Постанова № 37099600, 28.01.2014, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2014 р. Справа №805/14867/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 15:13 год.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Грищенка Є.І.,

при секретарі Сечкіній К.В.,

за участю:

представників позивача Кир`язієва С.О., Бесчастна В.Є.,

представника відповідача Українчука В.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова група ВІВА» про стягнення податкового боргу з рахунків у банках, обслуговуючих платника податку у розмірі 9985,70 грн., -

В С Т А Н О В И В:

Державна податкова інспекція у Київському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова група ВІВА» про стягнення податкового боргу з рахунків у банках, обслуговуючих платника податку у розмірі 18953,71 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що за відповідачем обліковується заборгованість по податковим зобов'язанням з податку на додану вартість у розмірі 18953,71 грн., яка виникла на підставі самостійно наданих відповідачем уточнюючих розрахунків з ПДВ за листопад 2010р., грудень 2011р., січень 2012р. У зв'язку із нездійсненням своєчасної сплати платником податків сум узгоджених податкових зобов'язань та штрафних санкцій відповідачу нарахована пеня у розмірі 1610,71 грн. Посилаючись на вимоги Податкового кодексу України, позивач просив суд стягнути з банківських рахунків відповідача суму податкового боргу у розмірі 18953,71 грн. 27.01.2014 року через канцелярію суду від позивача надійшла заява, в якій він просив стягнути суму податкового боргу станом на 27.01.2014 року в сумі 9985,70 грн., посилаючись на виправлення технічної помилки, що відбулася при формуванні зворотного боку облікової картки платника податку.

Представники позивача в судовому засіданні просили позовні вимоги задовольнити з урахуванням наданих уточнень до позову.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, а саме: в сумі 8375 грн. Щодо нарахування пені в сумі 1610,71 грн. представник відповідача заперечував, посилаючись на те, що у зв'язку із наданням самостійно виправлених уточнюючих розрахунків по податковим зобов'язанням з ПДВ штрафні санкції не нараховуються. Просив відмовити в цій частині позову.

Дослідивши та проаналізувавши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислова група «ВІВА» є юридичною особою, зареєстрована виконавчим комітетом Донецької міської ради від 01.06.2009 року за кодом 36513055, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.3).

Як платник податків відповідач зареєстрований в Державній податковій інспекції у Київському районі м. Донецька Донецької області, правонаступником якої є позивач у справі, що підтверджується копією довідки про взяття на облік платника податків (а.с.4).

Пунктом 20.1.28 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби, окрім іншого, мають право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.

Таким чином, позивач є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за визначенням та сплатою платником податків, повноваження якого на звернення до суду із позовом про стягнення податкового боргу прямо визначені законодавством України.

Облік платників податків і зборів (обов'язкових платежів) здійснюється органами державної податкової служби та іншими державними органами відповідно до законодавства.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Обов'язок платника податків щодо здійснення своєчасної сплати суми податкових зобов'язань встановлений підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України.

Порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, порядок оскарження дій органів стягнення визначені главою 9 Податкового кодексу України. Згідно змісту зазначеного нормативно-правового акту, стягненню з платника податків підлягає наявна в платника сума податкового боргу.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

З матеріалів справи вбачається, що у лютому 2013 року відповідачем до податкової інспекції подані уточнюючи розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за грудень 2010 року, листопад 2011 року, січень 2012 року. (а.с.11-16)

Згідно уточнюючого розрахунку з ПДВ від 20.02.2013р. відповідач уточнив податкові зобов'язання за грудень 2010 року у розмірі 781 грн. та самостійно нарахував штрафні санкції в сумі 23 грн.

Згідно уточнюючого розрахунку з ПДВ від 22.02.2013р. відповідач уточнив податкові зобов'язання за листопад 2011 року у розмірі 5980 грн., та самостійно нарахував штрафні санкції в сумі 179 грн.

Згідно уточнюючого розрахунку з ПДВ від 22.02.2013р. відповідач уточнив податкові зобов'язання за січень 2012 року у розмірі 9883 грн.

Згідно податкової декларації з ПДВ від 18.04.2013 року відповідачем визначені податкові зобов'язання за березень 2013 року в сумі 203 грн. (а.с.9-10)

Згідно податкової декларації з ПДВ від 17.05.2013 року відповідачем визначені податкові зобов'язання за квітень 2013 рік у розмірі 854 грн.(а.с.5-6)

Згідно податкової декларації з ПДВ від 19.06.2013 року відповідачем визначено податкові зобов'язання за травень 2013 рік у розмірі 1687 грн.(а.с.7-8)

У зв'язку із несвоєчасною сплатою самостійно узгоджених платником податкових зобов'язань в автоматичному режимі нарахована пеня на суму 1610,71 грн.

Таким чином, загальна сума податкового боргу з ПДВ, яку вимагає сплатити позивач, складає 9985,70 гривень, з яких 8375,00 грн. -недоїмка, 1610,71 грн.-пеня.

Відповідач визнає позовні вимоги на суму податкового боргу 8375,00 грн.

Вказана сума заборгованості також підтверджена карткою особового рахунку відповідача.

Нарахування пені у розмірі 1610,71 грн. відповідач вважає необґрунтованим з тих підстав, що при здійсненні уточнення податкового зобов'язання пеня не нараховується.

Суд вважає такі доводи відповідача необґрунтованими виходячи з наступного.

Відповідно до п. 50.1. ст. 50 Податкового кодексу України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період або подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Суд зазначає, що вказана норма передбачає випадок звільнення платника податку лише від сплати штрафу при подачі уточнюючого розрахунку. Під штрафом в даному випадку слід розуміти неустойку, яка встановлена ??у твердій сумі. При цьому ст. 50 Податкового кодексу України не містить в собі жодних випадків, коли платник податків може бути звільнений від сплати пені, як різновиду неустойки, яка встановлюється на випадок прострочення виконання зобов'язання і обчислюється за кожний певний відрізок часу з наростаючим підсумком.

Так, підпунктом 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу визначено, що пеня - це сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.

На підставі підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України, після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Отже, законодавством передбачено нарахування пені у разі прострочення суми сплати податкового зобов'язання незалежно від того, чи було воно прострочено внаслідок допущених помилок, які в подальшому були виправлені шляхом подання уточнюючих розрахунків.

При цьому така пеня обліковується в автоматичному режимі, тобто у даному випадку - відображається в зворотному боці облікової картки платника податку.

У зворотному боці облікової картки платника податку відображено пеню з податку на додану вартість у розмірі 1610,71 гривні, нараховану на суми податкових зобов'язань, не сплачені у встановлені строки.

Податковий борг на момент розгляду справи у добровільному порядку відповідачем не сплачений, тому пеня на суму податкового боргу позивачем нарахована правомірно.

Таким чином, виходячи зі змісту уточнених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно приписів частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

З огляду на зазначене, керуючись ст.ст. 8 - 11, 40, 94, 112, 136, 158 - 163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова група ВІВА» про стягнення податкового боргу з рахунків у банках, обслуговуючих платника податку у розмірі 9985,70 грн. - задовольнити.

Стягнути з рахунків у банках, обслуговуючих Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислова група ВІВА» податковий борг у розмірі 9985 (дев'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят п'ять) гривень 70 копійок на р/р 31110029700006, код платежу 14010100, одержувач Державний бюджет Київського району ОКПО 38034002, банк ГУДКСУ у Донецькій області.

Постанову прийнято у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини 28 січня 2014 року в присутності представників сторін.

Повний текст постанови складений 31 січня 2014 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Грищенко Є.І.