Постанова № 37092538, 10.02.2014, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 2607/13906/12

П ОС Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2014 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Сингаївського О. П. ,

при секретарях Захарченку В. В., Бушнєвої Н.С., Бугаєнко Я.В.,

за участю прокурорів Колодницької Т.В., Кутового Д.В., Пересунька С.С.,

Конончука О.В., Сітари Д.В., Бабошиної Ю.В.,

захисників ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Подільского районного суду міста Києва кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця м. Києва, українця, громадянина України,

з середньо-технічною освітою, не працюючого,

не одруженого, зареєстрованого та проживаючого

в АДРЕСА_1, раніше не судимого,

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3,

уродженця м. Києва, українця, громадянина України,

з вищою освітою, працюючого керівником ТОВ «Новотехно»,

одруженого, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_6 раніше не судимого,

за ч.1 ст.309 КК України,

ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_14

народження, уродженця с. Плисецьке Васильківського

району Київської області, українця, громадянина України,

з неповною середньою освітою, не працюючого,

не одруженого, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_7 в силу ст. 89 КК України

раніше не судимого,

за ч.2 ст.307 КК України,

ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_7,

уродженця м. Києва, українця, громадянина України,

з вищою освітою, працюючого приватним підприємцем,

одруженого, зареєстрованого в АДРЕСА_8 проживаючого АДРЕСА_9, в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,

за ч.1 ст.263, ч.2 ст.307, ч.2 ст.311 КК України,

В С Т А Н О В И В :

У провадженні Подільського районного суду м. Києва перебуває дана кримінальна справа.

Органом досудового слідства ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 обвинувачуються у вчиненні інкримінованих їм злочинів за наступних обставин:

ОСОБА_10 у невстановлений досудовим слідством час та місці, у невстановленої досудовим слідством особи, незаконно з метою подальшого збуту придбав речовину загальною масою 8,424 г, яка містить наркотичний засіб метадон загальною масою 3,832 г, що за законодавством становить великий розмір, речовину рослинного походження загальною масою 403,07 г, яка містить особливо небезпечний наркотичний засіб канабіс загальною масою 370,5 г, рідину масою 10,50 г, яка містить особливо небезпечний наркотичний засіб опій ацетильований масою 0,609 г, які незаконно зберігав за місцем свого проживання в АДРЕСА_9 з метою подальшого збуту.

Після цього ОСОБА_10 12.09.2012 року приблизно о 15 годині 20 хвилин, знаходячись біля будинку АДРЕСА_9, незаконно збув шляхом продажу за 200 гривень частину раніше придбаної речовини масою 0,072 г, яка містить наркотичний засіб метадон масою 0,055 г, ОСОБА_7

В цей же день, приблизно о 15 годині 30 хвилин ОСОБА_7, знаходячись по проспекту АДРЕСА_10 затриманий працівниками міліції, у якого під час проведення огляду, в період часу з 16 годин 40 хвилин до 16 годин 52 хвилин, виявлено та вилучено речовину масою 0,072 г, яка містить наркотичний засіб метадон масою 0,055 г, який він незаконно придбав у ОСОБА_10 та зберігав для власного вживання без мети збуту.

Крім того, ОСОБА_10 14.09.2012 року приблизно о 18 годині 55 хвилин, знаходячись біля будинку АДРЕСА_9, незаконно, повторно збув шляхом продажу за 800 гривень частину раніше придбаної речовини масою 0,271 г, яка містить наркотичний засіб метадон масою 0,087 г, особі під псевдонімом «ОСОБА_11», яка проводила оперативну закупку.

В цей же день працівники міліції в приміщенні ТВМ № 2 Подільського РУ ГУМВС України в м. Києві, що розташоване по проспекту Гонгадзе, 8, в м.Києві, приблизно о 19 годині 30 хвилин вилучили у особи під псевдонімом «ОСОБА_11», яка проводила оперативну закупку, речовину масою 0,271 г. Остання за висновком досудового слідства містить наркотичний засіб метадон масою 0,087 г.

14.09.2012 року, приблизно о 19 годині ОСОБА_10, знаходячись біля будинку АДРЕСА_9, незаконно, повторно збув частину раніше придбаної речовини масою 0,273 г, яка містить наркотичний засіб метадон масою 0,082 г, ОСОБА_9 Останній його незаконно придбав та зберігав при собі з метою подальшого збуту.

В цей же день, приблизно о 22 годині, ОСОБА_9, знаходячись біля будинку АДРЕСА_9, незаконно збув придбану у ОСОБА_10 речовину масою 0,273 г, яка містить наркотичний засіб метадон масою 0,082 г, особі під псевдонімом «ОСОБА_11», яка знов проводила оперативну закупку.

В цей же день працівники міліції в приміщенні ТВМ № 2 Подільського РУ ГУМВС України в м. Києві, що розташоване по проспекту Гонгадзе, 8, в м. Києві, приблизно о 22 годині 30 хвилин вилучили у особи під псевдонімом «ОСОБА_11», яка проводила оперативну закупку, речовину масою 0,273 г, що містить наркотичний засіб метадон масою 0,082 г.

15.09.2012 року приблизно о 15 годині ОСОБА_10, знаходячись біля будинку №5 по проспекту Василя Порика в м. Києві, незаконно, повторно збув частину раніше придбаної речовини загальною масою 0,583 г, яка містить наркотичний засіб метадон загальною масою 0,225 г, ОСОБА_9 Останній його незаконно придбав та зберігав при собі з метою подальшого збуту.

В цей же день приблизно о 16 годині 30 хвилин ОСОБА_9, знаходячись біля будинку АДРЕСА_9, незаконно, повторно збув частину придбаної у ОСОБА_10 речовини масою 0,248 г, яка містить наркотичний засіб метадон масою 0,104 г, особі під псевдонімом «ОСОБА_11», яка проводила оперативну закупку, а іншу частину речовини масою 0,335 г, яка містить наркотичний засіб метадон масою 0,121 г, залишив при собі з метою подальшого повторного незаконного збуту.

В цей же день працівники міліції в приміщенні ТВМ № 2 Подільського РУ ГУМВС України в м. Києві, що розташоване по проспекту Гонгадзе, 8, в м. Києві, приблизно о 17 годині 20 хвилин, вилучили у особи під псевдонімом «ОСОБА_11», яка проводила оперативну закупку, речовину масою 0,248 г, що містить наркотичний засіб метадон масою 0,104 г.

Після чого, 15.09.2012 року приблизно о 19 годині по проспекту Василя Порика, 9-А, в м. Києві працівники міліції затримали ОСОБА_9, у якого під час проведення огляду в період часу з 19 годин 44 хвилини до 20 годин виявлено та вилучено речовину масою 0,335 г, яка містить наркотичний засіб метадон масою 0,121 г, який він незаконно, повторно придбав і зберігав з метою подальшого повторного збуту.

15.09.2012 року приблизно о 15 годині 50 хвилин ОСОБА_10, знаходячись біля будинку АДРЕСА_9 незаконно, повторно збув шляхом продажу за 800 гривень частину раніше придбаної речовини масою 0,168 г, яка містить наркотичний засіб метадон масою 0,124 г, особі під псевдонімом «ОСОБА_11», яка знов проводила оперативну закупку.

В цей же день працівники міліції в приміщенні ТВМ № 2 Подільського РУ ГУМВС України в м. Києві, що розташоване по проспекту Гонгадзе, 8 в м. Києві приблизно о 16 годині 10 хвилин вилучили у особи під псевдонімом «ОСОБА_11», яка проводила оперативну закупку, речовину масою 0,168 г, що містить наркотичний засіб метадон масою 0,124 г.

15.09.2012 року ОСОБА_10 приблизно о 16 годині, знаходячись біля будинку АДРЕСА_9, незаконно, повторно збув шляхом продажу за 400 гривень частину раніше придбаної речовини масою 0,361 г, яка містить наркотичний засіб метадон масою 0,170 г, ОСОБА_12, який він незаконно придбав та зберігав для власного вживання без мети збуту.

