Постанова № 37091724, 23.01.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

"23" січня 2014 р.

справа № 808/6842/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря судового засідання: Новошицької О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БОН СЕРВІС"

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18 вересня 2013 року по справі № 808/6842/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БОН СЕРВІС" до Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и В :

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 18 вересня 2013 року відмовлено у задоволенні позову товариству з обмеженою відповідальністю “БОН СЕРВІС” щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 05.08.2013р. №0000112213, яким застосовано штрафні санкції у розмірі 21050,0грн.

Постанова суду мотивована тим, що відповідачем проведено перевірку в межах наданих повноважень, на підставі та у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України. Проведеною перевіркою встановлено порушення підприємством вимог п. п. 1, 2, 12, 13 ст.3 Закону України від 06.07.1995 р. № 265/95–ВР “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, що стало обґрунтованою підставою для застосування спірних штрафних санкцій.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю "БОН СЕРВІС" подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просило скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована доводами, які на думку заявника апеляційної скарги свідчать про порушення відповідачем процедури проведення перевірки, чому судом першої інстанції не надано належної правової оцінки. Крім цього, позивач вказує на неправильне застосування судом першої інстанції вимог п.12 ст.3 Закону про РРО.

У судове засідання, сторони, які належним чином повідомленні про час та місце розгляду справи, не з’явились, у зв’язку з чим, відповідно до ст..41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювався.

Від позивача надійшло клопотання про відкладення справи, у зв’язку з неможливістю явки представника, який зайнятий в іншому судовому засіданні по розгляду справи у Запорізькому окружному адміністративному суді. Вивчивши подане клопотання колегія суддів не знаходить підстав для його задоволення з огляду на наступне. Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи. Таким чином, неявка позивача не перешкоджає розгляду справи, при цьому колегією суддів врахована відсутність з боку позивача клопотань про дослідження нових доказів у справі, щоб унеможливлювало розгляд справи за наявними матеріалами справи і відповідно було б перешкодою для розгляду справи у відсутності позивача. Надання пріоритетності тим чи іншим судовим засіданням, участь у цих

засіданнях, є правом позивача, але таке право, зокрема, не повинно перешкоджати розгляду справи судом у розумні строки.

Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи із наступного.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що посадовими особами Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області була проведена фактична перевірка господарської одиниці кафе “Бірюк” суб’єкта господарської діяльності ТОВ “БОН СЕРВІС щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), за результатами якої складено акт №0051/08/01/22/35719437 від 25.07.2013 року.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ “БОН СЕРВІС” вимог: п. п. 1, 2, 12, 13 ст.3 Закону України від 06.07.1995 р. № 265/95–ВР “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” .

05 серпня 2013 року Державною податковою інспекцією у Хортицькому районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області на підставі акту перевірки прийняте податкове повідомлення-рішення №0000112213, яким до ТОВ “БОН СЕРВІС” застосовано штрафні (фінансові) санкції у загальній сумі 21 050,00 грн., з них: за не проведення розрахункової операції через РРО, не роздрукування відповідного розрахункового документу, що підтверджує виконання розрахункової операції у розмірі 1 гривня (ч.1 ст. 17 Закону №265/95); за незабезпечення відповідності сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки – загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня у розмірі 1 гривня (п.1 ст. 17 Закону №265/95); за реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку у розмірі 21048 грн. (ст. 20 Закону №265/95)

Правомірність та обґрунтованість вказаного податкового повідомлення-рішення є предметом спору, який передано вирішення суду.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції фактично виходив з встановлено факту допущених позивачем порушень, що стало обґрунтованою підставою для застосування штрафних санкцій, у розмірах визначених Законом.

З такими висновками суду першої інстанції, в повній мірі, суд апеляційної інстанції не може погодитись з наступних підстав.

Так, суд першої інстанції, з огляду на предмет спору, обґрунтовано виходив з того, що посилання позивача на порушення відповідачем порядку проведення перевірки не може бути підставою для задоволення позовних вимог про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення, оскільки предметом дослідження за такими позовними вимогами є наявність або відсутність фактів порушень, за які спірним рішенням були застосовані штрафні (фінансові) санкції та дотримання відповідачем порядку застосування таких штрафних санкцій.

З огляду на дослідженні судом першої інстанції докази та встановлені обставини справи, які не спростовуються доводами апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності факту допущених позивачем порушень вимог : п. п. 1, 2, 13 ст.3 Закону України від 06.07.1995 р. № 265/95–ВР “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.

Відповідно до п.п. 1, 2, 13 ст. 3 Закону №265/95, суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: 1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; 2) видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції; 13) забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті

реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

Встановлені обставини справи, які не заперечуються позивачем, свідчать про те, що на час проведення перевірки у відповідній господарській одиниці був відсутній РРО, який на той час знаходився на ремонті.

Встановивши такі обставини суд першої інстанції послався на вимоги ст..5 Закону №265/95, якою передбачено, що на період виходу з ладу реєстратора розрахункових операцій та здійснення його ремонту або у разі тимчасового, але не більше 72 годин (7 робочих днів), відключення електроенергії проведення розрахункових операцій здійснюється з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки або із застосуванням належним чином зареєстрованого резервного реєстратора розрахункових операцій.

З акту перевірки, який став підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення вбачається, що під час здійснення перевірки книга обліку розрахункових операцій була відсутня, а отже не використовувалась. З цих підстав, суд першої інстанції обґрунтовано вказав на доведений факт проведення уповноваженою особою позивача розрахункової операції без застосування РРО і розрахункової книжки при реалізації коньяку "Борисфен", води "Бонаква" та кофе "амерікано" на суму 51,00 грн. та не роздрукування і не видання розрахункового документа, що підтверджує виконання такої розрахункової операції.

Крім того, згідно опису наявності готівки на місці проведення розрахунків, підписаного відповідальною особою кафе “Бірюк”, який є додатком до акту перевірки, загальна сума готівки на місці проведення розрахунків скала 262 грн., у той час, як денний звіт був відсутній у зв'язку з відсутністю самого РРО, а розрахункова книжка, яка підлягала використанню в такому випадку була також відсутня. З цих підстав, суд першої інстанції вірно вказав на те, що мала місце невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумам коштів, які повинні були бути зазначені або у денному звіті або у розрахунковій книжці, але зазначені взагалі не були, у зв'язку з відсутністю таких документів.

Встановивши такі обставини справи, суд першої інстанції обґрунтовано вказав на правомірність спірного рішення відповідача, в частині застосування штрафних санкцій за: не проведення розрахункової операції через РРО, не роздрукування відповідного розрахункового документу, що підтверджує виконання розрахункової операції у розмірі 1 гривня (ч.1 ст. 17 Закону №265/95); за незабезпечення відповідності сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки – загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня у розмірі 1 гривня (п.1 ст. 17 Закону №265/95).

В той же час, суд апеляційної інстанції не може погодитись з висновками суду першої інстанції щодо правомірності застосування штрафних санкцій за реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку у розмірі 21048 грн. (ст. 20 Закону №265/95) з наступних підстав.

Згідно зі ст.20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» до суб'єктів підприємницької діяльності, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, визначальною підставою для застосування фінансових санкцій, згідно ст..20 названого Закону, є встановлення контролюючим органом факту реалізації необлікованого товару.

Як вбачається з рішення відповідача про застосування штрафних (фінансових) санкцій, його прийнято на підставі акту перевірки від 25.07.2013р. №0051/08/01/22/35719437, в якому зроблені висновки про порушення позивачем п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Між тим, Акт перевірки не містить в собі відомостей про те, що перевіряючими особами ДПІ встановлено факт реалізації необлікованого товару, а саме найменування цього товару, його кількість та ціна, за якою його було реалізовано. В акті відображено лише те, що в магазині, на час проведення перевірки, знаходиться необлікований за місцем реалізації товар на суму 10524,0грн.

Отже, враховуючи акт перевірки, який став підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, відповідачем розраховані фінансові санкції з огляду на наявність, на думку податкового органу, в магазині необлікованого за місцем реалізації товару, що суперечить вимогам ст..20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», якою передбачена відповідальність саме за реалізацію товарів, які не обліковані в установленому порядку.

Крім цього при вирішенні питання щодо правомірності прийняття податковим органом рішення про застосування штрафних санкцій, встановленню підлягають як сам факт реалізації так і факт виявлення контролюючим органом не облікованих товарів, виходячи з вартості яких і розраховуються штрафні санкції.

Відповідно до п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов’язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особам, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Згідно із ст..6 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», облік товарних запасів фізичною особою – суб’єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) – у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб’єктів малого підприємництва. Обов’язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.

Таким чином, з огляду на вказані норми права, суб’єкти підприємницької діяльності мають право зберігати та реалізовувати лише ті товарно-матеріальні цінності, які обліковані у встановленому законом порядку.

Порядок ведення бухгалтерського обліку, на якому ґрунтується фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, визначено Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до ст..9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо – безпосередньо після їх закінчення. Для контролю та впорядкуванням оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов’язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Статтею 2 вказаного Закону визначено, що цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб’єктів господарської діяльності, які зобов’язанні вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

До документів, що є підставою для оприбуткування товару, як правило, належать накладні та товарно-транспортні накладні. Такі документи є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських реєстрів.

Як вбачається з Акту перевірки, який став підставою для прийняття спірного рішення, висновку щодо порушення порядку ведення обліку товарних запасів на складах та за місцем їх реалізації, податковий орган дійшов з тих підстав, що на знятті фактичні залишки ТМЦ відсутні первинні документи, накладні, накладні на внутрішнє переміщення.

Такі висновки ДПІ суд вважає необґрунтованими, оскільки чинним законодавством не передбачено обов’язок суб’єкта підприємницької діяльності зберігати первинні документи, у тому числі і накладні на ТМЦ, за місцем реалізації або за місцем зберігання товарно-матеріальних цінностей. Окремого порядку обліку товарних запасів на складах та за місцем їх реалізації законодавством, яке було чинним на момент проведення перевірки, не встановлено. Як вказано вище, єдиним обов’язковим видом обліку, який зобов’язано вести підприємство, є бухгалтерський облік і порядок цього обліку визначено Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». У спірному випадку ДПІ проводилась не документальна перевірка, у зв’язку з чим податкова інспекція була позбавлена можливості дослідити порядок ведення позивачем бухгалтерського обліку і відповідно порядок оприбуткування товарно-матеріальних цінностей.

Таким чином, на думку колегії суддів, під час розгляду справи не знайшли свого підтвердження обставини, які викладено в акті перевірки, а саме виявлення податковим органом факту реалізації необлікованого товару, що свідчить про невідповідність прийнятого ДПІ рішення вимогам ст..20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити часткового, постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про часткове задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись п.3 ч.1 ст. 198, ст. 202, 207 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ::

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "БОН СЕРВІС" – задовольнити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18 вересня 2013 року по справі № 808/6842/13-а – скасувати та прийняти нову постанову про часткове задоволення позову.

Податкове повідомлення-рішення від 05.08.2013р. №0000112213, в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 21048 грн. - визнати протиправним та скасувати.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

(Повний текст постанови виготовлено 24.01.2014р.)

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк