Рішення № 37092506, 11.02.2014, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа № 639/4827/13-ц

Провадження № 2/639/329/2014

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2014 року Жовтневий районний суд міста Харкова у складі:

головуючого - судді Гаврилюк С.М.,

за участю секретаря - Олійник Я.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про повернення особистого майна,

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом , який уточнила у судовому засіданні, до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, посилаючись на те, що з 27.02.1998 року по 22.03.2013 року вона перебувала у шлюбі з відповідачем, сумісних дітей у подружжя не має. 22.03.2013 року рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова шлюб між сторонами розірвано. За час перебування у шлюбі ОСОБА_2 набув у власність житловий будинок з надвірними будівлями літ. А-1 в АДРЕСА_1, земельну ділянку для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,0869 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. У зв'язку з тим, що сторони шлюбного договору та договору про поділ спільного сумісного майна не укладали ОСОБА_1 звернулась до суду з вищевказаним уточненим позовом та просить : поділити нерухоме майно, що перебуває у спільній сумісній власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2, та зареєстроване за останнім, а саме: житловий будинок з надвірними будівлями, загальною площею 270,1м2, розташований в АДРЕСА_1 , земельну ділянку для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 0,0869 га, яка розташована в АДРЕСА_1; припинити право власності ОСОБА_2 на 12 частину житлового будинку з надвірними будівлями, загальною площею 270,1м , розташованого в АДРЕСА_1, що належить останньому на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 05.11.2004 р. виконавчим комітетом Жовтневої районної ради та зареєстрованого КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» ; припинити право власності ОСОБА_2 на 12 частину земельної ділянки, загальною площею 0,0869 га, яка розташована в АДРЕСА_1, що належить останньому на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА №632826 від 20.02.2006року ; визнати право власності на 12 частину житлового будинку з надвірними будівлями, загальною площею 270,1м2, розташованого в АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 ; визнати право власності на 12 частину земельної ділянки, загальною площею 0,0869 га, яка розташована в АДРЕСА_1, за ОСОБА_1 ( т.2 а.с.111).

ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом, який уточнив у судовому засіданні, до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов'язаних із його хворобою у сумі 31372 грн. 95 коп., зобов'язання повернути золотий якірний ланцюжок, що є особистою власністю ОСОБА_2, та стягнення понесених судових витрат.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 04.02.2014 року відмовлено ОСОБА_2 у прийнятті зустрічного позову до ОСОБА_1 в частині позовних вимог щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат, повязаних із його хворобою у розмірі 31372, 95 грн. та роз'яснено позивачеві ОСОБА_2 його право звернутись до суду з відповідними позовними вимогами в загальному порядку.

В обгрунтування уточненої зустрічної позовної заяви, ОСОБА_2 посилається на те, що з 27.02.1998 року по 22.03.2013 року сторони перебували у шлюбі , який рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова розірвано. Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 забрала золотий якірний ланцюжок масою 70 грамів , який належав ОСОБА_2

ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилась, у письмових поясненнях зазначила, що перебуваючи у шлюбі з ОСОБА_2 , за його бажанням вона не працювала, у зв'язку з чим сімейні обов'язки розподілялися за взаємною згодою та у відповідності інтересам сім'ї. За проханням відповідача ОСОБА_1 приглядала за житловим будинком, розташованим за адресою : АДРЕСА_1 і навіть після того, як ОСОБА_2 звернувся до суду у липні 2012 року з позовом про розлучення. Лише з січня 2013 року ОСОБА_2 відносини припинив повністю , у тому числі припинив передавати кошти на утримання житлового будинку, оплату за комунальні послуги та на утримання собаки. Окрім того, позивачка зазначила, що відповідно технічного паспорту КП «Харківське міське БТІ» від 02.08.1993 року вказаний житловий будинок складається із житлового будинку з мансардою, підвалом та надвірних споруд (гараж, ганок, сіни, прибудова, огорожа та ін.) , відповідно договору дарування загальна площа будинку складає 142,2 м2 , однак згідно наявного правовстановлюючого документу житловий будинок побудований з цегли, а не дерев'яний, та зареєстрований не на підставі документів, на які посилається ОСОБА_2, а на підставі свідоцтва про право власності внаслідок реконструкції спірного житлового будинку , яка відбулась в період шлюбу. Посилаючись на ст. 62 СК України позивачка за первісним позовом ОСОБА_1 просила позов задовольнити, у зустрічному позові відмовити.

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 у судовому засіданні 12.12.2013 року уточнений позов ( а.с. 111 том 2) підтримав, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та просив позовні вимоги задовольнити, проти зустрічного позову ОСОБА_2 заперечував в повному обсязі.

Позивачка за первісним позовом ОСОБА_1 20.01.2014 року подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності.

Належним чином повідомлений представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 у судове засідання 04.02.2014 року не з'явився , про причини неявки суд не повідомив .Відповідно до ч.2 ст. 77 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з'явилися в судове засідання без поважних причин. Таким чином, суд вважає неявку представника позивачки у судове засідання 04.02.2014 року без поважних причин та, врахову.чи заяву ОСОБА_1 про розгляд справи за її відсутності продовжив розгляд справи 04.02.2014 року за відсутності позивачки за первісним позовом та її представника.

ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, подав до суду письмові заперечення проти позову ОСОБА_1 ,в яких зазначив , що ОСОБА_1 не працювала жодного дня, що є підтвердженням того, що вона не мала власних доходів, більшість часу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 проживали окремо та рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 22.03.2013р. було встановлено факт того, що з 2008 року подружжя разом не проживало, спільне господарство не вело, а сімейний бюджет відсутній, кошти на утримання будинку надавав ОСОБА_2.

ОСОБА_2 заперечує проти вказаних позовних вимог ОСОБА_1, оскільки будинок АДРЕСА_1, було приватизовано ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 по 1/3 частини на кожного. Загальна площа будинку на момент приватизації (03 лютого 1994 року) складала 172,9 м2. В березні 1998 року на момент складання експлікації, загальна площа будинку склала 289,6 м2. На момент отримання свідоцтва про право власності ОСОБА_2, на підставі договору дарування та особистої власності внаслідок приватизації, в 2004 році загальна площа будинку склала 270,1 м2. Посилання позивача на ст. 368 ЦК України, відповідно до якої, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом, вважає необґрунтованим та безпідставним, так як відповідно до технічного паспорту КП «Харківське міське БТІ » від 02.08.1993 р., житловий будинок АДРЕСА_1 складається з самого житлового будинку з мансардою, підвалом, та надвірних споруд: гараж, ганок, сіни, прибудова, огорожа та ін. (літ. А-1, А-п, А-м, Л, а1-а5,І).

Земельна ділянка АДРЕСА_1 була приватизована ОСОБА_2, тобто житловий будинок з надвірними спорудами, і земельна ділянка, зареєстровані за АДРЕСА_1, відповідно до норм ст. 57 СК України є особистою приватною власністю ОСОБА_2.

Таким чином ОСОБА_2 в своїх запереченнях зазначає, що в період з 1998 року по 2004 рік загальна площа будинку АДРЕСА_1 замість 289,6 м2 стала 270,1 м2, тобто зменшилась на 19,5 м2, у зв'язку з чим посилання ОСОБА_1 на ст. 62 СК України вважає безпідставними, оскільки спірне майно - будинок АДРЕСА_1 істотно зменшився.

Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_6 у судовому засіданні проти вказаних вище уточнених позовних вимог ОСОБА_1 заперечував в повному обсязі, зустрічний позов ОСОБА_2 підтримав, посилаючись як на письмові докази - нотаріально посвідчені пояснення ОСОБА_4, ОСОБА_7 (т.2 а.с. 147-148).

Суд, вислухавши пояснення представника ОСОБА_1, представника ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про відмову у задоволенні первісного і зустрічного позовів з наступних підстав.

Судом встановлено та не заперечувалось сторонами, що з 27.02.1998 року по 22.03.2013 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі.Сумісних дітей від шлюбу подружжя не має.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 22.03.2013 року, що набрало законної сили, шлюб між сторонами розірвано ( т.1 а.с.6-7).

Відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Частиною 1 ст. 71 СК України передбачено, що майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Згідно ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто; житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду"; земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

З матеріалів справи вбачається, що в 1993 році житловий будинок АДРЕСА_1 приватизовано ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 цо 1/3 на кожного. Таким чином на момент укладання шлюбу із ОСОБА_1 в 1998 році, ОСОБА_2 на праві власності належала 1/3 частина спірного житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі приватизації.

21.05.2002 року на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_8, реєстровий № 22-2010, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 подарували відповідачеві ОСОБА_2 2/3частини вказаного житлового будинку АДРЕСА_1, що належали їм на підставі права власності, внаслідок приватизації зазначеного будинку ( т.1 а.с.49).

Рішенням виконавчого комітету Жовтневої районної ради м. Харкова за № 55-16 від 02.07.2002 року вирішено дозволити ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_2 провести надбудову мансарди для розташування житлових та підсобних приміщень по АДРЕСА_1 ( т.1 а.с.21).

Розпорядженням Управління комунального майна та приватизації № 1283 від 31.10.2002 року про внесення змін у договір передачі майна в повне господарське відання з КВЖРЕП Жовтневого району № 179 від 22.12.1995 р. вилучено зі складу основних фондів будинок по АДРЕСА_1, загальною площею 142,91 м2, винесено питання про вилучення приватизованого житлового будинку по АДРЕСА_1 , загальною площею 142,91 м2 з переліку об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Харкова на розгляд пленарного засідання Харківської міської ради ( т. 1 а.с.18).

Рішенням Жовтневої районної ради м. Харкова № 41-3 від 01.06.2004 року про затвердження акту прийому до експлуатації житлового будинку з надвірною прибудовою по АДРЕСА_1 вирішено затвердити акт прийому до експлуатації житлового будинку літ. «Ап», «А-1», «А-М» житловою площею 132,1 кв.м., загальною площею 270,1 кв.м., гараж літ. «Л» по АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_2 та видати свідоцтво про право власності на житловий будинок літ. «Ап», «А-1», «А-М» житловою площею 132,1 кв.м., загальною площею 270,1 кв.м., гараж літ. «Л» по АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_2 ( т.1 а.с.19).

На підставі рішення виконавчого комітету Жовтневої районної ради у м. Харкова від 01.06.2004 року за № 41-3, замість договору дарування, посвідченого 21.05.2002 року приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_8, р № 22-2010 та свідоцтва про право власності на житло, виданого 09.12.1993 року ХМЦПДЖФ за р№ 6-93-21576, ОСОБА_2 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 05.11.2004 року на житловий будинок літ. «А-1» з надвірними будівлями ( т.1 а.с.16).

Відповідно державного акту про право власності на земельну ділянку серія ЯА № 632826 ОСОБА_2 на підставі рішення XXXVII сесії IV скликання Харківської міської ради від 06 липня 2005 року № 134/05 є власником земельної ділянки площею 0,0869 га, яка розташована за адресою : АДРЕСА_1 ( т.1 а.с.14).

Згідно п. 1.15.1 Додатку № 4 до Рішення XXXVII сесії IV скликання Харківської міської ради Харківської області від 06.07.2005р., земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, було передано ОСОБА_2 у приватну власність для.обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) ( т.2 а.с. 135-136).

Таким чином, ОСОБА_2 на підставі приватизації було передано у приватну власність земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд .

Згідно п.п. 23-24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року майно, яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності укладеною при реєстрації шлюбу угодою (шлюбним договором) або визнано такою власністю судом з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох.

Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто;речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя.

Таким чином, спірне нерухоме майно, а саме : житловий будинок з надвірними будівлями і земельна ділянка площею 0,0869 га, які розташовані за адресою : АДРЕСА_1 належать ОСОБА_2 на праві приватної власності .

Згідно ст. 62 СК України якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Якщо один із подружжя своєю працею і (або) коштами брав участь в утриманні майна, належного другому з подружжя, в управлінні цим майном чи догляді за ним, то дохід (приплід, дивіденди), одержаний від цього майна, у разі спору за рішенням суду може бути визнаний об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачкою за первісним позовом ті її представником в порушення вимог ст. 60 ЦПК України не доведено належними та допустимими доказами, що вказане нерухоме майно істотно збільшилось у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат сторін по справі або затрат ОСОБА_1

З огляду на вище викладене у суду відсутні правові підстави щодо визнання спірного нерухомого майна об'єктом права спільної сумісної власності сторін по справі.

На підставі зазначеного вище суд відмовляє позивачеві ОСОБА_1 у задоволенні первісного позову у зв'язку його недоведеністю.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Суд не вбачає підстав для задоволення і зустрічного позову ОСОБА_2 , оскільки позивачем за зустрічним позовом та його представником не доведено належними та допустимими доказами утримання відповідачем ОСОБА_1 майна , що належить на праві особистої власності ОСОБА_2, а саме золотого якірного ланцюжка загальною масою 70 грамів.

Керуючись ст.ст. 5, 6,10, 57, 60, 88, 208,209, 212-215 ЦПК України ,ст. ст. 57, 60, 62, 70, 71 Сімейного Кодексу України, ст. ст. 368 , 387 Цивільного Кодексу України, п.п. 23-24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна - відмовити .

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про повернення особистого майна - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особами, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення - шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя С.М.Гаврилюк