Постанова № 37091885, 06.02.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2014 року

справа № 1170/2а-3832/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чередниченко В.Є.

суддів: Коршуна А.О. Панченко О.М.

за участю секретаря судового засідання: Чепурко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Олександрійської об’єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2012 року у справі №1170/2а-3832/12 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Олександрійська Зернова Компанія» до Олександрійської об’єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Олександрійська Зернова Компанія» 08.11.2012 року звернулось до суду з позовом до Олександрійської об’єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби згідно якого просить визнати протиправними та скасувати прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення від 1 листопада 2012 року:

- №0007512200 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 31 888,00 грн. за основним зобов'язанням та 2 812,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- №0007522200 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 152 667,00 грн. за основним зобов'язанням та 1,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що вказані податкові повідомлення-рішення повинні бути скасовані, оскільки висновки відповідача, викладені у акті №299/22-10/31907615 від 23.10.2012 року (далі - акт перевірки) щодо наявності порушень при формуванні позивачем податкового кредиту з ПДВ та валових витрат, на підставі яких їх було прийнято є безпідставними та необґрунтованими.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2012 року адміністративний позов задоволено. Суд визнав протиправним та скасував податкові повідомлення-рішення відповідача від 1 листопада 2012 року №0007512200, №0007522200.

Постанова суду мотивована тим, що відповідачем не доведена правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити.

Апеляційна скарга фактично обґрунтована висновками перевіряючих осіб, які зроблено в акті перевірки про нікчемність правочинів вчинених між позивачем та ТОВ «Агроекспорт».

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань відображення в податковому обліку операцій зі здійснення взаємовідносин з ТОВ «Агроекспорт» за березень 2011 року.

За результатами вказаної перевірки відповідачем було складено акт №299/22-10/31907615 від 23.10.2012 року (а.с. 9-18), в якому зроблено висновок про порушення позивачем:

- пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.138.2 ст.138, пп. 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ (зі змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на прибуток всього на 28 555,00 грн., в т.ч.:

- II квартал 2011 року на 3 423,00 грн.; ІІІ квартал 2011 року на 6 941,00 грн.;

- IV квартал 2011 року на 6 941,00 грн.; І квартал 2012 року на 5 625,00 грн.;

- ІІ квартал 2012 року на 5 625,00 грн.; внаслідок включення до складу валових витрат сум амортизаційних нарахувань на об'єкти основних засобів - сидільні тягачі, отримані від ТОВ «Агроекспорт» по нікчемних правочинах;

- п.185.1 ст.185, п.188.1, п.198.1, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на 152 667,00 грн. за березень 2011 року внаслідок завищення податкового кредиту в результаті включення до його складу сум ПДВ з вартості придбання сидільних тягачів та послуг з оренди автомобіля, отриманих по нікчемним правочинах з ТОВ «Агроекспорт».

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 1 листопада 2012 року:

- №0007512200 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 31 888,00 грн. за основним зобов'язанням та 2 812,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- №0007522200 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 152 667,00 грн. за основним зобов'язанням та 1,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.7,8).

Правомірність та обґрунтованість вказаних рішень відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні відносини між сторонами та задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірні рішення відповідача прийняті не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується з наступних підстав.

Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України (далі – ПК України) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, зокрема, собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інших витрат.

Згідно із п.138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності.

Згідно п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не відносяться до валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового періоду), визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.144.1. Податкового кодексу України, амортизації підлягають, зокрема, витрати на придбання основних засобів, нематеріальних активів та довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги 17 та 28 березня 2011 року позивачем укладено із ТОВ «Агроекспорт» договори купівлі продажу сідлових тігачів: Scania R 124 LA4X2NA на суму 300 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 50 000,00 грн.; MERCEDES-BENZ ACTORS на суму 600 000, грн.., в т.ч. ПДВ -100 000,00 грн. (а.с.24-25, 28).

Оплату за тягачі позивачем здійснено в безготівковому порядку (а.с.55,56). Тягачі отримані за видатковими накладними (а.с.20, 25). Продавцем позивачеві виписано податкові накладні (а.с.22, 27).

Придбані транспортні засоби в подальшому поставлені на облік в Олександрійському РЕВ ДАІ при УМВС України в Кіровоградській області та зареєстровані як власність позивача, що встановлено відповідачем під час перевірки та вказано в акті (а.с.14 зворотній бік).

Суми податку на додану вартість в розмірі 50 000,00 грн. та 100 000,00 грн. позивачем включено до складу податкового кредиту за березень 2011 року (а.с.120-127).

Сідлові тягачі введені в експлуатацію у квітні 2011 року, а нараховувати амортизаційні відрахування на їх вартість позивач розпочав у травні 2011 року.

Таким чином, судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок про реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Агроекспорт», оскільки встановлені обставини справи свідчать про придбання товару, оприбуткування товару покупцем, оплату його вартості, використання у власній господарській діяльності та дійшов обґрунтованого висновку про те, що податкові повідомлення рішення від 01 листопада 2012 року №0007512200 в частині 28 555,00 грн. за основним зобов'язанням, а також №0007522200 в частині 150 000,00 грн. за основним зобов'язанням є протиправними та підлягають скасуванню.

Також судом першої інстанції було вірно встановлено, що з метою здійснення діяльності з вантажних перевезень, позивачем укладено із ТОВ «Агроекспорт» договір оренди сідлового тігача Scania R 124 LA4X2NA строком з 01 березня по 27 березня 2012 року з орендною платою в сумі 16 000,00 грн., в т.ч. ПДВ -2 666,67 грн. (а.с.34-36).

Позивач використовував орендований сідловий тягач при здійсненні вантажних перевезень від ТОВ «АФ Маяк» до ТОВ «Агродар ЛТД», що підтверджується товарно-транспортними накладними та шляховими листами (а.с. 169-177).

Оплату за оренду тягача позивачем здійснено в безготівковому порядку (а.с.57). Сторонами складено акт в підтвердження здійснення господарської операції з оренди (а.с.31). Від ТОВ «Агроекспорт» позивачем отримано податкову накладну (а.с.32).

Вказані обставини спростовують посилання відповідача на відсутність реального характеру господарської операції з оренди тягача.

Таким чином суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції відносно того, що податкові повідомлення рішення №0007512200 від 01 листопада 2012 року, зокрема, в частині 3 333,00 грн. (13 333,33 х 25%) за основним платежем, а також №0007522200 від 01 листопада 2012 року, зокрема, в частині 2 666,67 грн. за основним платежем, а також в частині визначення штрафних (фінансових) санкцій є протиправними та підлягають скасуванню.

Між тим, суд першої інстанції при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, в порушення ч.1 ст. 94 КАС України, безпідставно дійшов висновку про необхідність стягнення судових витрат саме із рахунку суб’єкта владних повноважень - відповідача.

Враховуючи те, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку та правильно по суті вирішив справу, але із помилковим застосуванням норм процесуального права, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції змінити шляхом викладення абзацу четвертого її резолютивної частини в новій редакції, в іншій частині постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись: пунктом 2 частини 1 статті 198, статтями 205, 207 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Олександрійської об’єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2012 року у справі №1170/2а-3832/12 - змінити, виклавши абзац четвертий її резолютивної частини в наступній редакції.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Олександрійська Зернова Компанія» судовий збір у розмірі 1 873,69 грн.

В іншій частині постанову суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлений 6 лютого 2014 року.

Головуючий: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун

Суддя: О.М. Панченко