Рішення № 37095530, 11.02.2014, Юзівський районний суд міста Донецька (до 25.04.2025 - Ворошиловський районний суд м. Донецька)

255/15163/13-ц

Заочне РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2014 року Ворошиловський районний суд м. Донецька в складі:

головуючого - судді Алтухової О.С.,

секретар - Щукіна О.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про захист прав покупця предмета іпотеки на прилюдних торгах, -

встановив:

Позивач ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про захист прав покупця предмета іпотеки на прилюдних торгах, посилаючись на наступні обставини.

Нею придбано з аукціону, відповідно до протоколу, квартиру відповідно до техпаспорту. Зареєструвати свою власність вона не може з причини оспорювання відповідачем-банком її права власності, який після проведених торгів наклав обмеження на право щодо розпорядження придбаною нею квартирою, адже вважає, що її право власності щодо придбаної квартири має бути обмежено внаслідок розповсюдження його права, яке виникло у нього у наслідок укладення договору іпотеки проміж банком та його боржником ОСОБА_3.

Вважає, що вказане незаконне обмеження її прав є порушенням, яке заважає їй здійснювати право власності у повному обсязі та відповідно до закону. Вважає, що банк порушує закон «Про іпотеку», відповідно до статті 17 - іпотека є припиненою, іпотека припиняється у разі реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону, що кореспондується із статтею 50 закону, після продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах припиняються будь-які права та вимоги інших осіб на нерухоме майно, що було предметом іпотеки, які виникли після державної реєстрації іпотеки за іпотечним договором, згідно з яким було звернене стягнення на предмет іпотеки. Відомо, що відповідно до статті 50 закону «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації. Реалізація відбулася на прилюдних торгах.

Таким чином права іпотекодержателя - банка припинились у наслідок продажу іпотечної квартири, що належала до продажу боржнику - ОСОБА_3, натомість виникли права банку на гроші, які сплачені нею за квартиру.

Просила суд визнати припиненим іпотечний договір №1 від 30.01.2008 року між АКБ СР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_3 щодо квартири АДРЕСА_1.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні викладеним в позові. Просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, повідомлений про час та місце слухання справи належним чином, заперечень суду не надав.

Згідно вимог ст. 224 ЦПК України суд вважає за можливе ухвалити по цій справі заочне рішення на підставі доказів, що є в матеріалах справи, оскільки відповідач був повідомлений про слухання справи, не сповістив суд про причини своєї відсутності.

Суд, вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, між відповідачем та ОСОБА_3 було укладено іпотечний договір №1 від 30.01.2008 р., посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_4, реєстровий №539.

У зв'язку із невиконанням покладених на ОСОБА_3 обов'язків по поверненню кредитних коштів, іпотечне майно, а саме квартира АДРЕСА_1 була реалізована на аукціоні, що відбувся 22.12.2010 р. ОСОБА_2 було визнано переможцем аукціону.

На підставі протоколу повторного аукціону від 22.12.2010 р., 24.12.2010 р. приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_5 було видано ОСОБА_2 свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1.

На час розгляду справи судом, ОСОБА_2 право власності не зареєстроване. Власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_3

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Відповідно до змісту ст. 11, ст. 15 ЦК України цивільні права й обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Захист цивільних прав - це передбаченні законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів наведений в ст. 16 ЦК України. Тобто власник порушеного права може скористатися не любим, а цілком конкретним способом захисту свого права, який визначається законом.

Щодо обраного позивачем способу захисту, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Між позивачем та відповідачем взагалі не виникло жодних правовідношень, крім того, необхідно зазначити, що ОСОБА_2 не є стороною договору та не є власником іпотечного майна, в розумінні ст.ст.210, 331 ЦК України.

Позивач просив суд визнати саме іпотечний договір припиненим, однак це є невірним способом захисту, оскільки припиненим може визнаватись іпотека, як правовідношення між іпотекодавцем та іпотекодержателем, що також зазначено в ст.17 Закону України «Про іпотеку», в той час як законодавець передбачив, що правочин, яким є іпотечний договір, може бути розірваний або змінений за рішенням суду, визнаний недійсним, а не визнаний припиненим.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.5, 6, 10, 11, 60, 212-216, 224-226 ЦПК України, суд -

вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про захист прав покупця предмета іпотеки на прилюдних торгах - відмовити.

Заява щодо перегляду заочного рішення може бути подана відповідачем до суду протягом десяти днів зі дня отримання копії рішення.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана позивачем до апеляційного суду Донецької області через Ворошиловський районний суд м. Донецька протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Ворошиловського районного суду

м. Донецька О.С. Алтухова