Ухвала суду № 37096672, 04.02.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2014 р.Справа № 816/6905/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

представників позивача Краснопір В.М., Булочкіної Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.12.2013р. по справі № 816/6905/13-а

за позовом Науково-виробничого підприємства "Фероліт"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Науково - виробниче підприємство "Фероліт", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення від 18 липня 2013 року №00046722205/42.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 23.12.2013 року адміністративний позов Науково-виробничого підприємства "Фероліт" - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 18 липня 2013 року №0004672205/42.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.12.2013 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, ст.ст. 9, 11, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини викладені в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Науково-виробниче підприємство "Фероліт" (ідентифікаційний код 31103705) зареєстровано як юридична особа 02 серпня 2000 року виконавчим комітетом Комсомольської міської ради Полтавської області (т.1 а.с. 166).

Відповідно до Довідки АБ № 396946 з ЄДРПОУ видами діяльності позивача за КВЕД є: виготовлення інших готових металевих виробів, виробництво чавуну, сталі та феросплавів, діяльність у сфері інжинірингу, будівництво будівель, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту, діяльність їдалень (т.2 а.с. 31).

Позивач зареєстрований платником податку на додану вартість (т.1 а.с. 168), та перебуває на обліку платника податків в КОДПІ (т.1 а.с. 167).

У період з 17 червня 2013 року по 21 червня 2013 року фахівцями Кременчуцької ОДПІ, на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, проведено документальну позапланову виїзну перевірку Науково-виробничого підприємства "Фероліт" код ЄДРПОУ 31103705 з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01 жовтня 2011 року по 30 червня 2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 02 липня 2013 року №11/22-04/31103705 (т.1 а.с. 17-39), за висновками якого встановлено порушення підпункту 14.1.27 статті 14, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2756-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток в сумі 53004 грн., у тому числі за: 4 квартал 2011 року в сумі 16853 грн., 1 квартал 2012 року в сумі 18121 грн., 2 квартал 2012 року в сумі 18031 грн.

Позивач, не погодившись із висновками, викладеними податковим органом в акті перевірки від 02 липня 2013 року №11/22-04/31103705 направив до податкового органу заперечення на вказаний акт (т.1 а.с. 45-47), за результатами розгляду якого КОДПІ підтвердила правильність викладених в акті висновків щодо порушення НВП "Фероліт" вимог податкового законодавства (т.1 а.с. 49-53).

Зі змісту акту перевірки вбачається, що під час проведення перевірки податковим органом досліджено наступні документи: Договір №08/11-2011 від 08 листопада 2011 року, Специфікації за №№ 1, 2, 3 до договору №08/11-2011 від 08 листопада 2011 року, податкові, товарно-транспортні накладні, приймально-здавальні акти, акти про походження брухту кольорових та чорних металів, копії посвідчень водіїв (перевізника), декларації з податку на прибуток та ПДВ за перевіряємий період, акт про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Благовест" (код ЄДРПОУ 32697704) №955/39/22.2-07/32697704 від 31 січня 2013 року, з питань взаємовідносин та взаєморозрахунків з ТОВ "Скрап-Мет" (код ЄДРПОУ 37400862) за весь період діяльності; при проведенні перевірки використані дані комп'ютерної автоматизованої інформаційної системи податкового органу, а саме: Інтегрована, автоматизована інформаційна система ДПС Система "Податковий блок", АІС "Бест Звіт for Оracle".

На підставі акту перевірки від 02 липня 2013 року №11/22-04/31103705, КОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 18 липня 2013 року №0004672205/42, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в розмірі 71080, в тому числі за основним платежем в розмірі 53004 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 18076 грн. (т.1 а.с. 43).

Позивач, не погодившись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням від 18 липня 2013 року №0004672205/42, направив до ГУ Міндоходів у Полтавській області скаргу (т.1 а.с. 125-131), за результатами розгляду якої Головним управлінням Міндоходів у Полтавській області залишено без задоволення (т.1 а.с.136-143). Повторна скарга подана до Міністерства доходів і зборів України також залишена без задоволення (т.1 а.с. 149-162).

Позивач не погодившись із зазначеним податковим повідомленням - рішенням звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем дотримано передбачені законом умови для формування валових витрат у перевіряємому періоді.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про прийняття податковим органом спірного податкового повідомлення-рішення з порушенням приписів ч.2 ст. 19 Конституції України, згідно яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, що стало обґрунтованою підставою для їх скасування.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до положень 14.1.36 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п. 22.1. ст. 22 ПК України об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Відповідно до п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Таким чином, показник валових витрат безпосередньо впливає на об'єкт оподаткування.

Згідно з положеннями п. 14.1.27 ПК України, витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.1. ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються з:

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті;

- інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

- крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1. Податкового кодексу України передбачено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно п.138.2 ст.138 ПК України - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Пунктом 2 ст.3 Закону України № 996-ХІУ передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством, а фінансова, податкова, статистична та інша звітність, що використовує грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Частинами 2, 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складається документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснені господарської операції.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Згідно п.п.1.2.п.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Відповідно до п.п. 2.16 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Колегія суддів зауважує, що первинні документи, які складені суб'єктами господарської діяльності на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, та такі що не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту здійсненної операції не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

З огляду на викладені норми, порушення яких ставиться в основу визначеного позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток, судовому дослідженню підлягають питання документального підтвердження понесення таких витрат, їх спрямованості на здійснення господарської діяльності та їх пов'язаності із отриманням доходу.

