Постанова № 37091895, 30.01.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2014 року

справа № 2а/0470/10739/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чередниченко В.Є.

суддів: Коршуна А.О. Панченко О.М.

за участю секретаря судового засідання: Пасічник А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Державної податкової служби на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2012 року у справі №2а/0470/10739/12 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Аксон» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Державної податкової служби про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення - рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аксон» (далі - ТОВ «Аксон») 07.09.2012 року звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Державної податкової служби, згідно якого просить:

визнати протиправними (незаконними) дії відповідача по проведенню документальної невиїзної перевірки ТОВ «Аксон» (код ЄДРПОУ 13442604) даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за березень 2010 року та по складанню акту від 20.07.2012р. №1392/153/13442604 «Про результати невиїзної документальної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість приватного підприємства»;

визнати недійсним (нечинним) повністю з моменту його прийняття та скасувати винесене відповідачем податкове повідомлення-рішення по податку на додану вартість від 21.08.2012р. №0003371502, яким ТОВ «Аксон» нараховані податкові зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 166 274,10 грн., з яких 133019,30 грн. - основний платіж, 33254,80 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що дії по проведенню перевірки та складанню акта перевірки здійснено відповідачем не на підставі та не у спосіб передбачені Конституцією та законами України, оскільки проведення перевірки здійснювалось без прийняття відповідного рішення оформленого наказом, без вручення його копії позивачу, та без письмового повідомлення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки.

Крім того зазначає про неправомірне застосування відповідачем до спірних відносин пов’язаних з включенням в уточнюючий розрахунок з ПДВ за березень 2010 року до складу податкового кредиту суму ПДВ на підставі отриманих податкових накладних від ТОВ «Віст Груп», ТОВ «НВО» «Спецметаллпром», АТ «Юніком» положень абз. 3 п. 198.6 ст. 198 ПК України, а не Закону України «Про податок на додану вартість».

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2012 року адміністративний позов задоволено.

Суд визнав протиправними дії відповідача по проведенню документальної невиїзної перевірки ТОВ «Аксон» (код ЄДРПОУ 13442604) даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за березень 2010 року та по складанню акта від 20.07.2012р. №1392/153/13442604 «Про результати невиїзної документальної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість приватного підприємства» та визнав недійсним (нечинним) повністю з моменту його прийняття та скасував винесене відповідачем податкове повідомлення-рішення по податку на додану вартість від 21.08.2012р. №0003371502.

Постанова суду мотивована тим, що відповідачем не доведена правомірність оскаржуваного

податкового повідомлення-рішення, у зв'язку із чим позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити.

В апеляційній скарзі зазначає, що уточнюючий розрахунок за березень 2010 року надано позивачем 30.06.2011 року, тобто в період дії Податкового кодексу України, а невідповідність акта формальним ознакам та окремі порушення встановленої процедури не нівелюють факту порушення позивачем податкового законодавства та не є підставою для звільнення його від відповідальності за це порушення.

Згідно заперечень на апеляційну скаргу, позивач посилаючись на необґрунтованість апеляційної скарги, просив у її задоволені відмовити, постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача який підтримав доводи апеляційної скарги, пояснення представника позивача, який заперечував, щодо задоволення апеляційної скарги відповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідачем було проведено перевірку даних, задекларованих позивачем у податковій звітності з податку на додану вартість за квітень 2011 року.

За результатами вказаної перевірки відповідачем складено акт перевірки від 20.07.2012р. №1392/153/13442604 (далі - акт перевірки) за назвою «Про результати невиїзної документальної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість приватного підприємства» (т.1 а.с. 20-23).

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.08.2012р. №0003371502, яким позивачу нараховані податкові зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 166 274,10 грн., з яких 133 019,30 грн. - основний платіж, 33 254,80 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Податкові зобов’язання нараховано у зв’язку з тим, що позивачем включено в уточнюючий розрахунок з ПДВ за березень 2010 року (вх. №9004420981 від 30.06.2011 року) до складу податкового кредиту суму ПДВ на підставі отриманих податкових накладних від ТОВ «Віст Груп», ТОВ «НВО» «Спецметаллпром», АТ «Юніком» період виникнення яких більше 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Правомірність та обґрунтованість вказаного рішення відповідача, дій по проведенню перевірки та складання акта перевірки є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні відносини між сторонами та задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірне рішення відповідача прийняте протиправно, оскільки відповідачем недотримано умови та підстави проведення камеральної перевірки позивача, а отже є незаконними дії відповідача по складанню акта перевірки та прийняті ним на підставі такого акта податкові повідомлення рішення.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.

Відповідно до п. 20.1.4 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Статтею 77 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено порядок проведення документальних планових перевірок, а ст. 78 ПК України визначено порядок проведення документальних позапланових перевірок.

Згідно акта перевірки його складено за результатами невиїзної документальної перевірки (т.1 а.с. 20-23). Таким чином, відповідачем проведено документальну позапланову перевірку, тому останній мав керуватися вимогами ст.78 ПК України, якою визначено як порядок так і підстави для проведення такого виду перевірки.

Відповідно до пп. 78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України, документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Таким чином, підставами для проведення документальної позапланової перевірки, згідно пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України, є: по-перше, виявлення податковим органом фактів, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства (встановлюються за допомогою перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації); по-друге, не надання платником податків відповіді на обов’язковий запит податкового органу.

