Постанова № 37097222, 10.02.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" лютого 2014 р. Справа № 922/4535/13

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Черленяк М.І., суддя Медуниця О.Є., суддя Шепітько І.І.

при секретарі Деппа-Крівіч А.О.

за участю представників сторін:

позивача - Зучек Є.Н. за дорученням № 182 від 08.11.2013 року

відповідача - Мельничук В.В. - директор, Калабухов О.В. за дорученням від 28.01.2014 року

розглянувши апеляційну скаргу відповідача (вх. № 3824Х/1-32) на рішення господарського суду Харківської області від 25 листопада 2013 року у справі

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, м.Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Основа - 1», м.Харків

про стягнення коштів та розірвання договору

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 25 листопада 2013 року (суддя Сальникова Г.І.) позов задоволено. Розірвано договір оренди №442-ЦМК від 01.10.2003 року, укладений між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області та ТОВ "Основа - 1". Стягнуто з ТОВ "Основа-1" на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області заборгованість з орендної плати у сумі 128522,06 грн. та пеню у сумі 16292,22 грн. та 4043,29 грн. судового збору.

Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 25 листопада 2013 року скасувати в частині розірвання Договору оренди №442-ЦМК від 01.10.2003 року. Вказує на те, що суд першої інстанції не прийняв до уваги, що невиконання відповідачем умов Договору оренди не є грубим і систематичним, а обумовлено випадковими обставинами. Також зазначає, що об'єкт нерухомості був взятий в оренду на підставі рішення зборів трудового колективу, відповідач систематично здійснює поліпшення об'єкту нерухомого майна, а заборгованість по оплаті орендної плати виникла в результаті неможливості реалізації права відповідача на отримання у власність нерухомого майна, що орендується.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що оскаржене рішення прийняте при повному та всебічному з'ясуванні обставин справи, воно є обґрунтованим і відповідає як фактичним обставинам, так і вимогам чинного законодавства, просить рішення господарського суду Харківської області від 25 листопада 2013 року залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення. Вказує на те, що рішенням господарського суду Харківської області від 05 вересня 2012 року у справі № 5023/3015/12 , яке набрало законної сили, з відповідача стягнута заборгованість за період з липня 2011 року по травень 2012 року. Предметом розгляду у даній справі є заборгованість відповідача по орендній платі за період з червня 2012 року по вересень 2013 року. Таким чином позивач вважає, що заборгованість відповідача є систематичною, що є підставою для розірвання Договору.

28 січня 2014 року справа слухалась по суті, у судовому засіданні оголошено перерву до 04 лютого 2014 року.

У судовому засіданні 04 лютого 2014 року позивач подав додаткові пояснення по справі та розрахунок заборгованості, які колегією суддів долучено до матеріалів справи.

Розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин та докази на їх підтвердження, юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила наступне.

Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 01.10.2003 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Основа-1" (орендар) укладено Договір оренди №442 (а.с.9-11).

Відповідно до п.1.1. Договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування цілісний майновий комплекс Харківського хлібозаводу №1 - структурний підрозділ Харківського державного підприємства робітничого постачання Південної залізниці, розташований за адресою: м. Харків, вул. Штерівська, 6, склад і вартість якого визначено відповідно до акта оцінки, протоколу про результати інвентаризації та передавального балансу підприємства, складеного станом на 31 липня 2003 року, вартість якого становить: первісна - 245 825,98 грн., залишкова - 228 023,0 грн.

Згідно з п. 1.7 Договору орендар виступає правонаступником усіх прав та обов"язків Харківського хлібозаводу №1 - структурного підрозділу Харківського державного підприємства робітничого постачання Південної залізниці у частині активів і пасивів останнього, переданих відповідно до передавального балансу Підприємства.

Відповідно п. 1.8 Договору майно підприємства враховується окремо від іншого майна орендаря на окремому балансі із зазначенням того, що це майно є орендованим.

У п. 2.2 Договору зазначено, що передача підприємства в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником підприємства залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди.

Пунктами 10.1, 10.2 Договору сторонами передбачено, що цей договір укладено строком на три роки, що діє з 01.10.2003 року до 30 вересня 2006 року. Умови цього договору зберігають силу протягом усього строку цього договору, в тому числі у випадках, коли після його укладення законодавством встановлено правила, що порушують становище орендаря, а в частині зобов'язань орендаря щодо орендної плати - до виконання зобов'язань.

Відповідно до п.10.6. Договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього Договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця Договір підлягає продовженню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього Договору

З Акту приймання-передачі цілісного майнового комплексу Харківського хлібозаводу №1 - структурного підрозділу Харківського державного підприємства робітничого постачання Південної залізниці від 01.10.2003 року (додаток №2 до Договору оренди №442 від 01.10.2003 р.) вбачається, що позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування цілісний майновий комплекс Харківського хлібозаводу №1 - структурного підрозділу Харківського державного підприємства робітничого постачання Південної залізниці, розташований за адресою: м. Харків, вул. Штерівська,6, склад і вартість якого визначено відповідно до Акту оцінки цілісного майнового комплексу підприємства, організації, їх структурного підрозділу, що передається в оренду та передавального балансу, складного станом на 31.07.2003 року ( а.с.14).

