Ухвала суду № 37098880, 11.02.2014, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 11/793/42/14Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : ч.2 ст.15, п.1 ч.2 ст.115 КК України Кімстачов О. С. судді: Годік Л.С., Ребрина К.Г. Доповідач в апеляційній інстанції Мунько Б. П. УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2014 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого Мунька Б.П. суддів Ятченка М.О., Торопенка М.В.з участю прокурора Суботіної С.А. захисника ОСОБА_6

розглянула кримінальну справу за апеляціями прокурора прокуратури м. Умані Бурлаки О.М., який приймав участь у розгляді справи судом 1 інстанції, та засудженого ОСОБА_8 на вирок Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 21.11.2013 року, яким

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель АДРЕСА_1, громадянин України, зареєстрований приватним підприємцем, не судимий в силу ст.89 КК України,

засуджений до покарання за ч.2 ст.15, п.1 ч.2 ст.115 КК України у виді 10 (десяті) років позбавлення волі.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_8 залишений попередній - тримання під вартою, а строк відбування покарання рахується з 30.04.2012 року, тобто з часу його затримання.

Стягнуто з засудженого ОСОБА_8 на користь НДЕКЦ при УМВС України у Вінницькій області 705,60 грн. судових витрат по справі за проведення експертизи.

Судом вирішена доля речових доказів в порядку ст.81 КПК України (1960 року).

Згідно вироку суду ОСОБА_8 29.04.2012 року, приблизно в період часу 19.30 год. - 20 год., перебував разом з потерпілими у в дворі будинку АДРЕСА_2. Діючи умисно, на ґрунті давніх неприязних відносин з ОСОБА_9 та ОСОБА_10, з метою умисного протиправного заподіяння смерті вказаним особам, наніс кілька ударів ножем в область живота та грудної клітки ОСОБА_9, чим спричинив останній тілесні ушкодження у виді: колотої проникаючої рани черевної порожнини з пошкодженням правої долі печінки, верхнього полюсу правої нирки, що ускладнились внутрішньочеревною кровотечею, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння; колото-різаної рани грудної клітки зліва, колото-різаної рани лівого плеча, колото-різаної рани лівого передпліччя, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я. А також наніс удар ножем в область живота ОСОБА_10, чим спричинив останній тілесні ушкодження у виді колото-різаної рани черевної порожнини з пошкодженням селезінки та міжреберної артерії з внутрішньочеревною кровотечею, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння. ОСОБА_8 не довів свого злочинного наміру до кінця з причин, що не залежали від його волі: він залишив місце події, щоб уникнути фізичного затримання, а смерть потерпілих не настала у зв'язку з вчасним наданням їм медичної допомоги - проведенням хірургічних операцій.

Не погоджуючись з вироком суду були подані апеляції:

- прокурором, який просить скасувати вирок суду в частині призначення покарання та призначити покарання ОСОБА_8 у вигляді 11 років позбавлення волі, посилаючись на те, що визнання вини обвинуваченим містило формальний характер та було спрямовано до уникнення від покарання, він не намагався відшкодувати завдані збитки, неодноразово здійснював спроби до уникнення від відповідальності з посиланням на сильне душевне хвилювання, що спростовувалось висновками комплексних судово-психіатричних експертиз;

- засудженим ОСОБА_8, який просить вирок скасувати як незаконний через однобічність, неповноту судового слідства, неправильне застосування кримінального закону, невідповідність призначеного покарання ступені тяжкості злочину та особі засудженого, а справу повернути на новий судовий розгляд, посилаючись на те, що в ході досудового та судового слідства не було встановлено умислу на замах на позбавлення життя потерпілих; даний злочин вчинено ним внаслідок збігу випадкових обставин та спровокованої неправильної поведінки потерпілої; апелянт вважає, що він спричинив потерпілим тяжкі тілесні ушкодження, а отже його дії повинні кваліфікуватись за ст.121 КК України; судом 1 інстанції не було враховано: явку з повинною, позитивні характеристики, що на його утриманні знаходяться двоє неповнолітніх дітей, раніше не судимий, а тому вважає, що до нього безпідставно не застосовані вимоги ст.ст.66, 69 КК України.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, яка не підтримала апеляцію прокурора, пояснення засудженого ОСОБА_8 та його захисника про задоволення апеляції засудженого, перевіривши матеріали кримінальної справи і обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції прокурора та засудженого не підлягають до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.323 КПК України (1960 року) вирок суду повинен бути законним і обгрунтованим. Суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Висновок суду про винність ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.15, п.1 ч.2 ст.115 КК України, за який його засуджено, відповідає фактичним обставинам справи, обґрунтований перевіреними судом доказами, яким дана вірна юридична оцінка і на які суд посилається у вироку.

