Постанова № 37081869, 16.01.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2014 р. Справа № 804/13792/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЄфанової О.В. при секретаріЛегкій Ю.Г. за участю: позивача відповідача Майстат О.О. Крейса Л.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" до Дніпропетровської митниці Міндоходів про скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» (далі ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг») до Дніпропетровської митниці Міндоходів, в якій позивач просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Дніпропетровської митниці про коригування митної вартості товарів № 110050004/2013/000104/1 від 18.09.2013р.

В обґрунтування позову зазначено, що митницею не надано належних та допустимих доказів того, що подані ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" основні та додаткові документи не дозволяли Митниці у належний спосіб перевірити числове значення складових митної вартості товарів та відомості щодо їх ціни. Оскаржуване рішення не містить вичерпного переліку вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною 3 ст. 53 МК України, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом, чим грубо порушено п. 3 ч. 2 ст. 55 МК України.

Представник відповідача надав суду письмові заперечення, в яких зазначив, що дії Дніпропетровської митниці при здійсненні митного оформлення товарів відповідають чинному законодавству, вимоги митного органу ґрунтуються на вимогах Митного кодексу України, наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення».

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити, з підстав зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, надав письмові заперечення, просив суд в задоволені адміністративного позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

В судовому засіданні встановлено, що 25.06.2011р. між Публічним акціонерним товариством «АрселорМіттал Кривий Ріг» (далі за текстом - Декларант) і фірмою «VESUVIUS POLAND SP Z О.О.», Польща, укладено контракт на поставку вогнетривкої продукції № 2795.

Згідно зі специфікацією № 26 від 03.06.2013р. до Контракту на адресу Декларанта автомобільним транспортом надійшли цементи вогнетривкі, розчини будівельні та бетони: Basilite TSM90 в кількості 6000 кг. та Tuncast 275/1 в кількості 13500 кг.

Відповідно до Контракту (специфікації № 26, додаткової угоди № 3 від 15.10.2012р.) та рахунку-фактури (інвойсу) продавця № 131306967 від 11.09.2013р., ціна Basilite TSM90 складає 0,775 євро за 1 кг., Tuncast 275/1 - 0,730 євро за 1 кг.

Для декларування даного товару Декларантом до Дніпропетровської митниці Міндоходів 16.09.2013р. подано вантажну митну декларацію № 110050004/2013/201497, митна вартість була визначена Декларантом за ціною контракту (основний метод).

На підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару Декларантом надано:

контракт № 2795 від 25.06.2011р.;

додаткова угода № 3 від 15.10.2012р. до контракту;

специфікація № 26 від 03.06.2013р. до контракту;

сертифікати якості б/н від 10.09.2013р.;

пакувальний лист № 151306739 від 11.09.2013р.;

рахунок-фактура (INVOICE) № 131306967 від 11.09.2013р.;

міжнародна автомобільна накладна А № 023396 від 11.09.2013р. а також лист підприємства та ін.

16.09.2013р. на адресу позивача від Митниці за підписом ОСОБА_5 надійшло повідомлення № 3489 з вимогою надати додаткові документи. В якості підстави такої вимоги було зазначено, що у наданих для митного оформлення документах наявні розбіжності, а саме:

в п. 2.1 зовнішньоекономічного контракту від 25.06.2011 №2795 зазначено, що продукція поставляється продавцем автотранспортом окремими партіями на умовах DDU на склад ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», згідно Інкотермс 2000. Однак, в ДМВ від 16.09.2013 №110050004/2013/201497 умови поставки зазначені не коректно (DDU «Кривий Ріг»), що не кореспондується з правилами Інкотермс 2000, згідно яких обраний термін Інкотермс може працювати тільки якщо сторонами визначений пункт або порт, та якщо сторони визначили якомога точніше такий пункт;

пунктом 2.4 вищезазначеного контракту зазначено, що одночасно з вогнетривкою продукцією Продавець повинен передати Покупцеві оригінал експортної декларації та переклад на російську/українську мови експортних декларацій, проте декларантом Позивача до митного оформлення зазначені документи не подавались.

