Рішення № 37084558, 10.02.2014, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" лютого 2014 р. Справа № 918/2049/13

Господарський суд Рівненської області в складі головуючого - судді Войтюка В.Р. розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕРМЕС КЕЙСИНГ"

до Дочірнього підприємства "М'ясокомбінат "Зоря" про стягнення 22 154 грн. 94 коп., з яких 21 165 грн. 65 коп. - основного боргу, 803 грн. 80 коп. - пені, 185 грн. 49 коп. - 3%річних.

Представники сторін у судове засідання не з`явились.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Гермес Кейсинг" звернулось до господарського суду з позовною заявою про стягнення з Дочірнього підприємства "М`ясокомбінат "Зоря" 22 154 грн. 94 коп., з яких 21 165 грн. 65 коп. - основного боргу, 803 грн. 80 коп. - пені, 185 грн. 49 коп. - 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 03 червня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Гермес Кейсинг" та Дочірнім підприємством "М`ясокомбінат "Зоря" укладено договір поставки № 011/06/13. Відповідач не виконав належним чином зобов'язання за договором поставки від 03 червня 2013 року № 011/06/13 щодо своєчасної та повної оплати вартості поставленого товару у зв'язку з чим виникла заборгованість в сумі 21 165 грн. 65 коп. Позивач, посилаючись на статті 15, 16, 611, 612 Цивільного кодексу України та ст.216, 218, 220, 224, 225 Господарського кодексу України просить суд стягнути з відповідача вищезазначену суму боргу, а також 185 грн. 49 коп. 3 % річних та 803 грн. 80 коп. пені, нарахованих у зв’язку з несвоєчасним проведенням розрахунків.

Ухвалою суду від 31 грудня 2013 року (суддя Кочергіна В.О.) прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі № 918/2049/13. Розгляд справи призначено на 16 січня 2014 року.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду Рівненської області від 15 січня 2014 року № 01-04/18/2014 призначено повторний автоматичний розподіл справи № 918/2049/13, за результатами якого дану справу передано на розгляд судді Войтюку В.Р.

15 січня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Гермес Кейсинг" через канцелярію суду подало заяву № 1/1 від 14 січня 2014 року у якій зазначає, що станом на 10 вересня 2013 року відповідач мав перед позивачем заборгованість в сумі 4 446 грн. 71 коп. в рахунок отриманого товару за видатковою накладною від 20.08.2013р. № РН-0000120 на суму 17 884 грн. 80 коп., а тому здійснена відповідачем 10 вересня 2013 року часткова оплата товару в сумі 5 000 грн. була направлена позивачем в сумі 4 446 грн. 71 коп. на погашення боргу за видатковою накладною від 20.08.2013р. № РН-0000120, а залишок в сумі 553 грн. 29 коп. був направлений в рахунок часткового погашення боргу відповідача за накладною № РН-0000145 від 06 вересня 2013 року на суму 28 292 грн. 94 коп.

Ухвалою суду від 16 січня 2014 року суддя Войтюк В.Р. прийняв справу до свого провадження та відклав розгляд справи на 10 лютого 2014 року.

У судове засідання 10 лютого 2014 року позивач не забезпечив явку свого повноважного представника, направив заяву № 1/1 від 31 січня 2014 року у якій зазначає про неможливість прибуття представника позивача на судове засідання 10 лютого 2014 року та просить суд провести розгляд справи без участі представника позивача за наявними матеріалами.

Відповідач не забезпечив явку свого повноважного представника у судові засідання 16 січня 2014 року та 10 лютого 2014 року, будь-яких обґрунтованих заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи із зазначенням підстав щодо своєї неявки на адресу суду не направив.

Відповідно до статті 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Пунктом 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що за змістом цієї норми, зокрема, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації – адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців), і не повернуто підприємством зв’язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвали суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи надсилались відповідачу за адресою, вказаною у позовній заяві та у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, а саме: 35314, Рівненська область, село Зоря, вулиця Адамківська, будинок 5. Вказані поштові відправлення повернуто підприємством поштового зв’язку з посиланням на закінчення терміну їх зберігання.

Отже, за змістом вищезазначеної норми відповідач завчасно та належним чином повідомлений про місце, дату та час судового засідання, крім того, останньому надавалося достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву, письмових пояснень та додаткових документів.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду даної справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

03 червня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Гермес Кейсинг" (продавець) та Дочірнє підприємство "М`ясокомбінат "Зоря" (покупець) уклали договір поставки № 011/06/13 за умовами якого продавець зобов`язується постачати кишкову оболонку та іншу тваринну сировину, або іншу оболонку чи сировину для харчового виробництва з необхідними супроводжувальними документами та передати товар у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар та здійснити оплату за нього у повному обсязі на умовах даного договору (а.с.9-11).

Пунктом 1.3. договору визначено, що право власності на товар переходить від продавця до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної, яка засвідчує момент передачі товару.

