Постанова № 3708758, 21.04.2009, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

21 квітня 2009 року             

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого             –  Джабурія О.В.

суддів                         –  Бітова А.І.

                                    –  Шляхтицького О.І.

при секретарі            –  Філатовій І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за  апеляційною скаргою Приватного підприємства «Гефест» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12.03.2008 року по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Гефест» до ДПІ у Київському районі м. Одеси про скасування податкових повідомлень-рішень № 0014151701/0 від 06.03.2007 року, № 0014151701/1 від 14.05.2007 року, № 0014151701/2 від 15.06.2007 року та № 0014151701/3 від 17.08.2007 року,  

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2007 року Приватне підприємство «Гефест» звернулося до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Київському районі м. Одеси про скасування податкових повідомлень-рішень № 0014151701/0 від 06.03.2007 року, № 0014151701/1 від 14.05.2007 року, № 0014151701/2 від 15.06.2007 року та № 0014151701/3 від 17.08.2007 року щодо визначення суми штрафу у розмірі 13000 грн. за порушення граничного терміну сплати узгодженої суми податкового зобов’язання по податку з доходів фізичних осіб на дивіденди.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач посилається на незаконність та безпідставність винесених ДПІ у Київському районі м. Одеси податкових повідомлень-рішень з огляду на відсутність з боку Підприємства порушень вимог п.п. 5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ (зі змінами та доповненнями) при сплаті податку з доходів фізичних осіб на дивіденди.

Представник відповідача проти позову заперечував, вважає його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, посилаючись на правомірність винесених податкових повідомлень-рішень щодо визначення суми податкового зобов’язання по податку з доходів фізичних осіб на дивіденди у розмірі 13000 грн., з огляду на порушення позивачем, на думку відповідача, п.п. 5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ (зі змінами та доповненнями), та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог ПП «Гефест» повністю.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 12.03.2008 року у задоволенні вищезазначеного адміністративного позову відмовлено.

Приватне підприємство «Гефест» на вищезазначену постанову подало апеляційну скаргу, в якій вказується, що постанова Одеського окружного адміністративного суду від 12.03.2008 року є такою, що винесена з порушенням норм матеріального права; висновки суду не відповідають обставинам справи; судом неповною мірою з'ясуванні обставини, що мають значення для справи. Апелянт просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12.03.2008 року та прийняти нове судове рішення, яким скасувати податкові повідомлення-рішення, видані ДПІ у Київському районі м. Одеси ПП «Гефест» за результатами виїзної планової перевірки ПП «Гефест» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 року по 31.12.2006 року.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав.

Колегією суддів встановлені наступні обставини.

Позивач просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Одеси №0014151701/0 від 06.03.2007р., №0014151701/1 від 14.05.2007р., №0014151701/2 від 15.06.2007р., №0014151701/3 від 17.08.2007р. щодо визначення суми штрафу у розмірі 13000 грн. за порушення граничного терміну сплати узгодженої суми податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб на дивіденди.

Позивач вважає незаконними та безпідставними винесені ДПІ у Київському районі м. Одеси податкові повідомлення-рішення з огляду на відсутність з боку Підприємства порушень п.п. 5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року №2181-111 (зі змінами та доповненнями) при сплаті податку з доходів фізичних осіб на дивіденди.

Відповідач вважає позов необґрунтованим, посилаючись на правомірність винесених податкових повідомлень-рішень. Відповідач вважає, що позивачем порушені вимоги 5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. №2181-111.

Розглянувши матеріали справи суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позову.

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Виходячи з положень зазначених вище законів, Кодексу та з контексту Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, у тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що з 01.05.2005 року у позивача виник податковий борг по податку з доходів фізичних осіб на дивіденди у сумі 26000 грн., та його було погашено 10.04.2006 року.

Проте, з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову на підставі наведеного висновку погодитися не можна.