Винність ОСОБА_8, який під час розгляду справи судом 1 інстанції визнав частково свою вину у вчиненому злочині, в апеляційному провадженні просить суд вирок скасувати як незаконний, а кримінальну справу відносно нього направити на новий судовий розгляд, підтверджується:

- показаннями потерпілої ОСОБА_9, яка показала, що 29.04.2012 року, близько 17 год., вона разом з мамою ОСОБА_10 та своїм сином ОСОБА_11 пішли гуляти в парк, що біля магазину «Велика кишеня», де зустріли ОСОБА_8. Через деякий час між ними сталася розмова, в ході якої вона сказала ОСОБА_8, що це не його дитина. Після цих слів ОСОБА_8 відразу змінився в обличчі та штовхнув її в праве плече рукою, в якій щось було, наче як зв'язка ключів. А потім він ще два рази вдарив її у правий бік, поранив її, вона закричала і між ними стала мати. ОСОБА_8 вдарив маму, а потім розвернувся до неї ОСОБА_9) і вдарив її ще раз в грудну клітку з лівої сторони і в ліву руку - плече і передпліччя наніс порізи. Потім він почав тікати, а їй стало погано, вона втратила свідомість, а отямилася, коли приїхала швидка. Свідками інциденту були ОСОБА_13 та ОСОБА_14. Потерпіла вважає, що своїми словами про те, що дитина не ОСОБА_8, вона могла спровокувати його наступну агресивну поведінку. Просила не карати підсудного дуже суворо, оскільки ОСОБА_8 був її цивільним чоловіком, являється батьком її сина ОСОБА_11, але дитина зареєстрована на її прізвище і ОСОБА_8 в свідоцтві про народження не записаний батьком. Раніше у 2012 році в них були конфлікти, під час яких ОСОБА_8 застосував до неї фізичну силу - давав ляпаси. З цих приводів вона зверталась в міліцію;

- показаннями потерпілої ОСОБА_10, даними нею 01.05.2012 року під час досудового слідства, яка пояснила, що з 2010 року її дочка ОСОБА_9 почала спільно проживати з ОСОБА_8 У них народився син ОСОБА_11, але батьківства ОСОБА_8 вона не визнавала. За час спільного проживання в них неодноразово виникали конфлікти, проживали деякий час окремо, дочка кілька разів зверталася до міліції із заявами щодо побиття її ОСОБА_8 29.04.2012 року, близько 19.30 год., коли дочка відмовила ОСОБА_8 погуляти з сином ОСОБА_11, то ОСОБА_8 несподівано наніс удар дочці ОСОБА_9 по голові, чим саме вона не бачила. Потім він наніс ОСОБА_9 удар в область живота, від чого вона впала на землю. Потім побачила в ОСОБА_9 кров, а в руці ОСОБА_8 ніж. Тому кинулась захищати дочку й відштовхнула ОСОБА_8. У відповідь він наніс їй удар кулаком по голові в область затилку, від чого вона зігнулась, а він наніс їй ще один удар ножем в лівий бік. Потім ОСОБА_8 підійшов до ОСОБА_9 і наніс їй один удар в область серця та один удар по лівій руці. Вона знову кинулась захищати дочку і ОСОБА_8 наніс їй один удар ногою по голові й розпочав тікати, так як в дворі знаходились люди. Його намагався наздоганяти невідомий їй чоловік, а жінка підійшла до них, підняла з землі ОСОБА_11, який випав з коляски під час цього конфлікту й посадила в коляску. Після цього приїхала швидка медична допомога та працівники міліції (а.с.49-50, 235 т.1, а.с.82 т.2);

- показаннями свідка ОСОБА_14, який пояснив, що він разом із своєю дружиною ОСОБА_13 ввечері 29.04.2012 року стали свідками конфлікту між ОСОБА_9 та ОСОБА_8, який тривав протягом приблизно однієї хвилини, він чув, що вони говорили на підвищених тонах, з якого приводу і що саме говорили він не прислухався, і не звертав на це уваги. Потім між ними почалась бійка, яка сталася миттєво. Підсудний почав наносити удари потерпілим. Спочатку підсудний штовхнув дівчину, її мама за неї заступилася, він теж її штовхнув. Під час бійки коляска з дитиною впала на бік, дитина випала з неї, але підсудний не зупинився і увагу на це не звернув. Потім підсудний почав тікати, а він побіг за ним, щоб зловити. Коли він повернувся на місце події, то побачив кров на асфальті біля під'їзду; дівчина була сперта на двері під'їзду і держалася за живіт, була без свідомості, в районі живота в неї були кроваві плями; і так само в її матері була кров на одязі на животі. Через деякий час приїхала міліція та швидка допомога, зібралися люди;

- показаннями свідка ОСОБА_13, яка пояснила, що 29.04.2012 року вона разом зі своїм чоловіком ОСОБА_14 сиділа на лавці в їхньому дворі на відстані приблизно 15 м. від під'їзду, а тому бачила як ОСОБА_9, яка вела коляску, її мама та підсудний підходили до будинку, що по АДРЕСА_2 до свого під'їзду. Потім вона побачила, що підсудний б'є потерпілу ОСОБА_9 кулаками, та так, що вона аж відлетіла до стіни. Матір ОСОБА_9 вступилася за дочку, але підсудного це не зупинило. Сказала чоловіку, щоб він пішов розборонив їх. Вона думала, що підсудний б'є потерпілу кулаками, а потім, коли підсудний почав тікати, побачила, що в правій руці в нього був ніж в крові, довжиною приблизно 10 см. Скільки було ударів вона точно сказати не може. Був удар у бік ОСОБА_9, а потім підсудний почав «кромсати» потерпілу по животі. Чи наносив підсудний удари ногами потерпілій ОСОБА_10 вона не бачила. Під час цієї події дитина випала з коляски, але підсудного це не зупинило. Все сталося приблизно за 30 секунд, її чоловік почав підходити до них, а підсудний почав тікати в сторону ресторану «Фортеця». Чоловік побіг за ним, але коли повернувся, то сказав що підсудний втік. Люди почали попідходили вже коли ОСОБА_9 втрачала свідомість, спливала кров'ю. У той час, коли підсудний тікав, свідок підійшла до місця події, підняла дитину на руки, побачила, що в потерпілої ОСОБА_9 сильно текла кров із живота, а в її матері кров текла по нозі;

- показаннями свідка ОСОБА_16, який пояснив, що працює ДІМ в Уманському МВ УМВС України в Черкаській області. Знає ОСОБА_8 в зв'язку зі зверненнями потерпілої ОСОБА_9 із заявами про нанесення ОСОБА_8 їй тілесних ушкоджень. Він проводив перевірку цих заяв, опитував ОСОБА_8, суттю конфлікту було те, що ОСОБА_9 забороняла ОСОБА_8 бачитись із дитиною, а також його ревнощі. 29.04.2012 року, близько 21.40 год., йому на мобільний телефон зателефонував ОСОБА_8 і повідомив, щоб приїхав та затримав його, бо він завалив свою дружину і тещу, по АДРЕСА_2. Спочатку сприйняв це як жарти і сказав, щоб підсудний телефонував на 102 та викликав швидку допомогу, бо він знаходився за межами м. Умані. ОСОБА_8 погодився, при цьому сказав, що швидка вже приїхала, хтось викликав. Тоді ОСОБА_16 сам зателефонував до міліції та черговий міськвідділу сказав, що було повідомлення з лікарні про доставлення двох жінок з ножовими пораненнями;