Декларантом листами № 16/09-13/1 від 16.09.2013р. та № 18/09-13/1 від 18.09.2013р. для додаткового підтвердження заявленої митної вартості були надані Митниці пояснення та ряд додаткових документів, у тому числі:

експертний висновокТПП № Э-215 від 11.09.2013р.;

прайс-лист б/н від 03.01.2013р.;

комерційна пропозиція б/н від 03.01.2013р.;

митна декларація країни відправлення № 13PL351010E0067558 від 11.09.2013р.

Однак, відповідачем відмовлено Декларанту в здійсненні митного оформлення товарів за заявленою митною вартістю та прийнято рішення про коригування митної вартості № 110050004/2013/000104/1 від 18.09.2013р.

Митну вартість товару скориговано Митницею із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості -2-ґ - резервний метод, відповідно до наявних даних, визначена митна вартість ґрунтується на раніше визнаній митним органом вартості з урахуванням опису товару, його сировинного складу та галузі застосування, за попередніми оформленнями та до рівня МД № 700080000/2013/004265 від 05.07.2013р., за ціною 1,380 євро за 1 кг.

З огляду на вищевказане суд зазначає наступне.

Стаття 19 Конституції України регламентує, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року за митними органами зберігається право перевіряти інформацію імпортерів щодо визначення митної вартості, з точки зору її повноти і правильності (стаття 17 та додаток III, параграф 6 Угоди).

Відповідно до статті VII ГАТТ оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару або вартості аналогічного товару.

Порядок визначення митної вартості товарів, методи визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України передбачено Митним кодексом України та іншими нормативними актами.

Відповідно до ст. 40 Митного кодексу України митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України. Митний контроль передбачає проведення митними органами мінімуму митних процедур, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Митними процедурами вважаються операції, пов'язані із здійсненням митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів.

Згідно ст. 42 Митного кодексу України митні органи самостійно визначають форму та обсяг митного контролю, достатнього для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи при здійсненні митного оформлення товарів.

Статтею 45 Митного кодексу України встановлено, що особи, які переміщують товари і транспортні засоби через митний кордон України чи провадять діяльність, контроль за якою цим Кодексом покладено на митні органи, зобов'язані подавати митним органам документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю.

Статтею 49 Митного кодексу України, передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Приписами статті 53 митного кодексу України передбачено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини

З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, митний орган, відповідно до ч. 5 статті 54 МК України має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Статтею 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 МК України.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування.

Відповідно до статті 337 МК України, перевірка документів та відомостей, які подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій шляхом проведення:

- формато-логічного контролю;

- контролю співставлення;

- контролю із застосуванням системи управління ризиками та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

Згідно із п. 2.3 наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року № 599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення», якщо за результатами аналізу, виявлення та оцінки ризиків посадовою особою митного органу встановлено ризик заявлення неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість, у тому числі невірне визначення митної вартості, або якщо за результатом розгляду поданих декларантом або уповноваженою ним особою документів, які підтверджують митну вартість товарів, встановлені підстави для запиту документів, перелік яких визначений частинами третьою та/або четвертою статті 53 Митного кодексу України, посадова особа митного органу у графі «Для відміток митного органу» ДМВ на паперовому носії робить запис про необхідність подання документів для підтвердження митної вартості товарів із складенням переліку таких документів, зазначає час, дату і прізвище, ставить свій підпис та проставляє відбиток особистої номерної печатки.

При електронному декларуванні посадова особа за допомогою автоматизованої системи митного оформлення створює та надсилає декларанту або уповноваженій ним особі засвідчене електронним цифровим підписом електронне повідомлення про необхідність подання документів відповідно до частин третьої та/або четвертої статті 53 Кодексу для підтвердження митної вартості товарів із складанням їх переліку.

Статтею 55 Митного кодексу України передбачено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів.