Судова колегія приймає до уваги доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції застосована норма матеріального права, а саме п. 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України № 2181, яке не регулює відповідальність за прострочення сплати податку з доходів фізичних осіб на дивіденди.

Колегія суддів встановила, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення видані за результатами виїзної планової перевірки приватного підприємства "Гефест" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 року по 31.12.2006 року.

За результатами проведеної перевірки працівниками ДПІ у Київському районі м. Одеси був складений акт від 01.03.2007р. Відповідно до Акту № 493-23-02-22462132/42 від 01.03.2007р. встановлено порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на дивіденди, передбаченого вимогами п.п. 5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-Ш від 21.12.2000р. із змінами та доповненнями, на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" за затримку на 345 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 26000 грн. платнику податків - ПП «Гефест» визначено податкове зобов'язання у вигляді штрафу в розмірі 50% у сумі 13000 грн. за платежем податку з доходів фізичних осіб на дивіденди, код 11010300.

В Акті № 493-23-02-22462132/42 від 01.03.2007р. встановлено, що у березні 2005 р. (за наслідками 2005 р.) засновнику підприємства гр. Колінко О.В. були нараховані дивіденди у розмірі 200000,00 грн. До ДПІ у Київському районі м. Одеси "Податковий розрахунок резидента, що виплачує дивіденди платникам податку з доходів фізичних осіб" надано своєчасно, а саме - 12.04.2005р. за № 6628 на суму 26000,00 грн. Утриманий податок з доходів фізичних осіб у сумі 26000,00 грн. перераховано 09.03.2005р. п/д № 149 на розрахунковий рахунок податку з доходів фізичних осіб (код бюджетної класифікації 11010100) замість розрахункового рахунку податку на доходи фізичних осіб з дивідендів (код бюджетної класифікації 11010300).

Видані на підставі акту перевірки податкові повідомлення-рішення, що оскаржуються позивачем, посилаються як на підставу нарахування штрафу у розмірі 50 відсотків від простроченої до оплати суми податку, на п. 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України №2181.

Пунктом 17.1.7 Закону України № 2181 встановлені штрафні санкції у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, тобто Законом № 2181.

Закон № 2181 встановлює строк самостійної сплати суми податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів після подання податкової декларації (п. 5.3.1).

Судова колегія приймає до уваги доводи апеляційної скарги про те, що, строки сплати податку, визначені Законом № 2181, не розповсюджуються на податок з доходів фізичних осіб. Строк сплати податку з доходів фізичних осіб встановлено у п. 8.1.2 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", відповідно до якого цей податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу. Саме цей строк, а не десять календарних днів після подання розрахунку з податку на доходів фізичних осіб, є законним строком сплати цього податку.

Також вимогами підпункту 17.1.7 Закону України № 2181 регулюється порядок нарахування штрафу у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом.

Вимогами ст. 5 Закону України № 2181 регулюється порядок самостійного та апеляційного узгодження суми податкового зобов'язання. Сума податку з доходів фізичних осіб, нарахована ПП "Гефест", не визначалася ані в порядку самостійного, ані апеляційного узгодження суми податкового зобов'язання. Відповідно до вимог п. 5.1 самостійно узгодженим є податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації. Підпункт 1.11 статті 1 Закону України № 2181-ІІІ встановлює, що податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - це документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Колегією суддів встановлено, що сума податку з доходів фізичних осіб – 26000 грн. була нарахована та сплачена ПП "Гефест" без попереднього подання податкової декларації, яке законодавством для податку з доходів фізичних осіб не передбачено. Розрахунок від 12.04.2005 року, поданий до ДПІ за № 6628, не може вважатися податковою декларацією, оскільки має повідомний характер і подається після сплати податку на доходи фізичних осіб. Відповідно, сума зазначеного податку, нарахована та сплачена ПП "Гефест", не була узгодженою сумою у розумінні Закону України №2181.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що строк оплати податку з доходу фізичних осіб не встановлений Законом № 2181, а сума зазначеного податку не є узгодженою сумою у розумінні Закону України № 2181. Відповідно, застосування судом першої інстанції п. 17.1.7 Закону № 2181 є порушенням норм матеріального права.