- показаннями свідка ОСОБА_17, матері підсудного, яка пояснила, що про подію вона дізналася у вечері 29.04.2012 року, коли приїхали працівники міліції і сказали, що хочуть забрати ОСОБА_8, який прибіг додому перед міліцією, переляканий. На запитання, він відповів, що порізав ОСОБА_9. Щодо відносин підсудного з потерпілими, показала, що для ОСОБА_8 існувала лише ОСОБА_9, він хотів із нею розписатися. Вони з 2010 року жили разом, але час від часу ОСОБА_8 повертався жити додому. Які точно між її сином та ОСОБА_9 були відносини, чи були конфлікти, вона не знає;

- показаннями свідка ОСОБА_18, який пояснив, що повертався 29.04.2012 року з дитиною із дитячого майданчика та почув як кричить жінка. Віддавши дитину матері, він пішов подивитись, що трапилось. Він побачив двох жінок в крові, які сиділи біля під'їзду будинку АДРЕСА_2, і перевернуту дитячу коляску. У молодої жінки з правої сторони була кровотеча в області печінки, була кров в області грудей з лівої сторони, а у старшої жінки була кров на нозі. Він відразу викликав швидку медичну допомогу та міліцію, а потім кинувся наздоганяти хлопців. Ці події відбувалися під вечір, точного часу він не пам'ятає, орієнтовно о 19 чи 20 годині;

- даними протоколу огляду місця події від 29.04.2012 року із фото таблицею до нього, згідно з якими біля під'їзду АДРЕСА_2 на асфальтовому покритті були виявлені плями речовини бурого кольору, схожої на кров, та були вилучені зразки виявленої речовини; в кінці дороги-спуску від пров. Кам'яного, до готельного комплексу «Фортеця», біля повороту на вул. Чапаєва, були виявлені та вилучені частини кепки (блейзера) білого кольору, що належала ОСОБА_8 (а.с.6-12 т.1);

- явкою з повинною ОСОБА_8 від 30.04.2012 року, в якій він зізнається в тому, що 29.04.2012 року, близько 19.30 год., по АДРЕСА_2 м. Умань, наніс ножові поранення ОСОБА_9 в область живота, серця та шиї, та ОСОБА_10 - в область руки (а.с.17 т.1);

- довідками Уманської міської лікарні за № 445, № 446 від 30.04.2012 року про те, що 29.04.2012 року на стаціонарне лікування в хірургічне відділення поступили ОСОБА_9 з проникаючим пораненням черевної порожнини, непроникаючими пораненнями грудної клітки зліва, і ОСОБА_10 з проникаючим пораненням черевної порожнини, у обох внутрішньочеревні кровотечі (а.с.19, 20 т.1);

- даними протоколу добровільної видачі від 29.04.2012 року санітаром Уманської міської лікарні одягу, в якій були одягнені ОСОБА_9 і ОСОБА_10 29.04.2012 року, коли поступили в лікарню зі слідами речовини бурого кольору, схожої на кров та в пошкодженому вигляді (а.с.22 т.1);

- даними протоколу добровільної видачі від 30.04.2012 року ОСОБА_8 одягу, в якій він був одягнений 29.04.2012 року - джинсів синього кольору та футболки білого кольору зі смугами сірого кольору та розкладного ножа чорного кольору, яким він наніс удари потерпілим ОСОБА_9 і ОСОБА_10 (а.с.23 т.1);

- даними протоколу відтворення обстановки та обставин події з фото таблицею до нього від 30.04.2012 року з участю ОСОБА_8, згідно з якими підсудний під час проведення відтворення показав і розповів про обставини нанесення ним ножових поранень та спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_9 і ОСОБА_10, що відбулись 29.04.2012 року біля під'їзду АДРЕСА_2, та розказав та показав, в якому напрямку він тікав з місця події в напрямку готельного комплексу «Фортеця» (а.с.36-42 т.1);

