Постанова № 37088579, 11.02.2014, Станично-Луганський районний суд Луганської області

Справа № 430/1772/13-а

ПОСТАНОВА

"11" лютого 2014 р. смт.Станиця Луганська Луганської області

Станично-Луганський районний суд Луганської області, у складі:

головуючого - судді Родіонова С.О.,

при секретарі - Романової М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Станично-Луганського районного суду Луганської області адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Станично-Луганської державної адміністрації Луганської області про визнання незаконною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що він неодноразово звертався до відповідача із заявами про надання статусу інваліда війни 2 групи із наданням всіх документів, які доводять наявність у нього права на отримання статусу та посвідчення інваліда війни, але відповідач відмовив у задоволенні його заяви, посилаючись на те, що ст. 7 Закону України «По статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначено вичерпний перелік осіб, які відносяться до інвалідів війни, при цьому позивач не відноситься до жодної із вказаних в цій статті категорій осіб. Позивач не згодний з такою відмовою та вважає, що згідно п.1 ст. 7 Закону України «По статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» він має право на присвоєння статусу інваліда війни як особа вільнонайманого складу, яка стала інвалідом внаслідок захворювання, одержаного внаслідок ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.

В судове засідання позивач та представник позивача не з'явились, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. До початку розгляду справи від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без їхньої участі, позовні вимоги підтримують у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, до початку розгляду справи надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги не визнав, надав суду письмові заперечення, у яких зазначив, що згідно поданих документів встановити позивачу статус інваліда війни не є можливим, так як згідно експертного висновку Донецької регіональної міжвідомчої комісії від 28.04.1998року № 1608/102-4 та згідно експертного висновку обласної медико-соціальної експертної комісії від 29.11.2005 року № 0033204 вказано, що захворювання позивача пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, але зв'язок з виконанням обов'язків військової служби комісією не встановлено.

Вивчив матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, 26 червня 2013 року позивач звернувся до відповідача з заявою про встановлення йому статусу інваліда війни та видати відповідне посвідчення (а.с.12).

Відповідно до посвідчення особи 1 категорії серії НОМЕР_1, ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, з вкладкою учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС № 119554 (а.с.7).

Згідно до довідки до акту огляду МСЕК Серії 2-20 АБ № 0033204 від 29.11.2005 р. інвалідність 2 групи позивачем отримана внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи (а.с.10).

Відповідно до експертного висновку від 28.04.1998 № 7 Донецької регіональної міжвідомчої експертної ради захворювання ОСОБА_1 пов'язано з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с.9).

Згідно довідки від 22.01.2204 № 18, виданою Комплексною експедицією при інституті атомної енергетики ім. І.В. Курчатова ОСОБА_1 виконував обов'язки по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за період з 10.12.1987 по 31.12.1987 року та з 01.01.1998 по 14.07.1988 року (а.с. 11).

Листом № 1466 від 12.07.2013 року відповідач повідомив позивача про те, що встановити статус інваліда війни не є можливим, так як згідно експертного висновку Донецької регіональної міжвідомчої комісії від 28.04.1998 року № 1608/102-4 та згідно експертного висновку обласної медико-соціальної експертної комісії від 29.11.2005 року № 0033204 вказано, що захворювання позивача пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, але зв'язок з виконанням обов'язків військової служби комісією не встановлено, крім того, згідно ст. 7 Закону України «По статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначено вичерпний перелік осіб, що відносяться до інвалідів війни, позивач не відноситься до жодної із вказаних в цій статті категорій осіб (а.с. 13).

Закон України № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 (далі Закон України № 3551-ХІІ) відповідно до його преамбули та положень статті 1 визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них та спрямований на захист ветеранів війни.

Відповідно п. 1 частини 2 статті 7 Закону України №3551-ХІІ до інвалідів війни належать також інваліди з числа: військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов'язків військової служби, пов'язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.

За таких обставин, можна зробити висновок, що до осіб вільнонайманого складу відносяться всі особи, які не є військовослужбовцями і виконували інші обов'язки військової служби, пов'язані з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Позивач не вказує у позові статус, який був у нього під час виконання робіт пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи. Чи він приймав участь як військовослужбовець чи як особа вільно найомного складу.

Разом з цим, згідно наданих на запит суду довідок з Інституту проблем безпеки атомних електростанцій Національної Академії Наук України від 14.01.2014 р. №1, №2 ОСОБА_1 дійсно виконував обов'язки по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС безпосередньо на об'єкті «Укриття» в період з 10.12.1987 по 14.07.1988 року у складі Комплексної експедиції при інституті атомної енергетики ім. І.В. Курчатова на посаді водія, тобто був особою вільнонайманого складу, який інші обов'язки військової служби, пов'язані з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи не виконував.

Відповідно до пункту 9 частини другої статті 7 Закону України № 3551-ХІІ, до інвалідів війни належать також інваліди з числа осіб, залучених до складу формувань цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до положень зазначеного пункту підставами для визнання особи інвалідом війни є наявність двох складових умов:

1) особа вільнонайманого складу повинна бути залучена до складу формувань цивільної оборони;

2) особі повинен бути встановлений статус особи, яка стала інвалідом внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Суд вважає, що позивачем не було надано доказів того, що він був залучений до складу формувань цивільної оборони.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд приходить до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які не підтверджуються достатніми доказами та свідчать про необґрунтованість позовних вимог.

Крім того, суд враховує, що у експертному висновку від 28.04.1998 № 7 Донецької регіональної міжвідомчої експертної ради причиною інвалідності зазначено захворювання, яке пов'язано з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а не захворювання, одержане під час захисту Батьківщини, виконання обов'язків військової служби чи пов'язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій та ін.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що підстави для задоволення позову відсутні.

Керуючись ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-ХІІ, ст.ст. 11, 14, 70, 71, 89, 94, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Станично-Луганської державної адміністрації Луганської області про визнання незаконною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні діїї - відмовити за необґрунтованістю.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Станично-Луганський районний суд луганської області протягом десяти днів з дня її проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення постанови суду, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цієї постанови.

Головуючий С.О.Родіонов