Ухвала суду № 37084422, 28.01.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2014 р.Справа № 820/10564/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Любчич Л.В.

Суддів: Сіренко О.І. , Спаскіна О.А.,

за участю секретаря судового засідання Бутенко Ю.О.,

представника позивача- Васильєва Н.С.,

представника відповідача- Наконечний А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.12.2013р. по справі № 820/10564/13-а

за позовом Приватної фірми "Гаспік"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 03.12.2013 р. задоволено адміністративний позов Приватної фірми "ГАСПІК" (далі- ПФ"ГАСПІК") до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі- ДПІ у Київському районі м. Харкова) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Скасовано податкове повідомлення - рішення №0003382201 від 23.10.2013 року на збільшення (сплату до бюджету) основного платежу - суми податку на додану вартість у розмірі 136436,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 68173,00 грн.

Скасовано податкове повідомлення - рішення №0003372201 від 23.10.2013 року на збільшення (сплату до бюджету) основного платежу - суми податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 164123,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 82062,00 грн.

Не погодившись з даною постановою суду, ДПІ у Київському районі м. Харкова подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, ненадання правової оцінки фактичним обставинам справи, просила скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначила, що в ході перевірки ПФ"ГАСПІК"документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин з ПП «ЛОГІСТІК-ЦЕНТР», ПП «СИСТЕМА ВЕД», не підтверджено належними документами зв'язок понесених на користь останнього витрат пов'язаних з господарською діяльністю позивача.

Апелянт зазначив, що нікчемність правочинів підтверджується актами, а саме:

-ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 26.09.2012 року №1845/2204/35585925 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «ЛОГІСТІК-ЦЕНТР». Працівниками ГВПМ ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова складено довідку, згідно якої місцезнаходження ПП «ЛОГІСТІК-ЦЕНТР» не встановлено;

-ДПІ у Московському районі м. Харкова від 08.01.2013 р. № 19/2220/37578202 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП «СИСТЕМА ВЕД», висновками якого не підтверджено реальність господарських відносин з позивачем, з огляду на те, що останній відсутній за податковою адресою про, що було складено відповідний акт.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши письмові докази по справі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що по взаємовідносинам з ПП «ЛОГІСТІК-ЦЕНТР», ПП «СИСТЕМА ВЕД», позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат та до складу податкового кредиту відповідні суми витрат та сум податку на додану вартість, господарські операції були направлені на настання правових наслідків, що підтверджується доданими до матеріалів справи первинними документами.

Колегія суддів з даним висновком суду погоджується виходячи з наступного.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що співробітниками відповідача була проведена планова виїзна перевірка ПФ "Гаспік" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року, за результатами якої було складено акт №717/20-31-22-01-07/32029455 від 11.10.2013 року(т. 1 а.с. 15-39).

На підставі вищезазначеного акту, податковим органом були винесені податкові повідомлення - рішення: №0003382201 від 23.10.2013 року на збільшення (сплату до бюджету) основного платежу - суми податку на додану вартість у розмірі 136436,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 68173,00 грн.; скасувати податкове повідомлення - рішення №0003372201 від 23.10.2013 року на збільшення (сплату до бюджету) основного платежу - суми податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 164123,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 82062,00 грн. (т. 1 а.с. 12-13).

Фактичною підставою для винесення вище зазначених податкових повідомлень-рішень слугувала інформація викладена в акті позапланової документальної невиїзної перевірки позивача, щодо завищення валових витрат, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 164123,00 грн., за рахунок відображення в обліку з податку на додану вартість та податку на прибуток показників господарських операцій з ПП «ЛОГІСТІК-ЦЕНТР», ПП «СИСТЕМА ВЕД», котрі реально не відбулись.

Перевіряючи правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України (далі- ПК України)витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із приписами п.п. 14.1.181 ст.14 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктом 198.3 ст. 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду в тому числі у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу(п.п.198.6 ст. 198 ПК України).

З огляду на вище викладене, колегія суддів зазначає, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника та підтверджені належним чином складеними первинними документами.

Як вбачається з матеріалів справи, між ПФ «ГАСПІК» (покупець) та ПП "ЛОГІСТІК-ЦЕНТР" (продавець) було укладено договір купівлі - продажу №1010п1 від 10.10.2011 року, згідно якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товар в асортименті і в кількості, встановлених Договором, а покупець зобов'язується прийняти даний товар і сплатити за нього. Асортимент, кількість, ціна одиниці товару вказані в специфікації, яка є невід'ємною частиною даного правочину (т.1а.с. 91-92).

На підтвердження реальності вище зазначеного договору позивачем надано копії видаткових накладних, податкових накладних (т.1, а.с. 93-94, 97, 99;122-123, 125, 128-130).

Оплата за придбані товари було проведено у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями та виписками з банку (т. 1 а.с. 160-161,169-170;2-18 т. 4).

Доставка товару здійснювалась власним автотранспортом, що підтверджується копіями подорожніх листів (т.3 а.с. 194-211).

Крім того, між ПФ "ГАСПІК" (Покупець) та ПФ "СИСТЕМА ВЕД" (Продавець) було укладено договір купівлі - продажу №П10405 від 05.04.2012 року, згідно якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товар в асортименті і в кількості, встановлених Договором, а покупець зобов'язується прийняти даний товар і сплатити за нього. Асортимент, кількість, ціна одиниці товару вказані в специфікації, яка є невід'ємною частиною даного правочину (т. 1а.с. 131-132).

На підтвердження реальності вище зазначеного договору позивачем надано копії видаткових накладних, податкових накладних (т. 1 а.с. 134, 136, 138 , т.4 а.с. 51, 56, 65, 70, 75, 77, 84, 91, 101, 103, 105, 110, 112, 114 т. 4), (т. 1 а.с. 156-159, т. 4 а.с. 53-54, 58-59, 61-63, 67-68, 72-73, 80-81, 83, 85, 88-90, 94, 96-97, 99-100, 107-108, 116-119).

Оплата по вищевказаному договору здійснена в повному обсязі в повному обсязі у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями, виписками з банку (т. 1 а.с. 162-168, т. 4,а.с. 2-18).

Доставка товару здійснювалась власним автотранспортом, що підтверджується копіями подорожніх листів (т.3 а.с. 194-211).

Отримані товарно - матеріальні цінності по вище зазначеним договорам купівлі-продажу зберігались на складах, розміщених за адресою: 61020, м. Харків, Шосейний в'їзд, 2, на умовах договору відповідального зберігання №ОХ0112/12 від 01.01.2012 року укладеного між позивачем та ФОП ОСОБА_1 (а.с. 90 т. 1).

Факт оприбуткування придбаного товару на складі підтверджується копіями оборотно-сальдової відомісті місця зберігання, актом комплектування, актом прийому - передачі (т. 2а.с. 123-134, а.с. 140-162, т. 4а.с. 29-36).

Отримані товари за укладеними договорами були використані позивачем у подальшій діяльності підприємства позивача шляхом укладання відповідних договорів з контрагентами (покупцями), що підтверджується копіями договорів, видаткових накладних, довіреностей, товарно-транспортних накладних, податкових накладних .

Позивачем по взаємовідносинам з ПП «ЛОГІСТІК-ЦЕНТР», ПП «СИСТЕМА ВЕД» відповідні суми витрат та суми ПДВ були включені до складу валових витрат та до складу податкового кредиту.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо реальності вчинених господарських операцій позивачем з ПП «ЛОГІСТІК-ЦЕНТР», ПП «СИСТЕМА ВЕД» та правомірності віднесення до складу валових витрат та до складу податкового кредиту відповідних сум витрат та сум податку на додану вартість.

Посилання апелянта на неможливість проведення зустрічної звірки ПП «ЛОГІСТІК-ЦЕНТР», не знаходження ПП «СИСТЕМА ВЕД» за податковою адресою, як на підставу для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів вважає необгрунтованими та зазначає що відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер, а отже господарська діяльність контрагента позивача не вказує на факт нікчемності укладених між позивачем та ПП «ЛОГІСТІК-ЦЕНТР», ПП «СИСТЕМА ВЕД» правочинів.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що вище зазначені правочини відповідають положенням норм чинного законодавства України.

Інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає безпідставними з вище зазначених підстав та такими, що не спростовують правомірності висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2013 р. по справі № 820/10564/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Любчич Л.В.Судді Сіренко О.І. Спаскін О.А. Повний текст ухвали виготовлений 03.02.2014 р.