Ухвала суду № 37093300, 10.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" лютого 2014 р. м. Київ К/9991/53799/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «КВАДРОТЕХ»на постановуОдеського окружного адміністративного суду від 22.03.2012та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2012у справі № 2а-1570/908/2011 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «КВАДРОТЕХ»доДержавної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одесипровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КВАДРОТЕХ» звернулося до суду із адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси №0000162301/0 від 24.01.2011, №0000172301/0 від 24.01.2011.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22.03.2012, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2012, у задоволені адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- ДПІ у Малиновському районі м. Одеси проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за період з 01.04.2008 по 01.07.2010, за результатами якої складено акт перевірки №1/23-213/32727183 від 12.01.11;

- в ході перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем п.4.1 ст.4, пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого занижено податок на додану вартість на суму 93 132 грн., та п.5.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств», внаслідок чого занижено податок на прибуток на суму 134 033 грн.;

- за наслідками перевірки відповідачем було прийнято:

1) податкове повідомлення - рішення №0000162301/0 від 24.01.2011, яким позивачу за порушення п.5.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на 167 541 грн. (з яких: 134 033 грн. - основний платіж та 33 508 грн. - штрафні (фінансові) санкції);

2) податкове повідомлення - рішення №0000172301/0 від 24.01.2011, яким позивачу за порушення п.4.1 ст.4, пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 116 415 грн. (з яких: 93 132 грн. - основний платіж та 232 83 грн. штрафні (фінансові) санкції).

Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що надані позивачем первинні документи по взаємовідносинах з контрагентами ТОВ «КОНТИНЕНТ АВС» та ТОВ «ПРОКС-М», які фактично підписані не посадовими особами цих підприємств, в порушення приписів податкового законодавства не відображають відомостей про здійснення господарських операцій, а тому не можуть бути підставою для бухгалтерського та податкового обліку платника податку. Крім того, позивачем не спростовано доводів відповідача про відсутність факту здійснення господарських операцій з вказаними контрагентами, та, як наслідок, висновків щодо їх безтоварності.

Суд касаційної інстанції погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків (як обов'язкова ознака господарської операції) кореспондується з нормами Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт реального придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

За змістом п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток і податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ТОВ «КОНТИНЕНТ АВС» укладено договір від 01.10.2008 про диспетчерське обслуговування та договір від 03.05.2008 №03/05/08 про надання маркетингових послуг. Також судами встановлено, що між позивачем та ТОВ «ПРОКС-М» укладено договір №57 від 01.04.2008 щодо надання маркетингових послуг та договір №85 від 01.07.2008 про надання агентських послуг.

Досліджуючи зміст первинних документів, наданих позивачем на підтвердження виконання умов укладених договорів з контрагентами ТОВ «ПРОКС-М», ТОВ «КОНТИНЕНТ», попередніми судовими інстанціями встановлено, що надані позивачем первинні документи складені з порушення вимог законодавства щодо відображення відомостей про здійснені господарські операції, не розкривають зміст наданих послуг та мають дефект форми, а тому не можуть бути підставою для бухгалтерського та податкового обліку та не підтверджують товарність спірних господарських операцій.

Крім того, висновки попередніх судових інстанцій щодо встановлення відсутності факту реального здійснення господарських операцій позивача з контрагентом ТОВ «ПРОКС-М», зроблені з врахуванням наявності вироку Приморського районного суду м.Одеси від 02.11.2009 року, яким ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.205 Кримінального Кодексу України, за фактом фіктивного підприємництва щодо створення та господарської діяльності ТОВ «Прокс-М».

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів касаційної інстанції вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій, які, встановивши відсутність факту товарності господарських операцій між позивачем та його контрагентами, не знайшли підстав для визнання протиправними та скасування прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КВАДРОТЕХ» залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22.03.2012 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2012 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко СуддіВ.В. Кошіль О.А. Моторний