Рішення № 37087536, 06.02.2014, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06 лютого 2014 р. Справа № 902/99/14

Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фідленс-Україна", м.Київ

до: Приватного підприємства "Гурівецьке", с.Гурівці, Козятинський район, Вінницька область

про стягнення заборгованості 244 603,42 грн.

За участю секретаря судового засідання Миколюк М.Г.

За участю представників

позивача: Драчук С.В., довіреність № 4 від 04.04.2012 року, паспорт серії НС № 549087, виданий Ватутінським МВ УМВС України в Черкаській області 26.11.1998 року;

відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ :

Товариством з обмеженою відповідальністю "Фідленс-Україна" подано позовну заяву до Приватного підприємства "Гурівецьке" про стягнення 244 603 грн. 42 коп. заборгованості за договором поставки № 136-КП від 05.06.2013 року.

Ухвалою суду від 28.01.2014 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/99/14 та призначено її до розгляду на 06.02.2014 року.

В засідання суду відповідач не з'явився, причини неявки суду не повідомив, хоча про час, день та місце розгляду справи його було повідомлено завчасно та належним чином - ухвалою суду про порушення провадження у справі від 28.01.2014 року, надісланої за адресою вул. Жовтнева, 86, с.Гурівці, Козятинський район, Вінницька область, 22124 та вручення якої уповноваженому представнику відповідача 31.01.2014 року стверджується поштовим повідомленням № 2212360033044.

Слід зазначити, що згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 18038133 місцезнаходженням відповідача значиться вул.Жовтнева, 86, с.Гурівці, Козятинський район, Вінницька область, 22124, яка є ідентичною тій по якій було направлено останньому ухвалу у даній справі.

Про поінформованість відповідача щодо дати, часу та місця судового засідання свідчить також те, що відповідальним працівником суду 04.02.2014 року телефонограмою за № 902/99/14/174/14 було повідомлено фінансового директора відповідача про розгляд справи за участю відповідача, що стверджується відповідною телефонограмою.

При цьому суд констатує, що відповідачем не подано клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Враховуючи те, що норми ст.ст.38, 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги приписи ч.1 ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, відповідно до приписів ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

05.06.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фідленс-Україна" (Постачальник) та Приватним підприємством "Гурівецьке" (Покупець) було укладено договір поставки Д-2 на умовах відстрочки платежу № 136 КП, за умовами якого Постачальник продає, а Покупець купує на умовах Договору Товар (кормові добавки, білкові вітамінно-мінеральні добавки, комбікорми, замінники цільного молока, ветеринарні препарати, спеціальні добавки, елементи обладнання) в кількості, асортименті, цінах (наведені у специфікаціях та/або рахунках-фактурах з урахуванням вартості доставки Товару) та умовах поставки, що обумовлюється в додатках, специфікаціях чи рахунках-фактурах, які є невід'ємною частиною Договору (п.п.1.1, 1.2, 2.1 Договору) (а.с.6-7, т.1).

За умовами Договору оплата вартості Товару проводиться Покупцем таким чином: частина вартості Товару у розмірі 20 % оплачується до моменту відвантаження Товару зі складу Постачальника, друга частина вартості Товару в розмірі 80 % - на умовах відстрочення кінцевого розрахунку протягом 30 календарних днів з дня відвантаження Товару зі складу Постачальника (дата зазначається у видаткових накладних) (п.3.1 Договору).

Сторони домовились, що Постачальник здійснює поставку Товару на протязі 5-ти банківських днів з моменту надходження від покупця замовлення на Товар. Поставка Товару здійснюється на місцезнаходження Покупця, або іншою адресою вказаною в специфікації. Дата поставки - дата отримання Товару Покупцем (підписання товарної накладної його представником) (п.п.5.2 - 5.4 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач за видатковими накладними № ФИД00006503 від 04.10.2013 року, № ФИД0006788 від 17.10.2013 року, № ФИД00007015 від 25.10.2013 року, № ФИД00007260 від 01.11.2013 року та довіреностями на умовах договору поставки № 136КП від 05.06.2013 року отримав від позивача Товар на загальну суму 244 603 грн. 42 коп., що стверджується вказаними видатковими накладними та довідкою позивача № 1 від 03.02.2014 року (а.с.8-15, 48, т.1).

Свідченням того, що товар передавався відповідачу саме на підставі договору поставки № 136КП від 05.06.2013 року є посилання на вказаний договір в самих видаткових накладних за період з 04.10.2013 року по 01.11.2013 року (а.с.8-15, т.1).

Також із матеріалів справи слідує, що за отриманий товар відповідач не провів жодних розрахунків, що підтверджується поданою позивачем довідкою № 1 від 03.02.2014 року за підписом директора та головного бухгалтера останнього.

Доказів зворотного на момент прийняття судового рішення матеріали справи не містять.

Таким чином, розмір боргу відповідача станом на день розгляду справи в суді становить 244 603 грн. 42 коп.

Несплата вартості отриманого на умовах договору поставки № 136КП від 05.06.2013 року з відстрочкою платежу по видатковим накладним Товару спонукала звернутись позивача з даним позовом до господарського суду.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

З моменту укладення сторонами договору № 136КП від 05.06.2013 року між ними виникли зобов'язання, які регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України "Поставка".

Згідно ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Як встановлено в засіданні суду, відповідач розрахунків за отриманий Товар не провів, доказів виникнення якихось форс-мажорних обставин, які стали причиною невиконання ним взятого на себе зобов'язання по оплаті отриманого Товару суду не надав та не надіслав, а тому виходячи з встановлених обставин справи і наведених вище законодавчих приписів, суд вважає вимогу позивача про стягнення боргу в розмірі 244 603 грн. 42 коп. правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст.33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду (як вже зазначалось вище) відповідач не подав до суду належних та допустимих доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

06.02.2014 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 42, 43, 44, 48, 49, 82, 84, 85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Гурівецьке", вул.Жовтнева, 56, с.Гурівці, Козятинський район, Вінницька область,22124 (ідентифікаційний код - 20101631) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фідленс-Україна", вул.Лінійна, 17, Солом'янський район, м.Київ, 03038 (ідентифікаційний код - 36426518) - 244 603 грн. 42 грн. - боргу, 4 892 грн. 07 коп. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення надіслати відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 11 лютого 2014 р.

Суддя Банасько О.О.

віддрук. 2 прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу - вул.Жовтнева, 56, с.Гурівці, Козятинський район, Вінницька область,22124.