Ухвала суду № 37082273, 23.01.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

У Х В А Л А

23 січня 2014 р.

м.Одеса

Справа № 815/7050/13-а

Категорія: 10.1

Головуючий в 1 інстанції: Завальнюк І. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого – судді Скрипченка В.О.,

суддів Золотнікова О.С., Осіпова Ю.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Державного підприємства «Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут Морського флоту України з дослідним виробництвом» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України у Приморському районі м. Одеси до Державного підприємства «Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут Морського флоту України з дослідним виробництвом» про відшкодування суми витрат, що становить різницю між сумою пенсії, призначеної згідно із Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність», і сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, -

В С Т А Н О В И В:

07 жовтня 2013 року Управління Пенсійного фонду України у Приморському районі м. Одеси звернулося з позовом до Державного підприємства «Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут Морського флоту України з дослідним виробництвом», в якому просив стягнути з відповідача заборгованість по відшкодуванню суми витрат, що становить різницю між сумою пенсії, призначеної згідно із Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність», і сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, науковим працівникам перед управлінням Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси в сумі 55687,08 гривень.

В обґрунтування вимог позивач вказує на те, що в порушення п.2, п.3 та п.5 Порядку фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних не бюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації згідно із Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність» та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.2004 року № 372 (далі – Порядок № 372) Державне підприємство «Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут Морського флоту України з дослідним виробництвом» (далі – Державне підприємство) має заборгованість в сумі 55687,08 гривень, що підтверджується карткою особового рахунку. В добровільному порядку заборгованість відповідачем погашена не була, у зв’язку із чим позивач звернувся до суду.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2013 року позов задоволено. Стягнуто з Державного підприємства «Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут Морського флоту України з дослідним виробництвом» (код ЄДРПОУ 01126996, 65026, м. Одеса, вул. Ланжеронівська, 15а) заборгованість по відшкодуванню суми витрат, що становить різницю між сумою пенсії, призначеної згідно із Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність», і сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, науковим працівникам перед управлінням Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси в сумі 55687,08 гривень (п’ятдесят п’ять тисяч шісток вісімдесят сім гривень 8 коп.).

Згідно вимог п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю. Враховуючи, що зазначених клопотань не надходило, колегія суддів вважає, що справа може бути розглянута в порядку письмового провадження.

Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням Державне підприємство «Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут Морського флоту України з дослідним виробництвом» звернувся з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з’ясування обставин справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити УПФ України у Приморському районі м. Одеси у задоволенні позову повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом першої інстанції встановлено наступне.

Державне підприємство «Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут Морського флоту України з дослідним виробництвом» перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси за № Ж0215, як платник страхових внесків відповідно до ст.14 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Згідно інформації, наявної в УПФ в Приморському районі м. Одесі у складі Державного підприємства працювали наукові працівники, різницю між сумою пенсію яких зобов’язано фінансувати підприємство. Так, за період липень-вересень 2013 року Державне підприємство має заборгованість по відшкодуванню виплати різниці між сумою пенсії, призначеної науковим працівникам за Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність» та сумою пенсії, призначеної відповідно до інших законодавчих актів у розмірі 55687,08 гривень.

Згідно розрахунку різниці між сумою пенсії, призначеної згідно із Законом України «Про науково-технічну діяльність», і сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів науковим працівникам, картки особового рахунку Державне підприємство має заборгованість перед управлінням Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси в сумі 55687,08 гривень. Вказаний розрахунок відповідачем не оскаржувався.

Управлінням Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси на адресу Державного підприємства направлялись повідомлення, однак відповідачем у відведений законодавством термін належні суми витрат не перераховувались, а відповідні направлення управління Пенсійного фонду України не оскаржувались.

Задовольняючи позов суд першої інстанції зазначив, що Підприємством не була сплачена УПФУ різниця між сумою пенсії, призначеної науковим працівникам Підприємства в сумі 55687,08 гривень., в порушення ст. 24 Закону України № 1977-ХІІ «Про наукову і науково-технічну діяльність» від 13.12.1991 року та п. 5 Порядку фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації згідно із Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність», та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи, затвердженого постановою №372 Кабінету Міністрів України від 24.03.2004 року.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанцій, виходячи з наступного.

17 травня 2000 року набрав чинності Закон України № 1646-ІІІ від 6 квітня 2000 року, яким внесені зміни до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність».

Частину 5 ст. 24 Закону викладено в новій редакції: «Різниця між сумою призначення пенсії за цим Законом та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право дана особа, фінансується для наукових (науково-педагогічних) працівників бюджетних установ і організацій за рахунок державного бюджету, а для наукових (науково-педагогічних) працівників інших підприємств і організацій - за рахунок коштів цих підприємств і організацій у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України».

Відповідно до п. п. 2, 3 Порядку фінансування та виплати різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних бюджетних установ і організацій, науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств і організацій згідно із Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність», та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи», затвердженого постановою №1826 Кабінету Міністрів України від 13.12.2000 року, фінансування витрат на виплату різниці у розмірі пенсії працівникам державних бюджетних установ і організацій здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, що передаються до Пенсійного фонду на фінансування пенсій, призначених за різними пенсійними програмами.

Фінансування витрат на виплату різниці у розмірі пенсії працівникам державних небюджетних підприємств і організацій здійснюється за рахунок коштів цих підприємств і організацій, які сплачують Пенсійному фонду кошти на виплату зазначеної різниці.

1 січня 2004 року набрав чинності Закон України № 1316-V від 20.11.2003 року, яким внесені зміни до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність».

Стаття 24 Закону викладена в новій редакції: «Різниця між сумою призначеної пенсії за цим Законом та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, фінансується: для наукових (науково-педагогічних) працівників державних бюджетних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації - за рахунок коштів державного бюджету; для наукових (науково-педагогічних) працівників інших державних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації - за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів, а також коштів державного бюджету у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому за рахунок коштів державного бюджету науковим (науково-педагогічним) працівникам оплачується з розрахунку на одну особу 50 відсотків різниці пенсії, призначеної за цим Законом; для наукових (науково-педагогічних) працівників недержавних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації - за рахунок коштів цих установ, організацій та закладів».

Ця норма Закону кореспондується з ч. 2 п. 13 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність» та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на який має право особа відповідно до зазначеного Закону, та розміром пенсії із солідарної системи відповідно до цього Закону фінансується за рахунок коштів, спрямованих із джерел, визначених Законом України «Про наукову та науково-технічну діяльність».

Відповідно до п. 2 Порядку фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації згідно із Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність», та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи, затвердженого постановою №372 Кабінету Міністрів України від 24.03.2004 року, за рахунок коштів державного бюджету фінансується 50 відсотків різниці у розмірі пенсії наукових (науково-педагогічних) працівників державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації у розрахунку на одну особу. Інша частина фінансується за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів.

Згідно з п. 3 цього Порядку фінансування різниці у розмірі пенсії осіб, які мають науковий стаж роботи на кількох підприємствах, в установах, організаціях та вищих навчальних закладах III - IV рівнів акредитації незалежно від форми власності та фінансування, здійснюється пропорційно зарахованому для призначення пенсії науковому стажу роботи за рахунок джерел фінансування, визначених законодавством для відповідних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації.

Суд першої інстанцій обґрунтовано виходив з того, що при наявності наукового стажу роботи пенсіонера на підприємстві, в установі та організації на останніх незалежно від форм власності та фінансування покладається обов'язок сплати різниці між сумою призначеної пенсії за цим Законом та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник.

Таким чином, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції про задоволення позову Управління Пенсійного фонду України у Приморському районі м. Одеси правильними.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Позивач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду довів та обґрунтував.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст. ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин, апеляційна скарга Державного підприємства «Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут Морського флоту України з дослідним виробництвом» задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 184, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут Морського флоту України з дослідним виробництвом» – залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2013 року – залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий В.О. Скрипченко

Суддя: О.С. Золотніков

Суддя: Ю.В. Осіпов