В цей же день, приблизно о 17 годині 15 хвилин ОСОБА_12, знаходячись по проспекту АДРЕСА_11 затриманий працівниками міліції, у якого під час проведення огляду в період часу з 18 годин 30 хвилин до 19 годин 01 хвилин виявлено та вилучено речовину масою 0,361 г, яка містить наркотичний засіб метадон масою 0,170 г., який він незаконно придбав у ОСОБА_10 та зберігав для власного вживання без мети збуту.

Крім того, 15.09.2012 року в період часу з 22 годин 28 хвилин до 05 годин 04 хвилини за місцем проживання ОСОБА_10 АДРЕСА_9 працівниками міліції під час проведення обшуку виявлено та вилучено речовину загальною масою 6,696 г, яка містить наркотичний засіб метадон загальною масою 3,089 г, що становить великий розмір, а також речовину рослинного походження загальною масою 403,07 г, яка містить особливо небезпечний наркотичний засіб канабіс, загальною масою 370,5 г; рідину масою 10,50 г, яка містить особливо небезпечний наркотичний засіб опій ацетильований масою 0,609 г; рідину масою 9,87 г, яка містить ангідрид оцтової кислоти, що є прекурсором, які ОСОБА_10 за висновком органу досудового слідства незаконно придбав та зберігав з метою подальшого повторного збуту; а також 32 патрони калібру 5,6 мм, що відносяться до бойових набоїв, які ОСОБА_10 незаконно придбав та зберігав без передбаченого законом дозволу.

Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_10 свою вину в інкримінованих йому злочинах визнав частково та повідомив, що в пред'явленому йому обвинуваченні за ч.2 ст. 307 КК України він визнає лише факт збуту наркотичного засобу метадон 12.09.2012 року ОСОБА_7, факт збуту наркотичного засобу метадон 15.09.2012 року ОСОБА_12 і факт збуту наркотичного засобу метадон 15.09.2012 року ОСОБА_9 Крім того, підсудний ОСОБА_10 пояснив, що виявлені у нього наркотичні засоби канабіс та опій ацетильований він придбав для власного вживання як заспокійливий засіб з метою паління першого та відповідно додавання до чаю другого. Свою вину в пред'явленому обвинуваченні за ч.2 ст. 311 КК України він не визнав, пояснив, що ангідрид оцтової кислоти йому не належить і він не знав, що зберігає прекурсор. Вину в пред'явленому обвинуваченні за ч.1 ст. 263 КК України підсудний також не визнав у зв'язку з тим, що патрони виявлені та вилучені під час проведення обшуку 15.09.2012 року в квартирі АДРЕСА_9 йому не належать і звідки вони там взялись він не знає.

Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_9 свою вину в інкримінованих йому злочинах, передбачених ч.2 ст. 307 КК України визнав частково, пояснивши, що одного разу, 15.09.2012 року придбав безоплатно у ОСОБА_10 наркотичний засіб метадон, оскільки мав намір полегшити біль в нозі, яка йому постійно болить. В решті обвинувачення підсудний вину не визнав та наполягав на тому, що ніколи не продавав наркотичний засіб метадон.

Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_7 свою вину в інкримінованому йому злочині, передбаченого ч.1 ст. 309 КК України визнав повністю та повідомив, що він дійсно 12.09.2012 року приблизно о 15 годині 20 хвилин, знаходячись в АДРЕСА_9 придбав для власного вживання без мети збуту у ОСОБА_10 наркотичний засіб метадон, який в цей же день у нього був виявлений та вилучений працівниками міліції.

Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_12 свою вину в інкримінованому йому злочині, передбаченому ч.1 ст. 309 КК України також визнав повністю та повідомив, що він дійсно 15.09.2012 року приблизно о 16 годині, знаходячись в м. Києві по проспекту АДРЕСА_9, придбав для власного вживання без мети подальшого збуту у ОСОБА_10 наркотичний засіб метадон, який в цей же день у нього був виявлений та вилучений працівниками міліції.

Захисник підсудного ОСОБА_10 - адвокат ОСОБА_5 заявив клопотання про направлення зазначеної кримінальної справи на додаткове розслідування та зміну запобіжного заходу ОСОБА_10 на заставу в розмірі 17000, 00 грн., посилаючись на неможливість у даному судовому засіданні встановити істину по справі із-за постійної неявки свідків обвинувачення у судове засідання, та практику Європейського суду з прав людини з питань додержання розумності строків судового розгляду кримінальної справи і тримання осіб під вартою до моменту постановлення вироку судом.

Прокурор у судовому засіданні вважала, що клопотання захисника ОСОБА_5 про направлення кримінальної справи на додаткове розслідування та зміну запобіжного заходу ОСОБА_10 не підлягає задоволенню з огляду на те, що судове слідство на даний час не закінчено.

Захисник ОСОБА_6, підсудний ОСОБА_9 залишили вирішення клопотання на розсуд суду, захисник ОСОБА_4, підсудні ОСОБА_10, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 підтримали клопотання захисника ОСОБА_5

Вирішуючи заявлені захисником клопотання, суд, виходить з наступного.

Відповідно до вимог статті 257 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року суд першої інстанції при розгляді справи повинен безпосередньо дослідити докази в справі: допитати підсудних, потерпілих свідків, заслухати висновки експертів, оглянути речові докази, оголосити протоколи та інші документи. Зокрема, суд повинен перевірити докази з точки зору їх допустимості, достовірності, достатності та відносності до події злочину і осіб підсудних.

При цьому обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, отриманих незаконним шляхом (стаття 62 Конституції України). Усі сумніви щодо доведеності обвинувачення належить тлумачити на користь підсудних. Неподолана судом неможливість безпосередньо дослідити докази має наслідком визнання судового слідства неповним і неможливість постановлення вироку по справі.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п.19 постанови від 1 листопада 1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», докази повинні визнаватись такими, що одержані незаконним шляхом, наприклад, тоді, коли їх збирання й закріплення здійснено або з порушенням гарантованих Конституцією України прав людини і громадянина, встановленого кримінально-процесуальним законодавством порядку, або не уповноваженою на це особою чи органом, або за допомогою дій, не передбачених процесуальними нормами.

Відтак, в контексті судового розгляду даної кримінальної справи, ураховуючи, що частина доказів отримана шляхом оперативної закупівлі наркотичних засобів, підлягає безпосередній перевірці судом законність здійсненої оперативної закупівлі.

З цією метою у судовому засіданні 04.06.2013 року судом постановлено витребувати від Головного управління МВС України в місті Києві копію постанови про заведення відносно ОСОБА_10 оперативно-розшукової справи і даних щодо її реєстрації, у зв'язку з чим направлено відповідний запит (т.6, а.с.67).

На момент винесення судом даного рішення, тобто 10.02.2014 року державним обвинувачем надано інформацію про номер та дату заведення оперативно-розшукової справи, але не зазначено відносно якої особи. Тому дана відповідь на запит суду щодо заведення оперативно-розшукової справи все одно не дозволяє зробити висновок щодо законності проведених в межах кримінальної справи оперативно-розшукових заходів, а відтак, прийняти законне й обґрунтоване рішення по суті пред'явленого обвинувачення.

При цьому суд не може брати за основу результати перевірки законності проведеної оперативної закупівлі органами прокуратури (т.6, а.с.142), оскільки згідно вимог частини першої статті 257 Кримінально-процесуального кодексу України суд сам має дати оцінку висновкам прокуратури з цього приводу і сам безпосередньо перевірити всі докази на допустимість, достатність, належність і достовірність.

Відповідно до вимог статті 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» оперативна закупівля є оперативно-розшуковим заходом, отже такий захід може проводитись лише в межах заведеної відповідно до вимог Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» оперативно-розшукової справи відносно особи. Зокрема, постанови про оперативну закупівлю наркотичних засобів у ОСОБА_10 винесені начальником ВБНОН Подільського РУ ГУМВС України в м. Києві (т.1, а.с.64,79) не містять даних про те, що захід проводиться у межах заведеної оперативно-розшукової справи.

Також у постановах про оперативну закупівлю наркотичних засобів у ОСОБА_10 (т.1, а.с.64,79) не зазначений вид згоди, яку особа під вигаданим прізвищем «ОСОБА_11» надавала на здійснення закупівлі наркотичних засобів, адже для здійснення закупівлі речей, заборонених до обігу, потрібна письмова згода осіб, які залучаються до такої операції. В матеріалах справи відсутні дані про те, що особа під вигаданим прізвищем «ОСОБА_11» надавала письмову згоду на здійснення закупівлі наркотичної речовини метадон.

ОСОБА_10, зокрема, обвинувачується за ч.1 ст.263 КК України, оскільки під час обшуку за місцем його фактичного проживання 15.09.2012 року були вилучені набої калібру 5,6 мм в кількості 32 штук (т.1, а.с. 99-107). Однак у справі відсутні будь-які об'єктивні дані про те, що вилучені за місцем проживання ОСОБА_10 набої належать саме йому, а не будь-якій іншій особі. Дактилоскопічна експертиза папілярних візерунків, які могли залишитися на поверхні набоїв і свідчити про відношення цих набоїв до конкретної особи, не призначалась і не проводилась, а самі візерунки ніким і не чим не фіксувались. Крім того, особи, які поряд з ОСОБА_10 проживали у квартирі, де зберігались набої, з цього приводу ніким не допитувались. У сукупності названі недоліки досудового слідства свідчать про те, що воно провадилось із порушенням вимог ст.22 КПК України 1960 року в частині додержання повноти та об'єктивності дослідження всіх обставин кримінальної справи - як тих, що свідчать про причетність особи до вчинення злочинів, так і тих, що виправдовують її.

Крім того, неможливість постановлення за наслідками даного судового розгляду кримінальної справи законного і обґрунтованого вироку випливає з наступного.

Згідно підпункту «d» пункту 3 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини (дата підписання: 04.11.1950, дата ратифікації: 17.07.1997) (надалі - Конвенція), кожна людина, обвинувачена у вчиненні кримінального злочину має право допитувати свідків, що свідчать проти неї.

У справах «Олег Колесник проти України» (рішення від 19 листопада 2009 року, остаточне від 19 лютого 2010 року), «Жогло проти України» (рішення від 24 квітня 2008 року), Європейський суд з прав людини констатує порушення Україною підпункту «d» пункту 3 статті 6 Конвенції та, зокрема, зазначає, що усі докази мають бути представлені у відкритому слуханні справи в присутності обвинуваченого для забезпечення можливості надати аргументи іншій стороні. Існують винятки з цього правила, але вони не повинні порушувати права захисту. Як загальне правило, пункти 1 та 3 (d) статті 6 вимагають надання підсудному відповідної та належної можливості заперечити, а також ставити запитання свідкові обвинувачення, - або під час давання показань, або на пізнішому етапі. Обвинувачення не повинно ґрунтуватись виключно чи вирішальною мірою на тих показаннях, які сторона захисту не могла заперечити чи спростувати.

Якщо засудження ґрунтується виключно або вирішальною мірою на показаннях свідків, яких обвинувачений не мав можливості допитати або вимагати їхнього допиту - як під час розслідування, так і під час судового розгляду, - право на захист настільки обмежене, що стає не сумісним з гарантіями, передбаченими статтею 6 Конвенції.

Європейський суд зауважує, що пункт 1 статті 6 Конвенції, узятий у поєднанні з пунктом 3 статті 6 Конвенції, вимагає від Договірних Сторін ужити конкретних заходів для того, щоб підсудний мав можливість допитати свідків, які свідчать проти нього, чи домогтися їх допиту.

Так, обвинувачення ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованих злочинів, серед іншого, ґрунтується на показаннях свідків ОСОБА_14 (т.3, а.с.157-158), ОСОБА_15 (т.3, а.с.155-156), ОСОБА_16 (т.3, а.с.163-166), ОСОБА_17 (т.3, а.с.159-162), ОСОБА_18 (т.3, а.с.171-174), ОСОБА_19 (т.3, а.с.175-177), ОСОБА_20 (т.3, а.с.178-180), ОСОБА_21 (т.3, 185-188), ОСОБА_22 (т.3, а.с.193-196), ОСОБА_23 (т.3, а.с.197-200), які під час досудового слідства в тій чи іншій мірі вказували на причетність названих підсудних до вчинення інкримінованих злочинів.

Безпосередньо в судовому засіданні перевірити показання названих свідків не вбачається за можливе, оскільки останні до суду не з'явилися та недоставлені.

Так, починаючи майже з початку 2013 року суд неодноразово постановляв здійснити приводи свідків обвинувачення, проте працівниками міліції вони не виконані до теперішнього часу. 24.09.2013 року та 29.11.2013 року суд з метою належного реагування керівництвом ГУ МВС України в м. Києві та прокурором Подільського району м. Києва на невиконання постанов про привід свідків виніс окремі постанови, але незважаючи на ці судові рішення, їх привід не виконано досі та місце перебування не встановлено, відповідей щодо конкретних заходів, які вжиті для забезпечення явки до суду свідків та їх наслідків не надано.

Таким чином, суд використав усі передбачені законом можливості для виклику та допиту цих свідків, на показаннях яких ґрунтується обвинувачення підсудних, однак, внаслідок неналежного виконання органом досудового слідства та працівниками міліції своїх обов'язків вжиті судом заходи не принесли позитивного результату.

Зважаючи на диспозитивність та змагальність процесу, суд позбавлений можливості усунути вказані недоліки, оскільки зазначені обов'язки, згідно ст. 22 КПК України, покладені на органи досудового слідства та прокурора.

Суд не вправі і не повинен виконувати невластиві йому функції - поєднувати досудове і судове слідство. Враховуючи, що для встановлення місця перебування свідків, їх виклику чи приводу до правоохоронних органів необхідно провести значний обсяг оперативно-розшукових заходів та слідчих дій, чого через певну специфіку судового розгляду та через свої процесуальні функції суд не має можливості зробити, справа підлягає поверненню на додаткове розслідування.

При цьому суд вважає, що саме на цьому етапі судового слідства, зокрема, допит свідків, необхідно направляти вказану кримінальну справу на додаткове розслідування, оскільки дослідження матеріалів справи, єдина дія, яку на даному етапі судового слідства має можливість вчинити суд, не виправить тих помилок досудового слідства з приводу яких цю справу суд і скеровує на додаткове розслідування, а лише затягне її судовий розгляд за межі розумних строків і процесуальний результат буде той же, оскільки без допиту вказаних свідків суд позбавлений можливості прийняти законне рішення по справі. При цьому суд бере до уваги, що учасники, насамперед, сторона захисту, категорично заперечують проти оголошення показань цих свідків, бажаючи їх безпосередньо допитати у суді і вважають, що їх допит у суді дасть змогу перевірити отримані досудовим слідством докази на достовірність і достатність.

За змістом частини другої статті 74 КПК України 1960 року суд, постановляючи вирок, не може покладати в основу його обґрунтування показання підсудних, в яких вони визнають себе винними. Як зазначив Пленум Верховного Суду України у пункті 11 своєї постанови від 11.02.2005 року № 2 «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення справ на додаткове розслідування», визнання обвинуваченим (підсудним чи засудженим) своєї вини має бути всебічно перевірене. Однак саме на стадії судового слідства ці показання неможливо перевірити із наведених вище підстав.