Під час митного оформлення при прийнятті митним органом письмового рішення про коригування митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа може здійснити коригування заявленої митної вартості у строк, встановлений частиною другою статті 263 цього Кодексу.

Декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.

На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.

У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Якщо митний орган протягом строку, зазначеного у частині дев'ятій цієї статті, не надає обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, вважається, що декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість товарів визначено правильно. У такому випадку митний орган скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості, а надана фінансова гарантія повертається (вивільняється) у порядку та строки, визначені цим Кодексом.

Так, судом встановлено, що за результатами проведеного контролю Автоматизованою системою аналізу ризиків за результатами формато-логічного контролю по ЕМД №110050004/2013/201497 від 16.09.2013 було визначено обов'язкову форму контролю «Контроль правильності митної вартості товарів. Можливе заниження митної вартості товару. Здійснити перевірку правильності митної вартості, звернувши увагу на вартість ідентичних або подібних товарів'".

Митницею при митному оформлені товару встановлені розбіжності, а саме:

в п. 2.1 зовнішньоекономічного контракту від 25.06.2011 №2795 зазначено, що продукція поставляється продавцем автотранспортом окремими партіями на умовах DDU на склад ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», згідно Інкотермс 2000. Однак, в ДМВ від 16.09.2013 №110050004/2013/201497 умови поставки зазначені не коректно (DDU «Кривий Ріг»), що не кореспондується з правилами Інкотермс 2000, згідно яких обраний термін Інкотермс може працювати тільки якщо сторонами визначений пункт або порт, та якщо сторони визначили якомога точніше такий пункт;

пунктом 2.4 вищезазначеного контракту зазначено, що одночасно з вогнетривкою продукцією Продавець повинен передати Покупцеві оригінал експортної декларації та переклад на російську/українську мови експортних декларацій, проте декларантом Позивача до митного оформлення зазначені документи не подавались.

Вказані розбіжності під час судового розгляду позивачем не спростовані, що в свою чергу вказують на неможливість застосування методу визначення митної вартості за ціною договору щодо імпортованих товарів.

З огляду на викладене, Дніпропетровська митниця правомірно виявила сумнів у повному підтвердженні декларантом заявленої митної вартості товару, в результаті чого винесено оскаржуване рішення про коригування митної вартості.

Стосовно застосування відповідачем резервного методу визначення митної вартості товару, суд дійшов висновку про правомірність його застосування з огляду на те, що у зв'язку з відсутністю інформації щодо вартості ідентичних та подібних (аналогічних) товарів, які ввозилися іншими суб'єктами ЗЕД, митне оформлення яких вже здійснено за методом визначення митної вартості 2а) та 2б), враховуючи положення статті 61 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості товарів неможливо було застосовувати методи 2а) та 2б) згідно статей 59 та 60 Кодексу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (ст. 62, ст.63 МКУ) неможливо застосувати у зв'язку із відсутністю об'єктивних, документально підтверджених даних, які піддаються обчисленню. Застосовано другорядний метод визначення митної вартості - 2-г - резервний метод, відповідно до наявних даних, визначена митна вартість товару ґрунтується на раніше визнаній митним органом вартості за попередніми оформленнями та до рівня МД №700080000/2013/004265 від 05.07.13 року - 1,38 євро.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 59, частиною 1 статті 60 Митного кодексу України при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною на ідентичні та подібні товари за основу береться вартість операції з ідентичними та подібними товарами з дотриманням умов, зазначених статтею 59 вказаного Кодексу.

Відповідно до статті 64 Митного кодексу України у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі. Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

З огляду на викладене, відповідач правомірно прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № 110050004/2013/000104/1 від 18.09.2013 року.

Суд зазначає, що розглядаючи заявлений спір надавалась оцінка оскаржуваному рішенню з врахуванням обставин та документів, які були надані відповідачу на час прийняття такого рішення.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволені позовних вимог позивача.

Керуючись ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 21 січня 2014 року

Суддя О.В. Єфанова