Рішення № 37084465, 04.02.2014, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 15/105/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.02.2014 Справа № 908/3862/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова Аграрна Компанія», м. Київ

до відповідача Державного підприємства «Дослідне господарство «Ізвєстія» Національної академії аграрних наук України, Запорізька область Веселівський район с. Широке

про стягнення коштів

Суддя Горохов І.С.

представники:

від позивача: Цецик І.М. представник довіреність №7 від 09.01.2014р.

від відповідача: Попов В.Г. довіреність б/н від 12.09.2013р.

Суть спору:

Розглянуто позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова Аграрна Компанія», м. Київ до відповідача Державного підприємства «Дослідне господарство «Ізвєстія» Національної академії аграрних наук України, Запорізька область Веселівський район с. Широке про стягнення коштів за невиконання умов договору.

Ухвалою господарського суду від 26.11.2013 порушено провадження у справі, її розгляд призначено на 11.12.2013. Ухвалою суду від 21.01.2014р. строк вирішення спору продовжено на 15 днів, розгляд справи відкладено. Розгляд справи відкладався.

В судовому засіданні 04.02.2014 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позовні вимоги заявлені з наступних підстав: на підставі форвардного контракту позивачем були перераховані відповідачу кошти в розмірі 11 320 835,54 грн. за отримання товару визначеного договором. Відповідачем взяті на себе зобов'язання були виконані лише частково та поставлено товар на суму 660 077,04 грн. Загальна вартість недопоставленого товару становить 10 660 758,60 грн., яку позивач внаслідок надіслання претензії на адресу відповідача про повернення коштів за невиконання умов договору просить стягнути з відповідача.

Також позивачем за невиконання умов договору заявлено до стягнення 3% річних в розмірі 4381,13 грн., пеню в розмірі 90 616,45 грн. та штраф в розмірі 10 660 758,50 грн.

Проти заперечень відповідача на позов заперечив, оскільки вважає їх безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України.

Окремо заперечив проти клопотань відповідача про зупинення провадження у справі та про надання розстрочки виконання рішення, оскільки вважає, що відповідачем у такій спосіб затягується розгляд справи по суті та дана справа може бути розглянута по суті з урахуванням відмови позивача від отримання товару, та на підтвердження обставин необхідності надання розстрочки не надано належних доказів в підтвердження обставин на які посилається відповідач із врахування досить тривалого не виконання умов договору.

Відповідач заперечив проти позову частково з наступних підстав: сторони змінили строк поставки товару до 15.08.2013р. та строк дії договору до 31.12.2013р. додатковою угодою до договору. За підписаними між сторонами Актом звірки взаєморозрахунків заборгованість відповідача перед позивачем становить 4 972 668,34 грн. Пункти 9.2, 9.10, 9.11 форвардного контракту в частині визнання штрафу в розмірі 100% за невиконання умов договору є нікчемними, оскільки їх зміст суперечить вимогам ч. 1 ст. 203 ЦК України. Просить врахувати висновки про форс - мажорні обставини Торгово-промислової палати при врахуванні причин неможливості виконання умов контракту. Просить прийняти до уваги зарахування сторонами зустрічних однорідних вимог в сумі 5 835 877,32 грн., скористатися правом суду та визнати недійсним п. 9.2 в частині зобов'язання продавця сплатити на користь покупця штрафну санкцію в розмірі 100% вартості недопоставленого товару, як такої, що суперечить вимогам ст. 231 ГК України, у разі невизнання вказаного пункту недійсним звільнити відповідач від сплати штрафу на підстав п. 9.2 контракту та при задоволенні позову просить розстрочити виконання рішення в частині стягнення основної заборгованості: до 01.04.2014р. - 1 257 300,00 грн.; до 01.11.2014р. - 1 857 684,00 грн.; до 01.11.2015р. - 1 857 684,34 грн. Також зазначає про те, що неможливість відповідача посилатися на форс - мажорні обставини п. 10.3 форвардного контракту є нікчемним правочином і відповідно не має правових наслідків для сторін.

Відповідачем було заявлено клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду по суті та набранням відповідним судовим рішенням законної сили у справі №910/1266/14 за позовом Державного підприємства «Дослідне господарство «Ізвєстія» Національної академії Аграрних наук України, с. Широке Запорізька область до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова аграрна компанія» про внесення змін до п. п. 3.2.1, 3.2 форвардного контракту №ФК 01/09-11-01 від 01.09.2011р. оскільки справи є пов'язаними з тих підстав, що позивач просить змінити строки поставки для Товару 1 в кількості 3370,151 тон до 15 серпня 2014 року, в кількості 3370,151 тон до 15 серпня 2015 року, Товару 2, 3 до 15 серпня 2014 року.

Судом клопотання відхилено як безпідставне, оскільки розгляд даної справи не перешкоджає розгляду іншої справи з урахуванням того, що позивач з відповідно до умов п. 9.10 контракту у разі прострочення поставки товару має право за власним вибором вимагати або передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати, чим саме і скористався позивач та вимагає повернути кошти.

За клопотанням представника позивача розгляд справи здійснювався із застосування технічних засобів фіксування судового процесу.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд встановив наступне.

01.09.2011р. між Державним підприємством «Дослідне господарство «Ізвєстія» Національної академії аграрних наук України (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова Аграрна Компанія» укладено форвардний контракт №ФК01/09-11-01. В порядку та на умовах визначених цим контрактом Продавець зобов'язується виростити власними силами та передати Покупцю у власність базовий актив - сільськогосподарську продукцію (озимі) урожаю 2012 року, у номенклатурі, кількості та за цінами, вказаними в цьому Контракті, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити його у кількості, строки та за ціною передбачених цим Контрактом, п. 1.1 контракту.

Згідно з пунктом 2.1. (2.1.1.) контракту Базовим активом за цим контрактом виступає Пшениця озима (Товар-1) власного урожаю 2012 року у кількості 7 380,0 (сім тисяч триста вісімдесят) тон в заліковій вазі Елеватора, згідно пункту 2.1. (2.1.2.) контракту ячмінь озимий (Товар-2) власного урожаю 2012 року у кількості 320,0 (триста двадцять) тон в заліковій вазі Елеватора та згідно пункту 2.1. (2.1.3.) контракту ріпак (Товар-3) власного урожаю 2012 року у кількості 220,0 (двісті двадцять) тон в заліковій вазі Елеватора. Відповідно до пункту 4.1.1., 4.1.2., 4.1.3. ціна однієї тони Товару - 1 та Товару -2 становить 1150,00 гривень (з ПДВ), Товару - 3 становить 3000 гривень (з ПДВ Загальна вартість контракту склала 9 515 000,00 гривень.

Підпунктом 3.2.1 пункту 3.2. Форвардного контракту передбачено граничний строк поставки для Товару 1, 2 до 15.08.2012 року.

На підставі додаткової угоди №1 від 14.09.2011 року (до Форвардного контракту №ФК 01/09-11-01) змінено (збільшено) вартість 1 тони Товару -2 до 1 500,00 гривень за 1 тону, в зв'язку з чим загальна вартість контракту збільшилась до 9 627 000,00 гривень з ПДВ.

На підставі додаткової угоди №2 від 14.10.2011 року (до Форвардного контракту №ФК 01/09-11-01) змінено (збільшено) вартість 1 тони Товару - 1 до 1 480,00 гривень за 1 тону, в зв'язку з чим загальна вартість контракту збільшилась до 12 062 400,00 гривень з ПДВ.

На підставі додаткової угоди №3 від 14.12.2011 року (до Форвардного контракту №ФК 01/09-11-01) змінено (збільшено) вартість 1 тони Товару - 3 до 3 850,00 гривень за 1 тону, в зв'язку з чим загальна вартість контракту збільшилась до 12 249 400,00 гривень з ПДВ.

На підставі додаткової угоди №4 від 15.08.2012 року (до Форвардного контракту №ФК Лі/09-11-01) (змінено) встановлено кінцевий строк поставки Товарів 1,2, 3 до 15.08.2013 року.

На виконання своїх зобов'язань по Форвардному контракту №ФК 01/09-11-01 ТОВ «Торгова Аграрна Компанія» перераховано на рахунок ДП ДГ «Ізвєстія» НААНУ 11 320 835,54 гривень.