В процесі додаткового досудового розслідування необхідно: встановити теперішнє місцезнаходження та допитати вищезазначених свідків, яких не мав змоги допитати суд, при цьому в ході їх допиту слідчому необхідно врахувати та ґрунтовно перевірити всі доводи обвинувачених та їх захисників про безпідставність звинувачень, у разі відмінності показань свідків та обвинувачених провести очні ставки між ними, усунути протиріччя між показаннями та встановити причини по яким ці протиріччя виникли. При допиті свідків більш достовірно зафіксувати їх місця проживання - як ті, за якими вони зареєстровані, так і ті, за якими вони найбільш імовірно можуть фактично проживати, їх контактні телефони відобразити у матеріалах справи; з'ясувати, чи заводилась відносно підсудних оперативно-розшукова справа, в межах якої тільки і могло бути прийняте рішення про проведення оперативної закупки наркотичних засобів, достовірно встановити дату її заведення і реєстраційним номер та інші реквізити, що відповідно до вимог законодавства не становлять державної таємниці, а у разі наявності у справі доказів, що містять відомості, які становлять державну таємницю, - відповідно до вимог законодавства вирішити питання про спосіб і суб'єктів дослідження таких доказів; встановити наявність чи відсутність папілярних візерунків на вилучених у ОСОБА_10 набоях, вирішити питання про доцільність призначення судової дактилоскопічної експертизи набоїв, і в залежності від отриманих доказів прийняти законне і обгрутноване рішення щодо подальшої юридичної долі справи. Враховуючи показання підсудних ОСОБА_10 та ОСОБА_9 про здійснення тиску на них та їх родичів під час досудового слідства, також необхідно провести відповідну перевірку з прийняттям процесуального рішення.

Вирішуючи клопотання адвоката ОСОБА_5 щодо зміни запобіжного заходу підсудному ОСОБА_10 з взяття під варту на заставу, суд враховує вимоги статей 148, 150, 154-1 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року, статей 5, 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та положень, встановлених у рішеннях Європейського суду з прав людини щодо необхідності дотримання розумних строків тримання особи під вартою, і вважає за необхідне керуватись наступними правовими позиціями.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини тривале безперервне тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, закріплений статтею 5 Конвенції.

Існування обґрунтованої підозри у скоєнні особою злочину є необхідною умовою для законності подальшого тримання її під вартою, але з часом існування лише тієї умови вже є недостатнім обґрунтуванням для продовження тримання особи під вартою.

У цьому контексті необхідно зазначити, що підхід Європейського суду з прав людини до розгляду доцільності продовження строків тримання особи під вартою упродовж досудового розслідування, так і судового розгляду - ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування.

Так, у рішенні у справі «Боротюк проти України» від 16 грудня 2010 року, яке набуло статусу остаточного 16 березня 2011 року, Європейський суд з прав людини зауважив (пункт 62):

«62. При цьому існує презумпція на користь звільнення з-під варти. Доводи «за» і «проти» такого звільнення не повинні бути «загальними й абстрактними» (див. рішення у справі «Смирнова проти Росії» (Smirnova v. Russia), заяви №№ 46133/99 і 48183/99, п. 63, ECHR 2003-IX (витяги)). У всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів (див. рішення від 23 вересня 2008 р. у справі «Вренчев проти Сербії» (Vrencev v. Serbia), заява № 2361/05, п.76).»

Відтак, з плином тривалих строків утримання особи під вартою як запобіжного заходу, суд має досліджувати можливість обрання менш суворих запобіжних заходів, оскільки ризики, які на досудовому слідстві та під час судового розгляду стали підставою для обрання такого запобіжного заходу, можуть бути вже відсутні, а строки тримання під вартою підсудних є досить тривалими.

Такий аргумент як тяжкість діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_10, може бути врахований лише у сукупності з іншими ризиками, пов'язаними із існуванням підозри у скоєнні особою злочину.

Отже суд, аналізуючи підстави обрання ОСОБА_10 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, перше притягнення ОСОБА_10 до кримінальної відповідальності за вчинення тяжкого злочину, його поведінку у судовому засіданні, характеристику, наявність на утриманні неповнолітніх дітей, тривалість судового розгляду, неможливість постановлення у цьому судовому засіданні вироку по суті пред'явленого ОСОБА_10 та іншим підсудним обвинувачення, доходить висновку про можливість зміни йому запобіжного заходу на менш суворий.

Ураховуючи тяжкість та кількість злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_10, суд вважає за доцільне застосовувати до нього заставу у розмірі, що відповідає вимогам статті 154-1 КПК України 1960 року, в півтори тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 25 500 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот) гривень.

