Ухвала суду № 37091939, 30.01.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2014 р.

справа № 2а/0470/8386/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чередниченко В.Є.

суддів: Коршуна А.О. Панченко О.М.

за участю секретаря судового засідання: Пасічник А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «КАРТСЕРВІС ПЛЮС» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2012 року у справі №2а/0470/8386/12 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «КАРТСЕРВІС ПЛЮС» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КАРТСЕРВІС ПЛЮС» 27 липня 2012 року звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м. Дніпропетровська головного управління Мін доходів у Дніпропетровській області, згідно якого, просить скасувати прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення від 16.07.2012 року: №0000582302 яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 2082,50 грн., та №0000592302 яким позивачу зменшено розмір від’ємного значення суми податку на додану вартість за лютий 2012 року у розмірі 103 331 667 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що вказані податкові повідомлення-рішення повинні бути скасовані, оскільки висновки відповідача, викладені у акті №1168/22-2/33634870 від 21 травня 2012 року (далі - акт перевірки) на підставі якого їх було прийнято є безпідставними та необґрунтованими.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2012 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.

Постанова суду мотивована тим, що відповідачем доведена правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Оскільки встановлені судом обставини у справі свідчать про відсутність факту здійснення господарської операції, а саме отримання позивачем майнової вигоди (права на таку вигоду) виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції позивач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Посилається на невірне застосування судом положень п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, оскільки законодавство не передбачає певного періоду часу протягом якого в подальшому придбані товари та послуги мають бути реалізовані чи іншим способом використані в господарській діяльності позивача.

Згідно заперечень на апеляційну скаргу, відповідач посилаючись на необґрунтованість апеляційної скарги, просив у її задоволені відмовити, постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, який підтримав доводи апеляційної скарги, пояснення представника відповідача який заперечував щодо її задоволення,

перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питання достовірності нарахування суми від’ємного значення по податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2012 року.

За результатами вказаної перевірки відповідачем складено акт №1168/22-2/33634870 від 21.05.2012 року (далі - акт перевірки), згідно якого, в ході перевірки встановлено порушення позивачем п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.198.1, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України в результаті чого у період лютий 2012 року занижено податок на додану вартість всього у сумі 1666 грн. та завищено суму від'ємного значення різниці між сумою «ПЗ» та сумою «ПК» поточного звітного (податкового) періоду (ряд. 19 декларації) на загальну суму 103 331 667 грн.

Перевіркою встановлено, що у лютому 2012 року між ТОВ «КАРТСЕРВІС ПЛЮС» та ПАТ «Нікопольський завод феросплавів» були укладені наступні договори поставки: від 08.02.2012 року № 1200840, від 08.02.2012 року №1200841, від 08.02.2012 року №1200842, від 08.02.2012 року №1200843, від 08.02.2012 року № 1200844, від 08.02.2012 року №1200845. Умови зазначених договорів є ідентичними та полягають в тому, що ПАТ «Нікопольський завод феросплавів», поставляє, а позивач покупає феросплави, на умовах, в кількості та в межах строків, вказаних в специфікаціях до цих договорів, які є невід'ємною його частиною. Вартість відвантаженого товару визначається в національній валюті України з урахуванням податків і зборів, передбачених діючим законодавством України. У випадку наявності передоплати, відвантаження партії феросплавів проводиться на суму передоплати не пізніше 10 днів з моменту її надходження. У всіх інших випадках строки поставки вказуються у Специфікаціях. Загальна вартість по Договору визначається загальною сумою вартості усіх Специфікацій (Додатків) до цього Договору.

На виконання зазначених угод ТОВ «КАРТСЕРВІС ПЛЮС» було отримано наступні рахунки від 08.02.2012 року :

№ 1200840 на суму 111 657 200,00 грн. та 09.02.2012 року здійснено оплату п/д № 16 на суму 111 657 200,00 грн.;

№ 1200841 на суму 111 657 200,00 грн. та 09.02.2012 року здійснено оплату п/д № 17 на суму 111 657 200,00 грн.;

№ 1200842 на суму 111 657 200,00 грн. та 09.02.2012 року здійснено оплату п/д № 18 на суму 111 657 200,00 грн.;

№ 1200843 на суму 111 657 200,00 грн. та 09.02.2012 року здійснено оплату п/д № 19 на суму 111 657 200,00 грн.; .

№ 1200844 на суму 111 657 200,00 грн. та 09.02.2012 року здійснено оплату п/д № 20 на суму 111 657 200,00 грн.;

№ 1200845 на суму 61 714 000,00 грн. та 09.02.2012 року здійсненої оплату п/д № 21 на суму 61 714 000,00 грн.

Позивачем було отримано податкові накладні. Для здійснення оплати за вищевказаними договорами поставки ТОВ «КАРТСЕРВІС ПЛЮС» було отримано кредитні кошти у ПАТ КБ «Приватбанк» 09.02.2012 року у сумі 620 000 000 грн. строком повернення кредиту 05.02.2013 року, згідно кредитного договору №4К12048И від 09.02.2012 року.

Також в акті перевірки зазначено, що у пункті 3.3. вищевказаних договорів поставки визначено: «У випадку наявності передоплати, відвантаження партії феросплавів проводиться на суму передоплати не пізніше 10 днів з моменту надходження. У всіх інших випадках строки поставки вказуються у Специфікаціях.». У пункті 3.7. вищевказаних договорів поставки визначено: «У випадку не поставки або часткової поставки товару, Постачальник зобов'язується повернути грошові кошти, отримані у вигляді передплати, протягом 5 банківських днів з дати письмової вимоги Покупця».

Крім того, перевіркою встановлено, що між позивачем та ПАТ «Нікопольський завод феросплавів» було укладено і інші договори а саме:

- договір комісії на транспортно-експедиторське обслуговування вантажів від 01.02.2012 року № 1200675, в якому ПАТ «Нікопольський завод феросплавів» - Комісіонер, а ТОВ «КАРТСЕРВІС ПЛЮС» - Комітент. Предмет договору - Комітент доручає, а Комісіонер за винагороду зобов'язується від свого імені в інтересах і за рахунок Комітента організувати та забезпечити транспортно-експедиторське обслуговування вантажів Комітента на умовах і базисах, обговорених у протоколах погодження вартості до цього договору. За вказаним договором ТОВ «КАРТСЕРВІС ПЛЮС» було отримано наступні рахунки: рахунок від 29.02.2012 року № У1240097 на суму 563,40 грн. з ПДВ; рахунок від 29.02.2012 року № У1240096 на суму 109 300,66 грн. з ПДВ та податкові накладні (а.с.79-84);

- договір комісії на транспортно-експедиторське обслуговування вантажів від 01.02.2012 року №1200677, в якому ПАТ «Нікопольський завод феросплавів» - Комісіонер, а ТОВ «КАРТСЕРВІС ПЛЮС» - Комітент. Предмет договору - Комітент доручає, а Комісіонер за винагороду зобов'язується від свого імені в інтересах і за рахунок Комітента організувати та забезпечити охорону та супровід вантажів Комітента. За вказаним договором ТОВ «КАРТСЕРВІС ПЛЮС» було отримано наступні рахунки: рахунок від 29.02.2012 року № У1240084 на суму 563,40 грн. з ПДВ; рахунок від 29.02.2012 року № У1240082 на суму 19 890,88 грн. з ПДВ та податкові накладні (а.с.85-91).

Перевіркою встановлено, що у період, який підлягав перевірці - лютий 2012 року, підприємство ТОВ «КАРТСЕРВІС ПЛЮС» проводило діяльність з реалізації нерезидентам України феросплавів, як Комісіонер за договором комісії № 29/11/09-09-1/1057-К, який був укладений з ПАТ «Укрнафта» 09.09.2011 року. Реалізації власного товару (продукції) підприємство не проводило. Станом на 01.03.2012 року товар (феросилікомарганець МНС17 ДСТУ 3548-97) за договорами поставки від 08.02.2012 року № 1200840, № 1200841, № 1200842, № 1200843, № 1200844, № 1200845, ТОВ «КАРТСЕРВІС ПЛЮС» не отримано. У бухгалтерському обліку по рахунку 3711 «Розрахунки за виданими авансами» рахується дебіторська заборгованість за всіма договорами у сумі 620 000 000,00 грн., а саме: за договором поставки від 08.02.2012 р. №1200840 у сумі 111 657 200 грн.; за договором поставки від 08.02.2012 р. №1200841 у сумі 111 657 200 грн.; за договором поставки від 08.02.2012р. №1200842 у сумі 111 657 200 грн.; за договором поставки від 08.02.2012р. №1200843 у сумі 111 657 200 грн.; за договором поставки від 08.02.2012р. №1200844 у сумі 111 657 200 грн.; за договором поставки від 08.02.2012р. №1200845 у сумі 61 714 000 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 16.07.2012 року:

- №0000582302 яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в загальній суму 2082 грн. 50 коп. (в т.ч. 1666 грн. - за основним платежем, 416 грн. 50 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями) (а.с.12);

- №0000592302, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у загальному розмірі 103 331 667 грн. 00 коп (а.с.13).

Правомірність та обґрунтованість вказаних рішень відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні відносини між сторонами та відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірні рішення відповідача прийняті на підставі та у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, оскільки встановлені судом обставини у справі свідчать про відсутність факту здійснення позивачем господарських операцій, про що свідчить отримання майнової вигоди (права на таку вигоду) виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України (далі – ПК України) податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового періоду), визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно пункту 201.8 статті 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого п. 201.10 ст. 201 ПК України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення сплачених сум ПДВ, у вартості товарів/послуг, до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, понесення витрат у зв’язку з господарською діяльністю платника, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Статтею 3 Господарського кодексу України зазначено, що під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції відносно того, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Між тим, вірно встановлені судом першої інстанції обставини справи свідчать про те, що між позивачем та ПАТ «Нікопольський завод феросплавів» були укладені договори поставки: від 08.02.2012 року № 1200840, від 08.02.2012 року №1200841, від 08.02.2012 року №1200842, від 08.02.2012 року №1200843, від 08.02.2012 року № 1200844, від 08.02.2012 року №1200845. Умови зазначених договорів є ідентичними та полягають в тому, що ПАТ «Нікопольський завод феросплавів» (Постачальник), поставляє, а позивач покупає товар: феросплави (феросилікомарганець), на умовах, в кількості та в межах строків, вказаних в цих договорах та специфікаціях до цих договорів, які є невід'ємною його частиною.

Пунктом 3.3. вказаних договорів передбачено, що у випадку наявності передоплати, відвантаження партії феросплавів проводиться на суму передоплати не пізніше 10 днів з моменту її надходження. У всіх інших випадках строки поставки вказуються у Специфікаціях.

Між тим, здійснення позивачем передоплати за вказаними договорами та відсутність поставки товару, не пізніше 10 днів з моменту її надходження, свідчить про невиконання сторонами умов вказаних договорів в частині поставки феросплавів за умови здійснення позивачем передплати.

При цьому, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими доводи позивача викладені в апеляційній скарзі щодо можливості поставки товару у майбутньому, оскільки пунктом 3.7 зазначених договорів передбачено: «У випадку не поставки або часткової поставки товару, Постачальник зобов'язується повернути грошові кошти, отримані у вигляді передплати протягом 5-ти банківських днів з дати письмової вимоги Покупця». Таким чином умови вказаних договорів передбачають повернення грошових коштів, отриманих у вигляді передплати, а не поставку товару в інші строки.

Крім того листом від 07.05.2012 року позивачем підтверджено відсутність укладених договорів щодо продажу раніше придбаного феросилікомарганецю МНС17 ДСТУ 3548-97 з підстав проведення переговорів з потенційними покупцями зазначеного товару станом на період та дату перевірки.

Таким чином враховуючи зазначені обставини колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції відносно того, що ці обставини підтверджують, що право на податковий кредит у позивача не виникає, оскільки ним не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Отже, позивачем безпідставно включено до складу податкового кредиту лютого 2012 року суму ПДВ сформованого за договорами поставки в сумі 103 333 333,33 грн.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому постанову суду першої інстанції у даній справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 198, статтями 205, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «КАРТСЕРВІС ПЛЮС» - залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2012 року у справі №2а/0470/8386/12 - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлений 31 січня 2014 року.

Головуючий: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун

Суддя: О.М. Панченко