Наступними платіжними дорученням позивачем були перераховані кошти відповідачу на виконання умов контракту: платіжне доручення №14 від 11.01.2012 на суму 3 200,00 гривень; платіжне доручення №30 від 13.01.2012 на суму 4 800,00 гривень; платіжне доручення №60 від 18.01.2012 на суму 30 656,86 гривень; платіжне доручення №61 від 19.01.2012 на суму 576 071,73 гривень; платіжне доручення №83 від 30.01.2012 на суму 408 176,00 гривень; платіжне доручення №93 від 01.02.2012 на суму 14 102,92 гривень; платіжне доручення №140 від 09.02.2012 на суму 20 000,00 гривень; платіжне доручення №156 від 14.02.2012 на суму 20 000,00 гривень; платіжне доручення №189 від 20.02.2012 на суму 110 047,86 гривень; платіжне доручення №201 від 21.02.2012 на суму 2 000,00 гривень; платіжне доручення №220 від 27.02.2012 на суму 4 538,54 гривень; платіжне доручення №222 від 27.02.2012 на суму 1 000,00 гривень; платіжне доручення №223 від 28.02.2012 на суму 100 000,00 гривень; платіжне доручення №224 від 28.02.2012 на суму 100 000,00 гривень; платіжне доручення №225 від 28.02.2012 на суму 130 000,00 гривень; платіжне доручення №230 від 29.02.2012 на суму 300 000,00 гривень; платіжне доручення №261 від 02.03.2012 на суму 51 598,65 гривень; платіжне доручення №283 від 05.03.2012 на суму 455 224,67 гривень; платіжне доручення №296 від 06.03.2012 на суму 41 000,00 гривень; платіжне доручення №301 від 12.03.2012 на суму 19 000,00 гривень; платіжне доручення №305 від 13.03.2012 на суму 2 770,00 гривень; платіжне доручення №318 від 20.03.2012 на суму 12 725,00 гривень; платіжне доручення №324 від 20.03.2012 на суму 91 100,00 гривень; платіжне доручення №379 від 30.03.2012 на суму 30 892,44 гривень; платіжне доручення №389 від 02.04.2012 на суму 600,00 гривень; платіжне доручення №412 від 03.04.2012 на суму 43 133,69 гривень; платіжне доручення №430 від 09.04.2012 на суму 6 200,00 гривень; платіжне доручення №442 від 18.04.2012 на суму 130 000,00 гривень; платіжне доручення №455 від 20.04.2012 на суму 172 310,01 гривень; платіжне доручення №540 від 25.04.2012 на суму 100 000,00 гривень; платіжне доручення №560 від 26.04.2012 на суму 25 000,00 гривень; платіжне доручення №573 від 27.04.2012 на суму 36 519,18 гривень; платіжне доручення №602 від 03.05.2012 на суму 48 200,00 гривень; платіжне доручення №628 від 18.05.2012 на суму 230 171,91 гривень; платіжне доручення №646 від 24.05.2012 на суму 16 015,14 гривень; платіжне доручення №662 від 30.05.2012 на суму 16 674,00 гривень; платіжне доручення №675 від 31.05.2012 на суму 78 145,39 гривень; платіжне доручення №682 від 01.06.2012 на суму 3 500,00 гривень; платіжне доручення №697 від 07.06.2012 на суму 18 183,72 гривень; платіжне доручення №718 від 08.06.2012 на суму 16 000,00 гривень; платіжне доручення №706 від 08.06.2012 на суму 76 296,39 гривень; платіжне доручення №731 від 15.06.2012 на суму 30 000,00 гривень; платіжне доручення №732 від 19.06.2012 на суму 24 624,00 гривень; платіжне доручення №745 від 22.06.2012 на суму 25 211,00 гривень; платіжне доручення №755 від 26.06.2012 на суму 200 000,00 гривень; платіжне доручення №786 від 27.06.2012 на суму 10 000,00 гривень; платіжне доручення №784 від 27.06.2012 на суму 180 000,00 гривень; платіжне доручення №844 від 12.07.2012 на суму 484 485,84 гривень; платіжне доручення №879 від 13.07.2012 на суму 6 615,18 гривень; платіжне доручення №901 від 16.07.2012 на суму 10 850,00 гривень; платіжне доручення №888 від 16.07.2012 