З матеріалів справи також вбачається, що сторони підписували Додаткові угоди до вказаного Договору оренди № 442 від 01.10.2003 року (а.с.18-29).

Так, з Додаткової угоди №4 від 28.07.2010 року вбачається, що Договір оренди продовжено строком на 2 роки, тобто, з 28.07.2010 року до 28.07.2012 року (а.с.22).

Додатковою угодою №6 від 23.04.2012 року розділ 3 "Орендна плата" п. 3.1 викладено в новій редакції з 20.09.2011 р.: "Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорцій її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 р. №786, зі змінами, (далі - Методика розрахунку) і становить без ПДВ за перший місяць перерахунку - вересень 2011 р. - 5946,92 грн. (розраховано згідно з додатком №1 до цієї додаткової угоди). Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Різниця по сплаті орендної плати, що виникне внаслідок зміни орендної ставки, за період з 20.09.2011 р. до моменту набрання чинності цією додатковою угодою, повинна бути сплачена орендарем протягом місяця після її підписання" (а.с.24).

25.05.2012 року сторони уклали Додаткову угоду №7, якою розділ 3 "Орендна плата" абзац 3 п. 3.1 викладено в новій редакції: "Різниця по сплаті орендної плати, що виникне внаслідок зміни орендної ставки, повинна бути сплачена орендарем в термін до 01.11.2012 р." (а.с.25).

Додатковою угодою №8 від 10.01.2013 року сторони домовились розділ 3 "Орендна плата" абзац 3 п. 3.1 викласти в новій редакції: "Різниця по сплаті орендної плати, що виникла внаслідок зміни орендної ставки, повинна бути сплачена орендарем рівними частками щомісячно в термін до 01.07.2013 р." (а.с.26).

З Додаткової угоди №9 від 29.03.2013 року вбачається, що розділ 3 "Орендна плата" п. 3.1 викладено в новій редакції з 30.09.2013 р.: "Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорцій її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 р. №786, зі змінами, (далі - Методика розрахунку) і становить без ПДВ за базовий місяць перерахунку - вересень 2012 р. - 8712,70 грн. (з урахуванням індексу інфляції за вересень 2012 р.) (розраховано згідно з додатком №1 до цієї додаткової угоди). Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Різниця по сплаті орендної плати, що виникне, повинна бути сплачена орендарем протягом трьох місяців з дати підписання цієї додаткової угоди." (а.с.27).

З матеріалів справи також вбачається, що 11.04.2013 року сторони уклали Додаткову угоду №10, якою Розділ 10 «Строк чинності, умови зміни та припинення Договору» п.10.1 викласти в такій редакції: «Цей договір продовжено строком на 1 рік, тобто, з 28.07.2012 року до 28.07.2013 року" (а.с.29)

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що свої зобов'язання за вищевказаним Договором оренди №442 від 01.10.2013 року щодо своєчасної сплати орендної плати до державного бюджету відповідач не виконав, у зв'язку з чим його заборгованість за період з червня 2012 року по вересень 2013 року становить 128522,06 грн. Також вказує на те, що рішенням господарського суду Харківської області по справі №5023/3015/12 від 05.09.2012 року стягнуто з ТОВ "Основа-1" на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області 26931,71 грн. заборгованості з орендної плати за період з липня 2011 року по травень 2012 року, 1007,50 грн. пені за період з 10.08.2011 року по 14.06.2012 року.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського cуду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

З матеріалів справи вбачається, що 14 грудня 2012 року позивач надіслав відповідачу письмове попередження № 16-7158, в якому зазначив, що станом на 5 грудня 2012 року у останнього перед державним бюджетом виникла заборгованість з орендної плати у розмірі 62636,20 грн. та пені у розмірі 1112,19 грн. і у разі її несплати спір буде передано на вирішення господарського суду (а.с.34).

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Вказані норми чинного законодавства передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Оренда державного та комунального майна є різновидом майнового найму і при розгляді справи застосовуються норми як Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (надалі Закону), так і норми Цивільного та Господарського кодексів України.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні

встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що

прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У ст. ст. 216, 217, 218 Господарського кодексу України зазначено, що учаснику господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами у справі виникли зобов'язання, які за своєю правовою природою є правовідносинами, що випливають із договору найму (оренди), згідно якого та в силу ст. 759 Цивільного кодексу України, наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.5 ст.762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено Договором.

Крім вказаних норм, орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно та в повному обсязі відповідно до ч. З ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

За умовами п. 5.2. Договору, відповідач зобов'язався своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до ч.3 ст.19 Закону України "Про оренду державного і комунального майна" строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно з п. 3.1. Договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, за твердженої Кабінетом Міністрів України, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, по якому є інформація про індекс інфляції) - серпень 2003 року, 1561,13 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України. Орендна плата за перший місяць оренди - жовтень 2003 р., визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за вересень, жовтень 2003 р.

