Рішення № 37088645, 11.02.2014, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - Тімінський В.В.

Доповідач - Коротенко Є.В.

Справа № 429/2887/13-ц

Провадження № 22ц/782/215/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2014 року

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого судді - Коротенка Є.В.,

суддів - Околота Г.М., Гаврилюка В.К.,

при секретарі - Вербицькому І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі апеляційного суду Луганської області в м. Луганську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Слов'яносербського районного суду Луганської області від 18 грудня 2013 року по цивільній справі за позовом органу опіки та піклування Слов'яносербської райдержадміністрації Луганської області, який діє в інтересах малолітнього ОСОБА_3, до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав,

в с т а н о в и л а :

Орган опіки та піклування Слов'яносербської райдержадміністрації Луганської області, який діє в інтересах малолітнього ОСОБА_3, звернувся до Слов'яносербського районного суду Луганської області з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, в обгрунтування якого зазначив, що відповідачка по справі є матір'ю малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, однак вихованням своєї дитини вона не займається, не забезпечує належного фізичного, морального та духовного розвитку, не забезпечує належне матеріальне утримання. З відповідачкою постійно працювали відповідні служби міста, з нею неодноразово проводилися бесіди про відповідальність батьків за життя та здоров'я дитини, надавалися певні рекомендації, але ОСОБА_2 продовжує ухилятися від належного виконання материнських обов'язків

Наведені обставини, на думку позивача, відповідно до статті 164 Сімейного Кодексу України є достатніми підставами щодо вирішення питання про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно її малолітньої дитини.

Також орган опіки та піклування Слов'яносербської райдержадміністрації Луганської області просив суд стягнути аліменти з ОСОБА_2 на користь опікуна, дитячого закладу, в якому буде перебувати син, на утримання малолітнього ОСОБА_3.

Рішенням Слов'яносербського районного суду Луганської області від 18 грудня 2013 року позовні вимоги органу опіки та піклування Слов'яносербської райдержадміністрації до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів були задоволені.

Суд:

- позбавив ОСОБА_2 батьківських прав відносно її сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1;

- стягнув з ОСОБА_2 на користь опікуна, дитячого закладу, в якому буде перебувати син, аліменти на утримання малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі ? частини її заробітку (доходу) щомісячно.

Не погодившись із вказаним рішенням місцевого суду, ОСОБА_2 звернулась з апеляційною скаргою на нього, вважає його незаконним, необгрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, просила його скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованність рішення суду, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, із системного аналізу діючого законодавства України убачається, що позбавлення батьківських прав є, з одного боку, засобом захисту прав дитини, а з другого - заходом впливу на батьків, які неналежним чином виконують свої батьківські обов'язки стосовно дитини. Позбавлення батьківських прав можливе виключно на підставі рішення суду. Частиною 1 ст. 164 СК встановлено вичерпний перелік підстав для позбавлення батьківських прав.

Згідно з п. 15 постанови Верховного Суду України від 30 березня 2007 р. № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Разом із тим, відповідно до абз.2 п.18 вказаної постанови, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.

Ухвалюючи рішення по справі, суд першої інстанції, розглянувши матеріали справи, зробив, на думку колегії суддів, неправильний висновок про наявність достатньої кількості належних, допустимих та достовірних доказів, оцінка яких - кожного окремо та у їх сукупності - вказувала б на наявність беззаперечних підстав для позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно її малолітнього сина ОСОБА_3 та підстав того, що наявність таких батьківських прав у ОСОБА_2 дійсно суперечить інтересам дітей.

При цьому суд належним чином не прийняв до уваги, що ОСОБА_2 на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває (а.с.5), має постійне місце проживання, пристосоване для мешкання малолітніх дітей (а.с.7), отримує державну допомогу по догляду за дитиною (а.с.6), має бажання спілкування з сином та брати участь у його вихованні.

При таких обставинах колегія суддів апеляційного суду Луганської області, з огляду на наявність певної винної поведінки ОСОБА_2, що має прояв у неналежному виконанні нею своїх батьківських обов'язків стосовно малолітньої дитини, ураховуючи її характер, особу відповідачки, а також інші конкретні обставини справи, вважає за доцільне відмовити у задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідачку про необхідність змінити ставлення до виховання дитини і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.

При цьому у відповідності до положень ч.6 ст.19 СК України колегія суддів не погоджується з висновком служби у справах дітей Слов'яносербської райдержадміністрації Луганської області (а.с.3), оскільки він є недостатньо обґрунтованим та суперечить інтересам дітей.

Щодо позовних вимог про стягнення аліментів, то вони, на думку колегії суддів, також задоволенню не підлягають, оскільки є похідними від позовних вимог про позбавлення батьківських прав.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, а відповідно до п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України - порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

З огляду на наведені обставини, а також з урахуванням положень п.п.3, 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне рішення Слов'яносербського районного суду від 18 грудня 2013 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог органу опіки та піклування Слов'яносербської райдержадміністрації до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів відмовити, попередивши відповідачку про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на орган опіки та піклування Слов'яносербської райдержадміністраціїконтроль за виконанням ОСОБА_2 батьківських обов'язків.

Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст.ст.304, 307, 309, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Слов'яносербського районного суду Луганської області від 18 грудня 2013 року скасувати.

Ухвалити нове рішення у справі, яким у задоволенні позовних вимог органу опіки та піклування Слов'яносербської райдержадміністрації Луганської області, який діє в інтересах малолітнього ОСОБА_3, до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав відмовити, попередивши відповідачку про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на орган опіки та піклування Слов'яносербської райдержадміністрації Луганської області контроль за виконанням ОСОБА_2 батьківських обов'язків.

Рішення набирає законної сили з моменту його оголошення, однак його може бути оскаржено шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції: Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: