Ухвала суду № 37087891, 08.01.2014, Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 188/606/13-ц

Провадження № 2/188/4/2014

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2014 року Суддя Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області Полубан М.П., розглянувши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на майно,

В С Т А Н О В И В:

01.11.2013 р. в провадження Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області надійшла заява про зміну предмету позову ( в порядку ст.31 ЦПК України ) . В якій позивач просить суд :

- прийняти заяву до розгляду ;

- визнати за фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 право власності на вирощену у 2013 р. на земельній ділянці площею 77,9306 га ( кадастровий номер 1223881200:01:003:0002) , яка знаходиться на території Васильківської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області в кількості 148630 кг. ;

- зобов"язати ОСОБА_2 повернути ОСОБА_1 в натурі безпідставно утримуване ( набуте ) майно - пшеницю в кількості 148630 кг.

Разом з даної заявою позивач звернувся до суду з заявою про забезпечення позову . В заяві надає свої обгрунтування щодо підстав для звернення з заявою та просить суд з метою виконання рішення по суті пред"явленого позову вжити заходи забезпечення позову у виді арешту озимої пшениці врожаю 2013 р. , що знаходиться на відповідальному зберіганні ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1.

Ухвалою від 01.11.2013 року Петропавлівський районний суд задовольнив заяву ОСОБА_1. про забезпечення позову, наклавши арешт на врожай озимої пшениці 2013 року, що знаходився на відповідальному зберіганні ОСОБА_2

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 16.12.2013 року ухвала Петропавлівського районного суду від 01.11.2013 року про арешт спірного майна скасована, та заява ОСОБА_1 від 01.11.2013 року про забезпечення позову направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

08.01.2014 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про зміну та доповнення про забезпечення позову.

В даній заяві позивач зазначає, що з наданих ним до заяви про забезпечення позову копій товарно-транспортних накладних від 29.06.2013 року випливає, що врожай озимої пшениці з земельної ділянки площею 77, 9306 га ОСОБА_2 зібрав в кількості 148 630 кг.

Згідно інформації, наданої Управлінням агропромислового розвитку Петропавлівської райдержадміністрації листом від 18.12.2013 року №157, середньозважена закупівельна ціна на пшеницю 6 класу складає 1591 грн.-т., тобто вартість безпідставно утримуваного ОСОБА_2 майна складає суму в 236 470, 33 грн., з розрахунку 148, 630 х 1591 = 236 470, 33.

Рішенням Петропавлівського районного суду від 27.12.2013 року (суддя Бурда П.О.), укладений ОСОБА_2 08.11.2012 року з Петропавлівською райдержадміністрацією договір оренди земельної ділянки площею 77, 9306 га (кадастровий номер 1223881200:01:003:0002) на території Васильківської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області визнано недійсним.

З метою виконання рішення по суті пред'явленого позову ОСОБА_1 звернувся до суду з клопотанням накласти арешт на озиму пшеницю в кількості 148 630 кг, зібрану ОСОБА_2 28.06.2013 року з земельної ділянки площею 77, 9306 га, яка розташована на території Васильківської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області.

ОСОБА_1 вважає, що такий вид забезпечення позову є абсолютно правомірним та адекватним його позивним вимогам, та не дасть можливості ОСОБА_2 розпорядитися належним йому майном.

При цьому, обраний ним спосіб забезпечення позову співвідноситься з предметом позову, а отже існує конкретний зв'язок між конкретним заходом суду до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, а тому вжитий судом захід до забезпечення позову спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову.

Невжиття судом заходів забезпечення позову, у вигляді арешту вказаного майна, може заподіяти шкоду його правам, свободам та інтересам, так як якщо відповідач у будь-який спосіб здійснить відчуження наявної в нього озимої пшениці в кількості 148 630 кг іншим особам, то судове рішення по справі в частині задоволення позовних вимог не буде виконано.

Просить суд :

- з метою виконання рішення по суті пред'явленого позову вжити заходи забезпечення позову у виді арешту 148 630 ( сто сорок вісім тисяч шістсот тридцять) кг озимої пшениці врожаю 2013 року вартістю 236 470 ( двісті тридцять шість тисяч чотириста сімдесят) грн. 33 коп., що знаходиться на зберіганні ОСОБА_2, 285.02.1959 року народження, і.н. НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та закладені ним до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Контрактова" ( код ЄДРПОУ 30878273, місцезнаходження: вул.Пушкіна, буд.85 в смт. Покровське Покровського району Дніпропетровської області, індекс 53600, Україна).

