Рішення № 37084028, 04.02.2014, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Провадження № 2/641/59/2014 Справа № 641/2134/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2014 року Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Богдан М.В.,

за участю секретаря - Коваленко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом Харківської міської ради до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про виселення з самоправно зайнятого житлового приміщення та за зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Харківської міської ради про визнання права власності,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач Харківська міська рада звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5 про виселення з самоправно зайнятого житлового приміщення, в якому просить виселити відповідачів з самоправно зайнятої кімнати житловою площею 17,0 кв.м., загальною площею 27,6 кв.м. квартири АДРЕСА_1.

В обґрунтування свого позову ХМР посилається на те, що житловий будинок по АДРЕСА_1 є об»єктом комунальної власності територіальної громади м. Харкова та відображається на балансі КП «Жилкомсервіс». Згідно довідки про склад сім»ї КП «Жилкомсервіс» в кімнаті житловою площею 10,46 кв.м, загальною площею 19,52 кв.м, квартири АДРЕСА_1 мешкають: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 Відповідно до службової записки КП «Жилкомсервіс» від 28.11.2011 року №20945/2/07-05 від 28.11.2011 року квартира АДРЕСА_1, комунальна, неприватизована, 2-х кімнатна, житлову площу 17,0 кв.м вказаної квартири самовільно зайнято ОСОБА_2 Згідно з поквартирною картою на підставі службового ордеру від 18.11.1982 року №001009/319 ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 є наймачами однієї кімнати житловою площею 10,46 кв.м в квартирі АДРЕСА_1. Кімната житловою площею 17,0 кв.м, загальною площею 27,6 кв.м була закріплена за гр. ОСОБА_6 згідно службового ордеру від 07.12.1989 р. №494, складом сім»ї 3 особи, основний квартиронаймач ОСОБА_6, знятий з реєстраційного обліку 28.06.1995 року, у зв'язку зі смертю, його дружину ОСОБА_7 та доньку ОСОБА_8 знято з реєстраційного обліку 07.09.1994 року, що підтверджується поквартирною карткою.

Відповідно до актів обстеження самовільно зайнятої житлової площі від 08.09.2011 року та від 13.10.2011 року, відповідач ОСОБА_2 разом з сім'єю самоправно займає вільну кімнату площею 17,0 кв.м. На спірне жиле приміщення площею 17,0 кв.м в спірній квартирі ордер не видавався. Заборгованість по квартирній платі станом на 01.11.2011 року складає 39,88 грн. Неодноразові приписи щодо звільнення самовільно зайнятої житлової площі від 08.09.2011 року та від 13.10.2011 року ігноруються відповідачами.

Територіальна громада м. Харкова в особі Харківської міської ради є законним власником житлового будинку по АДРЕСА_1, а також власником неприватизованих приміщень у цьому домі. Однак, ХМР, як власник, не володіє в натурі спірним житловим приміщенням, оскільки ним незаконно володіють відповідачі, які самоправно вселились до нього, чим порушують права власника. Тому вимушені звернутись до суду з вказаним позовом.

20.06.2013 року до суду звернулись ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5 з позовом до Харківської міської ради про визнання права власності, в якому просять визнати за ними право власності на кімнату житловою площею 17,0 кв.м, загальною площею 27,6 кв.м, комунальної квартири АДРЕСА_1.

Ухвалою суду від 17 жовтня 2013 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5 до Харківської міської ради про визнання права власності прийнято до спільного розгляду з первісним позовом Харківської міської ради до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5 про виселення з самоправно зайнятого житлового приміщення, об'єднавши їх в одне провадження.

В обґрунтування позову ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5 зазначили, що вселились у спірну квартиру з відома ХМР. Вважають, що володіють кімнатою добросовісно, відкрито та безперервно. Дійсно у 1997 році ОСОБА_2 з причини незадовільних житлових умов зайняла без ордеру спірну кімнату, так як проживала з двома дітьми в одній з кімнат тієї ж комунальної квартири, житлова площа якої складала 10 кв.м. З 1987 року вона перебувала на обліку у загальній черзі на поліпшення житлових умов в Комінтернівському виконкомі, а з 1991 року, як одинока матір, на пільговій черзі. Вселення та фактичне володіння спірної кімнатою не могло бути без відома позивача та його добровільної згоди. Житлово-експлуатаційні організації з моменту вселення фактично встановлені з нею договірні відносини, було відкрито особовий рахунок на ім'я ОСОБА_2 Зазначає, що фактично виконує обов'язки наймача спірної кімнати та вони є добросовісними набувачами майна з 1997 року.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити. В задоволенні зустрічного позову просив відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що відповідачі самовільно, без ордеру зайняли спірну кімнату, тобто недобросовісно заволоділи нею, що суперечить вимогам ст. 334 ЦК України.

Відповідачі в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, просили в задоволенні позову відмовити. Зустрічний позов підтримали в повному обсязі, просили його задовольнити.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі, приходить до наступного.

Судом встановлено, що житловий будинок по АДРЕСА_1 є об'єктом комунальної власності територіальної громади м. Харкова та відображається на балансі КП «Жилкомсервіс».

Згідно довідки про склад сім'ї КП «Жилкомсервіс» в кімнаті житловою площею 10,46 кв.м, загальною площею 19,52 кв.м, квартири АДРЕСА_1 мешкають: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

Відповідно до службової записки КП «Жилкомсервіс» від 28.11.2011 року №20945/2/07-05 від 28.11.2011 року квартира АДРЕСА_1, комунальна, неприватизована, 2-х кімнатна, житлову площу 17,0 кв.м вказаної квартири самовільно зайнято ОСОБА_2

Згідно з поквартирною картою на підставі службового ордеру від 18.11.1982 року №001009/319 ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 є наймачами однієї кімнати житловою площею 10,46 кв.м в квартирі АДРЕСА_1.

Згідно поквартирної картки, кімната житловою площею 17,0 кв.м, загальною площею 27,6 кв.м була закріплена за гр. ОСОБА_6 згідно службового ордеру від 07.12.1989 р. №494, складом сім'ї 3 особи, основний квартиронаймач ОСОБА_6, знятий з реєстраційного обліку 28.06.1995 року, у зв'язку зі смертю, його дружину ОСОБА_7 та доньку ОСОБА_8 знято з реєстраційного обліку 07.09.1994 року.

Також, в судовому засіданні встановлено та не заперечується сторонами, що відповідачі самовільно зайняли кімнату площею 17,0 кв.м квартири АДРЕСА_1.

Відповідно до актів обстеження самовільно зайнятої житлової площі від 08.09.2011 року та від 13.10.2011 року, відповідач ОСОБА_2 разом з сім'єю самоправно займає вільну кімнату площею 17,0 кв.м На спірне жиле приміщення площею 17,0 кв.м в спірній квартирі ордер не видавався. Заборгованість по квартирній платі станом на 01.11.2011 року складає 39,88 грн. Неодноразові приписи щодо звільнення самовільно зайнятої житлової площі від 08.09.2011 року та від 13.10.2011 року ігноруються відповідачами.

Статтею 41 Конституції України, ст. 321 ЦК України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст.387 ЦК України власник має право витребувати майно від особи, яке незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Так відповідно до ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування і розпорядження своїм майном.

Згідно з ч.3 ст.116 Житлового кодексу УРСР осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого приміщення.

Територіальна громада м. Харкова в особі Харківської міської ради є законним власником житлового будинку по АДРЕСА_1, а також власником неприватизованих приміщень у цьому домі. Однак, ХМР, як власник, не володіє в натурі спірним житловим приміщенням, оскільки ним незаконно володіють відповідачі, які самовільно вселились до нього, чим порушують права власника.

Статтею 51 Житлового кодексу УРСР передбачено, що житлові приміщення в будинках житлового фонду місцевих рад народних депутатів надаються громадянам виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів за участю громадської комісії з житлових питань, створеної при виконавчому комітеті з депутатів Рад, представників громадських організацій, трудових колективів.

Відповідно до ч.1.ст. 58 ЖК України на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане приміщення.

Відповідно до ст.ст.31,58,60 ЖК України громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання житлового приміщення. На підставі рішення про надання жилого приміщення виконавчий комітет районної ради видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане приміщення.

Сторонами не заперечується, що відповідачі вселились у спірну кімнату без надання ордеру, всупереч вимогам ст.58 Житлового кодексу УРСР, згідно якої ордер на приміщення є єдиною підставою для вселення в надане житлове приміщення.

Доказів того, що відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 отримували рішення відповідних місцевих органів про надання їм спірної кімнати або ордер на вказану кімнату, матеріали справи не містять.

На підставі викладеного, суд знаходить позовні вимоги Харківської міської ради обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно зустрічного позову суд приходить до наступного.

Відповідач ОСОБА_2 зазначає, що з 1997 року зайняла без ордеру спірну кімнату, посилаючись на незадовільні житлові умови. Вважає, що вони володіють кімнатою добросовісно, відкрито та безперервно. Зазначає, що фактично виконує обов'язки наймача спірної кімнати та вони є добросовісними набувачами майна з 1997 року.

Відповідно до ст. 334 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом 10 років або рухомим майном протягом п»яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність) якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Виходячи з положень ст. 390 ЦК України, недобросовісним набувачем є особа, яка знала або могла знати, що вона володіє майном незаконно.

Житловий будинок по АДРЕСА_1 є об»єктом комунальної власності територіальної громади м. Харкова.

Однак відповідачі самоправно вселилися до спірної кімнати.

Виходячи з наведеного, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 є недобросовісними набувачами, оскільки вони знали про незаконність володіння спірною кімнатою, а тому їх зустрічний позов не підлягаю задоволенню.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 209, 212, 214, 215, 217, 218 ЦПК України, ст.ст.335, 390,391 ЦК України, ст. ст. 31, 58,59,60 ЖК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Харківської міської ради задовольнити.

Виселити ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 з самовільно зайнятої кімнати житловою площею 17,0 кв.м загальною площею 27,6 кв.м квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.

Зустрічний позов ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Харківської міської ради про визнання права власності залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через Комінтернівський районний суд м. Харкова протягом десяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: М. В. Богдан