Постанова № 37092132, 06.02.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2014 року

справа № 1170/2а-3378/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чередниченко В.Є.

суддів: Коршуна А.О. Панченко О.М.

за участю секретаря судового засідання: Чепурко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Світловодської об’єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2012 року у справі №1170/2а-3378/12 за позовом приватного акціонерного товариства телерадіокомпанія «Веселка» до Світловодської об’єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство телерадіокомпанія «Веселка» 03.10.2012 року звернулось до суду з позовом до Світловодської об’єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби згідно якого просить визнати протиправними та скасувати прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення від 21 вересня 2012 року №0000192320, №0003092300.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що вказані податкові повідомлення-рішення повинні бути скасовані, оскільки висновки відповідача, викладені у акті №271/2200/23224848 від 07.09.2012 року щодо нікчемності правочинів вчинених позивачем з ТОВ «НТК Октан», ПП «Гімалая», ПП «Потенца» та ПП «Віва-Актив» на підставі якого їх було прийнято є безпідставними та необґрунтованими.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2012 року адміністративний позов задоволено. Суд визнав протиправним та скасував податкові повідомлення-рішення відповідача від 21 вересня 2012 року №0000192320, №0003092300.

Постанова суду мотивована тим, що відповідачем не доведена правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки не доведено факт відсутності реального характеру господарських операцій позивача з ТОВ «НТК Октан», ПП «Гімалая», ПП «Потенца» та ПП «Віва-Актив».

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити.

Апеляційна скарга фактично обґрунтована висновками перевіряючих осіб, які зроблено в акті перевірки про нікчемність правочинів вчинених між позивачем та вказаними контрагентами.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, який заперечував, щодо задоволення апеляційної скарги відповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи,

колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності вчинених правочинів з контрагентами ПП «Потенца» за серпень 2011 року, ПП «Гімалая» за червень-липень 2011 року, ПП «Віва-Актив» за вересень 2011 року, ТОВ «НТК Октан» за травень 2011 року.

За результатами вказаної перевірки відповідачем було складено акт №271/2200/23224848 від 07.09.2012 року (далі - акт перевірки), в якому зроблено висновок про порушення позивачем:

- п.п.138.4 ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 66702,00 грн., в тому числі за ІІ-ІІІ квартал 2011 року на суму 32468,00 грн. та за ІІІ-IV квартал 2011 р. на загальну суму 34216,00 грн.;

- ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість в загальній сумі 58001,00 грн., в тому числі за травень 2011 року на суму 15975,00 грн.; за червень 2011 року -12274,00 грн., за липень 2011 року -7550,00 грн.; за серпень 2011 року -13520,00 грн.; за вересень 2011 року -8682,00 грн. (т.1 а.с.135-175,198, 203,204, т.2 а.с.1-41,218,219, 220).

Податкове зобов’язання визначено у зв'язку з завищенням позивачем, на думку відповідача, задекларованих витрат в загальній сумі 290007,00 грн. та податкового кредиту в загальній сумі 58001,00 грн. за господарськими операціями з ТОВ «НТК Октан», ПП «Гімалая», ПП «Потенца» і ПП «Віва Актив», які, на думку податкового органу, не носять реального характеру.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 21.09.2012 року: №0000192320 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 66702,00 грн., а також №0003092300 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 58001,00 грн. основного платежу та нараховано 7439,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (т.1 а.с.11,12,201, 202).

Правомірність та обґрунтованість вказаних рішень відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні відносини між сторонами та задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірні рішення відповідача прийняті не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується з наступних підстав.

Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України (далі - ПК України) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, зокрема, собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інших витрат.

Згідно із п.138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.138.4 ст. 138 ПК України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідності до п.138.6 ст. 138 ПК України, собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового періоду), визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, позивач у межах своєї господарської діяльності шляхом укладання договорів у письмовій формі та у спрощений спосіб, згідно із ст. 181 Господарського кодексу України, придбав у ТОВ «НТК Октан», ПП «Гімалая», ПП «Потенца» та ПП «Віва-Актив» обладнання та матеріали.

При цьому, з врахуванням положень п.п.1,2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» судом першої інстанції досліджено питання щодо реального вчинення зазначених правочинів за наявності доказів які підтверджують зазначені обставини:

- щодо правовідносин з ТОВ «НТК Октан», це замовлення №215/1 від 16.05.2011 року (т.1 а.с.15), видаткова накладна №ВН-56 від 31.05.2011 року на загальну суму 95850,98 грн. у тому числі ПДВ -15975,03 грн. (т.1 а.с.16), квитанції до прибуткових касових ордерів, що підтверджують оплату (т.1 а.с.17-21), товарно-транспортна накладна №9 від 31.05.2011 року, що підтверджує поставку товару (т.2 а.с.238), податкова накладна №149 від 31.05.2011 р. (т.1 а.с.22);

- щодо правовідносин з ПП «Гімалая», це договір поставки від 10 червня 2011 року (т.1 а.с. 24-27 ), видаткові накладні №РН-93 від 15.06.2011 р., №РН-94 від 16.06.2011 р., №РН-95 від 17.06.2011 р., №РН-96 від 20.06.2011 р., №РН-97 від 21.06.2011 р., №РН-98 від 22.06.2011 р., №РН-99 від 23.06.2011 р., №РН-100 від 24.06.2011 р., №РН-101 від 27.06.2011 р., на загальну суму 73 645,20 грн., у тому числі ПДВ -12 273,40 грн. (т.1 а.с.37-45), видаткова накладна № РН-996 від 10.07.2012 р. на загальну суму 45 300,00 грн., у тому числі ПДВ -7 550,10 грн. (т.1 а.с.62), квитанції до прибуткових касових ордерів, що підтверджують оплату (т.1 а.с.46-50, 63-65), товарно-транспортні накладні №30 від 10.07.2011 р., №26 від 27.06.2011 р., №25 від 24.06.2011 р., №24 від 23.06.2011 р., №23 від 22.06.2011 р., №22 від 21.06.2011 р., №21 від 20.06.2011 р, №20 від 17.06.2011 р., №19 від 16.06.2011 р., №18 від 15.06.2011 р. що підтверджують поставку товару (т.2 а.с.227-237), податкові накладні №93 від 15.06.2011 р., №96 від 20.06.2011 р., №97 від 21.06.2011 р., №98 від 22.06.2011 р., №99 від 23.06.2011 р., №100 від 24.06.2011 р.№101 від 27.06.2011 р. (т.1 а.с. 28-36).

- щодо правовідносин з ПП «Потенца», це договір поставки від 01 серпня 2011 року (т.1 а.с. 67-70 ), видаткова накладна №РН-72 від 08.08.2011 р. на загальну суму 81122,94 грн., у тому числі ПДВ -13520,49 грн. (т.1 а.с.71), квитанції до прибуткових касових ордерів, що підтверджують оплату (т.1 а.с.72-76), товарно-транспортна накладна №33 від 08.08.2011 р., що підтверджує поставку товару (т.2 а.с.225-226), податкова накладна №100 від 08.08.2011 р. (т.1 а.с.77);

- щодо правовідносин з ПП «Віва Актив», це замовлення №436 від 22 вересня 2011 р. та №438 від 26 вересня 2011 р. (т.1 а.с.84,85), видаткові накладні №516 від 22.09.2011 р. та №538 від 26.09.2011 р. на загальну суму 52096,79 грн., у тому числі ПДВ - 8682,80 грн. (т.1 а.с.90,91), платіжні доручення №275 від 22 вересня 2011 р. та №278 від 27 вересня 2011 р. (т.1 а.с.86,87), товарно-транспортні накладні №35 від 22.09.2011 р. та №36 від 26.09.2011 р. (т.2 а.с.221-222, 223-224), податкові накладні №216 від 22.09.2011 р. та №238 від 26.09.2011 р. (т.1 а.с.88,89).

Придбаний товар повністю використано позивачем у власній господарській діяльності, а саме в процесі підключення споживачів до телетрансляційних послуг і їх подальшого обслуговування, що підтверджується копіями оборотно-сальдових відомостей по рахунках 281, 209 за період з травня по вересень 2011 року та актами списання товарно-матеріальних цінностей (т.1 а.с.23,51-54,55-56,66,78-81,82-83,92-96,101-108,109-114).

Таким чином, судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок про реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «НТК Октан», ПП «Гімалая», ПП «Потенца» та ПП «Віва-Актив» за наслідками яких сформовано валові витрати та спірний податковий кредит, оскільки встановлені обставини справи свідчать про поставку товару, транспортування товару від продавця до покупця, оприбуткування товару покупцем, оплату його вартості, використання у власній господарській діяльності.

Крім того, колегія судів погоджується з висновками суду першої інстанції, які відхилив доводи відповідача з приводу нікчемності угод, укладених позивачем з його контрагентами, враховуючи наступне.

При визнанні договорів нікчемними податковим органом не дотримано приписів законодавчих норм, тобто не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку, не надано доказів про умисність укладання угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а безтоварність здійснених позивачем господарських операцій, на що посилається відповідач, не підтверджена у встановленому законом порядку жодним доказом, сам висновок носить характер припущення.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що відповідачем в акті перевірки, який став підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, не наведено тих обставин, які б свідчили про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України якими визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення сплачених сум ПДВ, у вартості товарів /послуг, до складу податкового кредиту підприємства.

Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Між тим відповідач зазначеного обов’язку не виконав.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Між тим, суд першої інстанції при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, в порушення ч.1 ст. 94 КАС України, безпідставно дійшов висновку про необхідність стягнення судових витрат саме із рахунку суб’єкта владних повноважень - відповідача.

Враховуючи те, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку та правильно по суті вирішив справу, але із помилковим застосуванням норм процесуального права, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції змінити шляхом викладення абзацу четвертого її резолютивної частини в новій редакції, в іншій частині постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись: пунктом 2 частини 1 статті 198, статтями 205, 207 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Світловодської об’єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2012 року у справі №1170/2а-3378/12 - змінити, виклавши абзац четвертий її резолютивної частини в наступній редакції.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного акціонерного товариства телерадіокомпанія «Веселка» судовий збір у розмірі 1 321,42 грн.

В іншій частині постанову суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлений 10 лютого 2014 року.

Головуючий: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун

Суддя: О.М. Панченко