Судова колегія приймає до уваги доводи апеляційної скарги про те, що висновок суду першої інстанції про незастосовність до прострочення сплати податку з доходів фізичних осіб на дивіденди п. 17.1.9 Закону № 2181 не відповідає обставинам справи.

Штрафні санкції за порушення, пов'язані з несвоєчасною сплатою податку на доходи фізичних осіб, встановлені у п. 17.1.9 Закону № 2181. Таким порушенням є грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку.

Колегія суддів вважає, що у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу). Сплата зазначеного штрафу не звільняє платника податків від адміністративної або кримінальної відповідальності та/або конфіскації таких товарів (продукції) або коштів відповідно до закону.

Податок з доходів фізичних осіб є саме таким податком, попереднє нарахування та сплата якого є обов'язковою передумовою грошової виплати, яку здійснює податковий агент на користь фізичної особи (зокрема, дивіденди).

В спірному випадку попереднє нарахування та утримання податку з грошової виплати (дивідендів) було здійснено, що не заперечувалося відповідачем.

Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку про те, що до порушень, пов'язаних з несвоєчасною сплатою податку на доходи фізичних осіб на дивіденди, застосовується саме п. 17.1.9 Закону № 2181.

Судова колегія приймає до уваги доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не були повною мірою з'ясовані обставини законності проведення ДПІ у Київському районі податкової перевірки ПП «Гефест» за 2005 рік.

Відповідно до повідомлення № 652/23-02 від 16 січня 2007 року працівники ДПІ у Київському районі мали перевіряти період діяльності ПП "Гефест" з 01.01.2006 р. по 31.12.2006 р. Період діяльності с 01.01.2005 р. по 31.12.2005 р. був предметом перевірки, проведеної ДПІ у Київському районі м. Одеси у березні 2006 року, за результатами якої був складений Акт від 05.04.2006 року "Про результати планової виїзної комплексної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства приватним підприємством "Гефест" за період діяльності з 01.01.2005 р. по 31.12.2005 р.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що працівники ДПІ у Київському районі м. Одеси незаконно перевіряли діяльність підприємства за 2005 рік. Крім того, відповідно до Акту від 05.04.2006 року податкової перевірки за 2005 рік такого порушення податкового законодавства як затримка на 345 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 26000 грн. податку з доходів фізичних осіб за результатами перевірки, проведеної у березні 2006 року, встановлено не було.

Судова колегія приймає до уваги доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не з'ясовувалися обставини проведення перевірки у січні 2007 року за період до 31.12.2006, та в постанові суду доводи позивача про незаконність проведення перевірки відображення не знайшли.

Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи і, крім того, судом порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постановлене судове рішення на підставі п. п. 3 та 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення вимог позивача.

Керуючись ст.ст. 195, 196; п. 3 ч.1 ст. 198; п.4 ч.1 ст. 202; ч.2 ст. 205; ст. 207; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, –

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу  Приватного підприємства «Гефест» задовольнити, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12.03.2008 року скасувати, постановити по справі нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов Приватного підприємства «Гефест» до ДПІ у Київському районі м. Одеси про скасування податкових повідомлень-рішень № 0014151701/0 від 06.03.2007 року, № 0014151701/1 від 14.05.2007 року, № 0014151701/2 від 15.06.2007 року та № 0014151701/3 від 17.08.2007 року.

Скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Київському районів м. Одеси  № 0014151701/0 від 06.03.2007 року, № 0014151701/1 від 14.05.2007 року, № 0014151701/2 від 15.06.2007 року та № 0014151701/3 від 17.08.2007 року.

Постанова апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 24.04.2009 року.

Головуючий:

Суддя:

Суддя: