Рішення № 37098734, 24.12.2013, Козівський районний суд Тернопільської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 600/1582/13-ц

Справа № 2/600/529/2013

24 грудня 2013 року Козівський районний суд

Тернопільської області

в складі: головуючого судді: Вирсти М.М.

при секретарі: Фещак Г.М.

за участю: прокурора: Нестора М.М.

представника Козівської ЦРКЛ: Терлюка І.Я.

представника відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Козові цивільну справу за позовом прокурора Козівського району в інтересах Міністерства охорони здоров'я України в особі Козівської центральної районної комунальної лікарні до ОСОБА_3 про стягнення витрат на стаціонарне лікування потерпілого,-

В С Т А Н О В И В:

Прокурор Козівського району в інтересах Міністерства охорони здоров'я України в особі Козівської центральної районної комунальної лікарні звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 про стягнення витрат на стаціонарне лікування потерпілого.

Обгрунтовуючи позовні вимоги вказує, що 07 липня 2013 року о 04 год. 10 хв. в Козівський РВ УМВС України в Тернопільській області поступило повідомлення чергового лікаря Козівської ЦРКЛ ОСОБА_4 про те, що в травматологічне відділення за медичною допомогою із діагнозом закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, забійна рана волосистої частини голови справа, звернувся ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, житель АДРЕСА_1.

07 липня 2013 року слідчим СВ Козівського РВ УМВС України в Тернопільській області Филимою Б.П. вказані відомості внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013210110000132, із попередньою правовою кваліфікацією кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 122 КК України.

26 вересня 2013 року ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, по кримінальному провадженні №12013210110000132 від 07 липня 2013 року.

10 жовтня 2013 року за клопотанням потерпілого ОСОБА_5 кримінальне провадження №12013210110000132 від 07 липня 2013 року закрито у зв'язку з відмовою потерпілого від обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України у формі приватного обвинувачення.

Згідно довідки Козівської центральної районної комунальної лікарні №855 від 26.09.2013 року, ОСОБА_5 перебував на стаціонарному лікуванні у травматологічному відділенні Козівської ЦРКЛ 17 ліжко-днів з 07 липня 2013 року по 24 липня 2013 року, на його лікування затрачено 4 189,48 грн.

Оскільки ОСОБА_3 витрати затрачені закладом охорони здоров'я на лікування потерпілого від злочину в добровільному порядку не відшкодував, просить стягнути з ОСОБА_3 в користь Козівської ЦРКЛ кошти витрачені закладом охорони здоров'я на стаціонарне лікування особи, потерпілого від злочину у сумі 4 189,48 грн.

Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просить позов задоволити.

В судовому засіданні представник Козівського ЦРКЛ просить стягнути з ОСОБА_3 в користь Козівської ЦРКЛ кошти витрачені закладом охорони здоров'я на стаціонарне лікування особи, потерпілого від злочину у сумі 4 189,48 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, пояснив, що посилання на зазначенні норми кримінального процесуального закону є безпідставним, оскільки позов не пред'явлений в межах розгляду кримінального провадження, а після його закриття.

Безпідставність заявленого позову на його думку вбачається з вимог матеріального права ч.1 ст.62 Конституції України, згідно якої, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Факт не визнання ОСОБА_3, винним у вчиненні умисного злочину, відсутність щодо нього будь-якого вироку із цього приводу вказує на безпідставність пред'явленого позову, ігнорування прокурором вимог законодавства.

Наявність щодо ОСОБА_7 постанови про закриття кримінального провадження згідно п.1 ч.1 ст.477 КПК України не є правовою підставою відповідно вимог ст.1206 ЦК України для пред'явлення до нього цивільного позову, з постанови не вбачається, що ОСОБА_3 вчинив злочин. Потерпілий ОСОБА_5 відмовився від підтримання обвинувачення щодо ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України.

Винесення прокурором постанови про закриття кримінального провадження є процесуальною перешкодою для пред'явлення до ОСОБА_3 позову прокурором.

Правовою підставою для пред'явлення позову міг бути вирок суду про засудження ОСОБА_7 за інкриміноване кримінальне правопорушення, або постанова суду про закриття кримінального провадження стосовно нього з нереабілітуючих підстав ( ст.286 КПК України).

Мотивація прокурора, що ОСОБА_3 не скористався правом щодо оскарження постанови прокурора про закриття кримінального провадження за заявою потерпілого ОСОБА_8 є безпідставною, оскільки на письмові та усні звернення ОСОБА_3 до прокуратури Козівського району, не вдалось отримати копію постанови та ознайомитись з постановою. Просить в позові відмовити.