Відповідно до п. 3.2. Договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Пунктом 3.3. Договору встановлено, що орендна плата перераховується орендарем безпосередньо до державного бюджету щомісячно, до 10 числа місяця, наступного за звітнім, на рахунки, визначені фінансовими органами.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що заборгованість відповідача за період з червня 2012 року по вересень 2013 року складає 128522,06 грн. (а.с.30).

Представники відповідача у судовому засіданні підтвердили, що зобов'язання перед позивачем за Договором оренди №442 від 01.10.2013 року не виконано у зв'язку з чим утворилась заборгованість, проте вважають, що її розмір обчислено позивачем невірно.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідач ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції не надав контр-розрахунку заборгованості, який би спростовував розрахунок позивача.

Приймаючи до уваги, що відповідач ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції доказів сплати заборгованості та доказів того, що позивачем надано невірний розрахунок боргу, колегія суддів вважає, що господарський суд дійшов обгрунтованого висновку що позовні вимоги в частині стягнення а відповідача заборгованості по орендній платі за період з червня 2012 року по вересень 2013 року у розмірі 128522,06 грн. доведені та підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача пені у розмірі 16292,22 грн. колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Положеннями ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно із ч. 1 та ч. З ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Проте, ч.2 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки, встановлений законом, може бути змінено у договорі.

З п. 3.5 Договору вбачається, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не у повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що за прострочення виконання

зобов'язань за Договором оренди №442 від 01.10.2013 року позивачем нараховано пеню у розмірі 16292,22 грн. за період з 14 червня 2012 року по 17 жовтня 2013 року (а.с.31).

Приймаючи до уваги, що відповідач не виконав свої зобов'язання за Договором оренди №442 від 01.10.2013 року, колегія суддів вважає, що господарський суд обґрунтовано стягнув з відповідача на користь позивача також пеню в розмірі 16292,22 грн.

Стосовно вимоги позивача щодо розірвання Договору оренди №442-ЦМК від 01.10.2003 року, укладеного між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Основа - 1" колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Приписами п. 1 ст. 759 Цивільного Кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. З ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

У ст. 286 Господарського кодексу України та ст. 19 Закону України

"Про оренду державного та комунального майна" зазначено, що орендна плата повинна сплачуватись незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря.

Згідно зі ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною.

Статтею 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Виходячи зі змісту даної норми, підставою для розірвання договору може бути належним чином доведене невиконання орендарем хоча б одного з його зобов'язань, передбачених законом або договором оренди.

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до п.10.4 Договору оренди за ініціативою однієї із сторін цей Договір може бути розірвано рішенням господарського суду у випадках передбачених чинним законодавством.

Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції щодо систематичного порушення відповідачем умов Договору, що підтверджується рішенням господарського суду Харківської області по справі №5023/3015/12 від 05.09.2012 року, яким стягнуто з ТОВ "Основа-1" на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області 26931,71 грн. заборгованості з орендної плати за період з липня 2011 року по травень 2012 року, 1007,50 грн. пені за період з 10.08.2011 року по 14.06.2012 року.

Посилання відповідача на те, що у січні 2014 року відповідачем сплачено за оренду 10000 грн., колегія суддів оцінює критично, оскільки це не є доказом належного виконання відповідачем умов Договору оренди №442-ЦМК від 01.10.2003 року.

Також необґрунтованим є посилання відповідача на те, що він систематично здійснює поліпшення об'єкту нерухомого майна, а заборгованість по оплаті орендної плати виникла в результаті неможливості реалізації права відповідача на отримання у власність нерухомого майна, що орендується, оскільки вказані обставини не звільняють відповідача від обов'язку щодо належного виконання укладеного між сторонами Договору оренди №442-ЦМК від 01.10.2003 року.

Оскільки позивачем доведено, що відповідач свої договірні зобов'язання не виконав щодо повного та своєчасного внесення орендної плати за Договором оренди №442-ЦМК від 01.10.2003 року, колегія суддів вважає, що господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про систематичне та неналежне протягом тривалого часу виконання відповідачем умов Договору та вимог чинного законодавства, що є істотним порушенням договору та підставою для його розірвання.

Враховуючи, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував викладене у позові, господарський суд обґрунтовано задовольнив позовні вимоги про розірвання Договору оренди №442-ЦМК від 01.10.2003 року.

Таким чином, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що місцевий господарський суд розглянув всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, належним чином проаналізував правовідносини, що виникли між сторонами, та вірно застосував норми матеріального та процесуального права.

Доводи апелянта про порушення і неправильне застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд обґрунтовано поклав на відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 4043,29 грн.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що прийняте господарським судом рішення відповідає статтям 43, 85 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості, підстав для його скасування з мотивів, наведених в апеляційній скарзі не вбачається.

За таких обставин, рішення господарського суду Харківської області від 25 листопада 2013 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 25 листопада 2013 року у справі № 922/4535/13 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили

Повна постанова складена 10.02.2014 року.

Головуючий суддя Черленяк М.І.

Суддя Медуниця О.Є.

Суддя Шепітько І.І.