Як обґрунтовано встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, взаємовідносини між позивачем та ТОВ "Благовест" відбувалися на підставі Договору №08/11-2011 від 08 листопада 2011 року (т.1 а.с. 54-60).

Згідно вказаного Договору Продавець зобов'язується поставити і передати у власність Покупця лом та відходи чорних металів, що відповідає ДСТУ 4121-2002, далі по тексту "Товар", а Покупець зобов'язується прийняти вказаний Товар та оплатити його на умовах, передбачених цим Договором. Вид, кількість, строки і ціна Товару фіксуються у відповідних Специфікаціях, які є невід'ємною частиною Договору. На кожну партію Товару Продавець надає посвідчення про вибухонебезпечність, затверджене керівником підприємства, що переробляє металобрухт, акт походження і сертифікат якості. Поставка товару здійснюється автотранспортом на умовах СРТ - склад Покупця ("Інкотермс" у редакції 2010 р.). Продавець надає Покупцеві на товар, що поставляється відповідно до Договору: рахунок, накладну, податкову накладну, ТТН, акт походження покупець оплачує кожну партію Товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця. Договір набуває чинності з дати його підписання обома сторонами і діє до 31 грудня 2012 року. Сторони мають статус платника податку на прибуток на загальних підставах, передбачених Податковим кодексом України.

У рамках виконання вказаного договору, позивачем у листопаді 2011 року та січні, квітні 2012 року придбано у ТОВ "Благовест" брухт чавунний вид 26 в кількості 130,97 тон на загальну суму 325629 грн.

За результатами здійснення господарської операції між НВП "Фероліт" та ТОВ "Благовест" з придбання товару, останнім було виписано наступні первинні документи: рахунки на оплату - №1 від 22 листопада 2011 року, №2 від 29 листопада 2011 року, №2 від 13 січня 2012 року та №2 від 13 квітня 2012 року, видаткові накладні - №1 від 22 листопада 2011 року, №2 від 29 листопада 2011 року, №2 від 13 січня 2012 та №2 від 13 квітня 2012 року, податкові накладні - №1 від 22 листопада 2011 року, №2 від 29 листопада 2011 року, №2 від 13 січня 2012 року (т.1 а.с.61-68, 90-92).

Розрахунок за придбаний товар проведений позивачем на користь ТОВ "Благовест" у повному обсязі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок останнього, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями виписки по рахунку та платіжними дорученнями № 1575 від 06 грудня 2011 року, №1673 від 21 грудня 2011 року, №205 від 23 січня 2012 року та №1576 від 25 квітня 2012 року (т.1 а.с. 61-64, т.2 а.с. 16-27).

Відповідно до пункту 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 №99 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 за № 293/1318, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

На підставі наданого позивачем витягу з журналу реєстрації видачі довіреностей (т.1 а.с. 80-82) встановлено, що придбаний позивачем товар отриманий уповноваженою особою НВП "Фероліт" Моісеєвою Н.Ю., підписи якої маються на видатковій накладній.

На кожну партію товару виписувалися: приймально-здавальні акти - №817 від 22 листопада 2011 року, №838 від 29 листопада 2011 року, №27 від 13 січня 2012 року та №276 від 13 квітня 2012 року (т1 а.с.77-79, 200), сертифікати відповідності - №1 від 22 листопада 2011 року, №2 від 29 листопада 2011 року, №2 від 13 січня 2012 року та №2 від 13 квітня 2012 року (т.1 а.с.201-204).

Транспортування придбаного позивачем товару підтверджується наявними у матеріалах справи товарно-транспортними накладними: від 22 листопада 2011 року №1, від 29 листопада 2011 року №2, від 13 січня 2012 року №2 та від 13 квітня 2012 року №2 (т.1 а.с.73-76).

Факт заїзду автотранспорту з ТМЦ на територію та облік на складі НВП "Фероліт" зафіксовано в журналі реєстрації метала і готової продукції на прохідній підприємства (т.1 а.с. 93-96) та в матеріальних звітах за листопад 2011 року, січень, квітень 2012 року по бухгалтерському рахунку №201 "Сировина та матеріали" (т.1 а.с. 97, 106, 117), та оприбутковано на підприємстві, що підтверджується прибутковими ордерами №2010 від 22 листопада 2011 року, №2072 від 29 листопада 2011 року, №89 від 13 січня 2012 року, № 756 від 13 квітня 2012 року (т.1 а.с. 99-100, 108, 119).

У подальшому придбаний НВП "Фероліт" товар використано у господарській діяльності останнього, а саме: списано у виробництво тіл молольних.

Також, позивачем надано Ліцензію Міністерства промислової політики України виданої Товариству з обмеженою відповідальністю "Благовест" на право заготовляти та переробляти металобрухт чорних металів (т.2 а.с. 30).

Оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Таким чином, обставини понесення позивачем витрат за договором №08/11-2011 від 08 листопада 2011 року підтверджені матеріалами справи.

Приєднані до справи копії платіжних документів засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості товару за вищевказаними правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів.

При цьому, доказів фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, використання позивачем придбаного товару не за призначенням, несумісності товару з напрямом господарської діяльності відповідачем - Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Полтавській області, в ході розгляду справи до суду не надано.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що господарські операції за договором № 08/11-2011 від 08 листопада 2011 року, укладеним між позивачем та ТОВ "Благовест", повністю підтверджені відповідними первинними документами.

Разом з тим, як вбачається з акту перевірки від 02 липня 2013 року №11/22-04/31103705, в обґрунтування висновку щодо заниження позивачем суми податку на прибуток, відповідач посилається виключно на висновки Дніпродзержинської ОДПІ , викладені у акті № 955/39/22.2-07/32697704 від 31 січня 2013 року позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Благовест", з питань взаємовідносин та взаєморозрахунків з ТОВ "Скрап-Мет" за весь період діяльності.

Так, податковий орган посилається на встановлене в ході перевірки ТОВ "Благовест" порушення підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті191, пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 та пункту 137.1 статті 137 Податкового кодексу України №2755-VI від 02 грудня 2010 року (із змінами та доповненнями) в частині придбання товарів від ТОВ "Скрап-Мет" та в подальшому нібито реалізованих на НВП "Фероліт" та ТОВ "Промислова комплектація" завищено скориговані валові доходи та доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на суму 506000 грн., у тому числі: VI квартал 2011 року - 182000 грн., I квартал 2012 року - 224 000 грн., II квартал 2012 року - 100000 грн.

Інших обставин не здійснення господарської діяльності та мотивів для висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства при вчиненні правочинів з ТОВ "Благовест", відповідачем в акті перевірки не вказано.

Колегія суддів вважає безпідставними такі посилання податкового органу, оскільки Податковий кодекс України не ставить право позивача на податковий кредит у залежність від факту сплати ПДВ постачальником товарів (послуг) (по ланцюгу) до бюджету.

Несплата постачальником податкових зобов'язань, порушення ним вимог податкового законодавства та правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту.

Платник податку на додану вартість (покупець товару), який дотримався вимог Закону щодо формування податкового кредиту, не має обов'язку в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на бюджетне відшкодування за можливе порушення правил оподаткування постачальниками у ланцюгу постачання. У разі, коли контрагент не виконав свого обов'язку щодо звітування, нарахування та сплати податку на додану вартість до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, оскільки Податковим кодексом України іншого не передбачено.

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що у відповідності до ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Отже, в силу закону отримання податковим органом акту перевірки, довідки зустрічної звірки або акту про неможливість проведення зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента або акт про неможливість проведення зустрічної звірки тощо, не має преюдиціального значення при розгляді справи судом та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Таким чином, не можуть бути безумовним свідченням правомірності висновків податкового органу результати актів перевірок контрагента позивача або результати автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Слід зазначити, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. Відповідачем не надано жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при здійсненні ними договірних відносин взаємоузгоджених зловмисних дій, не спрямованих на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Наявності таких доказів, зокрема вироку суду, постановленого у кримінальній справі стосовно посадових осіб НВП "Фероліт" чи його контрагента ТОВ "Благовест". В акті перевірки податковим органом не встановлений факт відсутності тих товарно-матеріальних цінностей, за результатами придбання яких позивачем сформовано витрати.

Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що під час проведення перевірки відповідачем досліджувались первинні документи ТОВ "Благовест" на підтвердження реальності здійснених господарських операцій. Натомість, усі документи, що підтверджують обставини здійснення зазначеним підприємством господарської діяльності в розрізі відносин з позивачем, наявні в матеріалах справи.

Також матеріали справи не містять податкових повідомлень-рішень, якими б ТОВ "Благовест" були визначені податкові зобов'язання чи застосовані штрафні (фінансові) санкції за наслідками здійснення господарської операції з позивачем у справі.

Таким чином, колегія суддів, враховуючи вищенаведені норми права, оцінивши надані сторонами докази в сукупності, дійшла висновку про безпідставність донарахування позивачу грошового зобовязання з податку на прибуток у загальному розмірі 71 080 грн., в т.ч. 53 004 за основним платежем та 18 076 за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, факти вказаних в акті перевірки від 02 липня 2013 року №11/22-04/31103705 порушень та правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення від 18 липня 2013 року №0004672205/42 належним чином не довів.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підсумовуючи викладене колегія суддів приходить до висновку, що відповідач, приймаючи податкове повідомлення-рішення від 18 липня 2013 року №0004672205/42, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про скасування такого рішення є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 23.12.2013 року відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області колегією суддів не встановлено.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.12.2013р. по справі № 816/6905/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В.Судді(підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С. Повний текст ухвали виготовлений 10.02.2014 р.