на суму 60 068,74 гривень; платіжне доручення №902 від 16.07.2012 на суму 100,00 гривень; платіжне доручення №912 від 18.07.2012 на суму 41 610,00 гривень; платіжне доручення №949 від 20.07.2012 на суму 4 349,96 гривень; платіжне доручення №936 від 20.07.2012 на суму 160 211,52 гривень; платіжне доручення №961 від 23.07.2012 на суму 1 453,20 гривень; платіжне доручення №974 від 25.07.2012 на суму 22 000,00 гривень; платіжне доручення №997 від 30.07.2012 на суму 66 008,86 гривень; платіжне доручення №981 від 30.07.2012 на суму 28 795,68 гривень; платіжне доручення №1011 від 30.07.2012 на суму 52 107,22 гривень; платіжне доручення №1030 від 31.07.2012 на суму 34 000,00 гривень; платіжне доручення №1039 від 01.08.2012 на суму 128 000,00 гривень; платіжне доручення №1067 від 01.08.2012 на суму 9 154,62 гривень; платіжне доручення №1061 від 01.08.2012 на суму 51 000,00 гривень; платіжне доручення №1103 від 03.08.2012 на суму 41 128,30 гривень; платіжне доручення №1093 від 03.08.2012 на суму 39 049,15 гривень; платіжне доручення №1088 від 03.08.2012 на суму 2 525,18 гривень; платіжне доручення №1117 від 06.08.2012 на суму 128 000,00 гривень; платіжне доручення №1129 від 07.08.2012 на суму 183 250,00 гривень; платіжне доручення №1141 від 08.08.2012 на суму 3 944 547,45 гривень; платіжне доручення №1153 від 09.08.2012 на суму 14 451,00 гривень; платіжне доручення №1162 від 10.08.2012 на суму 9 600,00 гривень; платіжне доручення №1163 від 10.08.2012 на суму 13 200,00 гривень; платіжне доручення №1190 від 17.08.2012 на суму 259 200,00 гривень; платіжне доручення №1214 від 21.08.2012 на суму 9 500,00 гривень; платіжне доручення №1218 від 21.08.2012 на суму 12 500,00 гривень; платіжне доручення №1225 від 21.08.2012 на суму 23 250,00 гривень; платіжне доручення №586491 від 23.08.2012 на суму 31 000,00 гривень; платіжне доручення № 1251 від 28.08.2012 на суму 50 000,00 гривень; платіжне доручення №1252 від 29.08.2012 на суму 17 000,00 гривень; платіжне доручення №586590 від 30.08.2012 на суму 90 786,60 гривень; платіжне доручення №1265 від 31.08.2012 на суму 200 000,00 гривень; платіжне доручення №1269 від 03.09.2012 на суму 1 300,00 гривень; платіжне доручення №1284 від 09.09.2012 на суму 15 300,00 гривень; платіжне доручення №586725 від 07.09.2012 на суму 69 791,83 гривень; платіжне доручення №586779 від 11.09.2012 на суму 18 450,00 гривень; платіжне доручення №586830 від 14.09.2012 на суму 24 200,00 гривень; платіжне доручення №1316 від 18.09.2012 на суму 16 050,00 гривень; платіжне доручення №1312 від 18.09.2012 на суму 24 600,00 гривень; платіжне доручення №1330 від 19.09.2012 на суму 18 750,00 гривень; платіжне доручення №586905 від 20.09.2012 на суму 158 000,00 гривень; платіжне доручення №1335 від 21.09.2012 на суму 4 800,00 гривень; платіжне доручення №586946 від 24.09.2012 на суму 22 500,00 гривень; платіжне доручення №1337 від 24.09.2012 на суму 24 000,00 гривень; платіжне доручення №586980 від 25.09.2012 на суму 300 000,00 гривень; платіжне доручення №586986 від 25.09.2012 на суму 300 000,00 гривень; платіжне доручення №587042 від 28.09.2012 на суму 18 556,11 гривень; платіжне доручення №1347 від 11.10.2012 на суму 10 500,00 гривень; платіжне доручення №587236 від 18.10.2012 на суму 17 400,00 гривень; платіжне доручення №586991 від 17.10.2012 на суму 14 800,00 гривень; платіжне доручення №49 від 23.10.2012 на суму 16 300,00 гривень; всього перераховано 11 320 835,54 гривень.

