Рішення № 37097834, 23.01.2014, Апеляційний суд Вінницької області

КОПІЯ

Справа № 130/1707/13-ц Провадження № 22-ц/772/29/2014Головуючий в суді першої інстанції:Камінський Валерій ПетровичКатегорія: 27 Доповідач: Копаничук С. Г.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2014 року м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючої: Копаничук С.Г.

Суддів: Стеблюк Л.П., Нікушина В.П.

при секретарі: Торбасюк О.І.

за участю представника позивача - Олішевського Д.А., представника відповідачки - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на заочне рішення Жмеринського міськрайонного суду від 17 липня 2013 року,

В с т а н о в и л а :

07.06.2013 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 12.04.2007 року в розмірі 12159,82 доларів США станом на 30.05.2013 року, посилаючись на те, що ОСОБА_4 отримала кредит на придбання автомобіля в розмірі 5885,01 доларів США шляхом видачі через касу або перерахування цих коштів на рахунок, відкритий відповідно до укладеного договору зі сплатою відсотків за користування кредитом 1 % на місяць, а у випадку порушення зобов'язань - в подвійному розмірі, погашенням заборгованості щомісячними платежами по 204,18 доларів США і кінцевим терміном повернення 10.04.2010 року. Посилаючись на неналежне виконання відповідачкою умов договору, банк просив стягнути заборгованість по кредиту в розмірі 12159,82 доларів США, що складається з: 3382,90 доларів США - заборгованості за кредитом; 4044,85 доларів США - заборгованості по процентам за користування кредитом; 82,40 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом; 4649,67 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

Заочним рішенням Жмеринського міськрайонного суду від 17.07.2013 року стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 10 893,05 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає - 87035, 47 грн., що складається з: 3 382,90 доларів США, що еквівалентно 27029, 37 грн. - заборгованість за кредитом; 4 044,85 доларів США, що еквівалентно 32 318,35 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 82,40 долара США, що еквівалентно 658,38 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом; 3 382,90 доларів США, що еквівалентно 27 029,37 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором. Вирішено питання розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить вказане рішення суду скасувати через порушення судом норм матеріального і процесуального права, а в задоволенні позову відмовити. Зазначила, що розглянув справу у її відсутність безпідставно, в результаті чого неповно з'ясував обставини справи, що стосуються обставин отримання нею вказаного кредиту і саме в доларах США, сплати нею платежів, обґрунтування розміру заборгованості та відсутності доказів, що їх підтверджують, а саме: обґрунтування доказами часу виникнення заборгованості та відповідного вирахування відсотків. Крім того, суд не звернув уваги, що банк в односторонньому порядку неправомірно збільшив розмір процентів за користування кредитом.

Заперечуючи проти скарги ПАТ КБ «Приватбанк» вважає її доводи безпідставними, а рішення суду законним та обґрунтованим.

Заслухавши доповідача, осіб ,що беруть участь в справі, перевіривши матеріали справи, рішення суду та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте вказаним вимогам рішення суду не відповідає.

Суд першої інстанції встановив, що згідно договору кредиту № VIZ0AK00031496 від 12.04.2007 року ПАТ КБ «Приватбанк» надав ОСОБА_4 кредит на купівлю автомобіля в розмірі 5885,01 доларів США, строком до 10.04.2010 року. Станом на 30.05.2013 року відповідачка допустила заборгованість по сплаті кредиту в розмірі 12159,82 доларів США, що еквівалентно 97156,96 грн.

Ухвалюючи рішення про часткове стягнення заборгованості суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка взяті на себе зобов'язання по поверненню кредиту, сплаті відсотків, комісії не виконувала, чим допустила заборгованість, яка підлягає стягненню в повному обсязі. Зменшуючи розмір пені суд виходив з того, що нарахована позивачем пеня є значно більшою за основну суму боргу (збитків), а тому зменшив її до 3382,90 доларів США, що еквівалентно 27029,37 грн.

Проте з такими висновками суду першої інстанції повністю погодитись не можна, оскільки суд допустив неповне з'ясування судом обставин справи, що стосуються наявності підстав стягнення заборгованості по кредиту, інших обставин справи та допустив порушення норм матеріального і процесуального права.

Так, згідно ч.1 ст.224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З матеріалів справи вбачається, що судове засідання по справі призначалося на 17.07.2013 року, в якому вона і була розглянута. При цьому, докази повідомлення ОСОБА_4 належним чином про час і місце її розгляду, в матеріалах справи відсутні.

Тому підстав для розгляду справи і ухвалення заочного рішення у суду не було, доводи скарги щодо цього є обґрунтованими і заслуговують на увагу, а суд апеляційної інстанції має встановити обставини справи з врахуванням нових доказів поданих представником відповідачки, неподання яких було зумовлено поважною причиною.

Крім того, згідно ч.3 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Зі змісту ст.1054 ЦК України вбачається, що за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно ч.ч. 1, 4 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відповідно до ч.1 ст.252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Суд апеляційної інстанції встановив, що 12.04.2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № VIZ0AK00031496, згідно якого остання отримала кредит в сумі 6909,22 доларів США строком до 10.04.2010 року включно зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1 % щомісячно, а повернення кредиту зобов'язувалась здійснювати у період з 20 по 25 число кожного місяця частками у розмірі 204,18 доларів США. В забезпечення виконання ОСОБА_4 зобов'язань за даним кредитним договором, 09.04.2007 року між останньою та позивачем було укладено договір застави рухомого майна, згідно умов якого відповідачка передала у заставу автомобіль, марки ВАЗ 21043, 2006 року випуску, д.н.НОМЕР_1, що належить їй на праві власності.

Проте, ОСОБА_4 взяті на себе зобов'язання належним чином не виконувала, повернення кредиту не здійснювала, а тому станом на кінцевий строк повернення кредиту - 10.04.2010 року допустила заборгованість в сумі 4375,41 доларів США, з яких: 3382,90 доларів США - заборгованість за кредитом; 910,11 доларів США - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 82, 40 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом; 267,30 доларів США - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором, що підтверджується розрахунком. Зазначений автомобіль у серпні 2009 року був у ОСОБА_4 вилучений, що не заперечується сторонами.

Як вбачається з вищевказаного кредитного договору, ОСОБА_4 отримала кредитні кошти зі сплатою відсотків за користування ними у розмірі 1% на місяць, з 12.04.2007 року по 10.04.2010 року включно.

Нарахування відсотків після закінчення вказаного періоду даним договором не передбачено та суперечить ст.631 ЦК України, а тому вимоги банку про стягнення відсотків за користування кредитом нарахованих після 10.04.2010 року є необґрунтованими.

Разом з тим, рішенням Жмеринського міськрайонного суду від 11.04.2012 року, що набрало законної сили, було звернуто стягнення на вищезазначений автомобіль шляхом його продажу ПАТ КБ «Приватбанк» будь-яким способом іншій особі - покупцю, в рахунок погашення заборгованості за вказаним договором станом на 17.03.2011 року в сумі 6305,57 доларів США, з яких: 3382,90 доларів США - заборгованість за кредитом, 1839,03 доларів США - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 82,40 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом; 1001,24 доларів США - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором.

Таким чином, в рахунок погашення даної заборгованості, вже звернуто стягнення на майно ОСОБА_4

За таких обставин, стягнення заборгованості за даним позовом являє собою фактично подвійне стягнення з відповідачки її суми, в тому числі, за один і той же період, оскільки виконання цих рішень не може здійснюватись у рамках зведеного виконавчого провадження, так як суперечить ст.33 ЗУ «Про виконавче провадження».

Враховуючи вищевикладене, в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості необхідно відмовити, в тому числі і щодо вимог про стягнення пені, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й до тих пір поки зобов'язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення.

Правова природа пені така, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється по кожному дню (місяцю), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Отже аналіз норм ст. 266, ч. 2 ст. 258 ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

З розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість по пені за період з 15.06.2007 року по 30.05.2013 року і склала 4655,17 доларів США. Проте, встановити розмір пені за останні 12 місяців перед зверненням банку до суду, з даного розрахунку не являється можливим, так як в останньому не вказано розмір пені помісячно.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

На запит суду надати належним чином оформлений розрахунок заборгованості по пені, позивач останнього не надав, чим допустив недоведення обставин, що мають значення для справи, а тому в задоволенні позову в частині стягнення пені необхідно відмовити.

Враховуючи вищевикладене, рішення суду не є законним та обґрунтованим, відтак підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення - про відмову в задоволенні позову повністю.

Що стосується доводів скарги про неповне встановлення судом обставин справи щодо отримання ОСОБА_4 кредиту і саме в доларах США, то слід зазначити наступне.

Згідно ст.526 ЦПК України зобов'язанням має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідно до п.п.1.1 кредитного договору, банк зобов'язується надати позичальникові кредитні кошти шляхом видачі через касу чи/або перерахування на рахунок, зазначений в п.7.1 цього договору.

З матеріалів справи вбачається, що банк надав ОСОБА_4 кредитні кошти в сумі 28984,00 грн. шляхом їх перерахування на поточний рахунок автосалону ТОВ «Автоінвестстрой», зазначений в п.7.2 кредитного договору (а.с.14,147). Тому доводи скарги щодо вказаного є необґрунтованими.

Керуючись ст. ст. 258, 266, 526, 631, 1048, 1054 ЦК України, ст.ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, -

В и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Заочне рішення Жмеринського міськрайонного суду від 17 липня 2013 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_4 про стягнення коштів за договором кредиту - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :