Вирок № 37086709, 10.02.2014, Франківський районний суд м. Львова

1326/8163/2012

1/465/8/14

Вирок

Іменем України

10.02.2014 року Франківський районний суд м.Львова

у складі:

головуючого судді: Гулієвої М.І.

при секретарі: Матвієнко А.В.

з участю прокурорів: Олексів О.В.,Яворської Л.Я.

захисників: ОСОБА_1,ОСОБА_2, ОСОБА_3

представників потерпілих: ОСОБА_4,ОСОБА_59,ОСОБА_6

ОСОБА_7.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові кримінальну справу про обвинувачення:

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця м. Івано-Франківськ, українця, громадянина України, з вищою освітою,одруженого,маючого на утриманні трьох дітей, приватного підприємця, проживаючого по АДРЕСА_1, раніше не судимого,

За ст.190 ч.4,194 ч.2,364-1 ч.2,366 ч.2,358 ч.1,358ч.3,358 ч.4 КК України,

ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженки смт. Козлів, Козівського району,Тернопільської області, українки,громадянки України, з середньою-спеціальною освітою,розлученої, маючої на утриманні одну дитину, директора ПП «Універсам

Дністровський», проживаючої по АДРЕСА_2,

За ст.190 ч.4,364-1 ч.2,366 ч.2 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_8 органами досудового слідства обвинувачується у скоєнні злочинів, передбачених ст. ст.190 ч.4,194 ч.2,364-1 ч.2,366 ч.2,358 ч.1,358ч.3,358 ч.4 КК України, ОСОБА_9 обвинувачується у скоєнні злочинів, передбачених ст. ст.190 ч.4,364-1 ч.2,366 ч.2 КК України,а саме в тому , що маючи намір шляхом шахрайства заволодіти нежитловими приміщеннями, що знаходяться в АДРЕСА_3, ОСОБА_8, достовірно знаючи, що зазначені приміщення належать ЗАТ «Світлиця» і головою правління якого являється ОСОБА_9, ввійшов у злочинну змову з останньою.

З метою реалізації своїх злочинних дій та заздалегідь спланувавши їх, ОСОБА_8 у квітні 2002 року переконав ОСОБА_11 оформити на нього право власності на акції ЗАТ»Світлиця» в кількості 1570 акцій на суму 157000 грн. На підставі цього, 19.04.2002р.між ОСОБА_11 та ОСОБА_12 укладено договір купівлі-продажу цінних паперів,згідно з яким ОСОБА_11 придбав контрольний пакет акцій товариства. В подальшому, ОСОБА_8 ввійшов в довіру до ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_15 і використовуючи дружні відносини, що склались між ними, переконав їх оформити на їх ім'я акції ЗАТ «Світлиця», які відповідно 24.04.2002р. придбали акції ЗАТ «Світлиця» в кількості 420 акцій кожен на суму 42000 грн. Згідно їхніх домовленостей, ОСОБА_11, ОСОБА_14, ОСОБА_13 та ОСОБА_15 не були обізнаними щодо злочинних намірів ОСОБА_8, жодних коштів за купівлю-продаж акцій нікому не оплачували, а повинні були діяти в інтересах ОСОБА_8, метою якого було заволодіння нежитловими приміщеннями по АДРЕСА_3.

У подальшому ОСОБА_8 заздалегідь розробив та узгодив з ОСОБА_9 свій злочинний план, направлений на заволодіння чужим майном, при цьому повідомивши їй що акціонери ЗАТ «Світлиця», які володіють контрольним пакетом акцій будуть приймати необхідні рішення для досягнення їхньої злочинної мети - заволодіння нежитловими приміщеннями по АДРЕСА_3, на що ОСОБА_9погодилась.

Реалізовуючи свої спільні злочинні наміри, ОСОБА_9, достовірно знаючи що вона не зможе розпорядитись нежитловими приміщеннями по АДРЕСА_3, оскільки в неї відсутній оригінал договору купівлі-продажу зазначених приміщень від 28.09.1995 і зазначений документ перебуває у директора ТзОВ «Гостинець» ОСОБА_16, звернулась в першу Івано-Франківську державну нотаріальну контору із заявою про видачу його- дубліката.

ОСОБА_9,діючи всупереч ухвали Івано-Франківського господарського суду у справі №6/19 від 06.02.2004, якою їй заборонено вчиняти будь-які статутні повноваження ЗАТ «Світлиця», про що їй достовірно було відомо, зареєструвала його у ОКП «Івано-Франківське ОБТІ», і того ж дня, всупереч положенню ч .І ст.98 ЦК України, яким заборонено відчужувати майно товариства, вартість якого перевищує суму 50 % від майна товариства, не провівши оцінку вартості приміщень, уклала договір купівлі-продажу нежитлових приміщень , належних ЗАТ «Світлиця» з ОСОБА_8 При цьому, ОСОБА_9, діяла на підставі протоколу засідання правління ЗАТ «Світлиця» від 02.02.2004р. достовірно знаючи, що до компетенції правління ЗАТ «Світлиця» вирішення зазначеного питання не входило, що такі збори не проводились взагалі, а зазначені питання повинні вирішуватись загальними зборами товариства. Таким чином , ОСОБА_9 підписала протокол засідання правління ЗАТ «Світлиця» від 02.02.2004р., тим самим підробила зазначений документ, а в подальшому його використала, подавши приватному нотаріусу ОСОБА_17

З метою приховання факту нікчемності даного правочину та намагаючись видати його за такий, що спричинив юридичні наслідки, 10.03.2004р. ОСОБА_8 перераховано кошти з сумі 310 тис. грн. на рахунок ЗАТ «Світлиця». Таким чином, ОСОБА_8 оплативши кошти в сумі 310 тис. грн. заволодів нежитловими приміщеннями, ринкова вартість яких станом на 13.02.2004 становила 9 303 539 грн.

Частину коштів, отриманих від продажу приміщень в сумі 300 тис. грн., ОСОБА_9 -5,03.2004 перерахувала на рахунок фізичної особи-підприємця ОСОБА_14 на підставі договору про участь у частковому будівництві №1 від 12.03.2004, згідно з умовами якого, приватний підприємець ОСОБА_14 приймає ЗАТ «Світлиця» у часткове будівництво окремого нежитлового приміщення АДРЕСА_5 . Однак, фактичним власником зазначеного об'єкта незавершеного будівництва являвся ОСОБА_8 і таким чином кошти, які він оплатив ЗАТ «Світлиця» за придбання нежитлових приміщень по АДРЕСА_3, були направлені на будівництво його ж об'єкта нерухомості . 29.04.2005р. ОСОБА_9 доводячи до закінчення свої злочинні дії, особисто внесла на депозитний рахунок першої Івано-Франківської нотаріальної державної контори кошти в сумі 31365,13 грн. як кошти ніби-то повернуті ОСОБА_14 у зв'язку з невиконанням умов договору №1 участі у частковому будівництві.

Згідно рішень господарського суду Івано-Франківської області. Львівського апеляційного господарського суду. Вищого господарського суду України у справі № 18/91 та ; справі № 3/202 від 28.12.2001, 08.04.2002. 16.01.2003 та 13.03.2003 договори на ведення реєстру акцій ЗАТ «Світлиця», укладені з ЗАТ «ФК «Реєстратор-Сервіс» та ТзОВ «Росан- Довіра-Реєстратор» та реєстри, на підставі яких проводились збори акціонерів ЗАТ Світлиця», а також всі інші дії названих реєстраторів пов'язані з веденням реєстру акцій ЗАТ «Світлиця», визнані незаконними.

Реалізувавши свій злочинний умисел на відчуження майна ЗАТ «Світлиця», а саме- нежитлових приміщень по АДРЕСА_3 та продовжуючи свої злочинні дії, не маючи намірів здійснювати діяльність ЗАТ «Світлиця», яка полягала в наданні послуг громадського харчування, ОСОБА_9, з метою узаконити свої злочинні дії, 16.04.2004р. скликано загальні збори акціонерів ЗАТ «Світлиця», на підставі недійсного реєстру акціонерів, який сформований ТзОВ «Росан-Довіра-Реєстратор» та прийнято рішення про припинення юридичної особи ЗАТ «Світлиця», у зв'язку з реорганізацією в ТзОВ «Гостинець» зі збереженням складу власників іменних цінних паперів ЗАТ «Світлиця», наданим ТзОВ «Росан-Довіра-Реєстратор». Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області № 18/91 від 30.07.2004 визнано недійсними рішення позачергових загальних зборів ЗАТ «Світлиця» в редакції протоколу № 1/04 від 16.04.2004.

В подальшому, ОСОБА_8, реалізовуючи наміри направлені на неправомірне утримання набутого злочинним шляхом майна у власності своєї сім'ї, знаючи, що рішенням апеляційного суду Львівської області у справі № 11 а-662 від 07.08.2007р. постановлено рішення згідно з яким ТзОВ «Гостинець» м. Івано-Франківськ вул. Шашкевича, повернуто у власність нежитлові приміщення по АДРЕСА_3, ініціював звернення до суду своєї дружини ОСОБА_18 з позовом про поділ спільного майна, і будучи присутнім на судовому засіданні не надав суду відомості про те, що договір купівлі-продажу нежитлових приміщень визнано недійсним і що зазначені приміщення повернуто ТзОВ»Гостинець», 31.01.2008 р.позов задоволено та визнано право власності на спірні приміщення за ОСОБА_18 На підставі цього рішення, 16.02.2008 ОКП «Івано-Франківське ОБТІ» зареєстровано право власності на нежитлові приміщення по АДРЕСА_3 за ОСОБА_18 Ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 10.06.2008р. дане рішення суду скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд та 26.01.09р.позов ОСОБА_18 залишено без розгляду.17.04.2009р. на підставі рішення господарського суду Івано-Франківської області від 09.09.04р. у справі №18/331 визнано недійсним дублікат договору купівлі- продажу, на підставі якого ОСОБА_9 13.02.2004р. неправомірно відчужено приміщення ОСОБА_8,зобов'язано ОКП «Івано-Франківське ОБТІ» скасувати реєстрацію дублікату договору купівлі-продажу ІД/910 від 28.01.2004р. та зареєструвати оригінал договору купівлі-продажу від 28.09.1995 станом на 13.02.2004р.Знаючи про викладене, не бажаючи виконувати рішення судів та повернути майно власникам, ОСОБА_8 ініціював звернення до господарського суду Івано-Франківської області ОСОБА_19 з позовом про визнання права власності на нежитлові приміщення. При цьому до суду подано договір купівлі-продажу від 27.02.2004р. та акт передачі від 27.02.2007, на підставі яких нібито ОСОБА_8 відчужив ОСОБА_19 приміщення за кошти в сумі 400 тис. грн., які той йому позичив при купівлі приміщень у 2003 році.

12.04.2010 року господарський суд Івано-Франківської області виніс рішення у справі №9/35 ,яким за ОСОБА_19 визнано право власності на нежитлові приміщення по АДРЕСА_3. На підставі даного рішення суду ОКП «Івано-Франківське ОБТІ» 08.05.2010р. зареєстровано за ОСОБА_19 право власності на вказане приміщення, і ОСОБА_19 отримав змогу ними розпорядитись.Дізнавшись про наявність даного рішення суду, ОСОБА_20 в травні 2010 року звернулась з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України і 07.09.2010р.постановою цього суду рішення господарського суду Івано-Франківської області від 22.04.2010р. у справі №9/35 скасовано, а справу направлено на новий розгляд, за результатами якого 17.12.2010р. ОСОБА_19 у задоволенні позову було відмовлено.

Таким чином,ОСОБА_8та ОСОБА_9 органами досудового слідства обвинувачуються в тому,що діючи умисно за попередньою змовою групою осіб , впродовж 2002 - 2010 років, шляхом обману, використання підроблених документів ,а також шляхом укладення фіктивних цивільно-правових угод, намагаючись перевести свої злочинні дії у площину цивільно-правових відносин, заволоділи нежитловими приміщеннями ,що належать ТОВ «Гостинець» по АДРЕСА_3, вартість яких станом 13.02.2004 становила 9 303 539 грн., що більш ніж у шістсот разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян та становить особливо великі розміри.

Крім того,органами досудового слідства ОСОБА_8 та ОСОБА_9,обвинувачуються в тому, що умисно ОСОБА_8з метою одержання неправомірної вигоди для себе,а ОСОБА_9-з метою одержання неправомірної вигоди для інших осіб-а саме ОСОБА_8,використали всупереч інтересам ЗАТ»Світлиця» свої повноваження та з метою заволодіння нежитловими приміщеннями по АДРЕСА_3 ОСОБА_9 як голова правління ЗАТ «Світлиця» ,тобто як службова особа, 13.02.2004р.подала приватному нотаріусу Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_17підроблений нею протокол засідання правління ЗАТ «Світлиця» від 02.02.2004р, щодо згоди членів правління та акціонерів товариства на відчуження нежитлових приміщень ОСОБА_8, про що останньому було відомо оскільки ,він попередньо узгодив такі дії з ОСОБА_9, оформивши акції ЗАТ «Світлиця» на ОСОБА_11, ОСОБА_14, ОСОБА_13 та ОСОБА_15На підставі вказаного протоколу, а також поданого ОСОБА_9 недійсного статуту ЗАТ»Світлиця», приватним нотаріусом ОСОБА_17 13.02.2004 р. було посвідчено договір купівлі-нежитлових приміщень, які знаходяться по АДРЕСА_3.Згідно якого, ОСОБА_8 придбав зазначені приміщення за ціною 310тис. грн., яка була значно нижчою ринкової ціни і встановлена ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_8 Такими умисними діями, зловживаючи службовим становищем в інтересах ОСОБА_8, ОСОБА_9 також порушила вимоги ч.І ст.98ЦК України, якою заборонено відчужувати майно товариства, вартість якого перевищує суму

50% від майна товариства, а також не провела оцінку вартості майна що відчужувалось, чим, завдали істотну шкоду інтересам ЗАТ «Світлиця», що спричинило тяжкі наслідки, оскільки, ринкова вартість нежитлових приміщень по АДРЕСА_3 становила 9 303 539 грн.

Крім того,органами досудового слідства ОСОБА_8 та ОСОБА_9,обвинувачуються в тому, що вчинили службове підроблення,а саме- достовірно знаючи, що ОСОБА_9 виконує обов'язки голови правління ЗАТ «Світлиця», та являється службовою особою, ОСОБА_8 ввійшов з нею в змову з метою шахрайського заволодіння нежитловими приміщеннями по АДРЕСА_3. З цією метою, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 спільно складено протокол засідання правління ЗАТ «Світлиця» від 02.02.2004р., згідно з яким прийнято рішення про відчуження приміщення належного ЗАТ»Світлиця» по АДРЕСА_3, ОСОБА_8 та уповноважено голову правління ОСОБА_9 підписати від імені ЗАТ «Світлиця» відповідний договір купівлі-продажу. В подальшому ОСОБА_9особисто підписала вказаний протокол та поставила відтиск печатки ЗАТ «Світлиця» на ньому. В даному протоколі вказано присутніми акціонерів, які у зборах участі не приймали, присутніми на зборах не були і про проведення засідання правління 02.02.2004р. не знали. В результаті таких дій 13.02.2002 було укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень належних ЗАТ «Світлиця», що знаходяться в АДРЕСА_3 і такими діями товариству спричинено тяжкі наслідки, оскільки ринкова вартість приміщень станом на 13.02.2004р.становила 9 303 539 грн.

Крім того, ОСОБА_8,органами досудового слідства обвинувачується в умисному пошкодженні чужого майна, що заподіяло шкоду в особливо великих розмірах. Зокрема, в тому, що заволодівши нежитловими приміщеннями по АДРЕСА_3 шляхом шахрайства в змові з ОСОБА_9, вчинив ряд дій направлених на пошкодження зазначених нежитлових приміщень, організувавши проведення ремонтних робіт в даних приміщеннях в період з 09.04.2004р. по 01.03.2005р.,чим привів зазначені приміщення у непридатний за цільовим призначенням стан,завдавши ТзОВ «Гостинець» матеріальної шкоди на суму 1 428 205 гривень.

Також ОСОБА_8 органами досудового слідства обвинувачується в тому, що підробив офіційний документ,який видається і посвідчується підприємством, що має право видавати і посвідчувати такий документ і надає права, з метою використання та використав завідомо підроблений документ , а саме-не являючись посадовою особою ТзОВ»Гостинець», 08.02.05р.склав та підписав довіреність від імені директора ТзОВ «Гостинець» ОСОБА_9 про уповноваження ОСОБА_21 представляти інтереси ТзОВ «Гостинець» в державних органах. В подальшому, довіреність від 08.02.2005р.ОСОБА_8 подав державному реєстратору, надавши ОСОБА_21 право здійснювати юридично значущі дії від імені ТзОВ»Гостинець».

Крім цього, органами досудового слідства ОСОБА_8 обвинувачується в тому, що підробив офіційний документ,який видається і посвідчується підприємством, що має право видавати і посвідчувати такий документ і надає права, з метою використання та використав завідомо підроблений документ , а саме- особисто склав касаційну скаргу від 08.10.2007 на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 09.12.2005, згідно з яким ТзОВ «Гостинець»вул.Шашкевича,6 в Івано-Франківську визнано правонаступником ЗАТ «Світлиця»,заяву про зупинення виконання судового рішення від 08.10.2007р. та заяву про відновлення_пропущеного строку для подання касаційної скарги на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 09.12.2005 у справі № 12/148-19/325 та як голова ліквідаційної комісії ДП «Троянда» ЗАТ «Світлиця», підписав перераховані заяви та касаційну скаргу, і тим самим вчинив підроблення офіційних документів, так як станом на час підписання зазначених документів власником ДП «Троянда» ЗАТ»Світлиця» являлась інша юридична особа - ТзОВ «Гостинець», м. Івано-Франківськ вул.Шашкевича, 6.

Маючи на меті використати підроблені документи, ОСОБА_8 через господарський суд Івано-Франківської області подав до Вищого господарського суду касаційну скаргу від 08.10.2007р. на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 09.12.2005р., заяву про зупинення виконання судового рішення від 08.10.2007р. та заяву про відновлення пропущеного строку для подання касаційної скарги.

Крім того, органами досудового слідства ОСОБА_8обвинувачується у повторному заволодінні чужим майном шляхом шахрайства, а саме: з 1996 року по 2010 рік ОСОБА_8перебував у дружніх відносинах з ОСОБА_23 та здійснювали спільну підприємницьку діяльність. Ними було створено ряд суб'єктів господарювання- ТОВ «Гаразд України», ТОВ «Розважально-відпочинковий центр «Гаразд»,ПП«Гаразд-України Буд», ТОВ «Конкорд-ІФ», ПП «Ніагара» та ПП «Санаторій матері і дитини «Берегиня». Частки ОСОБА_23 у зазначених суб'єктах господарювання були оформлені на його близьких родичів, а саме на ім'я ОСОБА_24 було оформлено 33,44% статутного капіталу ГІП "Гаразд-України Буд", що у грошовому еквіваленті становило 700000 грн., частку в ТзОВ "Розважально-відпочинковий центр "Гаразд" в кількості 34,8 відсотка статутного капіталу, що у грошовому еквіваленті становило 32000грн.,частку в ТзОВ "Конкорд-ІФ" в кількості 55 відсотків статутного капіталу, що у грошовому виразі становило 1705000 грн. а також частку в ТзОВ «Гаразд України» в кількості 48,7 відсотка статутного капіталу, що у грошовому еквіваленті становило 7785050грн. Таким самим чином було оформлено право власності на ім'я ОСОБА_15 на 100% статутного капіталу ПП «Ніагара», що у грошовому еквіваленті становило 973350грн.,а також по 25 % статутного капіталу ПП «Санаторій матері і дитини»Берегиня» на ім'я ОСОБА_25 та ОСОБА_26, що разом в грошовому еквіваленті становило 1000000 грн. Використовуючи довірливі відносини, що склались з ОСОБА_23, ОСОБА_8 переконав останнього видати на його ім'я довіреності з метою централізації управління зазначеними підприємствами для подальшого отримання більшого обсягу прибутку. Будучи переконаним у тому, що він розпоряджається майном за власною волею та у своїх інтересах, ОСОБА_23 спонукав ОСОБА_24, ОСОБА_28, ОСОБА_25 та ОСОБА_26 видати на ім'я ОСОБА_8 довіреності на представлення їх інтересів під час здійснення фінансово-господарської діяльності спільно створених суб'єктів господарювання. На підставі яких ОСОБА_8 10.09.2010р. склав заяви, які посвідчено нотаріально про вихід ОСОБА_24 із складу учасників ТзОВ «Конкорд-ІФ»,ТзОВ «Розважально-відпочинковий центр «Гаразд» та ПП «Гаразд-України Буд» , заяву про вихід ОСОБА_15 із складу учасників ПП Ніагара» а також 25.08.2010року склав заяви про вихід ОСОБА_25 та ОСОБА_26 із складу учасників ПП «Санаторій матері і дитини «Берегиня». У всіх зазначених заявах особисто вказав, що жодних претензій в тому числі майнових ОСОБА_15,ОСОБА_24 не мають а також те, що ОСОБА_25 та ОСОБА_26 буде виплачено частку, що належала їм в статутному капіталі ПП «Санаторій матері і дитини «Берегиня». У подальшому на підставі цих заяв внесено зміни в установчі документи щодо власників перерахованих суб'єктів господарювання і жодних коштів ОСОБА_24,ОСОБА_28, ОСОБА_25 та ОСОБА_26 ОСОБА_8 не оплатив та заволодів корпоративними правами ТОВ «Гаразд України», ТОВ Розважально-відпочинковий центр «Гаразд», ПП «Гаразд-України Буд», ТОВ «Конкорд-1Ф», ПП «Ніагара» та ПП «Санаторій матері і дитини «Берегиня» загальною статутною вартістю 12 195 400 грн., які належали ОСОБА_23, чим завдав останньому матеріальну шкоду в особливо великих розмірах.

Підсудний ОСОБА_8 свою вину у скоєнні зазначених злочинів не визнав та пояснив, що слідством не доведено, що на момент придбання приміщень по АДРЕСА_3 у нього існували будь-які відносини з ОСОБА_29.ОСОБА_20,ОСОБА_16,ОСОБА_30та ОСОБА_38,які визнані потерпілими,не вказано у який спосіб він їх обманув чи використав довіру.Крім того,на час дачі ними пояснень на досудовому слідстві та визнання потерпілими ОСОБА_29,ОСОБА_16,ОСОБА_30та ОСОБА_38 вже не були учасниками ТОВ»Гостинець». Спірні приміщення він придбав законним шляхом,що встановлено вироком Галицького районного суду м.Львова від 11-14.05.07р. по кримінальній справі про обвинувачення ОСОБА_9, в якому вказано, що ОСОБА_9мала право на підставі Статуту,протоколу загальних зборів акціонерів від 24.06.2000р.укладати договір на відчуження майна.За придбання приміщення сплатив.обумовлену в договорі суму,яка ,як йому відомо,була витрачена на сплату часток членам товариства.Будучи покупцем, він не мав ніякого відношення до оформлення документів продавцем ОСОБА_9 Потерпілі протягом 2010-2013р. намагались в судовому порядку визнати недійсним договір купівлі-продажу від 13.02.04р.з тих же підстав.якими слідство обмотивовує незаконність договору- що ОСОБА_9не вправі була укладати такий договір, що у неї не було достатніх повноважень,діяла незаконно в інтересах ОСОБА_8а також,що за ними визнано право власності на ці приміщення у кримінальній справі №1-13 /2007р.,однак договір є дійсним і не скасованим по даний час.Вказане підтверджено рішеннями судів, зокрема-ухвалою Івано-Франківського міського суду від 26.07.04р,залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області та постановою Вищого господарського суду України, ухвалою Верховного Суду України, рішенням Івано-Франківського міського суду від 28.07.05р. у справі №2-6158. На момент звернення його дружини до суду з позовом про поділ майна та постановлення рішення, він був зареєстрований як власник нежитлових приміщень і жодного судового рішення про визнання договору купівлі-продажу недійсним не існувало, так як 7.11.07р.Вищим господарським судом України було прийнято постанову у справі №7/94 та скасовано постанови господарського суду Івано-Франківської області і Львівського апеляційного суду про визнання договору купівлі-продажу недійсним, а провадження у справі припинено.Зазначеним спростовується позиція обвинувачення щодо ініціювання ним справи про поділ майна та направлення на утримання злочинно набутого майна.Факт ініціювання ним позову ОСОБА_19спростований постановою про відмову в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_19,в якій вказано, що ОСОБА_19 підтвердив наявність між ними позики грошей та купівлі нежитлових приміщень по АДРЕСА_3.Слідчий зробивши висновок,що ОСОБА_19укладаючи з ним договір купівлі-продажу .діяв правомірно, одночасно пред»явив йому звинувачення по цьому епізоду. зробивши висновок, що він діяв в зговорі з ОСОБА_19 Слідством його також обвинувачено у скоєнні злочину,передбаченого ст..364-1 ч.2 КК України,що використовуючи свої повноваження всупереч інтересам юридичної особи,заволодів майном по АДРЕСА_3.Однак. він купляючи приміщення ,діяв як фізична особа, службовою особою ні в ЗАТ»Світлиця»,ні в ТОВ»Гостинець» він не був, а тому не є суб»єктом вказаного злочину.Стороною обвинувачення не надано доказів на підтвердження скоєння ним злочину, передбаченого ст..366 ч.2 КК України ,а саме-підробки протоколу засідання правління ЗАТ»Світлиця».яким вирішено відчужити йому приміщення.Натомість, в матеріалах кримінальної справи №1-13/07 Галицького районного суду м.Львова є пояснення свідка ОСОБА_28 ,який підтверджував,що він був присутній на засіданні правління.Крім того, в межах зазначеної кримінальної справи протокол засідання правління ЗАТ»Світлиця «від 2.2.04р.був предметом дослідження і суд ,надавши йому оцінку, виправдав ОСОБА_9 в заволодінні майном. Предметом знищення чи пошкодження майна у злочині, передбаченому ст..194 КК України ,може бути лише чуже майно, але він з 16.2.2004р.по 18.02.08р.був незмінним і законним власником приміщень по АДРЕСА_3,а тому вправі був вчиняти щодо належного йому майна будь-які дії,що не суперечать закону,вказане виключає притягнення його до кримінальної відповідальності за даною статтею.Безпідставними є звинувачення у підробці документів,а саме,підписанні касаційних скарг і заяв від імені ДП»Троянда»,так як на час підписання цих документів і по даний час він є головою ліквідаційної комісії, про що було внесено запис до Єдиного державного реєстру підприємств і організацій, та вправі був діяти від його імені.Крім цього, відповідно до ст..22 Закону України»Про господарські товариства» товариство є таким, що припинило свою діяльність з моменту внесення про це запису до державного реєстру, але такий запис не внесений.Обвинувачення за ст..190 ч.4 КК України у заволодінні шахрайським способом корпоративними правами потерпілого ОСОБА_23нічим не доведені та спростовані нормами Господарського кодексу України та рішеннями господарських судів.Оскільки,ОСОБА_23не був учасником чи засновником жодного з підприємств( ТОВ»Розважально-відпочинковий центр «Гаразд», ТОВ»Конкорд-Іф»,ПП»Гаразд-України Буд»,ПП»Ніагара»,ПП»Санаторій матері і дитини «Берегиня») ,а тому не може бути потерпілим в даній справі, так як йому не завдано жодної шкоди.ОСОБА_24,ОСОБА_28,ОСОБА_25та ОСОБА_60надали йому довіреності за вказівкою ОСОБА_23,хоча він в ніякий спосіб не впливав на жодного з них та не просив про це.А всі дії .вчинені ним на підставі наданих довіреностей, були визнані законними рішеннями судів за позовами ОСОБА_24 , що свідчить про те, що судом не знайдено жодних підстав вважати, що права та законні інтереси ОСОБА_24порушено. Окрім цього, рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 17.08.13р. у справі №5010/825/2012-К-25/22 встановлено.що між ним та ОСОБА_24 існують тривалі корпоративні відносини та що він і його дружина були включені до складу ТОВ»Розважально-відпочинковий центр Гаразд» внаслідок виходу з ТОВ ОСОБА_8,ОСОБА_18Протягом 2008-2010р.на підставі аналогічних довіреностей він надав можливість ОСОБА_23та членам його сім»ї переоформити належні йому корпоративні права на їх ім»я в п'ятьох товариствах Київської,Вінницької,Рівненської та Івано-Франківської областей.У підробці довіреності від імені ТзОВ»Гостинець» винним себе не визнає, так як машинально підписав її серед інших документів, які були підготовані юристами. Жодного умислу не мав,поставив свій підпис,а не намагався відтворити чи п ідробити будь-який інший, довіреність не використовував, її подальшої долі не знає.Ніякої шкоди правам потерпілих чи інших осіб такими діями не наніс. Претензій зі сторони ТОВ»Гостинець»(вул..Новгородська,34а) чи ОСОБА_9.з цього приводу не було.Про підписання ним цієї довіреності дізнався в ході розслідування кримінальної справи. Всі пред»явлені йому обвинувачення є безпідставними та голослівними.Просить його виправдати за усіма статтями пред»явленого обвинувачення.

Підсудна ОСОБА_9свою вину у наведеному не визнала та пояснила, що обвинувачення за ч.4 ст.190 КК України у заволодінні шляхом обману та зловживання довірою нежитловими приміщеннями по АДРЕСА_3 є безпідставними. Вона 13.02.04р.уклала договір купівлі-продажу приміщень з ОСОБА_8 на виконання рішення правління ЗАТ»Світлиця» від 2.02.04р.Оцінка її діям як голови правління щодо укладення даного договору неодноразово давалась судами як у господарському так і в кримінальному судочинстві, її обвинувачували у вчиненні аналогічних дій, тільки з іншою правовою кваліфікацією. Вважає,що пред»явлення їй обвинувачення за ст..190 ч.4 КК України є незаконним, суперечить вимогам КПК України, так як особа не може бути двічі притягнута до кримінальної відповідальності за вчинення одних і тих же дій.Зокрема, Галицький районний суд м.Львова при розгляді кримінальної справи №1-13/07 про її обвинувачення .встановив,що вона мала право на підставі Статуту,протоколу загальних зборів акціонерів ЗАТ»Світлиця» від 24.06.2000р.,протоколу засідання правління ЗАТ від 2.02.04р. підписувати договір про відчуження майна товариства та прийшов до висновку про її виправдання в інкримінованому злочині за ст.191 ч.5 КК України.Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.01.10р.у справі №7/94-6/84 встановлено, що рішенням апеляційного суду Чернівецької обл.. від 18.07.02р. у справі №2-1/2002,яке залишене без змін ухвалою Верховного Суду України від 25.09.03р.підтверджено легітимність загальних зборів акціонерів зАТ»Світлиця» від 24.-06.2000р.та прийнятих на них рішень, в тому числі обрання її головою правління, у зв»язку з чим було скасовано рішення господарського суду Івано-Франківської області про визнання недійсним договору купівлі-продажу та прийнято нове рішення,яким в позові ОСОБА_16про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 13.02.04р. відмовлено.Дана постанова залишена без змін Вищим господарським судом України. В подальшому рішенням загальних зборів ЗАТ»Світлиця» було перетворено в ТОВ»Гостинець».Відповідно до ухвали Івано- Франківського міського суду від 26.07.04р,постанови Вищого господарського суду України від 26.09.07р.та ухвали Верховного Суду України від 18.10.07р.,представником ТзОВ»Гостинець» з правом виконувати ,пов»язані з цим повноваження наділена виключно вона, ОСОБА_20відповідно до цих рішень не мала права представляти інтереси ТзОВ»Гостинець».Після прийняття рішення про ліквідацію ТзОВ»Гостинець» було прийнято рішення про розподіл коштів товариства та виплату учасникам вартості частини майна, пропорційно до їх часток .У зв»язку з чим в грудні 2004р.ТОв звернулось до ОСОБА_14 щодо розірвання договору на участь у частковому будівництві та повернення коштів.отриманих по договору.В лютому 2005р. кошти в сумі 31365грн.були перераховані ОСОБА_14на рахунок 1 держнотконтори та акумульовані для розподілу між учасниками ТзОВ, а 16 акціонерам було уступлено право вимоги до ОСОБА_14на суму 238588грн.Потерпілі отримали компенсацію вартості належних їм часток,згідно реєстру,в якому було зазначено ,що це за кошти та кому і в якій сумі мають бути виплачені, під яким вони підписались, проте вводять в оману суд,заявляючи, що не знають за що саме отримали кошти.Крім того, ОСОБА_29,ОСОБА_16,ОСОБА_30та ОСОБА_38 виведені зі складу ТОВ»Гостинець»з виплатою їх частки в натуральній формі, у 2010-2011р ОСОБА_29,ОСОБА_16,ОСОБА_30та ОСОБА_38 вже не були учасниками ТОВ»Гостинець»,однак вводили в оману органи досудового слідства,даючи неправдиві покази. Обвинувачення її за ст..364-1 ч.2,366 ч.2 КК України нічим не доведене і ґрунтується на припущеннях,не вказано якими діями вона вчинила підробку протоколу засідання правління ЗАТ»Світлиця».Окрім цього, дане питання досліджувалось в рамках кримінальної справи,яка розглядалась Галицьким районним судом м.Львова №1-13/07.В ході якої свідок ОСОБА_28 підтвердив,що він як акціонер був присутній на засіданні.Протокол засідання правління ЗАТ був предметом дослідження Галицьким судом м.Львова,який давши йому оцінку,виправдав її в обвинуваченні у заволодінні майном,пославшись на його існування.Крім того, пояснила,що нею від імені ТзОВ»Гостинець» видавалась довіреність ОСОБА_21,яка була підготована юристами, що обслуговували товариство. Жодних претензій до ОСОБА_8з приводу помилкового підписання замість неї цієї довіреності не має.

Допитана в судовому засіданні в якості потерпілої ОСОБА_16пояснила, що підтримує покази, дані на досудовому слідстві та хоче їх доповнити наступним.Правонаступником ЗАТ»Світлиця» згідно Статуту є ТОВ»Гостинець» вул..Шашкевича,6 ,м.Івано-Франківськ, і.к.13652907,яке є власником цілісного майнового комплексу відповідно до договору ІД-910 від 28.09.95р, в тому числі і нерухомого майна по АДРЕСА_3.Головою правління ЗАТ була її мати ОСОБА_20 З 22.10.03р. до 30.06.2004р. вона була керівником товариства.В жовтні 2003р.вона придбала 1581іменну акцію ЗАТ»Світлиця», що становило 50,19% від загальної кількості, тобто володіла контрольним пакетом акцій, а тому всі рішення загальних зборів учасників без її участі, починаючи з жовтня 2003р.є неправомочними.Рішенням загальних зборів ЗАТ від 18.11.03р. її обрано головою правління, здійснено реорганізацію ЗАТ в ТОВ»Гостинець» та відмовлено ОСОБА_9 у прийнятті в ТОВ.З того часу у ОСОБА_9відсутні корпоративні права та повноваження представляти товариство.Рішення цих зборів визнано законними рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 5.12.03р. На той час набуло чинності рішення апеляційного суду Чернівецької області від 18.07.2002р.,яким було зобов»язано ОСОБА_20не чинити перешкод новообраному на зборах від 24.06.2000р.правлінню, передати печатку,штамп та документи.Однак, виконати його було неможливо, так як ОСОБА_20звільнилась і все це передала їй,та крім того її було обрано головою правління.Тому ОСОБА_9 ввійшовши в злочинну змову з ОСОБА_8вирішили шляхом обману та насильницьким способом заволодіти товариством.Для цього використовували протокол загальних зборів акціонерів ЗАТ»Світлиця»від 24.06.2000р,який втратив свою чинність з огляду на загальні збори акціонерів від 18.11.03р.ОСОБА_9 21.01.04р.отримала копії установчих документів,вказавши, що оригінали втрачені, хоча такі знаходились у неї.Після цього,ОСОБА_9зловживаючи довірою,внесла в реєстраційну картку неправдиві відомості щодо засновників та отримала довідку з ЄДРПОУ ,в якій її вказано керівником.23.01.04р.ОСОБА_9,видаючи себе головою правління ЗАТ та ОСОБА_8,видаючи себе членом Спостережної ради, насильницьким способом захопили товариство та приміщення по АДРЕСА_3, не допускали працівників на робочі місця.Отримавши шляхом обману дублікати документів, ОСОБА_913.02.2004р.,діючи на підставі недійсного Статуту ЗАТ, нечинного протоколу зборів від 24.06.2000р., сфальсифікованого нею протоколу засідання правління від 2.02.2004р., всупереч ухвали господарського суду Івано-Франківської області від 6.02.04р.,якою їй заборонено вчиняти будь-які дії, передбачені Статутом товариства, уклала з ОСОБА_8договір купівлі-продажу приміщень по АДРЕСА_3,умисно змінивши її цільове призначення.Цим позбавили товариство приміщення та ліквідували підприємство.Продаж здійснено за ціною, нижчою ринкової в декілька разів.Надалі, з метою узаконити свої злочинні дії, ОСОБА_9 16.04.2004р. скликала загальні збори акціонерів ЗАТ»Світлиця», на підставі реєстру,який визнаний судом недійсним та цими зборами, ОСОБА_9обрано головою правління, а ОСОБА_8-головою Спостережної ради, затверджено договір купівлі-продажуь від 13.02.04р. та договір на участь ЗАТ у частковому будівництві з ОСОБА_14300тис.грн.від продажу приміщень ОСОБА_9перерахувала на рахунок ОСОБА_14на підставі договору про участь ЗАТ у частковому будівництві нежитлового приміщення, чим повернула ці кошти ОСОБА_8,який був дійсним забудовником.30.06.04р. БТІ було зареєстровано 2 підприємства з однаковою назвою-ТОВ»Гостинець» ,з одним ідентифікаційним кодом, за різними адресами-вул.Шашкевича,6 -директор ОСОБА_20, по вул..Новгородській,34а-директор ОСОБА_9,яке не було на обліку в ДПІ, що підтверджує дійсну мету його створення- заволодіння майном товариства шляхом ліквідації.Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 7.08.07р.приміщення по АДРЕСА_3, АДРЕСА_14 було повернено законному власнику-ТОВ»Гостинець».Щоб утримати неналежне йому майно, ОСОБА_8зініціював звернення до суду з позовом про поділ майна своєї дружини, не повідомив, що ці приміщення йому вже не належать,ввів суд в оману.В подальшому цей позов було залишено без розгляду.Крім того, під час накладення арешту постановою слідчого від 7.04.04р.на майноЗАТ»СВітлиця»,ОСОБА_8організував з 09.04.04р.по 1.03.05р. у приміщеннях по АДРЕСА_3 проведення капітальних ремонтних робіт, привівши це приміщення у непридатний стан та завдавши шкоду ТЗОВ»Гостинець» на загальну суму 1428205грн. 27.01.2010р.вона вийшла із складу учасників ТЗОВ»Гостинець».Вважає, що діями підсудних їй заподіяна шкода, бо зменшено майно товариства та ТЗОВ перестало функціонувати.

Потерпіла ОСОБА_30 у судовому засіданні пояснила, що була засновником та акціонером ЗАТ»Світлиця».Головою правління була ОСОБА_20,а з 22.10.03р.-ОСОБА_16.ЇЇ трудова діяльність на підприємстві була припинена 23.01.04р.внаслідок насильницького захоплення товариства та приміщень по АДРЕСА_3 ОСОБА_8та ОСОБА_9під виглядом виконання рішення апеляційного суду Чернівецької області від 18.07.02р., чим було припинено господарську діяльність товариства. На цей момент ОСОБА_8 та ОСОБА_9 вже не були посадовими особами зАТ, так як 18.11.03р.відбулись нові збори акціонерів та обрали нове правління.Крім того, вони діяли на підставі недійсного реєстру власників іменних цінних паперів. Однак, використовуючи протокол загальних зборів від 24.06.2000р.,який вже втратив чинність, ОСОБА_9отримала дублікати установчих документів, договору ІД-910,витяг на відчуження приміщення та 13.02.04р. уклала з ОСОБА_8договір купівлі-продажу нежитлових приміщень по АДРЕСА_3.При цьому, щоб створити видимість законності відчуження підсудні сфальсифікували протокол засідання правління від 2.02.04р.,внісши в протокол осіб,які не є акціонерами. Неуповноваженість ОСОБА_9діяти від імені ЗАТ «Світлиця» встановлена загальними зборами акціонерів від 22.05.03р, 18.07.03р., 18.11.03р., 23.01.04р, 16.04.04р. та рішеннями господарського суду від 22.12.04р., 30.07.04р.ТОВ»Гостинець»,вул..Шашкевича,6 є правонаступником ЗАТ»Світлиця» та власником приміщень по АДРЕСА_3, що встановлено рішеннями судів.Товариство не укладало з ОСОБА_8угод на відчуження приміщення та не уповноважувало на це ОСОБА_9.В даний час вона не являється учасником товариства, так як передала свої корпоративні права ОСОБА_20,яка є одноосібним власником товариства.Злочинними діями підсудних їй заподіяна моральна шкода, так як 9 років вона не працює,перенесла страждання, погіршився стан її здоров»я.Просить цивільний позов задоволити.

Потерпіла ОСОБА_20в судовому засіданні пояснила, що ТОВ»Гостинець»,вул..Шашкевича,6 є правонаступником ЗАТ»Світлиця» та власником приміщень по АДРЕСА_3.Дане товариство не має жодного відношення до ТзОВ»Гостинець»,вул..Новгородська,34а, в особі голови правління ОСОБА_9,яке було штучно створене та видавало себе за правонаступника ЗАТ»Світлиця», діяло на підставі недійсного реєстру, а тому всі рішення ,які приймались учасниками цього товариства є незаконними.Їй належав контрольний пакет акцій, які вона у жовтні 2003р. відчужила ОСОБА_16Однак, порушуючи її корпоративні права , без її участі 24.06.2000р.проведено загальні збори акціонерів, на яких головою правління обрано ОСОБА_9,а членом Спостережної ради-ОСОБА_8,які шахрайським способом хотіли заволодіти підприємством.ОСОБА_9 у 1999р.була звільнена з підприємства, тому мала повернути гуртожиток,який їй був наданий.Але, не бажаючи повертати гуртожиток,ОСОБА_9намагалась усунути її від обов»язків, вступивши у злочинну змову із ОСОБА_8Починаючи з 2000р. вони намагались рейдерським шляхом захопити підприємство.Шляхом обману ОСОБА_9отримала у міськвиконкомі копію недійсного статуту, сфальсифікувала реєстраційну картку,внісши неправдиві відомості про засновників та акціонерів щодо ОСОБА_11,ОСОБА_13,ОСОБА_14,ОСОБА_15, незаконно вказавши себе керівником, отримала довідку з ЄДРПОУ,виготовила недійсну печатку ЗАТ»СВітлиця» та разом з ОСОБА_8 23.01.04р.самовільно, під виглядом виконання рішення апеляційного суду Чернівецької області від 18.07.02р., захопили товариство, хоча їм було відомо, що законно обраною головою правління є ОСОБА_16,в якої знаходились всі документи та печатки.Вказаним припинили діяльність товариства, а трудовий колектив позбавили роботи.Після цього ,шляхом обману, вказавши, що оригінал втрачено, хоча він був у ОСОБА_16, ОСОБА_9 отримала дублікат договору №1Д-910, витяг на відчуження приміщення та,не будучи уповноваженою особою ЗАТ, 13.02.04р.уклала з ОСОБА_8договір купівлі-продажу приміщень по АДРЕСА_3,скріпивши цей договір недійсною печаткою ЗАТ»Світлиця».Печатку ОСОБА_9 ніхто не передавав, тому 23.01.04р.через ОСОБА_21вона здала недійсну печатку в міський відділ міліції для знищення та обманним шляхом в цей же день отримала нову печатку ЗАТ»Світлиця» з ідентифікаційним кодом 13652907, право на який рішенням суду від 9.12.05р. визнано за ТОВ»Гостинець» вул..Шашкевича,6.При укладенні даного договору підсудними змінено цільове призначення приміщень -на нежитлові, хоча будівля по АДРЕСА_3 споруджена як виробничо-торговий комплекс.Ними умисно не складено акт інвентаризації та не дано оцінки вартості всього майна товариства.Скасувавши право власності ЗАТ на цілісний майновий комплекс, підсудні шахрайським способом заволоділи всім майном товариства, балансовою вартістю 328,5 тис.грн.,завдавши шкоду ЗАТ»Світлиця» в особливо великих розмірах. Крім того, приміщення продано за ціною 310тис. грн.., тоді як ринкова вартість на день продажу становила 9303539грн.З метою створення видимості законності відчуження майна, підсудні сфальсифікували протокол засідання правління від 2.02.04р.,вказавши, що приміщення непридатне для цільового використання ,а також внесли в протокол осіб, які не є акціонерами.В подальшому вони використали підроблений протокол ,подавши нотаріусу для посвідчення договору купівлі-продажу. За рейдерське захоплення підприємства та приміщення, що мало місце 23.01.04р.ОСОБА_9засуджена вироком Галицького райсуду м.Львова від 11.05-14.05.07р.Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 07.08.07р. ТОВ»Гостинець» ,як законному власнику, повернено приміщення по АДРЕСА_3.11.02.05р.ОСОБА_9провела ліквідацію ТЗоВ»Гостинець»вул..Новгородська,34а,а 29.04.05р.,продовжуючи видавати себе за директора ТзОВ ,внесла на депозитний рахунок нотконтори 31365грн.,у зв»язку з припиненням даного товариства.300тис.грн.,,отриманих від ОСОБА_8за купівлю приміщення, ОСОБА_9через фіктивний договір з ОСОБА_14, повернула ОСОБА_8.Про те, що Згідно договору від 27.02.04р.ОСОБА_8 продав нежитлові приміщення ОСОБА_19,а передав його по акту 27.02.07р.Однак, приховавши цей факт, ОСОБА_8зініціював звернення до суду з позовом про поділ майна своєї дружини.Суд,введений ним в оману, рішенням від 31.01.08р.визнав за ОСОБА_18право власності на нежитлові приміщення по АДРЕСА_3.Право власності ТОВ «Гостинець»на нежитлове приміщення по АДРЕСА_3 було відновлено рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 09.09.04р.У зв»язку з поверненням позики ОСОБА_8 ОСОБА_19погодився із скасуванням його права власності на приміщення постановою Вищого господарського суду України від 07.09.10р.Після цього, 1.04.11р. ОБТІ зареєструвало право власності на приміщення за ТОВ»Гостинець». Крім того, ОСОБА_8,діючи як голова ліквідаційної комісії ДП»Троянда», що не відповідало дійсності, підписав касаційну скаргу на рішення господарського суду від 9.12.05р.,заяву про зупинення виконання рішення та заяву про відновлення строку на подання касаційної скарги, чим підробив ці документи.08.02.05р., ОСОБА_8,не будучи посадовою особою ТЗОВ»Гостинець» підписав довіреність від імені директора ОСОБА_9,уповноваживши ОСОБА_21представляти ТзОВ»Гостинець» вул..Новгородська,34а.Внаслідок цього ОСОБА_21вчинила ряд дій щодо ліквідації даного товариства.

Потерпілий ОСОБА_29у судовому засіданні дав аналогічні пояснення,крім того ,вказавши, щ о він 27.01.10р. вийшов зі складу учасників ТзОВ»Гостинець»,однак з ним не проведено розрахунку по даний час,тому вважає себе учасником товариства.Знає,що кошти від продажу приміщення ОСОБА_9перерахувала ОСОБА_14 ,а фактично повернула ОСОБА_8, оскільки, зі слів ОСОБА_14 знає,що будівництво на АДРЕСА_5 здійснював ОСОБА_8.В процесі розподілу коштів,сплачених ОСОБА_8,він в нотаріальній конторі отримав гроші в сумі 1063грн., однак думав,що це розрахунок за його працю в ДП»Троянда».Моральна шкода заподіяна, так як у зв»язку з багаточисленними судовими розглядами перебував у стресовому стані,його не звільнили та не провели розрахунок, що вплинуло на розмір його пенсії.

Потерпіла ОСОБА_38у судовому засіданні пояснила,що вона була акціонером ЗАТ»Світлиця»та була обрана членом правління.Загальні збори від 24.06.2000р.,на яких головою правління обрана ОСОБА_9 недійсними, а всі збори,які проводились ними є законними,так як скликались на підставі законного реєстру власників іменних цінних паперів ЗАТ.Вона працювала в кафе «Молочне» до його захоплення 23.01.04р.підсудними.ЗАТ»Світлиця» за рішенням зборів від 18.11.03р. перереєстроване в ТзОВ»Гостинець» вул..Шашкевича,6,яке є власником нежитлових приміщень по АДРЕСА_3.Однак,ОСОБА_9на підставі дублікату договору купівлі-продажу відчужила вказані приміщення ОСОБА_8,чим порушено майнові інтереси учасників товариства.15.07.11р.вона вийшла із складу ТОВ»Гостинець» з часткою 9200грн.,що становить 13.55% статутного капіталу.Цивільний позов підтримує, оскільки, внаслідок умисного пошкодження майна в період з 09.-04.05р.по 01.03.05р.ОСОБА_8заподіяв матеріальну шкоду ТОВ»Гостинець» на суму 1428 205грн.,просить стягнути упущену вигоду в сумі 1297350грн.для розподілу між учасниками,а також в її користь 100000грн.моральної шкоди,яка заподіяна шахрайськими діями підсудних, у зв»язку з незаконним позбавленням її роботи,10років перебуває у стресовому стані.

Потерпілий ОСОБА_23 в судовому засіданні пояснив,що він з ОСОБА_8мав спільний бізнес, при поділі активів виникли суперечки.Щоб вирішити всі питання та помиритись, він запропонував ОСОБА_24,ОСОБА_15 та ОСОБА_25,ОСОБА_26,які є його родичами та на яких фактично оформлено його майно, дати доручення на ім»я ОСОБА_8на вчинення дій щодо відчуження корпоративних прав,останній не переконував його це зробити та не хотів цього.Раніше за аналогічними дорученнями ОСОБА_8, належні підсудному частки у товариствах ,перейшли до його родичів.У нього не має спору з ОСОБА_24 , ОСОБА_15 та ОСОБА_26 щодо корпоративних прав, із заявами про визнання їх потерпілими у даній кримінальній справі вони звертались за порадами адвокатів,але це було помилкою. Діями ОСОБА_8йому не заподіяно жодної шкоди, ніяких претензій до останнього не має.

З показань свідка ОСОБА_17,даних в судовому засіданні вбачається,що вона працює приватним нотаріусом ,у 2004р.посвідчувала договір купівлі-подажу нежитлового приміщення між ЗАТ»Світлиця» та ОСОБА_8, при цьому були надані всі необхідні для вчинення такого договору документи.Ціна продажу була вищою, ніж оцінка БТІ.

Свідок ОСОБА_40у судовому засіданні пояснила, що надавала юридичну допомогу дружині підсудного ОСОБА_18,за її зверненням, щодо поділу спільного майна подружжя та представляла її інтереси в судовому засіданні.Чи був ОСОБА_8в судовому засіданні не пам»ятає.Однак,знає,що рішення суду він оскаржував.

Як пояснив у судовому засіданні свідок ОСОБА_41, у2000р.головою правління ЗАТ»Світлиця» було обрано ОСОБА_9,а ОСОБА_20була звільнена ,з того часу почались судові процеси,бо ОСОБА_20 відмовлялась передати печатку та установчі документи. Відносно ОСОБА_20була порушена кримінальна справа щодо незаконного придбання контрольного пакету акцій,тому вона продала акції ОСОБА_12,а коли кримінальну справу відносно неї закрили,звернулась у міліцію із заявою про шахрайські дії ОСОБА_12.але у порушенні кримінальної справи було відмовлено. У 2002р.ОСОБА_12продав належні йому 1570 акцій ЗАТ»Світлиця»ОСОБА_11, а той в свою чергу,по 420 акцій відчужив ОСОБА_13,ОСОБА_14та ОСОБА_15,дані договори є чинними на сьогоднішній день.Згідно договору купівлі-продажу від 13.02.04р.ОСОБА_8придбав приміщення по АДРЕСА_3.Законність дій ОСОБА_8і ОСОБА_9при укладенні цього договору встановив Галицький районний суд м.Львова у вироку від 11-14.05.2007р.у кримінальній справі №1-13. Львівський апеляційний господарський суд у постанові від 26.01.10р. у справі №7/94-6/84,Вищий господарський суд України і Верховний Суд України.які постанову від 26.01.10р.залишили без змін, а також Івано-Франківський окружний адміністративний суд у постанові від 10.06.11р.у справі №2а-1243/11/0970 та в ухвалі Вищого адміністративного суду України по цій справі від 29.05.12р.В період ,який ОСОБА_8 інкримінують умисне пошкодження майна, він був власником спірного приміщення та мав право проводити ремонтні роботи. Повноваження ОСОБА_9щодо відчуження майна та питання проведення зборів правління ЗАТ»Світлиця» 02.02.04р.уже досліджувались Галицьким районним судом м.Львова при постановленні вироку від 11-14.05.07р. На загальних зборах акціонерів,де вирішено продати нежитлове приміщення по АДРЕСА_3 ОСОБА_8були присутні ОСОБА_11,ОСОБА_15,ОСОБА_13,ОСОБА_14,так як володіли контрольним пакетом акцій. Він також був присутній в якості консультанта.Коли йому передавали майно на зберігання, приміщення було у непридатному стані,все майно знаходиться у нього, він неодноразово пропонував його ОСОБА_20,але вона відмовляється забирати це майно.ОСОБА_8був обраний головою ліквідаційної комісії ДП»Троянда» рішенням загальних зборів ТОВ»Гостинець»від 3.11.04р.та є ним по даний час,а тому відповідно до ч.3 ст.105 ЦК України мав право подавати до суду документи і виступати як уповноважений представник ДП»Троянда».