Згідно пункту 79.1,79.2 ст. 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Відповідно до п.79.2 ст.79 ПК України, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Між тим відповідачем не було надано суду доказів в підтвердження обставин того, що ним було проведено перевірку на підставі відповідного рішення керівника органу державної податкової служби оформленого наказом, з надісланням позивачу рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Згідно із матеріалами справи (т.1 а.с.217-219) в повідомленні про запрошення платників податків до органів державної податкової служби від 10.07.2012 року №2003 для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів зазначено дату - 23.07.2012 року, між тим перевірку вже було проведено 20.07.2012 року.

Крім того, суд апеляційної інстанції зауважує, що обов'язок податкового органу своєчасно повідомляти платника податків про проведення перевірки, який визначено п.79.2 ст.79 ПК України, кореспондується з правом платника податків бути присутнім під час проведення перевірок, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом (пп.17.1.6 п.17.1 ст.17 ПК України).

Отже враховуючи вказані норми права та обставини справи суд апеляційної інстанції дійшов висновку проте, що при здійсненні перевірки позивача відповідачем були порушені норми Податкового кодексу України щодо порядку та особливостей проведення документальних позапланових невиїзних перевірок.

Між тим вирішуючи спірні відносини щодо протиправності дій відповідача по проведенню перевірки ТОВ «Аксон» суд першої інстанції помилково встановив, що відповідачем було проведено саме камеральну перевірку позивача і вирішив спір виходячи з цієї помилкової обставини.

Щодо висновків відповідача про порушення позивачем абз.3 п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України суд апеляційної інстанції зауважує на наступному.

Відповідно до п 7.5 Згідно п.7.5. Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції від 18.02.2010 року - на час виникнення у позивача права на податковий кредит) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:

7.5.1. дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000 року № 2181-III, Податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Відповідно до ст. 15 цього Закону строк давності дорівнює - 1095 календарних дні.

Отже враховуючи положення зазначених правових норм та вірно з’ясувавши обставини справи, які свідчать про те, що уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ (згідно якого збільшено суму податкового кредиту на суму 133 020,00 грн.), у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за березень 2010р. було надано відповідачу 30.06.2011р. суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач мав право на включення до податкового кредиту сум ПДВ, нарахованих (сплачених) у зв'язку із здійсненням операцій по поставці товарів (робіт, послуг), протягом 1095 календарних днів.

Суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо застосування до спірних відносин положень ст. 198 Податкового кодексу України, оскільки застосуванню підлягає закон, який діяв на момент виникнення відповідного права, у даному випадку права надати уточнюючий розрахунок.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України ( 254к/96-ВР ) закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Однак суд апеляційної інстанції вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо необхідності задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача із складання акта перевірки від 20.07.2012р. №1392/153/13442604 «Про результати невиїзної документальної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість приватного підприємства». Оскільки, оформлення матеріалів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків юридичними особами здійснюється посадовими особами державної податкової служби на підставі Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 року № 984 (далі - Порядок). Відповідно до п. 3 Розділу 1 Порядку, акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Тобто, акт перевірки за своєю правовою природою є лише носієм доказової інформації, а не рішенням контролюючого органу, яке на відміну від акта є обов'язковим для виконання.

Предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов'язків, встановлені законом умови їх реалізації.

Сама по собі наявність акта перевірки не порушує прав позивача, як платника податку, оскільки позивач не зазнав втрат майнового характеру, між тим відсутність порушеного права є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Разом з тим, колегія судів звертає увагу на наступне. В своїх позовних вимогах позивач просив визнати недійсним (нечинним) та скасувати рішення суб’єкта владних повноважень. Як встановлено судом, зазначене рішення є правовим актом індивідуальної дії. Процесуальним законом передбачено різні способи захисту порушеного права, передбачені статтею 162 КАС України, зокрема - визнання протиправним рішення суб’єкта владних повноважень і його скасування, або визнання рішення нечинним. З цим пов’язаний час втрати чинності правовим актом.

Так, визнання протиправним (недійсним, незаконним) правового акта індивідуальної дії та його скасування передбачає втрату таким актом сили з часу його прийняття.

Щодо оскарженого податкового повідомлення-рішення відповідача від 21.08.2012 року №0003371502 то слід враховувати, що його існування не потягло настання певних юридичних наслідків для невизначеного кола суб’єктів, а тому, на думку колегії суддів, в даному випадку його дія може бути припинена з часу його прийняття шляхом визнання його протиправним.

З огляду на викладені обставини, колегія суддів дійшла висновку про ухвалення судом першої інстанції рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування постанови суду та прийняття нової постанови про часткове задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись пунктом 3 частини 1 статті 198, пунктом 4 частини 1 статті 202, статтею 207 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Державної податкової служби - задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2012 року у справі №2а/0470/10739/12 - скасувати та прийняти нову постанову якою позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії відповідача по проведенню документальної невиїзної перевірки ТОВ «Аксон» даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за березень 2010 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення прийняте Державної податковою інспекцією у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Державної податкової служби від 21.08.2012 року №0003371502.

У задоволені позову в іншій частині відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлений 10 лютого 2014 року.

Головуючий: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун

Суддя: О.М. Панченко