За умовами п.9.1. договору він набуває чинності з дня його підписання обома сторонами та діє до 31 грудня 2013 року.

Договір підписано уповноваженими представниками позивача та відповідача і скріплено відбитками печаток сторін.

У п.2.1. договору зазначено, що найменування та кількість товару зазначається в накладних, які є невід`ємною частиною цього договору в незалежності від наявності або відсутності прямої вказівки про це в самих накладних.

На виконання умов договору позивач згідно видаткової накладної №РН-0000145 від 06 вересня 2013 року поставив відповідачу товар на суму 28 292 грн. 94 коп. (а.с.12).

Про належне виконання позивачем своїх зобов’язань за договором від 03 червня 2013 року № 011/06/13 також свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов даної угоди.

Пунктом 6.4. договору визначено, що покупець здійснює оплату за товар на умовах відстрочки протягом трьох календарних днів.

Всупереч положень договору поставки відповідач взятий на себе обов’язок по оплаті поставленого товару виконав частково. З наданих позивачем копій банківських виписок убачається, що відповідач 10 вересня 2013 року перерахував на рахунок позивача 5 000 грн. 00 коп., 19 вересня 2013 року - 5 000 грн. 00 коп. та 25 вересня 2013 року - 1 574 грн. 00 коп.(а.с.26-28).

З 5 000 грн. 00 коп., сплачених позивачем 10 вересня 2013 року, 4 446 грн. 71 коп. зараховано позивачем в рахунок погашення заборгованості за товар отриманий відповідачем за видатковою накладною від 20 серпня 2013 року № РН-0000120 на суму 17 884 грн. 80 коп., а залишок в сумі 553 грн. 29 коп. зараховано в рахунок погашення заборгованості за накладною № РН-0000145 від 06 вересня 2013 року. Відтак, за отриманий від позивача товар відповідачем сплачено 7 127 грн. 29 коп., і заборгованість відповідача перед позивачем становить 21 165 грн. 65 коп. Даний факт підтверджується видатковою накладною, банківським виписками, актом звірки взаєморозрахунків станом на 18 листопада 2013 року, підписаним представниками сторін та скріпленим відбитками печаток сторін (а.с.14).

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 2 вищевказаної статті, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За умовами частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.525 ЦК України з одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.(ст.526 ЦК України).

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності із статтею 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За умовами статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

У статті 33 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач на момент прийняття рішення не надав документів, які б могли свідчити про погашення заборгованості перед позивачем.

За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність вимог позивача про стягнення з відповідача 21 165 грн. 65 коп. основного боргу за договором поставки № 011/06/13 від 03 червня 2013 року.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов’язку щодо своєчасної оплати поставленого товару, позивач просить суд стягнути з відповідача 803 грн. 80 коп. пені нарахованої за період з 10 вересня 2013 року по 20 грудня 2013 року включно (а.с.7).

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов’язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов’язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов’язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань. Суб’єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Пунктом 10.2. договору, в редакції протоколу розбіжностей (а.с.13), передбачено, що у випадку невиконання покупцем зобов`язнь щодо оплати товару в строки, передбачені цим договором, він сплачує на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період прострочення за кожен день прострочення від суми неплатежу, а також сплачує суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

У п.1.9. Постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» зазначено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Здійснивши перерахунок пені та враховуючи положення вищезазначеної постанови Пленуму ВГСУ суд дійшов висновку про те, що стягненню з відповідача підлягає пеня, яка, за розрахунком суду, становить 793 грн. 36 коп.

Відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача 803 грн. 80 коп. пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 793 грн. 36 коп.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 185 грн. 49 коп. 3 % річних нарахованих з 10 вересня 2013 року по 20 грудня 2013 року.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3 % річних наданий позивачем (а.с.7-8) суд зазначає, що позовна вимога про стягнення з відповідача 185 грн. 49 коп. 3 % річних підлягає частковому задоволенню у розмірі 183 грн. 08 коп.

За таких обставин вказаний позов підлягає задоволенню в частині стягнення з Дочірнього підприємства "М`ясокомбінат "Зоря" 21 165 грн. 65 коп. основного боргу, 793 грн. 36 коп. пені, 183 грн. 08 коп. 3% річних.

У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до частини 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "М`ясокомбінат "Зоря" (35314, Рівненська область, Рівненський район, с.Зоря, вул.Адамківська, 5, код ЄДРПОУ 32679858) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес Кейсинг" (02140, м.Київ, вул.Єлізавети Чавдар,1, оф.289, код ЄДРПОУ 38657206) 21 165 грн. 65 коп. заборгованості, 793 грн. 36 коп. пені, 183 грн. 08 коп. 3 % річних, 1 719 грн. 52 коп. судового збору.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4.Відмовити у задоволенні позову в частині стягнення 10 грн. 44 коп. пені та 2 грн. 41 коп. 3 % річних.

Повне рішення складено 11 лютого 2014 року.

Суддя Войтюк В.Р.