На виконання своїх зобов'язань ДПДГ «Ізвєстія» НААН України на підставі накладної №67 від 03 вересня 2012 року здійснено постачання Товару - 1 (пшениця) 361,728 тон загальною вартістю 535 357,44 гривень, на підставі накладної №88 від 17 вересня 2012 року здійснено постачання Товару - 1 (пшениця) 84,270 тон загальною вартістю 124 719,60 гривень. Залишок коштів на які не було поставлено товар становить 10 660 758,50 гривень.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України та 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Божник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Відповідно до п. 3.3 контракту поставка вважається здійсненою в момент підписання уповноваженим представником Покупця видаткової накладної на Товар на базисі поставки відповідно до умов п. 3.1 цього Контракту.

Оплата вартості товару проводиться Покупцем на умовах попередньої оплати траншами за погодженням Сторін у строк до 31.12.2012р.

Зобов'язання Покупця щодо оплати Товару вважаються виконаними з моменту списання останнього траншу з розрахункового рахунку Покупця, п. 5.3 договору.

Продавець зобов'язаний передати у власність Покупця Товар, якість якого відповідає умовам, наведеним у п. 2.1 цього Контракту, п. 6.2 контракту.

Відповідно до ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця повністю або частково оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплачених товарів або повернення суми попередньої оплати.

Позивачем було здійснено перерахування коштів на суму 11 320 835,54 грн. Додатковою угодою №3 від 14.12.2011р. до форвардного контракту викладено п. 4.3 в наступній редакції: « 4.3 Вартість цього Контракту складає 10 207 833,33 грн., ПДВ - 2 041 566,67 грн., загальна вартість 12 249 400,00 грн. є кінцевою і зміні не підлягає.»

Відповідно до ч. 3 ст. 538 Цивільного кодексу України, у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі , друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Відповідач не відмовлявся від виконання свого обов'язку з поставки товару та здійснив часткову поставку на суму 660 077,04 грн. Первісно строк поставки товару було встановлено до 15.08.2012р., п. 3.2.1 контракту.

Додатковою угодою №4 від 15.08.2012р. до форвардного контракту №ФК-01/09-11-01 від 01.09.2011р. пункт 3.2 контракту викладено в наступній редакції: « 3.2 Строк поставки Товарів за цим контрактом встановлюється Сторонами: 3.2.1 Для Товару - 1, 2, 3 до 15.08.2013 року».

Згідно із п. 9.10. Форвардного контракту № ФК 01/09-11-01 від 01.09.2011 року визначено, що Продавець, який одержав суму попередньої оплати Товару, не передав Покупцеві Товар у встановлений цим Контрактом строк, і прострочення поставки складає більше ніж 3 (три) робочих дні, Покупець має право за власним вибором вимагати передання оплаченого Товару або повернення суми попередньої оплати.

Оскільки товар відповідачем не було поставлено у строки обумовлені контрактом, позивачем відповідачу була направлена вимога зареєстрована у журналі реєстрації вихідної кореспонденції позивача за №01/11/13-01 від 01.11.2013 року про повернення передплати в сумі 10 660 758,50 гривень, та надіслана 04.11.2013 року на адресу Відповідача рекомендованим листом з описом вкладеного. Претензію про повернення коштів отримано відповідачем 08.11.2013р.

На час вирішення спору в суді відповідачем кошти позивачу не повернуті, товар на перераховані кошти також не поставлено.

За викладених вище обставин та вимог чинного законодавства України, суд вважає вимоги в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідач в обґрунтування заперечень зазначав що між сторонами підписано акт звіряння взаєморозрахунків станом на 31.12.2013р. за яким у відповідача перед позивачем обліковується заборгованість в розмірі 4 972 668,34 грн., оскільки на його думку між сторонами на суму 5 835 877,32 грн. проведено взаємозалік зустрічних однорідних вимог.

Суд не погоджується з такими доводами відповідача, оскільки за вказаним актом взаємних розрахунків відображено заборгованість відповідача перед позивачем за контрактом №ФК01/09-11-01 від 01.09.2011р. в розмірі 10 660 758,50 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 203 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Сторонами не надано доказів звернення з заявами про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Натомість відповідачем надано вимоги та повторні вимоги, які були надіслані позивачу про погашення заборгованості за товар - сільськогосподарську продукцію за:

- договором купівлі-продажу №КН 01/08-12/13 від 01.08.2012р. на суму 2 622 144,22 грн. (вимога №522 від 06.11.2013р. та повторна вимога №566 від 21.11.2013р.);

- договором купівлі-продажу №КН(я) 15/11/11-13 від 15.11.2011р. на суму 73 928,20 грн. (вимога №520 від 06.11.2013р. та повторна вимога №567 від 21.11.2013р.);

- договором купівлі-продажу №ФКЯ-22/12-11-21 від 22.12.2011р. на суму 2 751 892,50 грн. (вимога №519 від 06.11.2013р. та повторна вимога №568 від 21.11.2013р.);

- договором купівлі-продажу №ПТМЦ-01/03/12-13 від 01.03.2012р. на суму 87 912,60 грн. (вимога №521 від 06.11.2013р. та повторна вимога №564 від 21.11.2013р.);

- договором поставки №ППММ-02/04-12-04 на суму 300 000,00 грн. (вимога №523 від 06.11.2013р. та повторна вимога №565 від 21.11.2013р.).

У вказаних вимогах не ставилося питання про зарахування зустрічних однорідних вимог та в акті звірки взаєморозрахунків не відображено зарахування зустрічних вимог саме за контрактом №ФК 01/09-11-01 від 01.09.2011р., а відтак вважати підписаний акт взаєморозрахунків актом про проведення зарахування зустрічних однорідних вимог є помилковим твердженням.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача штраф в розмірі 10 660 758,50 грн., 3% річних в розмірі 4381,13 грн. за період з 16.11.2013р. по 20.11.2013р., пеню (штраф) в розмірі 90 616,45 грн. за період з 16.08.2013р. по 08.11.2013р. за несвоєчасне виконання зобов'язання за договором.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Згідно із ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частинами першою та четвертою ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором, ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України.

Відповідно до п. 9.2 контракту за невиконання Продавцем умов Контракту щодо обсягів поставки, ним сплачується штраф у розмірі 100% вартості недопоставленого товару.

Вартість недопоставленого товару на день вирішення спору в суді становить 10 660 758,50 грн. і саме такий розмір штрафу просить стягнути позивач з відповідача.

Згідно з п. 9.5 контракту продавець за несвоєчасну поставку Товару згідно з п. 3.2 цього Контракту, сплачує покупцю штраф у розмірі 0,01% від вартості непоставленого Товару заколень день затримання поставки Товару.

Перевіривши розрахунки 3% річних та штрафу 0,01%, який по суті є пенею суд вважає, що вимоги в цій частині підлягають задоволенню та присудженню з відповідача на користь позивача 3% річних в розмірі 4381,13 грн. за період з 16.11.2013р. по 20.11.2013р., штрафу (пеня) в розмірі 90 616,45 грн. за період з 16.08.2013р. по 08.11.2013р.

Відносно стягнення штрафу в розмірі 100% вартості недопоставленого товару - 10 660 758,50 грн. необхідно зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного контракту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах, зокрема, за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня в розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, уразі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно із п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право: зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню із сторони, що порушила зобов'язання.

Суд приймає до уваги часткове виконання відповідачем зобов'язань за контрактом, майновий стан сторін, які беруть участь у справі, недоведеність позивачем понесення збитків внаслідок не виконання контракту відповідачем, а також те, що відповідач є державним підприємством, яке здійснює дослідну діяльність з метою забезпечення розвитку прогресивних форм господарювання і виробничих відносин при веденні сільськогосподарського виробництва, проведення випробувань і доопрацювання наукових розробок, їх апробації, проведення виробничої перевірки і впровадження у виробництво та іншої господарської діяльності та вважає за можливе зменшити 100% штраф за невиконання відповідачем умов договору до розміру 5% від вартості недопоставленої продукції - 533 037,93 грн. Та присудити до стягнення штраф у зазначеному розмірі, а саме - 533 037,93 грн.

Разом з тим, суд не вбачає підстав для звільнення відповідача взагалі від сплати штрафу нарахованого на підставі п. 9.5 контракту та правомірності, а також наявності підстав для визнання п. 9.2 контракту недійсним, оскільки ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України передбачена можливість визначення договором іншого розміру штрафних санкцій.

