченої суми за Договором (п.6.4. Договору), за своєї суттю відповідає визначенню пені, зазначеної у ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Статею1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пені в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначає, що розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні відносини, які були укладені між позивачем та відповідачем, врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», який визначає правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових коштів.

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який встановлений як граничний, тобто за прострочку платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, яка не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України.

З урахуванням вищевикладеного, з відповідача підлягає стягненню пеня в розмірі 1 966,20 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем правомірно нараховано відповідачу 3% річних в сумі 452,81 грн.

З урахуванням викладеного, господарський суд вважає за можливе позовні вимоги задовольнити.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Таким чином, судовий збір стягується з відповідача.

Керуючись ст.ст. 1, 33, 34, 49, 82-85,115-116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з приватного підприємства "Агро-ФТ" (49010, м. Дніпропетровськ, вул. Академіка Лазаряна, б. 9, кв. 57, код ЄДРПОУ 32887857) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім"Донснаб" (62370, Харківська область, смт. Солоницівка, вул. Заводська, 49, код ЄДРПОУ 32612002) заборгованість в розмірі 42 349,04 грн. (сорок дві тисячі триста сорок дев'ять гривень 04 коп.), пеню в розмірі 1 966,20 грн. (одна тисяча дев'ятсот шістдесят шість гривень 20 коп.), 3 % річних в розмірі 452,81 грн. (чотириста п'ятдесят дві гривні 81 коп.) та судовий збір в розмірі 1720,50 грн. (одну тисячу сімсот двадцять гривень 50 коп.)

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складно 12.02.2014 року.

Суддя С.В. Мартинюк