Рішення № 37084476, 10.02.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/153/14 10.02.14За позовом Заступника Вінницького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави

в особі Міністерства оборони України

та Військової частини А0215

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіа Снаб Сервіс"

про стягнення 15 600,00 грн.

Суддя Лиськов М.О.

Представники сторін:

Від прокуратури: Пантюхов О.В (за посвідченням)

Від позивача-1: Ільчик О.В. (дов. №350/153/707/пс від 25.12.2013)

Від позивача-2 Ільчик О.В. (дов. №350/153/707/пс від 25.12.2013)

Від відповідача: Шульга О.І (за дов. № 1/11 від 25.11.2013)

Коменська О.А. (дов. №1/11 від 25.11.2013)

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 10.02.2014 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

08.01.2014 до канцелярії Господарського суду м. Києва надійшла позовна заява Заступника Вінницького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (надалі - позивач-1) та Військової вастини А0215 (надалі - позивач-2) № 5/4799 від 26.12.2013 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіа Снаб Сервіс" (надалі - відповідач) про стягнення 15 600 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.01.2014 прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі № 910/153/14, розгляд справи призначено на 27.01.2014.

В судове засідання, призначене на 27.01.2014, з'явився представник позивача-1, який надав документи на виконання вимог ухвали суду, прокуратури, позивача-2 та відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2014 року, розгляд справи відкладено на 10.02.2014.

10.02.2014 через канцелярію суду представник відповідача надав додаткові пояснення.

В судове засідання, призначене на 27.01.2014, з'явився представник позивача-1, який надав документи на виконання вимог ухвали суду, прокуратури, позивача-2 та відповідача.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між Військовою частиною А0215 (надалі - позивач-2, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Авіа Снаб Сервіс" (далі - відповідач, постачальник) 02.10.2012 було укладено договір про закупівлю товарів за державні кошти № 249/12.

За умовами договору постачальник зобов'язався поставити 1 комплект лопсатей рульового гвинта для вертольоту Мі-8МТВ (далі - товар) на загальну суму 600 000,00 грн., а замовник - прийняти і оплатити такий товар.

Постачальник здійснює постачання товару за цим договором, після отримання від замовника письмового повідомлення про готовність до виконання умов договору, яким замовник визначає обсяги закупівлі товару.

Строк постачання товару визначено п. 5.1 Договору, на протязі 60 календарних днів з моменту відправлення повідомленія замовником постачальнику про готовність до виконання умов договору та не пізніше 01.12.2012 (Додаток № 1 Специфікація Товару).

28.10.2012 на адресу відповідача було направлено повідомлення про готовність замовника до виконання умов договору на закупівлю товару на суму 600 000 грн.

Однак з матеріалів справи вбачається, що у встановлений строк (не пізніше 01.12.2012) постачальник свої зобов'язання не виконав.

28.12.2012 відповідач повідомив позивача про виникнення об'єктивних обставин, які унеможливлювали своєчасне виконання умов договору, посилаючись на те, що товар знаходився у агента авіакомпанії-перевізника, та вважався зниклим.

У зв'язку з чим відповідач запропонував продовжити строк дії договору та виконання зобов'язання до постачання товару.

Відповідно до приписів статті 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель" (з пункт 4 пункт 5), істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами у повному обсязі, крім випадку продовження строку дії договору та виконання зобов'язань щодо передачі товару у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі форс-мажорних обставин, затримки фінансування витрат замовника за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної у договорі.

На підставі викладеного, 28.12.2012 сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до договору від 24.10.2012 № 249/12, умовами якої продовжено строк постачання товару та термін дії договору.

У подальшому, згідно з додатковими угодами № 2 від 30.01.2013 та № 3 від 29.03.2013 терміни постачання товару та дії договору продовжувалися, у зв'язку з затримкою фінансування витрат замовника.

У той же час, документального підтвердження наявності об'єктивних обставин у період з 2 по 27 грудня 2012, які унеможливлювали постачання товару до 01.12.2012, постачальником не надано.

Таким чином відповідач порушив строки постачання товару на 26 днів.

Відповідно пункту 7.2 Договору, за порушення строку постачання товару, зазначеного у пункті 5.1 цього договору, постачальник сплачує пеню у розмірі 0,1 % вартості товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення.

Розмір пені та штрафу за порушення строку постачання товару, що підлягає стягненню з відповідача складає 15 600 грн.

Позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з огляду на наступне.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші право чини.

У відповідності із статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 627 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, та за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, як порушення зобов'язання.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 2 статті 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопоруитстн гя.

Зазначене кореспондується з нормами статті 617 Цивільного кодексу України згідно якої особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Як зазначалося вище, дію об'єктивних обставин у період з 2 по 27 грудня 2012 щодо несвоєчасного постачання товару відповідач не підтвердив та порушив умови договору від 24.10.2012 № 249/12 на 26 днів.

Відповідно до статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Виходячи із змісту статей 546, 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

У відповідності до ч. 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 2 статті 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення.

Встановленим порядком 25.07.2013 на адресу постачальника було направлено Претензію про сплату пені за перевищення терміну постачання товару згідно умов договору від 24.10.2012 № 249/12.

Однак відповідач вимоги, які викладені у претензії не виконав та відмовився сплатити пеню за порушення строку постачання товару.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені в розмірі 15 600 грн.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіа Снаб Сервіс" (04123, м. Київ, вул. Бестужева, буд. 36-А; ідентифікаційний код 37826186) на користь Військової частини А0215 (Командування Повітряних Сил Збройних Сил України) (м. Вінниця, вул. Червоноармійська, буд. 105; ідентифікаційний код 24981451) пеню в сумі - 15 600 (п'ятнадцять тисяч шістсот) грн. 00 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіа Снаб Сервіс" (04123, м. Київ, вул. Бестужева, буд. 36-А; ідентифікаційний код 37826186) до Державного бюджету 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - судового збору за подання позовної заяви.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення направити сторонам.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 11.02.2014

Суддя М.О. Лиськов