Вивчивши заяву та матеріали позовної заяву та додані до неї матеріали, суд вважає , що заява не підлягає задоволенню.

Суд розглянув дану заяву у відсутність сторін , відповідно до ст.153 ЦПК України .

Судом встановлено , що ухвалою Петропавлівського районного суду від 27.06.2013 р. було задоволено заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову та було прийнято рішення про те , що ОСОБА_2 дозволяється зібрати врожай озимої пшениці зі спірної земельної ділянки та передано йому на відповідальне зберігання.

Однак , ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 31.10.2013 р. , яка набула законної сили та оскарженню не підлягає, вищезазначена ухвала Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 27.06.2013 р. скасована та постановлена нова ухвала , якою ОСОБА_2 в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

Позивач зазначає , що невжиття судом заходів забезпечення позову у вигляді арешту вказаного майна , може заподіяти шкоду правам та інтересам позивача , так як відповідач у будь-який спосіб може здійснити відчуження озимої пшениці в кількості 148630 кг. іншим особам , то судове рішення по справі в частині задоволення позовних вимог не буде виконано.

Суд не погоджується з даним обгрунтуванням позивача і дане обгрунтування не співпадає з вимогами ч. 2 ст. 151 ЦПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 151 ЦПК України, забезпечення позову допускається на будь- якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Як вбачається із заяви, наданої заявником, ним зазначено місцезнаходження майна - пшениці в кількості 148630 кг. , вартістю 236630 грн. . Зазначає , що дане майно закладено до ТОВ " Агрофірма " Контрактова" ( код ЄДРПОУ 30878273 . вул. Пушкіна , 85 в смт. Покровське Покровського району Дніпропетровської області , індекс 53600 ) .В той же час достатніх доказів про даний факт суду заявник не надав.

Також не обгрунтовано необхідності застосування саме такого виду забезпечення позову, не наведено мотивів, за якими інші види забезпечення позову неможливо застосувати у даній цивільній справі щодо відповідача, а тому у суду відсутні підстави для забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, яке знаходиться у відповідача .

Заявником також не надано достатніх доказів про існування реальної загроза спричинення збитків заявнику .

Адже , пунктом 6 вищевказаної Постанови передбачено, що особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов'язані з матеріально-правовими обмеженнями заходи з забезпечення виявляться необґрунтованими. Тому, допускаючи забезпечення позову, суд відповідно до ч.4 ст.153 ЦПК вправі покласти на позивача обов'язок внести на депозитний рахунок суду заставу, достатню для того, щоб запобігти зловживанню забезпечення позову (проте її розмір не повинен перевищувати розміру ціни позову). За змістом цієї норми суд (суддя), визначивши вид забезпечення позову та розмір застави, повинен зазначити у відповідній ухвалі, що остання звертається до виконання негайно після внесення предмета застави у повному розмірі.

З огляду на зазначене , заявник про даний вид забезпечення позову в своїй заяві питання не ставить .

Крім того , в своїй заяві заявник посилається як на преюдицію на рішення Петропавлівського районного суду від 27.12.2013 року (суддя Бурда П.О.), де йдеться про те , що укладений ОСОБА_2 08.11.2012 року з Петропавлівською райдержадміністрацією договір оренди земельної ділянки площею 77, 9306 га (кадастровий номер 1223881200:01:003:0002) на території Васильківської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області визнано недійсним. Суд не бере до увагу дану обставину , так як вказаний вирок не набрав законної сили .

Таким чином , суд вважає , що заява позивача про забезпечення позову є не обґрунтованою та є такою , що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного , керуючись ст. 151-153 ЦПК України , суд -

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_1 про зміни та доповнення забезпечення позову залишити без задоволення.

Копію даної постанови невідкладно направити сторонам .

Ухвала суду може бути оскаржена до Апеляційного суду Дніпропетровської області .

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 5 днів з дня її проголошення. У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання , а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя М. П. Полубан