Постанова № 37090251, 19.06.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

"19" червня 2013 р.

справа № 1170/2а-830/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Мельника В.В.

суддів: Юхименка О.В. Нагорної Л.М.

за участю секретаря: Рязанова А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу

Публічного акціонерного товариства «по виробництву сільськогосподарської техніки «Червона зірка»

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 червня 2012 року у справі №1170/2а-830/12

за позовом

Публічного акціонерного товариства «по виробництву сільськогосподарської техніки «Червона зірка»

до

про

Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби

скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «по виробництву сільськогосподарської техніки «Червона зірка» (далі по тексту - позивач) звернулося до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби, в якому просило визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000092350 від 21 лютого 2012 року. (а.с.2-12)

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 березня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі №1170/2а-830/12. ( а.с.1)

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що ним вимог Податкового кодексу України не порушено, податкові накладні, отримані від постачальників, оформлені вірно та на їх підставі сформовано податковий кредит за період, що перевірявся.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 червня 2012 року у справі №1170/2а-830/12 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції №0000092350 від 21 лютого 2012 року, яким ПАТ «по виробництву сільськогосподарської техніки «Червона зірка» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 86963,00 грн. та нараховані штрафні санкції у розмірі 43481,00 грн., в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2010 року у розмірі 1,00 грн. (суддя – Петренко О.С.) (а.с.243-249)

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що не знайшло свого підтвердження наявність підстав у позивача для віднесення суми ПДВ до податкового кредиту вказаного періоду, зокрема в частині доведеності фактичного придбання товару (робіт, послуг), а тому висновок податкового органу про порушення п.198.1, п.198.2, п. 198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за вересень 2011 року на 86962,00 грн. є обґрунтованим. Сума бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 39850,13 грн., зазначена в карточці особового рахунку ПАТ «Червона зірка», що заводиться на платників податків і знаходиться в Кіровоградській ОДПІ, не відшкодована, оскільки справа по оскарженню податкового повідомлення-рішення №0000682350 від 30 грудня 2011 року перебуває в судовому провадженні.

Позивач – Публічне акціонерне товариство «по виробництву сільськогосподарської техніки «Червона зірка», не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції у даній адміністративній справі, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на її незаконність та необґрунтованість, просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 червня 2012 року у справі №1170/2а-830/12 та задовольнити адміністративний позов.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що обставини справи по оскарженню протиправності податкового повідомлення-рішення №0000092350 від 21 лютого 2012 року підтверджені позивачем належними доказами, які судом досліджувались, але безпідставно не прийняті ним до уваги. Саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

Відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся у встановленому порядку, свого представника для участі у її розгляді не направив.

За таких обставин, з урахуванням думки представника позивача, колегія суддів ухвалила розглянути справу без участі представника відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 червня 2012 року у справі №1170/2а-830/12 та задовольнити адміністративний позов.

У судовому засіданні, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на такі підстави.

Відповідно до матеріалів справи, посадовою особою відповідача в період з 06 лютого 2012 року по 08 лютого 2012 року проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість із зарахуванням на розрахунковий рахунок платника у банку за червень 2010 року та жовтень 2011 року за наслідками перевірок інших платників податків, результати якої оформлено актом №8/23-50/05784437 від 09 лютого 2012 року.

Висновками зазначеного акту встановлено, що на порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 та п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України з урахуванням ч.1,5 ст.203, ч.1,2, ст..215, ст. 228 Цивільного кодексу України, ПАТ «Червона Зірка» завищено суму податкового кредиту з ПДВ за вересень 2011 року на суму 86962,00 грн., що призвело до завищення від’ємного значення між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту з ПДВ за вересень 2011 року на суму ПДВ 86962,00 грн. в результаті чого підприємством завищено суму бюджетного відшкодуванням ПДВ за жовтень 2011 року в розмірі 86962,00 грн. Також на порушення пп.7.4.1, пп. 7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1, пп.7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» ПАТ «Червона зірка» завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ за червень 2010 року в розмірі 1,00 грн.

Відповідач в акті перевірки посилається на те, що в зв’язку з непідтвердженням податкових зобов’язань ПДВ ПП «Альянсспецбудгранд», у підприємства ТОВ «Сучасні інженерні системи» відсутнє право формування податкового кредиту за вересень 2011 року в сумі 50846,07 грн. Актом перевірки ТОВ «Сучасні інженерні системи» №33/1520/34780427 від 30 січня 2012 року встановлено, що згідно системи «Автоматизованого співставлення податкового зобов’язання та податкового кредиту в розмірі контрагентів» основним покупцем ТОВ «Сучасні інженерні системи» в вересні 2011 року в сумі 50846,07 грн. є ПАТ «Червона зірка». Операції з продажу товарів (робіт,послуг) ПАТ «Червона Зірка» на суму ПДВ 86961,68 грн., які в свою чергу придбані у ПП «Альянсспецбудгранд» є порушенням ч.ч.1,5 ст.203, ч.ч.1,2 ст.215, ст..228 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними та суперечать моральним засадам суспільства.

21 лютого 2012 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000092350, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов’язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 86963,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 43481,00 грн.

Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Пунктами 201.4, 201.6 статті 201 Податкового Кодексу України, встановлено, що податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Також, згідно пунктів 36.1, 36.5 статті 36, пункту 38.1 статті 38, пункту 44.1 статті 44, пункту 47.1 статті 47, пункту 49.2 статті 49 Податкового кодексу України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Верховним Судом України при розгляді заяви ОДПІ про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 27 травня 2010 року у справі за позовом закритого акціонерного товариства «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення було застосовано рішення Європейського суду з прав людини. В результаті розгляду колегія суддів ВСУ дійшла висновку: «Рішення касаційного суду узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява N 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності» (Постанова Верховного Суду України від 31 січня 2011 року (головуючий - Панталієнко В.П.).

З матеріалів справи вбачається, що, позивачем в межах своєї господарської діяльності укладалися правочини з ТОВ «Сучасні інженерні системи».

Так, між ПАТ «Червона Зірка» (замовник) та ТОВ «Сучасні інженерні системи» (виконавець) було укладено договори на виконання робіт №2-03/11-422356 від 01 квітня 2011 року, №2-08/11-858/356 від 03 серпня 2011 року, №1-09/11-919/356 від 05 вересня 2011 року, №2-09/11-920/356 від 05 вересня 2011 року, №1-09/11-995-356 від 19 вересня 2011 року.

В межах зазначених договорів ТОВ «Сучасні інженері системи» виписано позивачу відповідні податкові накладні, копії яких наявні в матеріалах справи. (а.с.51-54) Також позивачем на підтвердження виконання зазначених договорів надано копії актів здачі-прийняття робіт, актів виконаних робіт.

Зазначені документи складені за результатами проведених операцій та не мають дефектів форми, змісту або походження, у відповідності до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», статті 44, статті 201 Податкового кодексу України.

Відповідач в акті перевірки в обґрунтування своїх висновків про порушення позивачем ст.215 Цивільного кодексу України посилається, зокрема, на висновки акту перевірки ТОВ «Сучасні інженерні системи».

Колегія суддів зазначає, що формування суб'єктом господарювання податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а пов'язане з призначенням придбаних товарів (послуг) для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної (накладних).

Також статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Загальні вимоги чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу.

Відповідно до приписів статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Приймаючи рішення по суті заявлених апеляційних вимог, колегія суддів бере до уваги ту обставину, що при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Зі змісту ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частина 1 статті 71 цього Кодексу встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 вищезазначеної статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення правочинів між позивачем та ТОВ «Сучасні інженерні системи» з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а саме, рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження відсутності реального характеру здійснених позивачем господарських операцій.

Також відповідно до висновків акту документальної невиїзної перевірки №8/23-50/05784437 від 09 лютого 2012 року, встановлено, що в порушення вимог Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем завищено суму податкового кредиту з ПДВ за травень 2010 року на суму 39850,13 грн., що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ за травень 2010 року на суму 39850,13 грн., в результаті чого підприємством завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ за червень 2010 року в розмірі 39850,13 грн.

Внаслідок проведеного відповідачем аналізу інформації щодо стану відшкодування сум ПДВ, заявлених до відшкодування на розрахунковий рахунок, станом на 03 лютого 2012 року по ПАТ «Червона Зірка» рахується залишок невідшкодованої суми ПДВ в розмірі 0,13 грн.

Даний залишок виник внаслідок того, що відповідачем за рахунок неокруглення суми бюджетного відшкодування з ПДВ при винесенні податкового повідомлення-рішення №0000682350 від 30 грудня 2011 року ПАТ «Червона зірка» зменшено заявлену до відшкодування суму ПДВ за червень 2010 року на 1,00 грн.

Сума бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 39850,13 грн. зазначена в карточці особового рахунку ПАТ «Червона зірка», що заводиться на платників податків і знаходиться в Кіровоградській ОДПІ, не відшкодована, оскільки справа по оскарженню податкового повідомлення-рішення №0000682350 від 30.12.2011 року перебуває в судовому проваджені.

Враховуючи викладені обставини справи та зазначені правові норми, колегія суддів приходить до висновку щодо протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, з огляду на що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню. Висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, порушені норми матеріального права.

За таких обставин, постанова Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 червня 2012 року у справі №1170/2а-830/12 підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови по суті заявлених позовних вимог про їх задоволення, апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «по виробництву сільськогосподарської техніки «Червона зірка» підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ч.3 ст. 160, ст.195,196,198,202,205,207 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «по виробництву сільськогосподарської техніки «Червона зірка» - задовольнити.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 червня 2012 року у справі №1170/2а-830/12 - скасувати.

Позов - задовольнити. Скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції №0000092350 від 21 лютого 2012 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складання рішення в повному обсязі відповідно до ст. 160 зазначеного кодексу – з дня складання рішення в повному обсязі.

Повний текст виготовлено – 13 листопада 2013 року.

Головуючий: В.В. Мельник

Суддя: О.В. Юхименко

Суддя: Л.М. Нагорна