- даними протоколу огляду речових доказів від 30.04.2012 року, а саме: одягу, в якій були вдягнені потерпілі ОСОБА_9 і ОСОБА_10 29.04.2012 року і на якому є сліди бурого кольору, схожими на кров, та наявні порізи на платтях потерпілих; одягу, в якій був одягнутий ОСОБА_8 29.04.2012 року - синіх джинсових штанів, футболки білого кольору з сірими вертикальними полосами на передній частині, на яких є плями бурого кольору, схожими на кров; частини кепки, яку ОСОБА_8 загубив під час втечі з місця події; марлевих тампонів зі зразками речовини бурого кольору, вилученої 29.04.2012 року під час огляду місця події біля під'їзду АДРЕСА_2, крові потерпілих; розкладного ножа чорного кольору, який видав

ОСОБА_8 30.04.2012 року, ніж загальною довжиною 145 мм, що складається з

клинка, довжиною 67 мм, який фіксується вузлом фіксатора та руків'я довжиною 83 мм,

на лезі наявні плями бурого кольору, схожі на кров (а.с.43-45, 46 т.1);

- даними висновку одорологічної експертизи № 92 від 11.06.2012 року, згідно з яким зразок запаху, наданий на дослідження, вилучений зі шматків кепки, вилученої під час ОМП 29.04.2013 року, наявний та придатний для ідентифікації особи; зразок запаху відібраний з крові ОСОБА_8 наявний та придатний для ідентифікації. При порівнянні зразка запаху, вилученого з крові ОСОБА_8 зі зразком запаху вилученим зі шматків кепки, в ході дослідження встановлено, що зразок запаху вилучений з крові ОСОБА_8, має спільне джерело походження зі зразком запаху, вилученим зі шматків кепки (а.с.82-86 т.1);

- даними висновку цитологічної експертизи № 116 від 15.06.2012 року, згідно з яким на клинку ножа, виданого ОСОБА_8 30.04.2012 року, виявлено кров людини. За результатами серологічного дослідження цієї крові з врахуванням групи крові потерпілих встановлено, що походження крові від потерпілих ОСОБА_9 і ОСОБА_10 не виключається (а.с.127-128 т.1);

- даними висновку імунологічної експертизи № 189 від 19.06.2012 року, згідно з яким на футболці та джинсах, виданих ОСОБА_8 30.04.2012 р., знайдена кров людини. За результатами серологічного дослідження цієї крові з врахуванням групи крові потерпілих встановлено, що походження крові від потерпілих ОСОБА_9 і ОСОБА_10 не виключається (а.с.133-137 т.1);

- даними висновку імунологічної експертизи № 191 від 19.06.2012 року, згідно з яким на двох марлевих тампонах зі змивами з місця події знайдена кров людини. За результатами серологічного дослідження цієї крові з врахуванням групи крові потерпілих встановлено, що походження крові від потерпілих ОСОБА_9 і ОСОБА_10 не виключається (а.с.142-146 т.1);

- даними висновку судово-медичної експертизи № 67-мд від 30.05.2012 року, згідно з яким в потерпілої ОСОБА_10 виявлено колото-різану рану черевної порожнини з пошкодженням селезінки та міжреберної артерії, а також з внутрішньочеревною кровотечею. Ці тілесні ушкодження виникли від дії гострих предметів, цілком можливо від нанесення удару ножем, і відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя. Тілесні ушкодження могли виникнути в час та при обставинах, вказаних в установчій частині вироку (а.с.150-151 т.1);

- даними висновку судово-медичної експертизи № 72-мд від 07.06.2012 року, згідно з яким в потерпілої ОСОБА_9 виявлено колоту проникаючу рану черевної порожнини з пошкодженням правої долі печінки, верхнього полюсу правої нирки, що ускладнилась внутрішньочеревною кровотечею об'ємом близько 1З00 мл, яка виникла від дії гострого предмету, цілком можливо від нанесення удару ножем, та відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя. Також в потерпілої ОСОБА_9 виявлено колото-різану рану грудної клітки зліва, колото-різану рану лівого плеча, колото-різану рану лівого передпліччя, які виникли від дії гострого предмету (ів), цілком можливо від нанесення удару ножем та належать до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я. Ці тілесні ушкодження могли виникнути в час та при обставинах, вказаних в установчій частині вироку (а.с.155-158 т.1);

- даними картки виїзду швидкої медичної допомоги № 11236, № 11236 «а» від 29.04.2012 року Уманської станції ШМД, згідно з якими виклик швидкої медичної допомоги для потерпілих ОСОБА_9 і ОСОБА_10 був прийнятий о 20.08 год., адреса виклику: АДРЕСА_2 (на вулиці), з приводу ножових поранень (а.с.56, 57 т.1);

- даними огляду в судовому засіданні в якості речового доказу розкладного ножа, який добровільно видав ОСОБА_8 30.04.2012 року, був оглянутим в судовому засіданні 28.03.2013 року: ніж чорного кольору, що складається з клинка, який фіксується вузлом фіксатора, та руків'я. Під час огляду підсудний ОСОБА_8 пояснив, що це той ніж, яким він наніс удари потерпілим і який видав працівникам міліції; ніж він носив в складеному виді разом з ключами (а.с.144 т.2).

Судом 1 інстанції була вірно надана оцінка твердженням підсудного ОСОБА_8 про те, що під час вчинення ним суспільно-небезпечних дій та після них, його поведінка не була адекватною: затьмарення свідомості, порушення сприйняття оточуючого середовища та своїх дій, порушення мислення, волі, пам'яті, що він взагалі не пам'ятає яким чином, в якій послідовності, яким знаряддям він завдав тілесних ушкоджень потерпілим, та як залишив місце події, а також неодноразово зазначав, що не мав наміру вбивати потерпілих, але який намір у нього був не пояснив. Суд вірно розцінює таку позицію підсудного як спосіб захисту від обвинувачення у замаху на умисне вбивство, що спрямований на зміну правової кваліфікації його дій на інший, менш тяжкий, склад злочину.

Для вирішення питання про осудність ОСОБА_8 та з'ясування, чи не перебував підсудний у час вчинення злочину в стані фізіологічного афекту чи іншому стані, що міг суттєво вплинути на його свідомість, волю та здатність сприймати, запам'ятовувати та відтворювати події, що сталися, судом були призначені та проведені дві комплексні судові психолого-психіатричні експертизи, згідно яких:

- акту № 30 від 23.05.2012 року амбулаторної комплексної судової психолого-психіатричної експертизи ОСОБА_8 на період часу, до якого відноситься скоєння інкримінованих йому дій та на теперішній час будь-якого хронічного психічного захворювання, недоумства, тимчасового розладу психічної діяльності або іншого хворобливого стану психіки не виявляв і не виявляє. За своїм психічним станом в той період часу він міг в повній мірі усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. ОСОБА_8 в досліджуваній ситуації, з урахуванням всього її змісту, в тому числі висловлювань потерпілої про те, що син не його, в момент вчинення інкримінованого йому діяння у фізіологічному афекті або іншому істотно вираженому емоційному стані, який обмежував би його здатність до правильної смислової оцінки і усвідомленого вольового контролю своїх дій, не знаходився. Він міг правильно сприймати, запам'ятовувати, а на теперішній час може давати правильні покази про факти і обставини, що мають важливе значення для справи (а.с.109-116 т.1);

- акту № 123 від 18.07.2013 року повторної стаціонарної комплексної судової психолого-психіатричної експертизи також було встановлено, що для підсудного ОСОБА_8 властиві такі індивідуально-психологічні особливості, як достатній рівень інтелектуальних можливостей; відсутність структурних порушень, категоріальний рівень мислення. У мотиваційно-потребнісній сфері нестійкість, суперечність мотивації своїх бажань і поступків, прагнення до самоствердження, вільної самоактуалізації; емоційно-вольова неврівноваженість зі схильністю до реакцій образливості, дратівливості, запальності, демонстративно-шантажним, зовнізвинувачуючим формам поведінки, низький самоконтроль. А також нестійкість самооцінки, егоцентричність, упертість, дефіцит розсудливості при оцінці себе, своєї поведінки, прогнозі її наслідків. Ці індивідуально-психологічні особливості досліджуваного визначають його індивідуальний модус функціонування в соціальному середовищі, при цьому не порушують нормальний хід діяльності. Особистісні характеристики в звичайному житті досліджуваного компенсовані, однак у залежності від суб'єктивної значимості тих чи інших життєвих обставин, можуть загострюватись, приймати ярко виражений характер і визначати цільову структуру поведінки, способи досягнення цілей, не здійснюючи суттєвого впливу на свідомість і діяльність, здатність розуміти характер і значення своїх дій, свідомо керувати своїми вчинками (а.с.101-106 т.2).