При цьому суд також ураховує рекомендації і роз'яснення, що містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 26 березня 1999 року № 6 «Про практику застосування судами застави як запобіжного заходу». Так, в абзаці п'ятому пункту 3 названої постанови Пленуму міститься застереження про винятковість застосування застави лише щодо обвинувачених у тяжких насильницьких злочинах, злочинах у складі організованих груп, а також щодо рецидивістів та осіб, що намагалися ухилитися від правосуддя. Як вбачається з матеріалів кримінальної справи підсудний ОСОБА_10 не підпадає під жодну з зазначених категорій осіб.

З вищенаведених підстав, суд також вважає за можливе змінити запобіжний захід ОСОБА_9 з тримання під вартою на підписку про невиїзд, в тому числі, враховуючи хворобливий стан його здоров'я.

Приймаючи до уваги, що дана кримінальна справа надійшла до суду з обвинувальним висновком до дня набрання чинності КПК України, суд при прийнятті рішення керується положеннями КПК України 1960 року відповідно до п.11 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (Рим, 04.11.1950 року), ст.ст. 148, 150, 154-1, 281 КПК України 1960 р., суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання захисника - адвоката ОСОБА_5 задовольнити частково.

Кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_7, ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.309 КК України, ОСОБА_9 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.307 КК України та ОСОБА_10 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.263, ч.2 ст.307, ч.2 ст.311 КК України повернути прокурору міста Києва для організації додаткового розслідування.

Змінити запобіжний захід підсудному ОСОБА_10 з взяття під варту на заставу, звільнивши його з-під варти в залі суду.

Розмір застави визначити у межах 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 25500 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп., зобов'язавши ОСОБА_10 внести протягом п'яти днів з дня оголошення даної постанови, а саме до 15 лютого 2014 року включно, або забезпечити внесення іншою фізичною чи юридичною особою визначеної суми коштів у національній грошовій одиниці на депозитний рахунок Подільського районного суду м. Києва:

поточний рахунок № 37318001004444;

МФО (код банку) 820019;

ЄДРПОУ 02896727;

Банк одержувача: УДКСУ в Подільському районі ГУ ДКСУ в м. Києві.

Зобов'язати ОСОБА_10 надати Подільському районному суду міста Києва платіжний документ з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Подільського районного суду м. Києва коштів.

Невчинення зазначених дій у встановлений строк є підставою для розгляду питання про обрання у відношенні ОСОБА_10 іншого запобіжного заходу в порядку, встановленому КПК України.

Покласти на ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_7, що зареєстрований в АДРЕСА_8, та проживає в АДРЕСА_9 наступні обов'язки:

- з'являтися на виклик до органу дізнання, досудового слідства, прокурора або суду, а в разі неможливості з'явитися через поважні причини - завчасно повідомляти про це посадову особу або орган, що здійснив виклик;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він фактично проживає, а саме: АДРЕСА_9 без дозволу слідчого або органу, у провадженні якого знаходиться кримінальна справа;

- повідомляти слідчого або орган, у провадженні якого знаходиться кримінальна справа, про зміну свого місця проживання;

- здати органу досудового слідства на зберігання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.

Роз'яснити ОСОБА_10, а також його захисникам адвокатам ОСОБА_5 та ОСОБА_4, як потенційним заставодавцям, що у разі, якщо ОСОБА_10, будучи належним чином повідомлений, не з'явиться за викликом до органу дізнання, досудового слідства чи суду без поважних причин або не повідомить про причини своєї неявки, або порушить покладені на нього даною постановою обов'язки, застава звертається в дохід держави.

Змінити запобіжний захід підсудному ОСОБА_9 з взяття під варту на підписку про невиїзд з місця проживання, звільнивши його з-під варти в залі суду.

Запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд, обраний ОСОБА_7, ОСОБА_8, - залишити без змін.

Контроль за виконанням постанови покласти на прокурора міста Києва.

Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду міста Києва протягом семи діб з дня її оголошення. Подання апеляції на постанову суду не зупиняє її виконання.

Суддя О. П. Сингаївський