З показань свідка ОСОБА_45,даних у судовому засіданні вбачається, що він приймав участь у проведенні слідчих дій,зокрема ,в огляді приміщення кафе»Молочне»,у якому на той час видимих пошкоджень не було,ремонтні роботи не проводились,кафе було у робочому стані.09.04.04р. приміщення було передано на зберігання ОСОБА_41

Свідки ОСОБА_25та ОСОБА_26в судовому засіданні пояснили, що є родичами ОСОБА_23,який попросив їх дати довіреність на ім.»я ОСОБА_8на відчуження корпоративних прав, вони це зробили, оскільки ,частки у товариствах фактично належать ОСОБА_23,вони ніяких особистих грошей не вкладали та потерпілими не являються.ОСОБА_8щодо надання довіреностей до них не звертався.

Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні пояснив, що він був акціонером ЗАТ»Світлиця»з 2002р.,був присутній на одних зборах акціонерів,але за спливом часу не пам»ятає чи вирішувалось на них питання продажу приміщення ОСОБА_8.Крім того, він давав довіреність на представництво його інтересів ОСОБА_41Статут ТОВ»Гостинець» підписував він особисто,чи його обирали у спостережну раду не пам»ятає.У Галицькому районному суді м.Львова виступав як свідок у кримінальній справі про обвинувачення ОСОБА_9.дані ним покази відповідають дійсності,але що тоді говорив не пригадує.Довіреність на ім.»я ОСОБА_8з приводу відчуження корпоративних прав давав за вказівкою ОСОБА_23, з ОСОБА_8це не обговорював.

Як вбачається з показань свідка ОСОБА_24,даних в судовому засіданні, він був засновником деяких товариств,які фактично належать його родичу ОСОБА_23 ОСОБА_8ВСі документи підписував і приймав будь-які рішення лише за погодженням з ОСОБА_23,так як діяв в його інтересах.За вказівкою ОСОБА_23 він надав ОСОБА_8довіреність на управління належними йому частками в ТзОВ»Гаразд України»,ПП»Гаразд-України Буд»,ТзоВ»Конкорд Іф»,ТзОВ»Розважально-відпочинковий центр»Гаразд»та уповноважив його вчиняти юридичні дії від його імені як власника часток цих товариств.

Згідно показань свідка ОСОБА_46, даних на досудовому слідстві та перевірених судом (т.5 а.с.132,т.6а.с.40),09.04.04р.,працюючи старшим слідчим СУ УМВСУ під час розслідування кримінальної справи,він передавав на зберігання адвокату ОСОБА_41,як представнику ЗАТ»Світлиця»нежитлові приміщення по АДРЕСА_3.На час огляду дане приміщення перебувало у непошкодженому стані. Будівельні роботи не проводились.

Допитаний як свідок ОСОБА_47 дав на досудовому слідстві показання, які перевірені в судовому засіданні про те,що у квітні 2006р. був присутнім в якості понятого при огляді нежитлових приміщень по АДРЕСА_3.Було встановлено,що в приміщенні розпочато ремонтні роботи.(т.5а.с.140,т.6 а.с.48).

Допитаний в якості свідка ОСОБА_14на досудовому слідстві дав показання(т.13 а.с.179-182,т.14 а.с.15-16), які перевірені в судовому засіданні про те,що він був акціонером ЗАТ»Світлиця», після придбання акцій він дав доручення на ім.»я ОСОБА_41на право вчиняти юридичні дії від його імені. З того часу відношення до діяльності товариства не мав.Лише один раз у 2004р.був присутній на загальних зборах акціонерів.На зборах,де вирішувалось питання відчуження приміщення по АДРЕСА_3 ОСОБА_8та на зборах,якими обрано ОСОБА_8головою ліквідаційної комісії ДП»Троянда»не був.У 2004р.договору з ЗАТ»Світлиця» про участь у частковому будівництві не підписував,жодних будівельних робіт не проводив ,про перерахування на його рахунок коштів по цьому договору нічого не знає.Про внесення частини коштів на депозитний рахунок першої нотаріальної контори йому нічого не відомо.

Згідно показань свідка ОСОБА_11, даних на досудовому слідстві (т.19 а.с.23-25)та перевірених судом, у 2002р.до нього звернувся його друг ОСОБА_8щодо оформлення на нього акцій ЗАТ»Світлиця»,на що він погодився та надав довіреність на ім»я ОСОБА_41,який в подальшому займався всіма питаннями,пов»язаними з розпорядженням акціями та вчиненням всіх дій від його імені,як акціонера ЗАТ»Світлиця». .Пригадує,що особисто був присутній на одних зборах акціонерів,де головою був ОСОБА_41Про те.що ОСОБА_14здійснював будівництво для товариства йому не відомо,жодних коштів не отримував і на них не претендує.

Допитаний як свідок ОСОБА_49(т.19 а.с.181-182), на досудовому слідстві дав показання, які перевірені судом про те , що товаришує з ОСОБА_23та ОСОБА_8, знає,що вони створили ряд суб»єктів господарювання, зокрема- ТОВ»Гаразд України»,ТоВ»Розважально-відпочинковий центр «Гаразд», ПП»Гаразд-України Буд», ТОВ»Конкорд -Іф»,ПП»Ніагара»,»ПП»Санаторій матері і дитини»Берегиня» та інші. У 2010р. між ни ми стали виникати суперечки з приводу розподілу майна.З метою уникнення яких ОСОБА_23 вирішив надати генеральні доручення на ім.»я ОСОБА_8від власників часток вказаних товариств та спонукав ОСОБА_15.ОСОБА_24,ОСОБА_26,ОСОБА_25 13.08.10р.надати такі довіреності.13.08.10р.він разом з ОСОБА_23передав ОСОБА_8 разом з оформленими на його ім.»я дорученнями Статути зазначених товариств.На початку вересня 2010р.йому стало відомо, що ОСОБА_8переоформив право власності на частки товариств на свою племінницю ОСОБА_50

Оцінюючи показання підсудних щодо невизнання своєї вини , суд надає їм віри, так як вони не спростовані доказами, зібраними по справі.

Оцінюючи показання потерпілих ОСОБА_20,ОСОБА_29, ОСОБА_16,ОСОБА_30та ОСОБА_38,суд не надає їм віри в частині заволодіння підсудними чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, зловживання повноваженнями ,службовому підробленні,умисному пошкодженні ОСОБА_8 майна, належного ТЗОВ»Гостинець», оскільки, такі спростовані зібраними по справі доказами ,зокрема, рішеннями господарського суду Івано-Франківської області,Львівського апеляційного господарського суду та Вищого господарського Суду України у справах №7/94 ,№18/331,№21/56-6/112,рішенням Івано-Франківського міського суду у справі №2-6158/05,рішенням апеляційного суду Чернівецької області у справі №2-1/2002,постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду у справі №2а-1243/11/0970,вироком Галицького районного суду м.Львова від 11-14.05.2007р.

Крім того,судом встановлено, що між підсудними та потерпілими протягом тривалого часу існує спір з приводу права власності на нежитлові приміщення по АДРЕСА_3,який неодноразово вирішувався загальними, господарськими та окружним адміністративним судами.

Відстоювання підсудним ОСОБА_8у судах свого права власності, яке не визнається іншою стороною, не може свідчити про заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, оскільки, таке право надано кожному громадянину України на підставі ст. 55 Конституції України.

Суд надає віри показанням потерпілого ОСОБА_23,даним в судовому засіданні, так як вони підтверджені доказами,зібраними по справі, зокрема рішеннями судів у справах №5010/823/2012-К-26/22, №5010/791/2012-К-23/20 .

Оцінюючи показання свідків ОСОБА_45,ОСОБА_17,ОСОБА_40,ОСОБА_41, дані ними в судовому засіданні, суд надає їм віри, так як вони нічим не спростовані, знаходяться в об»єктивному зв»язку з іншими матеріалами справи.

Показання свідків ОСОБА_15,ОСОБА_24ОСОБА_26,ОСОБА_25,дані в судовому засіданні, суд приймає до уваги в частині того,що підсудний не звертався до них щодо надання довіреності,а таку вони оформили за вказівкою ОСОБА_23,оскільки такі покази підтверджені в судовому засіданні самим потерпілим ОСОБА_23та не спростовані іншими доказами.

Заслухавши показання підсудних, потерпілих та свідків, дослідивши докази, зібрані по справі, суд приходить до висновку, що підсудних у пред»явленому обвинуваченні слід виправдати та при вирішенні справи виходить з наступного.

Згідно ст. 64 КПК України при провадженні досудового слідства, дізнання і розгляді кримінальної справи в суді підлягають доказуванню: подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину); винність обвинуваченого у вчиненні злочину і мотиви злочину; обставини, що впливають та ступінь тяжкості злочину, а також обставини, що характеризують особу обвинуваченого, пом'якшують та обтяжують покарання; характер і розмір шкоди, завданої злочином, а також розміри витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочину.

У відповідності до ст. 65 КПК України доказами у кримінальній справі є всякі фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган дізнання, слідчий, суд встановлюють наявність або відсутність суспільно небезпечного діяння, винність особи, яка вчинила це діяння, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до положень ст.62 Конституції України обвинувачення не може грунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Статтею 327 КПК України передбачено, що обвинувальний висновок не може ґрунтуватись на припущеннях і постановляється лише при умові,коли в ході судового розгляду винність підсудного у вчиненні злочину доведена.Виправдувальний вирок постановляється у випадках, коли не встановлено події злочину, коли в діянні підсудного не має складу злочину, а також коли не доведено участі підсудного у вчиненні злочину.

Постановою Пленуму Верховного Суду України №5 від 29 червня 1990 року з наступними змінами «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» (п.17) зазначено, що при постановленні вироку суддя повинен дати остаточну оцінку доказам з точки зору їх стосовності, допустимості, достовірності і достатності.

У відповідності до п. 23 вказаної вище Постанови Пленуму Верховного Суду України, всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні; тлумачитись на користь підсудного. Коли зібрані по справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов'язаний постановити виправдувальний вирок, а не повертати справу на додаткове розслідування.

Стаття 8 Конституції України декларує, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

У відповідності до ст. 3 Конвенції Ради Європи від 04.11.1950 року «Про захист прав людини і основоположних свобод», нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню.

Так, досудовим слідством ОСОБА_8 інкриміновано вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, а саме що він, діючи умисно, шляхом обману та зловживаючи довірою, за попередньою змовою з ОСОБА_9, заволодів чужим майном в особливо великих розмірах,а саме- нежитловими приміщеннями по АДРЕСА_3.

Однак, вказане обвинувачення не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні і спростовується наступними обставинами і доказами, зібраними по справі.

Згідно протоколу № 2/3-24/06/00 загальних зборів акціонерів ЗАТ «Світлиця» від 24.06.2000 року(т.12 а.с.104) ОСОБА_9 було обрано головою правління ЗАТ «Світлиця».

Рішенням Апеляційного суду Чернівецької області від 18 липня 2002 року у справі № 2-1 2002, (т. 11 а.с.31,т.12.а.с.119) . яке залишене без змін ухвалою Верховного Суду України від 25.09.2003 року (т.10 а.с.18,т.12 а.с.122), було підтверджено легітимність загальних зборів акціонерів ЗАТ «Світлиця» від 24.06.2000 р. і прийнятих на них рішень, в тому числі про обрання ОСОБА_9 головою правління ЗАТ «Світлиця».

Вироком Галицького районного суду м. Львова від 11-14 травня 2007 року (т.9 а.с.1-14,т.10,а.с.136,т.11 а.с.43-71), висновки якого залишені без змін Ухвалою Колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області від 07 серпня 2007 року (т.11 а.с.72-76), ОСОБА_9 за ч. 5 ст. 191 КК, за ознаками привласнення, заволодіння, розтратою чужого майна ,а саме- нежитлових приміщень по АДРЕСА_3, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, за ч. 3 ст. 358 КК України, ч. 2 ст. 366 КК України та ч. 5 ст. 355 КК України було виправдано.

Вказаним вироком було встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу від 13 лютого 2004 р., посвідченого приватним нотаріусом Івано-Франківського нотаріального округу ОСОБА_17, ОСОБА_8 придбав у ЗАТ «Світлиця» нежитлові приміщення в будинку АДРЕСА_3.

При укладенні вищевказаного правочину, товариство було продавцем (а відповідно і власником) нежитлових приміщень. На час укладення даного договору нежитлові приміщення, які є предметом цього договору, в спорі чи під забороною, арештом не перебували, жодних обтяжень на приміщення не було. Сам об'єкт як майновий комплекс належав юридичній особі і на момент відчуження жодних обтяжень не було.

Повноваження правління на укладення такого договору визначені Статутом товариства, а саме п. 10.3 перелічені повноваження, які відносяться до виключної компетенції загальних зборів товариства. В даному переліку відсутні вказівки про компетенцію загальних зборів на укладення будь-яких договорів, в тому числі на відчуження належних товариству об'єктів нерухомості.

Згідно п. 10.8. Статуту, правління вирішує всі питання діяльності товариства, крім тих, які відносяться до виключної компретенції загальних зборів. Жодних обмежень на укладення договорів немає.

Пунктом 10.10 Статуту товариства, голові правління поміж інших, надано повноваження на укладення договорів.

Протоколом засідання правління від 02.02.2004 року, було погоджено відчуження належного ЗАТ «Світлиця» нежитлового приміщення по АДРЕСА_3.

Таким чином, як встановлено у вироку Галицького районного суду м. Львова, ОСОБА_9 мала право на підставі Статуту, протоколу загальних зборів ЗАТ «Світлиця» від 24.06.2000 року, протоколу засідання правління ЗАТ «Світлиця» від 02.02.2004 року підписувати договір про відчуження майна товариства.

Встановлені у вироку Галицького районного суду м. Львова від 11-14 травня 2007 року обставини, чітко вказують, що ОСОБА_9 як голова правління ЗАТ «Світлиця», укладаючи договір купівлі-продажу від 13.02.2004 року, діяла правомірно, у відповідності до вимог Цивільного кодексу України, Статуту ЗАТ «Світлиця», протоколу правління ЗАТ «Світлиця» від 02.02.2004 року, в межах своїх статутних повноважень, і відповідно як продавець, мала право відчужувати об'єкт нерухомого майна по АДРЕСА_3.

По своїй суті вказані висновки повністю спростовують висновки досудового слідства про відсутність у ОСОБА_9 повноважень на укладення такого договору та про наявність у її діях порушень норм чинного законодавства під час укладення такого договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певні грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 658 Цивільного кодексу України, право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо такий не визнаний судом недійсним.

З матеріалів справи вбачається, що станом на 13.02.2004 року власником нежитлових приміщень по АДРЕСА_3 було ЗАТ «Світлиця», що давало товариству право виступити продавцем зазначених приміщень. ОСОБА_9 як голова правління ЗАТ «Світлиця», мала право на укладення відповідних договорів, в тому числі на відчуження майна товариства від імені ЗАТ «Світлиця».

Станом на момент укладення договору купівлі-продажу жодних обтяжень і заборон на укладення такого договору не існувало.

Договір купівлі-продажу від 13.02.2004 року, в судовому порядку недійсним не визнаний та є чинним.

Відтак, оскільки ЗАТ «Світлиця» як власник і продавець, від імені якого діяла ОСОБА_9, мало право продавати і відповідно відчужило приміщення по АДРЕСА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 13.02.2004 року, який не був визнаний недійсним в судовому порядку, то ОСОБА_8, як покупець, правомірно придбав ці приміщення на підставі даного цивільно-правового договору.

В матеріалах справи містяться інші не спростовані докази дійсності укладеного між ЗАТ «Світлиця» в особі ОСОБА_9 та ОСОБА_8 договору купівлі-продажу нежитлових приміщень по АДРЕСА_3 від 13.02.2004 року та встановлені судовими рішеннями фактичні обставини, які свідчать про правомірність дій учасників даної угоди.

Так, постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.01.2010р. у справі № 7/94-6/84 (т.1 а.с.205,т.5 а.с.208-214,т.6 а.с.101) було задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_8 і скасовано рішення господарського суду Івано-Франківської області від 04.05.2007 р. у справі № 7/94. Прийнято нове рішення, яким в позові ОСОБА_16 до ОСОБА_8, ОСОБА_9, ТзОВ «Гостинець» (вул. Шашкевича, 6) про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень площею 1230,5 кв.м. по АДРЕСА_3 від 13.02.2004 р, укладеного між ЗАТ «Світлиця» в особі голови правління ОСОБА_9 та ОСОБА_8 відмовлено.

Вказана постанова суду була мотивована тим, що відповідно до договору купівлі-продажу від 13.02.2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області ОСОБА_17, ОСОБА_8 придбав у ЗАТ «Світлиця» нежитлові приміщення по АДРЕСА_3. ОСОБА_9 мала право на підставі статуту, протоколу загальних зборів акціонерів ЗАТ «Світлиця» від 24.06.2000 року, протоколу засідання правління ЗАТ «Світлиця» від 02.02.2004 року підписувати договір про відчуження майна товариства.

Дана постанова залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 27.04.2010р.(т.1 а.с.225,т.2 а.с.39,170, т.5 а.с.217,т.11 а.с.224).

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 04 лютого 2010 р. у справі № 7/94-6/84 (т. 6 а.с.104-) було роз'яснено вищевказану постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26 .01.2010 р.та зазначено, що в результаті скасування рішення господарського суду Івано-Франківської області від 04.05.2007 р., яким було визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень площею 1230,5 кв.м. по АДРЕСА_3 від 13 лютого 2004 року, підлягає відновленню право власності ОСОБА_8 на нежитлові приміщення по АДРЕСА_3, яке він набув згідно договору купівлі-продажу 13 лютого 2004 року, а саме Івано-Франківське ОБТІ зобов'язане відновити запис в реєстрі прав власності на нерухоме майно щодо ОСОБА_8, як власника нежитлових приміщень площею 1230,5 кв.м. по АДРЕСА_3 згідно договору купівлі-продажу 13 лютого 2004 року та скасувати попередній запис щодо права власності на це майно.

Зазначені судові акти неодноразово були предметом розгляду в касаційній інстанції та предметом перегляду за нововиявленими обставинами.

Так, Ухвалою Вищого господарського суду України від 22.06.2010 р., у справі № 7/94-6/84 ТОВ «Гостинець» було відмовлено у прийняті касаційної скарги на ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 09.04.2010 р та касаційної скарги ОСОБА_29 і ОСОБА_16 на ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 04.02.2010 р. у справі № 7/94-6/84(т.21 а.с.111).

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 17 серпня 2010 року у справі № 7/94-6/84 (т.2 а.с.42,т.6 а.с.111) відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_16 про перегляд постанови Львівського апеляційного господарського суду від 26.01.2010 р. за нововиявленими обставинами.

Постановою Вищого господарського суду України від 18 листопада 2010 року у справі № 7/94-6/84(т.21 а.с.114-116) залишено без задоволення касаційну скаргу ОСОБА_16 а ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 17 серпня 2010 року у справі № 7/94-6/84 без змін.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 09 червня 2011 р у справі № 7/94-6/84 залишено без задоволення заяви ОСОБА_16 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Львівського апеляційного господарського суду від 26.01.2010 року у справі № 7/94-6/84(т.21 а.с.117-118).

Постановою Вищого господарського суду України від 10 серпня 2011 р., (т. 6 а.с.108,т.21 а.с.119-121) залишено без задоволення касаційну скаргу ОСОБА_16, а ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 09 червня 2011 р. - без змін.

Ухвалою Вищого господарського суду України, від 17 серпня 2011 р., у справі № 7/94-6/84 (т.6 а.с.111,т.21 а.с.122) касаційну скаргу ОСОБА_16 і ОСОБА_29 було залишено без задоволення,а ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 09 червня 2011 р. - без змін.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 31 жовтня 2011 р., (т. 11а.с.204) ТОВ «Гостинець» відмовлено в поновленні строку для подання до Верховного Суду України, заяви про перегляд постанов Вищого господарського суду України від 17 серпня 2011 р., у справі № 7/94-6/84.

Таким чином, зазначені вище рішення судів встановлюють легітимність укладення договору купівлі-продажу від 13.02.2004 року, правомірність дій учасників даного договору, а також доводять той факт, що договір купівлі-продажу нежитлових приміщень по АДРЕСА_3, який було укладено між ЗАТ «Світлиця» в особі ОСОБА_9 та ОСОБА_8 як покупцем від 13.02.2004 року не визнаний в судовому порядку недійсним, і на підставі ст. 204 ЦК України його дійсність презюмується.

В матеріалах справи містяться достатні і допустимі докази того, що питання правомірності реєстрації за ОСОБА_8 права власності на приміщення по АДРЕСА_3, які він набув на підставі договору купівлі-продажу від 13.02.2004 року, також було предметом розгляду в спеціалізованих судах, і з цього приводу судами в адміністративній справі було надано оцінку.

Зокрема,згідно постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.06.2011 р., у справі № 2а-1243/11/0970 (т. 3а.с.79,т.6 а.с.112) задоволено позов ОСОБА_8 до ОКП «Івано-Франківське ОБТІ», третьої особи на стороні відповідача ТОВ «Гостинець» (Шашкевича, 6)та визнано протиправними дії Івано-Франківського ОБТІ по здійсненню реєстраційного запису про право власності за ТОВ «Гостинець» на нежитлові приміщення загальною площею 1287,1 кв.м. по АДРЕСА_3 та видачі витягу про реєстрацію такого права власності за ТОВ «Гостинець». Рішенням у цій справі зобов'язано Івано-Франківське ОБТІ скасувати реєстраційний запис про право власності за ТОВ «Гостинець» на нежитлові приміщення загальною площею 1287,1 кв.м. по АДРЕСА_3 та зобов'язано відновити реєстраційний запис про реєстрацію права власності на ці приміщення по АДРЕСА_3 за ОСОБА_8

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 травня 2012 р., у справі № К/9991/95103/11 (т.21а.с.135-137) вказану постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.06.2011 р. залишено в силі.

При цьому, в Ухвалі Вищого адміністративного суду України міститься висновок, що відповідач (ОКП «Івано-Франківське ОБТІ) вносячи до реєстру запис щодо реєстрації права власності на приміщення по АДРЕСА_3 за ТОВ «Гостинець» та скасовуючи такий запис в Реєстрі щодо права власності на ці приміщення за ОСОБА_8, яке було за ним відновлено у лютому 2010 року, діяло всупереч не скасованих рішень господарського суду по справі № 7/94-6/84, якими було підтверджено право власності на цей об'єкт за ОСОБА_8

Вказаними судовими актами, прийнятими в порядку адміністративного судочинства було підтверджено правомірність реєстрації за ОСОБА_8 права власності на об'єкт по АДРЕСА_3 і відновлення такого права власності на підставі рішень господарського суду у справі № 7/94-6/84.

У судовому засіданні встановлено, що на виконання умов договору купівлі-продажу, згідно квитанції від 10.03.04р.ОСОБА_8за купівлю приміщень сплатив ЗАТ»Світлиця» 310000грн.(т.2 а.с.18).

15.04.03р. гроші в сумі 300 000грн.переведено ОСОБА_14 на участь у частковому будівництві.(т.2 а.с.18), відповідно до Договору №1 на участь у частковому будівництві від 12.03.2004р.(т.14 а.с.11).

Суд не бере до уваги показання свідка ОСОБА_14,дані на досудовому слідстві про те, що йому невідомо про укладення у березні 2004р.між ним та ЗАТ»Світлиця» договору про участь у частковому будівництві №1 та зарахування на його рахунок як приватного підприємця 300000грн.,згідно договору, про внесення коштів в сумі 31365,13грн.на рахунок першої Івано-Франківської нотаріальної контори для виплати власникам частин у ТЗОВ»Гостинець», а також про те, що на АДРЕСА_5 він не проводив жодних будівельних робіт та що на цій вулиці будівництво розпочинав ОСОБА_8,або якийсь належний йому суб»єкт господарювання, так як вони спростовані доказами, зібраними по справі.

Зокрема,з висновку експерта від 14.04.12р. (т.14 а.с.28-30) вбачається, що підписи від імені ОСОБА_14на вказаному договорі виконані ОСОБА_14

З пояснень ОСОБА_14 від 5.10.2009р.(т.10а.с.134) вбачається, що договір на участь у частковому будівництві з ЗАТ»Світлиця» був укладений і кошти на його рахунок поступили, однак,будова не розпочата, договір розірвано,а кошти повернено керівнику ЗАТ»Світлиця».

Згідно витягу з рішення виконкому Івано-Франківської міської ради від 10.12.2002р.№500,вирішено дозволити підприємцю ОСОБА_14проводити проектно-пошукові роботи для будівництва житлового будинку з приміщеннями громадського призначення на АДРЕСА_5.

З договорів оренди землі від 09.09.2003р. та від 01.02.2005р. вбачається,що між виконкомом Івано-Франківської міської ради та підприємцем ОСОБА_14 укладено договір оренди земельної ділянки по АДРЕСА_5,площею 0,1627га для будівництва житлового будинку.

Рішенням №198 від 18.05.04р. виконкому Івано-Франківської міської ради дозволено підприємцю ОСОБА_14 будівництво житлового будинку з приміщеннями громадського призначення на орендованій земельній по АДРЕСА_5,що вбачається з витягу даного рішення.

11.04.2006р. ОСОБА_14отримав дозвіл інспекції ДАБК в Івано-Франківській області на виконання будівельних робіт з будівництва житлового будинку на АДРЕСА_5,що вбачається з дозволу №60.

В матеріалах справи відсутні дані, які б свідчили ,що забудовником був ОСОБА_8 та що гроші, перераховані на рахунок ОСОБА_14повернені ОСОБА_8

При цьому суд не бере до уваги,так званий, протокол розподілу земельних ділянок (т.19 а.с.197),оскільки він невідомо ким складений, не завірений підписом та печаткою,а відтак, не є належним та допустимим доказом.

Об»єктивна сторона шахрайства полягає у заволодінні чужим майном або придбанні права на майно шляхом обману або зловживання довірою.

Обман, як спосіб шахрайського заволодіння майном чи майновими правами, полягає у повідомленні потерпілому неправдивих відомостей або приховування певних відомостей, повідомлення яких мало б суттєве значення для поведінки потерпілого, з метою введення в оману потерпілого.

Зловживання довірою полягає у недобросовісному використанні довіри потерпілого.

Особливості шахрайства полягають в тому,що потерпілий,будучи введеним в оману,зовні добровільно передає винному майно або право на майно,вважаючи ,що це є правомірним,необхідним або вигідним для нього.

Досудовим слідством, потерпілими від даного злочину визнані ТОВ «Гостинець», ОСОБА_20, ОСОБА_29, ОСОБА_16, ОСОБА_30 та ОСОБА_38

У матеріалах справи відсутні будь-які докази і в судовому засіданні не знайшло підтвердження те, що ОСОБА_8 особисто зустрічався, вів переговори чи мав будь-які стосунки із з вказаними фізичними та юридичними особами.

В ході судового розгляду належними доказами не підтверджено факту обману чи зловживання довірою зі сторони ОСОБА_8 по відношенню до потерпілих.

У судовому засіданні не знайшло свого підтвердження і обвинувачення ОСОБА_8 в тому, що він вчинив дії направлені на неправомірне утримання злочинним шляхом набутого майна. В обвинувальному висновку вказується, що ОСОБА_8 знаючи про існування рішення Апеляційного суду Львівської області у справі № 11а-662 від 07.08.2007 року,яким ТзОВ»Гостинець» повернуто у власність нежитлові приміщення по АДРЕСА_3. ініціював спір із своєю дружиною про поділ спільно нажитого майна, і будучи присутнім в судовому засіданні, не повідомив суду, що договір купівлі-продажу від 13.02.2004 року, на момент розгляду цієї справи був визнаний недійсним.

Як вже було встановлено судом, ОСОБА_8 придбав нежитлові приміщення по АДРЕСА_3, на підставі договору купівлі-продажу від 13.02.2004 року, і на підставі цього 16.02.2004 року, за ним було зареєстровано право власності на вказані приміщення.

Відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині і чоловікові на праві спільної сумісної власності.

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Встановлено що в момент купівлі нежитлових приміщень по АДРЕСА_3, за договором купівлі-продажу від 13.02.2004 року ОСОБА_8 перебував у шлюбі з ОСОБА_18

Відповідно до ч. 1 ст. 69 Сімейного кодексу України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

В силу положення ч. 2 п. 1 ст. 71 Сімейного кодексу України, якщо дружина і чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.

До матеріалів даної кримінальної справи долучено рішення Івано-Франківського міського суду від 31.01.2008 року про поділ майна подружжя. (т.1 а.с.200,т.2а.с.175,242) згідно якого за ОСОБА_18 було визнано право власності на частину спільно нажитого майна подружжя. З тексту даного рішення вбачається, що ОСОБА_8 особисто не брав участі у справі, а його представник по довіреності заперечував проти задоволення цього позову.

Окрім того, на момент звернення ОСОБА_18 із вказаним позовом до суду, право власності на приміщення по АДРЕСА_3, було зареєстровано за її чоловіком ОСОБА_8,що стверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №2831166 від 16.02.04р.(21т.а.с.100) ,довідкою ОКП Івано-Франківське БТІ від 22.11.07р.(т.21 а.с.101),довідкою Першої Івано-Франківської міськдержнотконтори від 24.01.2008р.№696677-1212(т.8,а.с.154) , Інформаційною довідкою ОБТІ від 21.07.2008 року № 19595192,( т.9 а.с.26) , що по суті надавало право останній, звернутися із таким позовом до суду.

В матеріалах справи також міститься Постанова Вищого господарського суду України у справі № 7/94 від 07.11.2007 року, якою рішення господарського суду Івано-Франківської області від 04.05.07р.та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.07.07р.про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 13.02.2004 року було скасовано, а провадження у справі№7/94 припинено.

Зазначена постанова Вищого господарського суду України у справі № 7/94 свідчить, що на момент розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_18 до ОСОБА_8 про поділ майна, договір купівлі-продажу від 13.02.2004 року визнаний недійсним не був, такого провадження в судах не існувало, а тому ОСОБА_8 і не мав підстав вказувати суду на недійсність договору.

В ході судового розгляду, документами долученими до матеріалів справи, спростовано доводи викладені в обвинувальному висновку, відносно того, що ОСОБА_8 знаючи про існування рішення господарського суду від 09.09.2004 року у справі № 18/331 і ухвали цього ж суду від 17.04.2009 року у справі № 18/331, якою встановлено порядок виконання рішення господарського суду від 09.09.2004 року і зобов'язано ОКП «Івано-Франківське ОБТІ» скасувати реєстрацію дублікату договору купівлі-продажу 1Д/910 від 28.09.1995 року, з метою не допустити виконання цього рішення увійшов в змову з ОСОБА_19, і ініціював фіктивний спір.

Так, до матеріалів кримінальної справи долучено рішення Івано-Франківського міського суду від 28 липня 2005 року у справі № 2-6158, (т.10 а.с.201),що набуло законної сили, яким визнано за ОСОБА_8право власності на нежитлові приміщення, розташовані в АДРЕСА_3,згідно договору купівлі-продажу від 13 лютого 2004 року, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_17 та зобов»язано Івано-Франківське ОБТІ не вчиняти дій по скасуванню державної реєстрації договору купівлі-продажу нежитлових приміщень в АДРЕСА_3 від 13.02.2004р.,згідно з яким ЗАТ»Світлиця»продано,а ОСОБА_8куплено нежитлові приміщення,загальною площею 1230,5 кв.м,за винятком виконання такого по судовому рішенню про визнання недійсним даного договору.

У даному рішенні зазначено,що відповідно до чинного законодавства рішення господарського суду підлягає до неухильного виконання. Але в процесі його виконання повинні бути вчинені тільки ті дії ,які вирішив суд. Всі інші дії можуть бути виконані тільки або по згоді тих чи інших осіб , або ж знову таки по судовому рішенню. Зокрема, скасувати реєстрацію договору купівлі-продажу, вчиненого між ОСОБА_8 та ЗАТ «Світлиця» 13 лютого 2004 року тільки по вказаному рішенню господарського суду не можна. На це повинно бути окреме судове рішення.

Як вбачається з рішення господарського суду Івано-Франківської області по справі № 18/331 від 09 вересня 2004 р.(т.2а.с.121,т.3а.с.75,т.12а.с.111), позов задоволено та визнано недійсним дублікат договору купівлі-продажу № 1Д від 28 вересня 1995 року.

Отже, посилання в обвинувальному висновку на рішення господарського суду від 09.09.2004 року у справі № 18/331 та на ухвалу того ж суду від 17.04.2009 року у справі № 18/331 як на судові акти, за якими ОСОБА_8 повинен був повернути нежитлові приміщення власнику, і від виконання яких останній ухилявся є безпідставними, оскільки, наявність таких не зумовлює автоматичного скасування права власності ОСОБА_8 на приміщення по АДРЕСА_3, які він набув на підставі договору купівлі-продажу від 13.02.2004 року і не зобов'язує його повернути таке майно.

Окрім цього, постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.12.2012року(т.21 а.с.144-148), залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 12.03.2013р.(т.21 а.с.149-150) , у справі №18/331скасовано ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 30.08.12р.(якою ухвалу від 14.08.12р.роз»яснено наступним чином- оскільки, ТОВ»ГОстинць» є дійсним власником нежитлових приміщень по АДРЕСА_3,дії ОКП Івано-Франківське ОБТІ про реєстрацію права власності ТОВ»Гостинець» та видачу витягу про державну реєстрацію права власності ТОВ»Гостинець» на нежитлові приміщення на АДРЕСА_3 від 1.04.2011р.,виконані в примусовому порядку і визнані господарськими судами правомірними.За таких обставин, ОКП Івано-Франківське ОБТІ не вправі надалі вчиняти будь-яких дій щодо скасування реєстраційних записів про реєстрацію права власності ТОВ»Гостинець» на вказані нежитлові приміщення на підставі оригіналу договору купівлі-продажу №1Д-910 від 28.09.1995р., рішення господарського суду Івано-Франківської обл..від 09.09.04р.у справі №18/331, ухвали від 12.06.2008р.) та в задоволенні заяви ТзОВ»Гостинець» про роз»яснення ухвали господарського суду Івано-Франківської області від 14.08.12р. по справі №18/331 щодо змісту її виконання-відмовлено.

Даною постановою встановлено,що виходячи з положень п.3.9 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно від 7.02.2002р.№7/7 на момент вчинення оскаржуваних дій, у БТІ не було законних підстав та повноважень для проведення скасування попередньої реєстрації права власності на нерухоме майно.

Додатково вказане підтверджується постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.06.2011 року у справі № 2а-1243/11/0970, (т.3 а.с.79,т.21 а.с.125) та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29.05.2012 року у справі № 9991/95103/11, (т.21 а.с.135), якими Івано-Франківське ОБТІ було зобов'язано скасувати реєстрацію права власності на приміщення по АДРЕСА_3 за ТОВ «Гостинець», та відновити реєстрацію права власності на ці приміщення за ОСОБА_8,оскільки, як зазначено в ухвалі Вищого адміністративного суду України ,БТІ вносячи до реєстру запис щодо реєстрації права власності на приміщення по АДРЕСА_3 за ТОВ»ГОстиненць» та скасовуючи такий запис в Реєстрі щодо права власності на ці приміщення за ОСОБА_8,яке було за ним відновлено у лютому 2010р.,діяло всупереч не скасованих рішень господарського суду по справі №7/94-6/84.якими було підтверджено право власності на цей об»єкт за ОСОБА_8

Бездоказовими є звинувачення ОСОБА_8 в ініціюванні звернення ОСОБА_19з позовом про визнання права власності на нежитові приміщення,з метою невиконання рішень судів та неповернення майна його законним власникам.

Так,в матеріалах справи наявний договір позики від 2.12.03р.,укладений між ОСОБА_19та ОСОБА_8,який недійсним не визнавався.

Дане звинувачення спростоване заявою ОСОБА_19до господарського суду Івано-Франківської області від 7.12.10р., посвідченої приватним нотаріусом ОСОБА_53, про підтримання позовних вимог (т.2 а.с.197).

Крім цього.як вбачається з рішення господарського суду Івано-Франківської області від 17.12.2010р.у справі №9/35-21/117 (т.3 а.с.16-18) представник відповідача ОСОБА_8у судовому засіданні заперечував щодо позовних вимог ОСОБА_19про визнання дійсним договору купівлі-продажу від 27.02.04р.та визнання права власності на нежитлові приміщення по АДРЕСА_3. Вказане випливає із додаткових письмових пояснень ОСОБА_8(т.2 а.с.193).

Також, в матеріалах справи міститься чинна постанова слідчого від 09.06.2012 року про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_19 за відсутності в його діях складу злочину передбаченого ст. 190 КК України.(т.19 а.с.225),яка мотивована тим, що ОСОБА_19 підтвердив, що між ним і ОСОБА_8 дійсно існували події з приводу позики грошей і купівлі нежитлових приміщень по АДРЕСА_3, а тому слідчий прийшов до висновку, що не здобуто достатніх доказів злочинної діяльності ОСОБА_19 які б підтверджували, що ОСОБА_19 мав наміри заволодіти майном шляхом шахрайства.

Таким чином, ОСОБА_19 підтвердив, і вказане знайшло своє відображення у постанові про відмову у порушенні кримінальної справи, що між ним і ОСОБА_8 дійсно існували правовідносини, направлені на купівлю приміщень по АДРЕСА_3 та ,що такі правовідносини не були фіктивними.

Отже, за ч. 4 ст. 190 Кримінального кодексу України ОСОБА_8 слід виправдати.

Досудовим слідством ОСОБА_8 висунуто обвинувачення у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 364-1 Кримінального кодексу України, а саме в тому, що він зловживаючи своїми повноваженнями тобто використовуючи свої повноваження в супереч інтересам юридичної особи приватного права , заволодів майном по АДРЕСА_3, чим заподіяв істотну шкоду інтересам ЗАТ «Світлиця», що спричинило тяжкі наслідки.

Однак, дане звинувачення не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 364-1 Кримінального кодексу України, суб'єктом даного складу злочину може бути тільки службова особа юридичної особи приватного права.

Службовою особою юридичної особи приватного права визнається особа, яка постійно чи тимчасово обіймає на підприємстві в установі чи організації посаду, пов'язану із виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або виконує такі обов'язки за спеціальним розпорядженням.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про господарські товариства» посадовими особами органів управління товариства визнаються голова та члени виконавчого органу, голова ревізійної комісії, а у товариствах, де створена наглядова рада товариства, - голова та члени наглядової ради товариства.

У відповідності до ст. 364-1 КУ України, зловживання повноваженнями службовою особою юридичної особи приватного права полягає у використанні службовою особою своїх повноважень. Тобто об'єктивна сторона даного злочину характеризується активними діями винної особи направленими на використання свої повноважень службової особи .

Досудовим слідством до матеріалів справи не долучено жодного доказу, який би свідчив, що ОСОБА_8 особисто, використав свої службові повноваження як член спостережної ради, що останній давав будь-які вказівки голові правління або вчиняв інші дії, направлені на заволодіння майном товариства.

Вироком Галицького районного суду міста Львова від 11-14.05.2007 року, який міститься в матеріалах даної справи, вже надано оцінку протоколу № 2 засідання правління від 02.02.2004 року, і судом було встановлено, що ОСОБА_9 мала право на підставі цього протоколу відчужувати майно.

Проведення засідання правління ЗАТ «Світлиця» і прийняття на ньому відповідного рішення підтверджується поясненнями ОСОБА_9 та ОСОБА_41, даними ними в ході судового розгляду по даній справі та не спростовано жодними доказами.

До матеріалів справи також долучено постанову ст..оперуповноваженого СДСБЕЗ Івано-Франківського МВ УМВСУ в Івано-Франківській області від12.10.12р., згідно якої вбачається, що матеріали відносно підробки ОСОБА_5 та ОСОБА_54 ряду документів в тому числі протоколу засідання правління ЗАТ «Світлиця» від 2.02.2004р.були виділені в окреме провадження, по ним було проведено перевірку, за наслідками якої щодо ОСОБА_5 і ОСОБА_54 винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи у зв'язку із відсутністю події злочину.

Вказані факти дають підстави для висновку про безпідставність і необґрунтованість звинувачень ОСОБА_9 в підробці протоколу № 2 від 02.02.2004 року засідання правління ЗАТ «Світлиця».

Також до матеріалів справи було долучено копію постанови Львівського апеляційного господарського суду від 03.03.2011 року у справі № 21/56-6/112, у справі за позовом ТОВ «Гостинець» до ОСОБА_9, ОСОБА_8 та Івано-Франківського ОБТІ про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 13.02.2004 року та про зобов'язання ОБТІ відновити право власності за ТОВ «Гостинець» на нежитлові приміщення по АДРЕСА_3.

В даній постанові Львівський апеляційний господарський суд встановив, що як вбачається безпосередньо із тексту оспорюваного договору ОСОБА_8 виступив покупцем майна, як фізична особа, а не як акціонер товариства. Майно було придбане ним не в порядку виділення частки в статутному капіталі чи в порядку виходу із товариства, а придбавалося як фізичною особою для власних господарських цілей.

Досліджуючи обставини, пред'явленого ОСОБА_8 обвинувачення у вчиненні ним злочину передбаченого ч. 2 ст. 364-1 Кримінального кодексу України, суд додатково зазначає про наступне.

Кримінальний кодекс України було доповнено статтею 364-1 на підставі Закону № 3207-VІ від 07.04.2011 року. До 2011 року, дії, передбачені даною статтею, не вважалися кримінально карним діянням і кримінальним законом не регулювалися.

Досудовим слідством вказується, що дії, обумовлені диспозицією ст. 364-1 КК України, ОСОБА_8 і ОСОБА_9 вчинили в період 2004 року.

Відповідно до ст. 3 Загальної частини Кримінального кодексу України, законодавство України про кримінальну відповідальність становить Кримінальний кодекс України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права.

Злочинність діяння, а також його караність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки цим Кодексом.

Згідно ч. 2 та ч. 3 ст. 4 Загальної частини Кримінального кодексу України, злочинність і караність діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час вчинення злочину.

Часом вчинення злочину визнається час вчинення особою, передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.

В силу положення ч. 2 ст. 5 Загальної частини Кримінального кодексу України вказує, що закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння або посилює кримінальну відповідальність, не має зворотної дії в часі.

Аналогічний принцип закріплений ст. 58 Конституції України.

У зв'язку із вищевикладеним, суд приходить до переконання що ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 364-1 Кримінального кодексу України слід виправдати за відсутністю події злочину.

Досудовим слідством ОСОБА_8 пред'явлено звинувачення за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 194 Кримінального кодексу України, а саме що він в період з 09.04.04р.по 01.03.2005р., умисно пошкодив чуже майно, що заподіяло майнову шкоду в особливо великих розмірах.

Проте, вказане обвинувачення судом також визнається необґрунтованим і безпідставним.

З об'єктивної сторони злочин передбачений ст. 194 Кримінального кодексу України, характеризується суспільно-небезпечними діями, які полягають у знищенні чи пошкодженні майна, наслідком яких є шкода у великих розмірах.

Об'єктом злочину є право власності.

Предметом знищення чи пошкодження, може бути тільки чуже майно.

Чужим слід вважати майно, яке не перебуває у власності винного. Знищення або пошкодження власного майна, у тому числі майна, яке є спільною власністю винного та інших осіб, не утворює складу цього злочинну.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_8 згідно договору купівлі-продажу,укладеного 13.02.2004р.між ним та ЗАТ»Світлиця» набув право власності на нежитлові приміщення по АДРЕСА_3.

Вказаний договір у встановленому законом порядку не визнаний недійсним та чинний на день постановлення вироку, що вбачається з наведених вище численних судових рішень, зокрема, постанови Львівського апеляційного господарського суду від 26.01.10р. у справі №7/94.

Окрім того, згідно ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 4.02.2010р.роз»яснено зміст постанови суду від 26.01.10р. наступним чином- що в результаті скасування рішення господарського суду Івано-Франківської області від 4.05.07р. підлягає відновленню право власності ОСОБА_8 на нежитлові приміщення ,площею 1230,5 кв.м,по АДРЕСА_3, які він набув на підставі договору купівлі-продажу від 13.02.2004р. та Івано-Франківсько ОБТІ зобов»язане відновити запис в реєстрі прав власності на нерухоме майно щодо ОСОБА_8як власника нежитлових приміщень по АДРЕСА_3, скасувавши попередній запис щодо права власності на це майно .

Спірне приміщення з 16.02.2004р.було зареєстроване на праві приватної власності за ОСОБА_8, що вбачається з витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 16.02.2004р.(т.21 а.с.100),на підставі вказаної вище ухвали суду 8.02.10р. відновлено реєстрацію права власності за ОСОБА_8, однак, 1.04.11р. ОКП»Івано-Франківське ОБТІ» анульовано реєстраційний запис про право власності за ОСОБА_8та право власності на нежитлові приміщення зареєстровано за ТзОВ»Гостинець».Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.06.11р.такі дії БТІ визнано протиправними та зобов»язано відновити реєстраційний запис про реєстрацію права власності на нежитлові приміщення по АДРЕСА_3 за ОСОБА_8 Дана постанова залишена в силі ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29.05.2012р.

Як вбачається з постанови Львівського апеляційного господарського суду від 25.12.12р. (т.21 а.с. 144-148),залишеної без змін постановою Вищого господарського суду України від 12.03.2013р.(Т.21 а.с.149-150) скасовано ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 30.08.2012р.у справі №18/331,якою роз»яснено ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 14.08.12р. щодо змісту її виконання( в якій зазначено-«Оскільки, ТзоВ»Гостинець» є дійсним власником нежитлових приміщень по АДРЕСА_3, площею 1302,1кв.м, ДІЇ ОКП «Івано-Франківське ОБТІ» про реєстрацію права власності ТОВ»Гостинець» та видачу витягу про державну реєстрацію права власності ТОВ»Гостинець» від 1.04.11р. виконані в примусовому порядку і визнані господарськими судами правомірними.За таких обставин ОБТІ не вправі надалі вчиняти будь-які дії щодо скасування реєстраційних записів про реєстрацію права власності за ТОВ»Гостинець» на нежитлові приміщення на АДРЕСА_3 на підставі оригіналу договору купівлі-продажу №1Д-910 від 28.09.95р.,рішення господарського суду Івано-Франківської обл.. від 09.09.04р.у справі №18/331 та ухвали господарського суду Івано-Франківської обл.. від 12.06.08р.,якою встановлено порядок примусового виконання рішення суду від 09.09.04р.у справі №18/331) та в задоволенні заяви ТзОВ»Гостинець» про роз»яснення ухвали відмовлено.

Таким чином, із зазначених вище рішень судів вбачається, що договір купівлі-продажу нежитлових приміщень по АДРЕСА_3 є чинним та вказані приміщення належать на праві приватної власності ОСОБА_8

З витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №2831166 від 16.02.04р.(21т.а.с.100) ,довідки ОКП Івано-Франківське БТІ від 22.11.07р.(т.21 а.с.101),довідки Першої Івано-Франківської міськдержнотконтори від 24.01.2008р.№696677-1212(т.8,а.с.154) , Інформаційної довідки ОБТІ від 21.07.2008 року № 19595192,( т.9 а.с.26) вбачається, що ОСОБА_8 в період з 16.02.2004 року по 18.02.2008 року, був власником приміщень по АДРЕСА_3, про що є відповідні дані в Реєстрі прав власності.

Згідно ст. 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

В силу положень ст. 319 Цивільного кодексу України, власник, володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Принцип непорушності права власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном, закріплює право власника володіти, користуватись і розпоряджатись належним йому майном, закріплений у ст.41 Конституції України та с т.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналась17.07.1997р. відповідно до ЗУ "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції".

Статтею 321 ЦК України передбачено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Власник вправі вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

За наведеного, ОСОБА_8 мав право, як власник приміщень по АДРЕСА_3, використовувати їх на власний розсуд, проводити в цих приміщеннях будь-які роботи і вчиняти відносно цих приміщень будь-які дії, які прямо не заборонені законом.

Відповідно до ст. 323 Цивільного кодексу України, ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) майна, несе власник.

Таким чином, оскільки, власником нежитлових приміщень по АДРЕСА_3 на час проведення ремонтних робіт був ОСОБА_8, жодної шкоди ТОВ «Гостинець» такими ремонтними роботами він завдати не міг.

Суд критично оцінює доводи потерпілих про те, що в період проведення ремонтних робіт, приміщення по АДРЕСА_3 перебувало в спорі, щодо нього було внесено заборону на його відчуження, а тому ОСОБА_8 не вправі був проводити такі роботи.

Згідно ч. 7 ст. 319 Цивільного кодексу України, діяльність власника може бути обмежена чи припинена лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Зазначені потерпілими доводи, не є підставами для припинення діяльності власника в розумінні ст. 319 Цивільного кодексу України, чи підставами припинення права власності ОСОБА_8 на такі приміщення в розумінні ст. 346 Цивільного кодексу України, а тому вони не свідчать про позбавлення ОСОБА_8 права власності чи обмеження його у праві здійснювати роботи в цих приміщеннях.

За наведеного, за ч. 2 ст. 194 КК України ОСОБА_8 слід виправдати за відсутністю події злочину.

Крім того, ОСОБА_8 пред'явлено обвинувачення у вчинені злочину, передбаченого ч. 1 ст.358 Кримінального Кодексу України, а саме - що він умисно підробив офіційний документ, який видається і посвідчується підприємством, що має право видавати і посвідчувати такий документ і надає права.

Проте, дане звинувачення не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду.

В поясненнях, наданих ОСОБА_8 під час розгляду даної справи, останній зазначав, що він особисто не виготовляв текст довіреності і ніколи не мав на меті цього робити, підпис, який він поставив на цій довіреності є його особистим підписом, і він не намагався при цьому наслідувати чи повторювати підпис ОСОБА_9 У який спосіб довіреність ТОВ «Гостинець» попала на підпис ОСОБА_8 невідомо, однак свій особистий підпис на цьому документі він поставив без жодного умислу помилково.

Аналогічні пояснення надала і ОСОБА_9у судовому засіданні.

Суд надає віри даним поясненням, так як матеріалами досудового розслідування і доказами у справі вказаний факт не спростовано.

Так, висновком експерта від 16.04.12р.№090/03-183 (т.14 а.с.52-56) підтверджено, що підпис на довіреності від 08.02.2005 року,виданій ТзОВ»Гостинець» на представлення інтересів товариства ОСОБА_21 ,після слова «директор» та перед «ОСОБА_9» виконаний ОСОБА_8

Крім того, такі пояснення доводяться і іншими,зібраними по справі доказами.

Зокрема, довіреностями від 16.04.2004р, 09.02.2005р. за підписом ОСОБА_9 як директора ТОВ «Гостинець» (Новгородська, 34А), згідно яких ОСОБА_9 в цей же період неодноразово уповноважувала ОСОБА_21 на вчинення юридично значимих дій від імені ТОВ «Гостинець», в тому числі на ведення справ в Реєстраційній палаті.

Вказані довіреності і пояснення ОСОБА_9 чітко засвідчують той факт, що довіреність, яка була неумисно підписана ОСОБА_8, не надавала ОСОБА_21 жодних додаткових повноважень і прав, ніж ті, які їй були вже надані на підставі довіреностей, підписаних ОСОБА_9 особисто.

Оскільки, метою підробки документа за ст.358 КК України є створення документа, який надає підроблювачу або іншій особі права, або звільняє таких осіб від обов'язків, то сам по собі факт підписання довіреності, в якій зазначено право ОСОБА_21 вчиняти дії, відТзОВ «Гостинець», на які вона вже і так уповноважена, виключає будь-який зміст, необхідність і умисел у створенні такого документа.

Суб'єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 ст. 358 характеризується прямим умислом. Обов'язковою суб'єктивною ознакою є мета підробки. Тобто, особа, яка підробила такий документ, повинна мати прагнення отримати певні права або звільнитись від обов'язків і має конкретний характер.

В свою чергу, досудовим слідством прямо не доведено, що ОСОБА_8 особисто отримав будь-які права чи звільнився від обов'язків на підставі такого документа.

Окрім того, довіреності, підписані ОСОБА_9 особисто від ТОВ «Гостинець» чітко засвідчують той факт, що ОСОБА_21 була уповноважена від ТОВ «Гостинець» на вчинення усіх дій, які були зазначені в довіреності, яка підписана ОСОБА_8, тобто остання також не набула в силу цієї довіреності жодних додаткових прав, ніж ті які у неї вже були.

Таким чином, судом встановлено, що в діях ОСОБА_8 відсутня суб'єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України, що є підставою для виправдання його за цією статтею за відсутністю складу злочину.

Не підтверджено в судовому засіданні обвинувачення ОСОБА_8 в тому, що останній особисто подав державному реєстратору підроблену ним довіреність від 08.02.2005 року, тим самим надавши ОСОБА_21 право здійснювати юридично значущі дії від імені ТОВ «Гостинець», і такими діями використав документ, підроблений ним особисто, тобто що ОСОБА_8 вчинив злочин, передбачений ч. 4 ст. 358 КК України.

Як встановлено в судовому засіданні досудовим слідством не наведено жодного доказу того, що ОСОБА_8 особисто подав державному реєстратору, підроблену ним довіреність від 08.02.2005 року, тим самим надавши ОСОБА_21 право здійснювати юридично значущі дії від імені ТОВ «Гостинець», і такими діями використав документ, підроблений ним особисто.

Зазначене не знайшло свого підтвердження і в судовому засіданні.

Виходячи з вимог ст..62 Конституції України,ст..327 КПК України,у відповідності до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 29.06.1990 р. «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду справ і постановлення вироку» про те, що всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні; тлумачитись на користь підсудного, суд приходить до висновку,що ОСОБА_8 за ч.4 ст.358 КК України слід виправдати за відсутністю події злочину.

ОСОБА_8 досудовим слідством пред'явлено обвинувачення за вчинення злочинів, передбачених ч. 3 ст. 358 КК України, а саме: в підробці офіційного документа, який видається підприємством, що має право видавати і посвідчувати такий документ і надає права,повторно.

Однак, дані звинувачення у підробці офіційних документів і їх використанні також не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Як вбачається із касаційної скарги , заяви про зупинення виконання рішення господарського суду Івано-Франківської області від 09.12.2005р. ,заяви про відновлення строку для подання касаційної скарги на вказане рішення , зазначені документи підписані ОСОБА_8як головою ліквідаційної комісії ДП»Троянда»ЗАТ»Світлиця» 08.10.2007р.(т.6 а.с.148-152).

У підтвердження його повноважень як голови ліквідаційної комісії додано відомості про обрання складу ліквідаційної комісії.,згідно протоколу загальних зборів ТОВ»Гостинець» №3 від 4.06.2007р.(т.6 а.с.153,)протоколу №2 від 3.11.2004р.(т.6 а.с.206).

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 30.11.11р.наявні відомості про ДП»Троянда»ЗАТ»Світлиця», реєстраційний № 10001844559, і.к.30106375, місцезнаходження-м.Івано-Франківськ,вул..Шашкевича,3, яке зареєстроване 22.01.99р. та перебуває в стані припинення підприємницької діяльності, рішення засновників про припинення зареєстроване 05.11.2004р, 30.05.07р. та 04.06.2007р.зареєстровано зміни складу ліквідаційної комісії, голова ліквідаційної комісії -ОСОБА_8(т.6 а.с.188-192).

Протоколом загальних зборів акціонерів ЗАТ»Світлиця» №1/04 від16.04.2004р.обрано головою правління ОСОБА_9,ОСОБА_8-головою Спостережної ради, вирішено припинити ЗАТ»Світлиця» у зв»язку з реорганізацією в ТзОВ»Гостинець»,ліквідувати ДП»Троянда», затверджено склад ліквідаційної комісії(т.7 а.с.20).

Протоколом №1 загальних зборів учасників ТзОВ»Гостинець» від 7.08.2004р. вирішено припинити ТЗОВ»Гостинець»,вул..Новгородська,34а шляхом ліквідації(т.7 а.с.22).

Як вбачається з висновку експерта від 29.12.11р.(т.7 а.с.75), підписи на касаційній скарзі та заявах після запису « голова ліквідаційної комісії ДП»Троянда» виконані ОСОБА_8

В матеріалах справи наявні протоколи загальних зборів учасників ТзОВ»Гостинець» від 3.11.2004р.(т.7 а.с.26-28),на яких вирішено ліквідувати ДП»Троянда» ЗАТ»Світ лиця» та затверджено новий склад ліквідаційної комісії ДП»Троянда»,а саме-голова -ОСОБА_8, члени комісії-ОСОБА_61,ОСОБА_62.Згідно протоколу загальних зборів учасників ТзОВ»Гостинець» від 4.05.07р. затверджено ліквідаційну комісію ДП»Троянда» в складі голови ОСОБА_8(т.7 а.с.95)

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про господарські товариства» ліквідація товариства проводиться призначеною ним ліквідаційною комісією, а у разі припинення діяльності товариства за рішенням суду - ліквідаційною комісією, що призначається цими органами.

З дня призначення ліквідаційної комісії до неї переходять повноваження по управлінню справами товариства.

Згідно довідки з ЄДРПОУ від 03 вересня 2013 року, яка міститься в матеріалах справи , ОСОБА_8 з 04.06 2007 року і по даний час зареєстрований як голова ліквідаційної комісії ДП «Троянда» та підписант.

Згідно ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

Таким чином, ОСОБА_8 як голова ліквідаційної комісії ДП «Троянда» , відомості про якого містяться в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців , на підставі ст. 20 ЗУ «Про господарські товариства» вправі був підписувати та подавати документи від імені ДП «Троянда» і відповідно скріплювати їх печаткою даного підприємства.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про господарські товариства» ліквідація товариства вважається завершеною, а товариство таким, що припинило свою діяльність, з моменту внесення запису про це до державного реєстру.

Оскільки, ДП «Троянда» не було ліквідовано на час підписання та подачі вказаних заяв і не припинене на даний час, про що до державного реєстру не внесено відповідних записів, безпідставним є твердження , що від імені цього підприємства вправі було діяти тільки ТОВ «Гостинець» (вул. Шашкевича, 6 в м. Івано-Франківську).

У зв'язку із вищевикладеним ОСОБА_8 слід виправдати за відсутністю події злочину, передбаченого ч. 3 ст. 358КК України.

Досудовим слідством, ОСОБА_8 було інкриміновано вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України.

Однак, в судовому засіданні встановлено і підтверджено відповідними доказами, що ОСОБА_8, будучи головою ліквідаційної комісії ДП «Троянда» ,з наведених вище підстав, мав право виготовляти, підписувати і скріплювати печаткою ДП «Троянда» усі необхідні документи, в тому числі відповідні заяви, клопотання, скарги тощо.

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_8 не підробляв касаційну скаргу від 08.10.2007 року на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 09.12.2005 року, заяву про зупинення виконання вищевказаного рішення господарського суду Івано-Франківської області від 09.12.2005 року та заяву про відновлення пропущеного строку для подання касаційної скарги на господарського суду Івано-Франківської області від 09.12.2005 року.

За наведеного, подача зазначених вище документів до суду, не є подачею завідомо підроблених документів.

Окрім того, ОСОБА_8 як голова ліквідаційної комісії ДП «Троянда» вправі був подавати, виготовлені і підписані ним як головою ліквідаційної комісії документи, до державних установ, організацій будь-якої форми власності та передавати їх громадянам.

Виходячи з наведеного, ОСОБА_8 за даною статтею слід виправдати за відсутністю події злочину.

Досудовим слідством ОСОБА_8 пред'явлено обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 Кримінального кодексу України, відносно заволодіння корпоративними правами, які належали потерпілому ОСОБА_23

Проте, таке обвинувачення не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні та спростовується дослідженими судом доказами, і безпосередньо показами наданими в засіданні як потерпілим ОСОБА_23,так і свідками ОСОБА_24, ОСОБА_28, ОСОБА_25 та ОСОБА_60

Відповідно до ст. 167 Господарського кодексу України, корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Вищий господарський суд України у своїх рекомендаціях N 04-5/14, 28.12.2007 „Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин" вказав, що у вирішенні корпоративних спорів господарським судам слід виходити з того, що особа стає носієм корпоративних прав з моменту набуття права власності на акції акціонерного товариства або вступу до інших господарських товариств.

За змістом ч. 2 та ч. 4 ст. 82 Господарського кодексу України, відомості про склад засновників та учасників, а також відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів повинен міститися в Статуті господарського товариства.

За наведеного особа є учасником товариства тільки в разі, якщо такі відомості про неї як учасника, містяться в Статуті товариства і в відомостях Єдиного державного реєстру.

Як вбачається з реєстраційних карток, реєстраційних і статутних документів ТОВ «Розважально-відпочинковий центр «Гаразд»(т.16 а.с.205,223,226243,т.17а.с.2,25), ТОВ «Конкорд-ІФ» (т.16 а.с.4,19,21,35,38,65), ПП «Гаразд-України Буд» (т15 а.с.25,39,56,58,72,76) ПП «Ніагара» (т.15а.с.115,165,168,177,182,191,206) та ПП «Санаторій матері і дитини «Берегиня» (т.17 а.с.86.95,102,110,120,125,135), ОСОБА_23, на час вчинення інкримінованих ОСОБА_8 дій, не був ні учасником, ні засновником жодного з перелічених вище господарюючих суб'єктів, і таких відомостей про нього як учасника ні в Статутах, ні в реєстраційних картках не міститься. Учасниками товариств і підприємств, про які йдеться в обвинувальному висновку були саме ОСОБА_24, ОСОБА_28, ОСОБА_25 та ОСОБА_60, що підтверджується відповідними даними з Єдиного державного реєстру, а також Статутами ТОВ ТОВ «Розважально-відпочинковий центр «Гаразд», ТОВ «Конкорд-ІФ», ПП «Гаразд-України Буд» ПП «Ніагара» та ПП «Санаторій матері і дитини «Берегиня».

Згідно ст. 88 Господарського кодексу України та ст. 117 Цивільного кодексу України, учасники господарського товариства зобов'язані вносити вклади (оплачувати акції) у розмірі, що передбачено установчими документами.

У відповідності до ст. 87 Господарського кодексу України, сума вкладів засновників та учасників господарського товариства становить статутний фонд товариства, а згідно ст. 85 ГК України та ст. 115 ЦК України, саме товариство є власником майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного капіталу.

Оскільки, ОСОБА_23 не був учасником жодного з товариств і підприємств, зазначених в обвинувальному висновку і за документами дослідженими в судовому засіданні він не формував статутний капітал цих юридичних осіб, суд приходить до висновку, що останній не був і не міг бути „фактичним" власником часток у перерахованих суб'єктах господарювання.

Крім того, ні Цивільний кодекс України , ні Господарський кодекс України не містить такого поняття як фактичний власник. Відповідно до законодавства власність, в тому числі на частку в статутному капіталі, повинна бути підтверджена об'єктивними документальними доказами.

Відсутність у ОСОБА_23 юридично закріпленого права власності на частки в статутних капіталах ТОВ «Розважально-відпочинковий центр «Гаразд», ТОВ «Конкорд-ІФ», ПП «Гаразд-України Буд» ПП «Ніагара» та ПП «Санаторій матері і дитини «Берегиня» було підтверджено в судовому засіданні безпосередньо ОСОБА_23, і свідками ОСОБА_24, ОСОБА_28, ОСОБА_26 та ОСОБА_25

Зокрема, в судовому засіданні ОСОБА_24, ОСОБА_28, ОСОБА_26 та ОСОБА_25 пояснили суду, що частки у «Розважально-відпочинковий центр «Гаразд», ТОВ «Конкорд-ІФ», ПП «Гаразд-України Буд» ПП «Ніагара» та ПП «Санаторій матері і дитини «Берегиня» були оформлені за ними.

ОСОБА_23, надаючи пояснення як потерпілий, в судовому засіданні по даній кримінальній справі, особисто вказав, що в нього немає документів підтверджуючих, що він є власником вище перелічених підприємств, і більше того написав відповідну заяву про відсутність будь-яких майнових і немайнових претензій до ОСОБА_8 щодо своїх корпоративних прав.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_8 особисто жодних контактів з ОСОБА_24, ОСОБА_28, ОСОБА_25 та ОСОБА_26 на предмет передачі йому довіреностей не мав, не просив і не переконував останніх надати такі довіреності від них. Як вказали дані особи, надаючи пояснення як свідки, про це їх безпосередньо просив ОСОБА_23, що останній також підтвердив у судовому засіданні.

13.08.10р. ОСОБА_24надав ОСОБА_8 нотаріально посвідчену довіреність на управління належними йому частками в ТзоВ»гаразд України», ТзОВ»Розважально-Відпочинковий центр Гаразд», ПП»Гаразд України Буд», ТзОВ»Конкорд -ІФ»Є, в тому числі, з правом відчуження існуючих корпоративних прав.(т.15 а.с. 20).

10.09.2010р.ОСОБА_8діючи на підставі даної довіреності, склав заяву від імені ОСОБА_24про вихід із складу ПП»Гаразд-України Буд»(т.15 а.с.19),ТзОВ»Конкорд-ІФ(т.15 а.с.242), ТзоВ»Гаразд України»(т.16 а.с.155), ТзОВ»Розважально-Відпочинковий центр Гаразд»(т.16 а.с.220) та згідно протоколу №5 учасників ПП»Гаразд- України Буд» від 15.09.10р. ОСОБА_24виключено із складу учасників ПП(т.15 а.с.18). Згідно протоколу №12 зборів учасників ТзОВ»Конкорд -ІФ» від 15.09.10р.(т.15 а.с.241) ОСОБА_24виключено із складу даного ТзОВ.Згідно протоколу №21 зборів учасників від 15.09.10р. ОСОБА_24 виключено із складу учасників ТзОВ»Гаразд України»(т.16 а.с.158).

13.08.10р. ОСОБА_15надав ОСОБА_8 нотаріально посвідчену довіреність на управління належними йому корпоративними правами в ПП»Ніагара», в тому числі, з правом відчуження існуючих корпоративних прав.(т.15 а.с. 218).

10.09.2010р.ОСОБА_8,діючи на підставі даної довіреності, склав заяву від імені ОСОБА_15про вихід із складу ПП»Ніагара»(т.15 а.с.127).

13.08.10р. ОСОБА_26, ОСОБА_25надали ОСОБА_8 нотаріально посвідчену довіреність на управління належними їм корпоративними правами в ПП «Санаторій матері і дитини «Берегиня», в тому числі, з правом відчуження існуючих корпоративних прав.(т.17 а.с. 81-82).

25.08.2010р.ОСОБА_8діючи на підставі даних довіреностей, склав заяви від імені ОСОБА_26, ОСОБА_25про вихід із складу учасників ПП «Санаторій матері і дитини «Берегиня» (т.17 а.с.145-146) та згідно протоколу №4 зборів учасників від 31.08.10р. вирішено останніх виключити із складу учасників ПП із сплатою належних їм часток.

Згідно Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 22.08.12р. у справі №5010/283-2012-к-26/22 , ,яке залишене без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 03.12.12р.(т.21 а.с.13-15) ,в позові ОСОБА_24про визнання недійсними рішень зборів учасників ТзОВ»Будівельна компанія «Галицька», статуту в редакції від 28.09.10р, 11.03.11р,2.06.11р., зобов»язання скасувати запис про реєстраційні дії, поновлення учасника товариства відмовлено .

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 15.08.12р. у справі №5010791/_2012-к-23/20 , ,яке залишене без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20.09.12р., постановою Вищого господарського суду України від 11.12.12р.(т.21 а.с.10-12,16-18) в позові ОСОБА_24про визнання недійсними рішень зборів учасників ТзОВ»Конкорд-!Ф», установчих документів, скасування записів про внесення змін до державної реєстрації юридичної особи, поновлення учасника товариства відмовлено.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 17.08.12р. у справі №5010/825/2012-К-25/22 ,яке залишене без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28.11.12р.(т.21 а.с.7-9) в позові ОСОБА_24про визнання недійсними рішень зборів учасників ТзОВ»Розважально-відпочинковий центр «Гаразд», статуту, зобов»язання державного реєстратора внести запис про скасування змін до державної реєстрації установчих документів юридичної особи, поновлення учасника товариства відмовлено.

При цьому вказаними рішеннями судів встановлено, що підписавши від імені ОСОБА_24заяви про вихід учасника з товариства, ОСОБА_8діяв в межах повноважень, наданих йому ОСОБА_24згідно довіреності від 13.08.2010р.,в якій він надав право ОСОБА_8відчужувати його корпоративні права шляхом підписання за нього договорів відступлення (купівлі-продажу)корпоративних прав,заяв про вихід зі складу учасників(т.20 а.с.247,250, т.21 а.с.1-6).

Крім того, рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 17.08.12р. у справі №5010/825/2012-К-25/22, встановлено, що між ОСОБА_24та ОСОБА_8мали місце тривалі корпоративні правовідносини, так, ОСОБА_24 був включений до складу ТОВ»Розважально-відпочинковий центр»Гаразд» внаслідок виходу з нього ОСОБА_8,ОСОБА_18,ОСОБА_56у 2009р.У зв»язку з виходом ОСОБА_8 у 2008-2010р.ОСОБА_24та його дружина ОСОБА_57стали новими власниками часток у статутних капіталах ряду інших товариств,а саме- ТО»³нницяінвестбуд»(м.Вінниця),ТОВ»Гаразд Фінанси»(м.Івано-Франківськ), ТОВ»Гаразд Інвест»(м.м.Рівне),ТО»гвнеінвестбуд»(м.Рівне), ТОВ»Дніпрові кручі»(м.Обухів).Що свідчить про те, що довіреність ОСОБА_24була видана у розвиток спільних корпоративних правовідносин та ОСОБА_24не міг не розуміти правове значення своїх юридичних дій і не знати про їх правові наслідки, не міг не мати власного волевиявлення щодо виходу із складу засновників(учасників) товариства (т.21 а.с.5).

ОСОБА_15, ОСОБА_26та ОСОБА_25.дії ОСОБА_8на виконання наданих ними довіреностей не оспорювали та довіреності не скасовували.

В силу положень п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.10.2008р«Про практику розгляду судами корпоративних спорів», суди мають враховувати, що для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову.

Отже, той факт, що господарські суди відмовили ОСОБА_24 у задоволені його позовів до ТОВ «Конкорд-ІФ», ТОВ «Розважально-відпочинковий центр «Гаразд» та ТОВ «Гаразд України» (БК «Галицька»), свідчить про те, що суди не знайшли жодних підстав вважати, що його права та законні інтереси як учасника (в тому числі корпоративні і майнові) були порушені при вчиненні ОСОБА_8 дій на підставі довіреності.

Таким чином, встановлені у рішеннях господарського суду Івано-Франківської області та постановах Львівського апеляційного господарського суду обставини, також спростовують наявність умисних дій зі сторони ОСОБА_8, направлених на заволодіння корпоративними правами ОСОБА_23

Окрім цього,з показань свідка ОСОБА_49(т.19 а.с.181),який є товаришем ОСОБА_23,даних на досудовому слідстві та перевірених судом, вбачається,що ОСОБА_23повідомив йому про свій намір надати на ім.»я ОСОБА_8доручення від власників часток товариств та надати йому можливість самостійно розділити спільно зароблені активи,що підтвердив у судовому засіданні і потерпілий ОСОБА_23

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку , що ОСОБА_8діяв виключно на підставі та в межах наданих йому повноважень згідно довіреностей, виданих на його ім»я ОСОБА_24,ОСОБА_15, ОСОБА_26та ОСОБА_25, а отже,за ч.4 ст.190 КК України ОСОБА_8 слід виправдати за відсутністю події даного злочину.

У судовому засіданні не знайшло свого підтвердження звинувачення ОСОБА_9у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 Кримінального кодексу України.

В матеріалах справи міститься вирок Галицького районного суду м. Львова від 11.-14.05.2007 року(т.9а.с.1,т.11а.с.43),з якого вбачається, що в 2007 році, ОСОБА_9 було інкриміновано вчинення злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, а саме що вона, зловживаючи службовим становищем здійснила привласнення, заволодіння, та розтрату чужого майна - нежитлових приміщень по АДРЕСА_3.

При цьому, ОСОБА_9 у 2007 році, досудовим слідством обвинувачувалась у вчиненні аналогічних дій, які є предметом розгляду по даній справі, лише ці дії були кваліфіковані за ч. 5 ст. 191 КК України.

Натомість, Галицький районний суд м.Львова, виносячи вирок 11-14.05.2007 року встановив, що - ОСОБА_9 мала право на підставі Статуту, протоколу загальних зборів акціонерів ЗАТ «Світлиця» від 24.06.2000 року, протоколу засідання правління ЗАТ «Світлиця» від 02.02.2004 року підписувати договір про відчуження майна товариства, а тому прийшов до висновку про її виправдання в інкримінованому злочині за ознаками ст. 191 ч. 5 КК України.

Вказаний вирок суду, в частині кваліфікації дій ОСОБА_9 та її виправдання було залишено без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 07.08.2007р.

В силу ст..61 Конституції України,ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

З частини 3 ст.2 КК України вбачається,що ніхто не може бути притягнений до кримінальної відповідальності за той самий злочин більше одного разу.

Окрім того, питання дійсності укладеного ОСОБА_9 як головою правління договору купівлі-продажу від 13.02.2004 року, і фактична оцінка її діям, як продавця у цьому договорі досліджувалося при прийняті постанови Львівським апеляційним господарським судом у справі № 7/94-6/84 від 26.01.2010 року. (т.1а.с.205)

У вказаній постанові суду, яка набрала законної сили, встановлено, що при укладенні договору купівлі - продажу, товариство було продавцем (а відповідно і власником) нежитлових приміщень. На час укладення даного договору нежитлові приміщення, які є предметом цього договору, в спорі чи під забороною, арештом не перебували, жодних обтяжень на приміщення не було.

Повноваження правління на укладення такого договору визначені Статутом товариства.

Протоколом засідання правління від 02.02.2004 року, погоджено відчуження належного ЗАТ «Світлиця» нежитлового приміщення по АДРЕСА_3.

Таким чином, Львівський апеляційний господарський суд в постанові зазначив, що ОСОБА_9 мала право на підставі Статуту, протоколу загальних зборів акціонерів ЗАТ «Світлиця» від 24.06.2000 року, протоколу засідання правління ЗАТ «Світлиця» від 02.02.2004 року підписувати договір про відчуження майна товариства.

Окрім цього, посилання сторони обвинувачення на те,що ОСОБА_9діяла всупереч ухвали Івано-Франківського господарського суду у справі №6/19 від 06.02.2004р.,якою їй заборонено вчиняти будь-які статутні повноваження ЗАТ»Світлиця» спростоване наявною в матеріалах справи копією ухвали про порушення провадження у справі за позовом ДП»Троянда» ЗАТ»Світлиця» до ЗАТ»Світлиця» (т.19 а.с.81),яка постановлена 16.02.2004року.

Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які відомості про те, що зазначена ухвала вручена ОСОБА_9 особисто чи звернена до виконання в частині забезпечення позову через відділ державної виконавчої служби.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Загальної частини Кримінального кодексу України, законодавство України про кримінальну відповідальність становить Кримінальний кодекс України, який ґрунтується на Конституції України, та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права.

Згідно п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є обов'язковість рішень суду.

У відповідності до ч. 5 ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

В силу положення ч. 1 ст. 65 КПК України, доказами в кримінальній справі є всякі фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган дізнання, слідчий і суд встановлюють наявність або відсутність суспільно небезпечного діяння, винність особи, яка вчинила це діяння, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, суд вважає встановленими, у визначеному законом порядку, факти, наведені у вироку Галицького районного суду м. Львова від 11-14.05.07р. та постанові Львівського апеляційного господарського суду від 26.01.2010р. відносно законності, легітимності і правомірності дій ОСОБА_9 як голови правління ЗАТ «Світлиця» при укладенні договору купівлі-продажу від 13.02.2004 року і приходить до висновку,що за ч. 4 ст. 190 КК України ОСОБА_9 слід виправдати.

Досудовим слідством ОСОБА_9 пред'явлене обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 366 КК України.

Проте, таке обвинувачення також визнається судом необґрунтованим.

Досудовим слідством не було надано і долучено до матеріалів кримінальної справи жодного доказу, на підставі якого, у визначений законом спосіб, можна було б встановити, що факт підробки чи внесення будь-яких завідомо неправдивих відомостей до протоколу засідання правління ЗАТ «Світлиця» від 02.02.2004 року дійсно мав місце.

Оцінюючи показання свідка ОСОБА_15,дані в судовому засіданні,суд не бере їх до уваги, оскільки, він вказав,що можливо і був на зборах,де вирішували питання продажу приміщення ОСОБА_8,але точно не пам»ятає, які з цього приводу давав пояснення у 2007р.у Галицькому районному суді м.Львова також не пригадує,але зазначив,що вони відповідали дійсності. Враховуючи наведене суд не приймає до уваги і пояснення свідка ОСОБА_15в частині його відсутності на зборах правління від 2.02.2004р. ,дані на досудовому слідстві(т.14 а.с.87-89,)

Одночасно, суд критично оцінює показання свідка ОСОБА_11 ,дані на досудовому слідстві (т.19 а.с.23),з яких вбачається,що всіх подій він не пам»ятає,у зв»язку із спливом часу,крім того,всіма справами,пов»язаними із ЗАТ»Світлиця» займався ОСОБА_41 ,згідно наданої ним довіреності.

Суд не бере до уваги показання свідка ОСОБА_14,дані на досудовому слідстві 20.03.12р.(т.13а.с.180) щодо його відсутності на зборах правління 2.02.2004року, оскільки, такі спростовані його ж поясненнями під час очної ставки з ОСОБА_9 від21.03.12р., де він вказував,що не пригадує чи брав участь у прийнятті рішень про продаж ОСОБА_8нежитлових приміщень .

Крім того, зазначені показання спростовані поясненнями ,даними як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні свідком ОСОБА_41та підсудною ОСОБА_9про те,що всі особи,вказані у протоколі від 02.02.04р.були присутні на засіданні правління ЗАТ»Світлитця».Суд надає віри цим поясненням, так як вони є чіткі, послідовні та не спростовані жодними іншими доказами.

Як вбачається з протоколу допиту в якості свідка ОСОБА_13від 23.04.12р.(т.19 а.с.48-49), останній від дачі пояснень відмовився на підставі ст.63 Конституції України.

В ході досудового розслідування у даній кримінальній справі,ОСОБА_5.яка була членом правління ЗАТ»Світлиця» та секретарем засідання правління 02.02.2004р.щодо присутності на засіданні акціонерів , складання та підписання нею протоколу засідання правління від 02.02.2004р.взагалі не допитувалась.

Одночасно, в матеріалах справи міститься постанова ст..оперуповноваженого СДСБЕЗ Івано-Франківського МВ УМВСУ в Івано-Франківській області від12.10.12р., згідно якої вбачається, що матеріали відносно підробки ОСОБА_5 та ОСОБА_54 ряду документів, в тому числі протоколу засідання правління ЗАТ «Світлиця» від 2.02.2004р., були виділені в окреме провадження, по ним було проведено перевірку, за наслідками якої щодо ОСОБА_5 і ОСОБА_54 винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи у зв'язку із відсутністю події злочину.

Отже, в судовому засіданні обвинувачення ОСОБА_9 у вчиненні нею злочину, передбаченого ч. 2 ст. 366 КК України не знайшло свого підтвердження, а тому її слід виправдати за цією статтею за відсутністю події злочину.

ОСОБА_9 досудовим слідством пред'явлено обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364-1 Кримінального кодексу України.

Відповідно до ст. 3 Загальної частини Кримінального кодексу України, законодавство України про кримінальну відповідальність становить Кримінальний кодекс України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права.

Злочинність діяння, а також його караність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки цим Кодексом.

Згідно ч. 2 та ч. 3 ст. 4 Загальної частини Кримінального кодексу України, злочинність і караність діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час вчинення злочину.

Часом вчинення злочину визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.

В силу положення ч. 2 ст. 5 Загальної частини Кримінального кодексу України вказує, що закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння або посилює кримінальну відповідальність, не має зворотної дії в часі.

Аналогічний принцип закріплений ст. 58 Конституції України.

Кримінальний кодекс України було доповнено статтею 364-1 на підставі Закону № 3207-VІ від 07.04.2011 року. До 2011 року, дії, передбачені даною статтею, не вважалися кримінально карним діянням і кримінальним законом не регулювалися.

Досудовим слідством вказується, що дії, обумовлені диспозицією ст. 364-1 КК України, ОСОБА_8 і ОСОБА_9 вчинили у 2004 році.

У зв'язку із вищевикладеним, суд приходить до переконання що ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 364-1 КК України слід виправдати.

Вирішуючи заявлені по даній кримінальній справі цивільні позови ТОВ «Гостинець», ОСОБА_20, ОСОБА_29, ОСОБА_16, ОСОБА_30 та ОСОБА_38, суд вважає, що на підставі ч. 2 ст. 328 КПК України, слід відмовити в їх задоволенні, у зв'язку із виправданням підсудних.

Вирішуючи питання про речові докази у справі, суд виходить з наступного.

Постановою Слідчого СВ УМВС в Івано-Франківській області Бураком С. 10 вересня 2011 року, (т.4 а.с. 124-125) приміщення по АДРЕСА_3 було визнано речовим доказом по даній кримінальній справі.

Відповідно до ст. 330 КПК України, при постановленні вироку суд вирішує питання про речові докази, керуючись правилами, викладеними в ст. 81 цього кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, на даний час, договір купівлі-продажу приміщення по АДРЕСА_3 від 13.02.2004 року не розірваний, не скасований і в судовому порядку недійсним не визнаний.

Доводи потерпілих, відносно того, що ухвалою Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області від 07.08.2007 року у справі № 11а-662 2007 р., за ТОВ «Гостинець» було остаточно визнано право власності на приміщення по АДРЕСА_3, оцінюються судом критично.

Положеннями статті 81 КПК України визначено, що гроші, цінності та інші речі, які були об'єктом злочинних дій, повертаються їх законним володільцям.

Спір про належність речей, що підлягають поверненню, вирішується в порядку Цивільного судочинства.

Окрім того, згідно постанови від 26.01.2010 року Львівського апеляційного господарського суду у справі № 7/94-6/84 та ухвали цього ж суду від 04.02.2010 року у справі № 7/94-6/84, за ОСОБА_8 було відновлено право власності, яке він набув на підставі договору від 13.02.2004 року.

Згідно рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду у справі 2а-1243/11/0970 від 10.06.2011 року , яке було підтверджене Ухвалою Вищого адміністративного суду України у справі № К/9991/95103/11 від 29.05.2012 року , вирішено відновити реєстраційний запис про реєстрацію за ОСОБА_8 права власності на нежитлові приміщення по АДРЕСА_3, який був помилково скасований ОБТІ на підставі ухвали господарського суду Івано-Франківської області у справі № 18/331.

Таким чином, судовими рішеннями, прийнятими в порядку господарського і адміністративного судочинства за період 2010-2013 роки, було підтверджено і відновлено право власності ОСОБА_8 на приміщення по АДРЕСА_3.

У зв'язку із вищевикладеним, даний речовий доказ слід повернути його законному володільцю - ОСОБА_8

Компакт-диски із записами судових засідань слід повернути Івано-Франківському міському суду.

Інвентаризаційну справу щодо нежитлових приміщень по АДРЕСА_3 повернути Івано-Франківському ОБТІ.

Книгу обліку реєстрації замовлень на виготовлення печаток повернути ТзОВ «Акорд».

Відеозапис слідчої дії-зберігати при справі.

Оригінали вироку Галицького районного суду м.Львова від 11-14 травня 2007р.у справі №1-13/2007 та ухвали апеляційного суду Львівської області від 07.08.2007р.-слід повернути Галицькому районному суду м.Львова.

Заходи забезпечення цивільного позову, згідно постанови заст..начальника СВ СУ УМВСУ в Івано-Франківській області Бурака С.І.від 09.06.2012р.(т.19а.с.201),якою накладено арешт на квартиру по АДРЕСА_6, 2/3 квартири по АДРЕСА_7, нежитлові приміщення по АДРЕСА_8,корпуси №1,№2 санаторію»ІНФОРМАЦІЯ_6»,земельні ділянки в АДРЕСА_9 та інше рухоме і нерухоме майно ОСОБА_8і ОСОБА_9, згідно постанови заст..начальника СВ СУ УМВСУ в Івано-Франківській області Бурака С.І.від 28.03.2012р.(т.14а.с.159),якою накладено арешт на все нерухоме майно ТзОВ»Розважально-відпочинковий центр»Гаразд»,ПП»Гаразд України Буд», ТзОВ»Будівельна компанія»Галицька», ТзОВ»Конкорд-Іф», згідно постанови заст..начальника СВ СУ УМВСУ в Івано-Франківській області Бурака С.І.від 29.02.2012р.(т.12а.с.138),якою накладено арешт на майно ,належне ОСОБА_8-автомобіль «Toyota Cruiser"д.н.з.НОМЕР_2,нежитлове приміщення -крамниця НОМЕР_3 по АДРЕСА_10, земельні ділянки в м.Івано-Франківську,згідно Державного акту №8891 від 12.06.2002р.,у АДРЕСА_11, у АДРЕСА_12,нежитлові приміщення по АДРЕСА_13, ? частку квартири по АДРЕСА_2- скасувати.

Керуючись ст..323-324,327 КПК України, суд,-

З А С У Д И В

ОСОБА_8 у пред»явленому йому обвинуваченні за ч.4ст.190 КК України визнати невинним та виправдати у зв»язку з відсутністю події злочину.

ОСОБА_8 у пред»явленому обвинуваченні за ч.2ст.194 КК України визнати невинним та виправдати у зв»язку з відсутністю події злочину.

ОСОБА_8 у пред»явленому обвинуваченні за ч. 1ст.358 КК України визнати невинним та виправдати у зв»язку з відсутністю в його діях складу злочину.

ОСОБА_8 у пред»явленому йому обвинуваченні за ч.3ст.358, ч.4 ст.358 КК України визнати невинним та виправдати у зв»язку з відсутністю події злочину.

ОСОБА_8 у пред»явленому обвинуваченні за ч.2ст.364-1 КК України визнати невинним та виправдати у зв»язку з відсутністю події злочину.

ОСОБА_9 у пред»явленому їй обвинуваченні за ч.4 ст.190, ч.2 ст.364-1, ч.2 ст.366 КК України визнати невинною та виправдати за відсутністю події злочину.

Запобіжні заходи- заставу відносно ОСОБА_8 та підписку про невиїзд відносно ОСОБА_9- скасувати.

Заставу ,внесену ОСОБА_8,згідно постанови Івано-Фроанківського міського суду від 09.02.2012р. (т.11а.с.241-243) -повернути ОСОБА_8

Речові докази- компакт-диски із записами судових засідань - повернути Івано-Франківському міському суду.Інвентаризаційну справу щодо нежитлових приміщень по АДРЕСА_3 повернути Івано-Франківському ОБТІ. Книгу обліку реєстрації замовлень на виготовлення печаток повернути ТзОВ «Акорд»(м.Івано-Франківськ,вул.,Коновальця,2).

Відеозапис слідчої дії-зберігати при справі.

Приміщення по АДРЕСА_3 повернути власнику ОСОБА_8

Оригінали вироку Галицького районного суду м.Львова від 11-14 травня 2007р.у справі №1-13/2007 та ухвали апеляційного суду Львівської області від 07.08.2007р.(т.11 а.с.43-76)- повернути Галицькому районному суду м.Львова.

У задоволенні цивільного позову ТОВ «Гостинець», ОСОБА_20, ОСОБА_29, ОСОБА_16, ОСОБА_30 та ОСОБА_38відмовити.

Скасувати заходи забезпечення цивільного позову, згідно постанови заст..начальника СВ СУ УМВСУ в Івано-Франківській області Бурака С.І.від 09.06.2012р.(т.19а.с.201),якою накладено арешт на квартиру по АДРЕСА_6, 2/3 квартири по АДРЕСА_7, нежитлові приміщення по АДРЕСА_8,корпуси №1,№2 санаторію»ІНФОРМАЦІЯ_6»,земельні ділянки в АДРЕСА_9 та інше рухоме і нерухоме майно ОСОБА_8і ОСОБА_9, згідно постанови заст..начальника СВ СУ УМВСУ в Івано-Франківській області Бурака С.І.від 28.03.2012р.(т.14а.с.159),якою накладено арешт на все нерухоме майно ТзОВ»Розважально-відпочинковий центр»Гаразд»,ПП»Гаразд України Буд», ТзОВ»Будівельна компанія»Галицька», ТзОВ»Конкорд-Іф», згідно постанови заст..начальника СВ СУ УМВСУ в Івано-Франківській області Бурака С.І.від 29.02.2012р.(т.12а.с.138),якою накладено арешт на майно ,належне ОСОБА_8-автомобіль «Toyota Cruiser"д.н.з.НОМЕР_2,нежитлове приміщення -крамниця НОМЕР_3 по АДРЕСА_10, земельні ділянки в м.Івано-Франківську,згідно Державного акту №8891 від 12.06.2002р.,у АДРЕСА_11, у АДРЕСА_12,нежитлові приміщення по АДРЕСА_13, ? частку квартири по АДРЕСА_2.

На вирок суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Львівської області протягом 15 діб з моменту його проголошення.

Суддя М.І.Гулієва