Отже, дії ОСОБА_8 вірно кваліфіковані за ч.2 ст.15, п.1 ч.2 ст.115 КК України, а при призначенні йому покарання за вчинений злочин суд, відповідно до вимог ст.65 КК України, достатньо врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу засудженого, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, яке є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Доводи викладені в апеляції засудженого ОСОБА_8 про скасування вироку суду та направлення справи на новий судовий розгляд, який вважає, що його дії повинні кваліфікуватись за ст.121 КК України, є безпідставними, надуманими і є спробою засудженого уникнути справедливого покарання, оскільки спростовуються матеріалами справи та доказами здобутими як під час досудового та судового слідства по даній справі. Разом з тим, судом 1 інстанції при призначенні покарання ОСОБА_8 належним чином враховані всі пом'якшуючи обставини та призначено мінімальне покарання у виді позбавлення волі в межах, передбаченої санкцією ч.2 ст.15, п.1 ч.2 ст.115 КК України.

Доводи прокурора в частині призначення обвинуваченому ОСОБА_8 більш суворого покарання у виді 11 років позбавлення волі колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки суд 1 інстанції з урахуванням ступіні тяжкості вчиненого злочину, особи обвинуваченого, який вважається не судимим в силу ст.89 КК України, з'явлення обвинуваченого із зізнанням та його щире каяття, який має молодий вік, малолітнього сина, займався підприємницькою діяльністю, за місцем проживання характеризується посередньо (а.с.178 т.1), обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено, потерпілі ні стадії досудового слідства, ні в судовому засіданні цивільний позов не заявляли, не наполягали на збільшенні обвинуваченому міри покарання, вірно визначив обвинуваченому покарання у відповідності до вимог ст.ст.50, 65, 68 КПК України. Слід також зазначити, що під час розгляду справи ні Уманська міська лікарня, ні прокурор не заявляли позов про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілих ОСОБА_9, ОСОБА_10, а тому питання про їх стягнення може бути вирішене в порядку цивільного судочинства за їх позовом.

За таких обставин, колегія суддів не знаходить підстав для скасування або зміни вироку суду щодо засудженого ОСОБА_8, а тому апеляції прокурора та засудженого не підлягають до задоволення, оскільки обвинувачений вчинив особливо тяжкий злочин, передбачений ч.2 ст.15, п.1 ч. 2 ст.115 КК України як закінчений замах на умисне вбивство двох осіб, так як обвинувачений виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі, про що свідчить: підсудний в якості знаряддя злочину використав ніж; удари яким наносились потерпілим у життєво важливі органи, внаслідок чого сталося умисне поранення життєво важливих органів потерпілих, після нападу на потерпілих, обвинувачений відразу залишив місце події та не вжив заходів, спрямованих на надання допомоги потерпілим для запобігання настанню тяжких наслідків для останніх. А отже, умисел обвинуваченого ОСОБА_8 був спрямований саме на позбавлення життя двох потерпілих жінок та охоплюється єдиним наміром обвинуваченого. Смерть потерпілих ОСОБА_9 і ОСОБА_10 не настала з причин, які не залежали від волі підсудного, у зв'язку з вчасним наданням їм медичні допомоги, проведенням хірургічних операцій, про що вказано у висновках судово-медичних експертиз потерпілих (а.с.150-151,155-158 т.1). Таким чином, апеляційна вимоги засудженого ОСОБА_8 та його захисника про застосування до нього положень ст.69 КК України є безпідставними та задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.362, 365, 366, 379 КПК України (1960 року), колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляції прокурора прокуратури м. Умані Бурлаки О.М. та засудженого ОСОБА_8 залишити без задоволення, а вирок Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 21.11.2013 року відносно ОСОБА_8 - без змін.

Головуючий - підпис

Судді - підписи

Згідно з оригіналом:

Суддя апеляційного суду

Черкаської області Б.П. Мунько