Суд, заслухавши пояснення прокурора, представника Козівської ЦРКЛ, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно витягу з кримінального провадження № 12013210110000132 від 07 липня 2013 року, 07 липня 2013 року близько 04 год. ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_6, перебуваючи в «Будинку рибака», біля озера смт. Козова, наніс удар дерев'яною палкою у вигляді «біти» в область голови ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, чим спричинив останньому тілесні ушкодження. Особа, яку повідомлено про підозру ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, правова кваліфікація ч. 1 ст. 122 КК України.(а.с.4)

Як вбачається із постанови про закриття кримінального провадження від 10 жовтня 2013 року, винесеної прокурором прокуратури Нестором М.М., кримінальне провадження №12013210110000132 від 07 липня 2013 року, за клопотанням потерпілого ОСОБА_5, закрито у зв'язку з відмовою потерпілого від обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України у формі приватного обвинувачення. (а.с.5)

Згідно довідки Козівської центральної районної комунальної лікарні № 855 від 26 вересня 2013 року, ОСОБА_5 перебував на стаціонарному лікуванні у травматологічному відділенні Козівської ЦРКЛ 17 ліжко-днів з 07 по 24 липня 2013 року, на його лікування затрачено 4 189,48 грн. (а.с.3)

Відповідно до ст. 127 КПК України підозрюваний, обвинувачений, а також за його згодою будь-яка інша фізична чи юридична особа має право на будь-якій стадії кримінального провадження відшкодувати шкоду, завдану потерпілому, територіальній громаді, державі внаслідок кримінального правопорушення.

Посилання представника відповідача на те, що позов є безпідставний, оскільки вина відповідача в кримінальному правопорушенні не доведена і стосовно нього не винесено обвинувального вироку або постанову суду про закриття кримінального провадження з нереабіліютуючи підстав є помилковою, оскільки згідно ч. 1 ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, під час досудового розслідування кримінального провадження ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, яку підозрюваний не оскаржив, отже вину у скоєному визнав, таким чином існують всі підстави вважати про доведеність вини відповідача.

Згідно до п.п. 6, 7 постанови Пленуму Верховного суду України «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат» № 11 від 07 липня 1995 року, відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину можливе лише тоді, коли є причинний зв'язок між злочинними діями чи бездіяльністю винної особи та перебуванням потерпілого на такому лікування. У кримінальному судочинстві відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого може покладатися тільки на особу, вина якої у вчиненні злочину встановлена обвинувальним вироком суду (у тому числі без призначення покарання, із звільненням від покарання, про умовне засудження чи засудження з відстрочкою виконання вироку). В усіх інших випадках, таке відшкодування провадиться в порядку цивільного судочинства.

Приймаючи до уваги вищевикладене, в судовому засіданні встановлено причинний зв'язок між злочинними діями (відповідача) ОСОБА_3 та перебуванням потерпілого ОСОБА_5 на стаціонарному лікуванні у травматологічному відділенні Козівської ЦРКЛ з 07 по 24 липня 2013 року.

Враховуючи те, що відповідач добровільно не відшкодував кошти витрачені закладом охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочину, суд вважає, що позов прокурора Козівського району про стягнення витрат на стаціонарне лікування потерпілого, слід задоволити.

На підставі ст. 88 ЦПК України стягнути з відповідача в дохід держави судовий збір в розмірі 229,40 грн.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214-215, 217, 218 ЦПК України, ст. 1206 ЦК України, ст.ст. 61, 127, 128 КПК України, п.п. 6, 7 постанови Пленуму Верховного суду України «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат» № 11 від 07 липня 1995 року, -

В И Р І Ш И В:

Позов прокурора Козівського району в інтересах Міністерства охорони здоров'я України в особі Козівської центральної районної комунальної лікарні до ОСОБА_3 про стягнення витрат на стаціонарне лікування потерпілого - задоволити.

Стягнути з ОСОБА_3, мешканця АДРЕСА_2, кошти витрачені закладом охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочину в сумі 4189 /чотири тисячі сто вісімдесят дев'ять/ грн. 48 коп. в користь Козівської центральної районної комунальної лікарні, р/р 35422006001689, УДКСУ у Козівському районі, код ЄДРПОУ 02000792, МФО № 838012.

Стягнути з ОСОБА_3, в дохід держави 229 /двісті двадцять дев'ять/ грн. 40 коп. судового збору на номер доходного рахунку: 31214206700282, код ЄДРПО суду: 02886605, банк одержувача: ГУДКУ у Тернопільській області, код одержувача за ЄДРПО: 37822731, код банку МФО: 838012, код класифікації доходів бюджету: 22030001.

Апеляційна скарга на рішення суду подається в Апеляційний суд Тернопільської області через Козівський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий: підпис

З оригіналом: вірно