Рішення № 37088139, 05.02.2014, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/226/14 Головуючий у суді І-ї інстанції Тимченко Л.М.

Доповідач Головань А. М.

РІШЕННЯ

Іменем України

05.02.2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого - Голованя А.М.

суддів - Гайсюка О.В., Кривохижі В.І.

при секретарі - Дімановій Н.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 14 листопада 2013 року за позовом ОСОБА_2 до приватного виробничо-комерційного підприємства "Промагрокомплекс" про стягнення розрахункових сум, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні і

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2013 року ОСОБА_2 звернулася в суд з зазначеним позовом, посилаючись на те, що з 16 травня 2006 року вона працювала на посаді бухгалтера приватного виробничо - комерційного підприємства "Промагрокомплекс" та була звільнена з 25 липня 2011 року.

При звільненні їй за квітень, липень 2011 року не виплачена заробітна плата в розмірі 1343,64 грн. Просила стягнути вказану суму, а також середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 11893,20 грн., з серпня 2011 року по травень 2013 року.(а.с. 2,3, 23)

В подальшому позивач уточнила позовні вимоги, просила, крім зазначеного, стягнути з відповідача 3296,14 грн. в рахунок компенсації за невикористану відпустку. (а.с.29)

Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 14 листопада 2013 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову. Вказує, зокрема, на те, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову у зв'язку з недоведеністю позовних вимог та пропуску строку звернення до суду із заявою про захист порушених трудових прав.

ОСОБА_2, яка належним чином була повідомленою про час та місце розгляду справи, в судове засідання апеляційного суду не з'явилася.

Заслухавши доповідача, пояснення представника відповідача Порола М.М., який не визнав доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, в межах визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судом установлено та убачається з матеріалів справи, що відповідно до наказу № 29-к від 01 червня 2006 року ОСОБА_2 було прийнято на посаду бухгалтера приватного виробничо - комерційного підприємства "Промагрокомплекс". За наказом № 96 К від 25 липня 2011 року її було звільнено з роботи відповідно до п. 4 ст. 40 КЗпП України, за прогул без поважних причин.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив із недоведеності позовних вимог та пропуску позивачем без поважних причин строку звернення до суду із заявою про захист порушених трудових прав.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України всі суми, що належать працівникові до виплати від підприємства, установи, організації, повинні бути виплачені саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 117 цього Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Статтею 117 КЗпП України встановлено обов'язок власника або уповноваженого ним органу виплатити працівникові у разі затримки розрахунку при звільненні його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

У п.25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" роз'яснено, що непроведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.

Аналогічна позиція в частині перебігу строку звернення до суду викладена і в рішенні Конституційного суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012, у якому суд дійшов висновку, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Таким чином, при вирішенні спорів про виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суду необхідно установити: 1) наявність боргу; 2) відсутність спору щодо його розміру; 3) вину підприємства; 4) дотримання позивачем трьохмісячного строку звернення до суду.

Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Із довідки, наданої відповідачем до суду, убачається, що за квітень 2011 року заробітна плата ОСОБА_2 не нараховувалася, а за липень їй нараховано 363,64 грн. (а.с.87).

Згідно іншої довідки, станом на час вирішення справи, - заборгованість по невиплаченій заробітній платі складає 350,55 грн. (а.с.52)

Позивач не погоджується із зазначеною сумою і вважає, що розмір належних їй при звільненні сум складається з невиплаченої зарплати за квітень, липень місяць 2011 року, відповідно 980 грн. і 363,64 грн. та 3296,14 грн. компенсації за невикористану відпустку.

На підтвердження розміру нарахованої їй зарплати позивач надала довідку Пенсійного фонду України форми ОК-5, в якій зазначені відомості про суми заробітку ОСОБА_2 для нарахування пенсії за квітень 2011 року в розмірі 980 грн. та за липень цього ж року у розмірі 363,64 грн.(а.с. 9)

Форма ОК-5 передбачена Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 р. N 22-1 і зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за N 1566/118.

Відповідно до ст.101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що довідка Пенсійного фонду України форми ОК-5 була складена на підставі відомостей наданих цьому фонду приватним виробничо - комерційного підприємством «Промагрокомплекс», правильність її змісту відповідачем не спростована, довідка надана органом, який не є стороною у справі, тому саме цей письмовий документ є належним доказом на підтвердження обставини нарахування ОСОБА_2 заробітної плати за оспорюваний нею період - квітень та липень 2011 року.

Зідно ст. 24 Закону України «Про оплату праці» виплата заробітної плати здійснюється за місцем роботи.

За особистою письмовою згодою працівника виплата заробітної плати може здійснюватися через установи банків, поштовими переказами на вказаний ними рахунок (адресу) з обов'язковою оплатою цих послуг за рахунок роботодавця.

Процедура виплати грошей через касу передбачена Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим Постановою Правління НБУ від 15.12.2004 року № 637, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 року за № 40/10320, яке визначає порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами.

Пунктом 3.4. цього Положення передбачено, що видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами (додаток 3) або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки мають підписувати керівник і головний бухгалтер або працівник підприємства, який на це уповноважений керівником.

У разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю, касир вимагає пред'явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або у видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору. Якщо видаткова відомість складена на видачу готівки кільком особам, то одержувачі також пред'являють паспорти чи документи, що їх замінюють, і розписуються у відповідній графі документа.(п.3.5 Положення)

Статтею 110 КЗпП України, яка узгоджується з положеннями ст. 30 Закону України "Про оплату праці", встановлено, що при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; сума заробітної плати, що належить до виплати. До того ж власник або уповноважений ним орган зобов'язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Проте, не визнаючи розмір заборгованих сум, відповідач не надав суду розрахунково-платіжних відомостей, що засвідчували б виплату чи не виплату позивачем заробітної плати за квітень і липень 2011 року та грошових сум за невикористану відпустку. Крім того, відповідач не надав доказів того, що відпустка позивачу надавалася.

Пояснення представника відповідача, що на підприємстві відсутні бухгалтерські документи, які б могли підтвердити чи заперечити наявність заборгованості по заробітній платі, не може бути беззаперечним доказом того, що позивачем не доведено підставності своїх вимог. Оскільки, пред'являючи вимогу до відповідача, працівник не зобов'язаний доводити відсутність проведення з ним розрахунку, а відповідач зобов'язаний довести факт розрахунку з позивачем.

Тому є всі підстави вважати доведеним факт не виплати ОСОБА_2 заробітної плати за квітень і липень 2011 року у розмірі 1343,64 грн. та грошових сум у розмірі 3296,14 грн. в рахунок компенсації за невикористану відпустку, а всього 4639,78 грн.

Отже, зважаючи на те, що ОСОБА_2 було звільнено з 25 липня 2011 року і належні їй суми не були виплачені, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що нею пропущено строк на звернення до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Разом з цим, суд апеляційної інстанції вважає, що підстав для задоволенні цієї вимоги немає, оскільки позивач, яка в день звільнення 25.0.2011 року не працювала, не зверталася до підприємства з вимогою про розрахунок.

Як убачається з листа територіальної державної інспекції з питань праці у Дніпро-петровській області від 11.06.2012 року за № 554/1 до посадових обов'язків позивача як бухгалтера приватного виробничо - комерційного підприємства «Промагрокомплекс» входило нарахування працівникам заробітної плати, ведення облікових карток, облік відпусток тощо.(а.с.84)

22.07.2011 року позивач написала заяву про звільнення за власним бажанням, після чого керівник підприємства запропонував їй передати бухгалтерську документацію та іншу документацію.

Замість цього, ОСОБА_2 самовільно вилучила колективний договір, власну трудову книжку та заяву про звільнення, залишила роботу і була звільненою за прогул без поважних причин. Своє звільнення в судовому порядку не оскаржила.(а.с.84)

За таких обставин, відповідно до положень п.п.2,4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про стягнення з відповідача на користь позивача 1343,64 грн. заборгованої заробітної плати, 3296,14 грн. компенсації за невикористану відпустку, а всього розрахункових сум в розмірі 4639,78 грн., обрахованих без відрахувань прибуткового податку та інших обов'язкових платежів

В задоволенні вимоги про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні слід відмовити у зв'язку з її недоведеністю.

Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача в дохід держави необхідно стягнути судовий збір в сумі 229,40 грн.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 14 листопада 2013 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з приватного виробничо - комерційного підприємства «Промагрокомплекс» на користь ОСОБА_2 1343,64 грн. заборгованої заробітної плати, 3296,14 грн. компенсації за невикористану відпустку, а всього розрахункових сум в розмірі 4639,78 грн., обрахованих без відрахувань прибуткового податку та інших обов'язкових платежів

В задоволенні вимоги про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні відмовити.

Стягнути з приватного виробничо - комерційного підприємства «Промагрокомплекс» в дохід держави 229,40 грн. судових витрат.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскарженим шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: