Ухвала суду № 37085220, 06.02.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2014 р.м.ОдесаСправа № 821/3834/13-а

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Попов В.Ф.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Романішина В.Л.,

суддів: Димерлія О.О., Єщенка О.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2013 року у справі за позовом приватного акціонерного товариства «Херсонський завод гумотехнічних виробів» до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2013р. ПАТ «Херсонський завод гумотехнічних виробів» звернулося до Херсонського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.03.2013р. №0002032200 та №0002022200.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки податкового органу про порушення товариством п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України є безпідставними, оскільки відповідачем не доведено належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами факту відсутності поставок між позивачем та контрагентом ТОВ «Етем-Альянс». Законодавством України не передбачено обов'язку позивача здійснювати контроль за дотриманням закону іншими платниками податків, такий контроль покладено на органи державної податкової служби. Викладені в акті перевірки висновки ґрунтуються лише на інформації, відображеній в акті перевірки Лівобережної МДПІ м.Дніпропетровська, який складено виключно за наслідками обстеження податкової адреси ТОВ «Етем-Альянс». Відсутність інформації про наявні у контрагента товариства фізичні та технічні можливості для вчинення задекларованих господарських операцій, відсутність достатньо кваліфікованого персоналу, не можуть бути покладені в основу висновків про відсутність реальної поставки товару від ТОВ «Етем-Альянс». Факт здійснення поставки товару, яку відповідач вважає спірною, повністю підтверджено наявними у позивача первинними документами.

ДПІ у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області проти позову заперечила, зазначивши, що проведеною перевіркою встановлено, що взаємовідносини між ПАТ «Херсонський завод гумотехнічних виробів» та ТОВ «Етем-Альянс» в червні 2011 року не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому позивачем безпідставно сформовано податковий кредит у перевіряємому періоді за рахунок сум ПДВ по податковій накладній, виписаній на отримання товару ТОВ «Етем-Альянс», яка не може розглядатись в якості належного підтвердження податкового кредиту, так як ця податкова накладна не має статусу юридично значимої, чим відбувається порушення п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України. Податковий кредит від ТОВ «Етем-Альянс» не підтверджується первинними документами, проводилось лише документування господарських операцій без фактичного їх здійснення. В задоволенні позову відповідач просив відмовити.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 16.10.2013р. позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, ДПІ у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що прийнята із порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з'ясування обставин справи, та прийняти нову постанову, якою позов ПАТ «Херсонський завод гумотехнічних виробів» залишити без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі наказу ДПІ у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області від 05.03.2013р. №455, згідно п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, у період з 05.03.2013р. по 06.03.2013р. службовою особою відповідача проведено позапланову виїзну перевірку ПАТ «Херсонський завод гумотехнічних виробів» (код ЄДРПОУ 05516932) з питання дотримання вимог податкового законодавства при фінансово-господарських відносинах з ТОВ «Етем-Альянс» (код ЄДРПОУ 34562671) у червні 2011 року, їх відображення в податковій звітності, за результатами якої складено акт перевірки №1549/22-4/05516932 від 11.03.2013р.

У висновках акту перевірки вказується на порушення позивачем: п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено податковий кредит, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає до сплати в бюджет на загальну суму ПДВ 10741 грн.; п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138 ПК України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток за 3 квартал 2011 року в сумі 12352 грн.

Зокрема, в акті перевірки зазначено, що взаємовідносини між ПАТ «Херсонський завод гумотехнічних виробів» та ТОВ «Етем-Альянс» відбувались на підставі договору постачання від 03.02.2011р. №03, додаткової угоди №1 від 25.02.2011р., згідно з якими Постачальник (ТОВ «Етем-Альянс») зобов'язується поставити та передати у власність Покупця (ПАТ «Херсонський завод гумотехнічних виробів») товари для поліграфії, літографії і виробництва металевої тари в асортименті, ущільнюючі матеріали в асортименті, сортимент, кількість, ціна яких вказані в Специфікаціях, оформлених у вигляді доповнень до Договору. У червні 2011 року позивачем до складу податкового кредиту віднесено суму ПДВ 10741,28 грн. на підставі податкової накладної від 06.06.2011р. №2, де номенклатурою є лак PPG9140-001/В в кількості 880 кг.

При розгляді правомірності відображення у податковому обліку даних операцій відповідачем використано відомості, які містяться в акті Лівобережної МДПІ м.Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС №6303/224/34562671 від 20.12.2012р. «Про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Етем-Альянс» з питань взаємовідносин з ТОВ «НПП «Еталон» за червень 2011 року». Згідно вказаного акту ТОВ «Етем-Альянс» знаходиться за вказаною ним податковою адресою, однак у товариства не встановлено наявності достатніх фізичних та технічних можливостей до вчинення задекларованих господарських операцій, відсутність достатнього кваліфікованого персоналу та надання документів не в повному обсязі, що свідчить про те, що за червень 2011 року господарська діяльність ТОВ «Етем-Альянс» має ознаки не реального здійснення фінансово-господарських операцій. Документальною позаплановою невиїзною перевіркою ТОВ «Етем-Альянс» встановлено порушення ч.1 ст.203, 215, 216, 228, 655, 656, 662 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочинів вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Етем-Альянс» з ТОВ «НПП «Еталон» за червень 2011 року та з підприємствами-покупцями за червень 2011 року, в т.ч. з ПАТ «Херсонський завод гумотехнічних виробів», та юридичну дефектність первинних документів, здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди для третіх осіб.

У зв'язку з цим, податковий орган дійшов висновку, що взаємовідносини між ПАТ «Херсонський завод гумотехнічних виробів» та ТОВ «Етем-Альянс» в червні 2011 року не спричиняють реального настання правових наслідків. Позивачем безпідставно сформовано податковий кредит у перевіряємому періоді за рахунок сум ПДВ по податковій накладній, виписаній на отримання товару ТОВ «Етем-Альянс», яка не може розглядатись в якості належного підтвердження податкового кредиту, оскільки ця податкова накладна не має статусу юридично значимої. Вказане призвело до заниження суми податку на додану вартість ПАТ «Херсонський завод гумотехнічних виробів» у липні 2011 року та податку на прибуток у 3 кв. 2011 року, які підлягають до сплати в бюджет.

На підставі зазначеного акту перевірки 20.03.2013р. ДПІ у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області прийнято податкові повідомлення-рішення: №0002032200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 12352 грн. (в тому числі: за основним платежем - 12352 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 0 грн.) та №0002022200, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 16111,50 грн. (в тому числі: за основним платежем - 10741 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 5370,5 грн.).

Задовольняючи позов ПАТ «Херсонський завод гумотехнічних виробів» про визнання протиправними та скасування вказаних податкових повідомлень-рішень суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем виконані всі вимоги податкового законодавства щодо формування податкового кредиту та витрат, він має право на відображення таких операцій у податковій звітності, а порушення податкового законодавства іншими контрагентами по ланцюгу постачання не може бути підставою для позбавлення товариства права на податковий кредит. Колегія суддів погоджується з таким висновком Херсонського окружного адміністративного суду.

Відповідно до п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України у цьому розділі об'єктом оподаткування є, зокрема, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Пунктом 138.2 ст.138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі, якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно п.138.4, п.138.6 ст.138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу

При цьому, підпунктом 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.2 ст.198 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Кодексу податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст.201 ПК України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 ПК України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п. 201.6 ст.201 ПК України).

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

При цьому, згідно з ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання Договору поставки №5 від 03.02.2011р. ТОВ «Етем-Альянс» поставляло, а ПАТ «Херсонський завод гумотехнічних виробів» приймало та оплачувало Товар згідно рахунків-фактур та видаткових накладних. Факт здійснення поставки товару у перевіряємому періоді підтверджується накладною №42 від 06.06.2011р., податковою накладною №2 від 06.06.2011р., рахунком-фактурою №42 від 06.06.2011р.

Перевезення товару (лаку) від ТОВ «Етем-Альянс» до ПАТ «Херсонський завод гумотехнічних виробів» здійснювалось силами позивача - автомобілем ВАW GROZ, державний номер НОМЕР_1, власником якого є позивач, про що свідчить дорожній лист №70 від 05.06.2011р.

Відповідно до умов договору ТОВ «Етем-Альянс» надало позивачу сертифікат якості на лак. Фактично товар отримував менеджер ПАТ «Херсонський завод гумотехнічних виробів» ОСОБА_2 на підставі довіреності №291 від 06.06.2011р., про що зазначено в накладній №42 від 06.06.2011р.

Факт оплати товару позивачем на користь ТОВ «Етем-Альянс» підтверджується копією банківської виписки з рахунку позивача.

Придбаний у ТОВ «Етем-Альянс» лак оприбутковано на склад ПАТ «Херсонський завод гумотехнічних виробів» та в подальшому використано позивачем у власних виробничих цілях для лакування жерсті, що підтверджується картками рахунку 201 та відповідними калькуляціями за період липень-листопад 2011 року.

Колегія суддів вважає, що позивачем належними первинними документами доведено факт виконання зобов'язань за договором, як це передбачено ст.206 ЦК України, з ТОВ «Етем-Альянс». Наявні в матеріалах справи первинні документи містять всі необхідні реквізити, підписані уповноваженими особами, підписи завірені відповідними печатками підприємств, тобто відповідають вимогам п. 201.1 та 201.7 ст. 201 Податкового кодексу, що свідчить про реальність господарських операцій.

Слід зазначити, що жодних зауважень з приводу наданих позивачем доказів та первинних документів на обґрунтування відсутності факту виконання позивачем умов господарського договору з контрагентом відповідач ні до суду першої, а ні до суду апеляційної інстанцій не надав.

Оскільки діючим законодавством України передбачена індивідуальна відповідальність, суб'єкт господарювання не може нести відповідальність за порушення податкового законодавства його контрагентом, у разі якщо не доведено про його обізнаність та спрямованість дій на отримання податкової вигоди.

За таких обставин, колегія суддів вважає необґрунтованим висновок відповідача щодо порушення податкового законодавства ПАТ «Херсонський завод гумотехнічних виробів» по взаємовідносинах з ТОВ «Етем-Альянс» у перевіряємий період, оскільки податковий кредит підтверджений належним чином оформленими первинними документами, правильність оформлення яких не заперечується та не спростовується відповідачем.

З матеріалів справи вбачається, що на момент укладення договору та його виконання контрагент позивача був зареєстрований у встановленому законом порядку та мав право на видачу податкових накладних. Доводів протилежного ні до суду першої, а ні до суду апеляційної інстанції не надано.

Докази, які б підтвердили той факт, що позивач був обізнаний про обставини діяльності свого контрагента, а також його контрагентів по другому та третьому ланцюгах постачання, в матеріалах перевірки відсутні.

Колегія суддів вважає, що у разі невиконання контрагентом (іншими особами - учасниками господарських операцій з контрагентами позивача в ланцюгу постачання товару) добросовісного платника податків зобов'язань по сплаті податку до бюджету, негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту та фактичного здійснення господарських операцій.

Більше того, жодна норма податкового законодавства не вимагає від платника податків контролювати законність державної реєстрації, видачі свідоцтва платника ПДВ, сплату до бюджету податків та ведення бухгалтерського та податкового обліку своїх контрагентів та їх контрагентів по ланцюгах постачання. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба. Таким чином, сама по собі несплата податку продавцем (у томі числі і ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

Позивачем доведено, що укладений між ним та ТОВ «Етем-Альянс» договір відповідає вимогам ст.203 ЦК України, не порушує публічний порядок, не спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, недійсність такого договору прямо законом не встановлена, а також він судом недійсним не визнавався.

При визначенні правочину за ст.228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Тобто, факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Колегія суддів вважає, що факт порушення контрагентами може мати податкові наслідки для платника, лише якщо податкова служба доведе, що платник діяв без достатньої обачливості і обережності, та йому мало бути відомо про порушення контрагентів, або його діяльність спрямована на отримання податкової вигоди при операціях переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань. Таким чином, наведені в акті перевірки порушення не дають право податковому органу вчиняти дії щодо визнання угод нікчемними, а є лише підставою, при наявності достатніх доказів, для звернення до суду у встановленому законодавством порядку з вимогою про визнання правочинів недійсними.

Враховуючи відсутність доказів на підтвердження обставин, на які посилається відповідач, вказуючи на нікчемність правочину, укладеного між позивачем та ТОВ «Етем-Альянс», суб'єктивний та оціночний характер доводів, якими це підтверджується, наявність первинних документів та інших доказів на підтвердження товарності зазначеного правочину, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про наявність у позивача об'єктів оподаткування по господарських операціях з вказаним контрагентом у розумінні ст.185, ст.198 Податкового кодексу України.

Колегія суддів вважає, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана відповідна правова оцінка.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

В силу ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 185, 195, 197, 198 ч.1 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2013 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Романішин В.Л.

Судді Димерлій О.О.

Єщенко О.В.