В свою чергу необхідно зазначити, що позивачем не надано доказів в підтвердження обставин щодо нестабільного фінансового стану Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова аграрна компанія», наявності загрози банкрутства товариства, доказів набрання законної сили судовим рішенням у справі №918/17/13 про стягнення з позивача заборгованості за поставлені нафтопродукти, наявності інших заборгованостей, або завдання збитків позивачу діями відповідача.

Посилання відповідача на наявність форс - мажорних обставин (висновки Торгово - промислової палати України від 17.10.2013р. №2478/05-4 та від 03.10.2013р. №2655/05-4) не можуть бути прийняті до уваги, оскільки відповідно до п. 10.1 - 10.3 контракту сторони звільняються від відповідальності за неналежне виконання зобов'язань унаслідок обставин непереборної сили (форс-мажор) за умови, що дані обставини сталися не з вини сторін та безпосередньо вплинули на своєчасне виконання договірних зобов'язань. У цьому разі термін виконання зобов'язань переноситься відповідно до терміну дії визначених обставин, про що укладається відповідний договір.

Сторона, для якої склалися такі умови, повинна в короткий строк, але не пізніше 5 днів, повідомити іншу сторону про настання і припинення обставин, які перешкоджають виконанню договірних зобов'язань.

Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про настання або припинення даних обставин непереборної сили позбавляє сторону права посилатися на дані обставини.

Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Вказаними пунктами договору сторони не заборонили можливість посилання на наявність форс-мажорних обставин, а лише визначили порядок повідомлення про їх наявність. Відповідачем не надано доказів, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Посилання відповідача на нікчемність умов п. 9.2 (100% штрафу) та п. 10.3 (позбавлення права посилатись на форс - мажорні обставини) контракту відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України є безпідставним, оскільки недійсність вказаних умов прямо не передбачена законом, а відтак вони не є нікчемними в силу закону, а лише можуть бути визнані судом недійсними (оспорюваний правочин). Підстав для визнання вказаних пунктів договору недійсними суд не вбачає.

Відповідач також заявив клопотання про розстрочку виконання рішення в частині стягнення основного боргу наступним чином: до 01.04.2014р. - 1 257 300,00 грн., до 01.11.2014р. - 1 857 684,00 грн., до 01.11.2015р. - 1 857 684,34 грн.

Відповідно до п. 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право: відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Вирішуючи питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача та інші обставини справи, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і мана, на яке можливо було б звернути стягнення.

Відповідачем не надано доказів в обґрунтування наявності загрози банкрутства, відсутності коштів на банківських рахунках та майна, на яке можливо було б звернути стягнення та неможливості виконання рішення суду, враховуючи тривалість правопорушення на час прийняття рішення суд не вбачає підстав для надання розстрочки виконання рішення.

Разом з тим, відповідач не позбавлений такого права звернутися після набрання судовим рішення законної сили в порядку ст. 121 Господарського процесуального кодексу України із заявою про розстрочку або відстрочку виконання рішення суду.

Враховуючи вище викладене, а також те, що судом зменшується заявлений до стягнення 100% штраф за невиконання відповідачем умов договору позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати підлягають присудженню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова Аграрна Компанія» м. Київ до Державного підприємства «Дослідне господарство «Ізвєстія» Національної академії аграрних наук України с. Широке Веселівський район Запорізька область задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Дослідне господарство «Ізвєстія» Національної академії аграрних наук України вул. Комсомольська буд. 1 с. Широке Веселівський район Запорізька область 72250 код ЄДРПОУ 00853317 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова Аграрна Компанія» вул. Мельникова буд. 12 м. Київ 04050 код ЄДРПОУ 37469662 суму основної заборгованості в розмірі 10 660 758 (десять мільйонів шістсот шістдесят тисяч сімсот п'ятдесят вісім) грн. 50 коп., штраф за недопоставлений товар в розмірі 533 037 (п'ятсот тридцять три тисячі тридцять сім) грн. 93 коп., 3% річних в розмірі 4381 (чотири тисячі триста вісімдесят одну) грн. 13 коп., штраф (пеня) у розмірі 0,01% в сумі 90 616 (дев'яносто тисяч шістсот шістнадцять) грн. 45 коп., судовий збір в розмірі 68 820 (шістдесят вісім тисяч вісімсот двадцять) грн. 00 коп. Видати наказ.

В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Суддя І.С. Горохов

Рішення оформлено та підписано відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України 10.02.2014р.