Рішення № 37081584, 22.01.2014, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/185/14Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 5, 56 Левченко В. В. Доповідач в апеляційній інстанції Охріменко Н. І. РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2014 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого Охріменко Н. І. суддів Захарова А. Ф. , Скіць М. І. при секретарі Яремич В.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 19 листопада 2013 року по справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_8, ОСОБА_6, районного відділу ДВС Чорнобаївського районного управління юстиції про визнання права власності на майно та виключення його з акту опису й арешту.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши сторони, що з'явились, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

09 липня 2013 року позивач ОСОБА_7 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_8, ОСОБА_6, районного відділу ДВС Чорнобаївського районного управління юстиції про визнання права власності на майно та виключення його з акту опису й арешту посилаючись на те, що 07 вересня 2002 року він уклав шлюб з ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований відділом реєстрації актів громадського стану Чорнобаївського районного управління юстиції, актовий запис № 45. У цьому шлюбі його дружина набула у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,1451 га., яка розташована в АДРЕСА_1 згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА №217074 від 2 грудня 2004 року, яка належать йому з дружиною на праві спільної сумісної власності. Також у шлюбі з ОСОБА_8 вони набули у власність житловий будинок з надвірними спорудами, який розташований в АДРЕСА_1, згідно договору дарування житлового будинку від 28 жовтня 2002 року, який складався з житлового будинку, цегляного сараю та огорожі. В подальшому він з дружиною розібрали житловий будинок та побудували на вищевказаній земельній ділянці гараж без затвердженого проекту.

Рішенням Чорнобаївського районного суду від 25 листопада 2010 року стягнуто з його дружини ОСОБА_8 на користь відповідача ОСОБА_6 37 872 грн. боргу за договорами позики, 750 грн. моральної шкоди, 300 грн. коштів на правову допомогу та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В порядку виконання рішення суду 08 травня 2013 року державним виконавцем відділу ДВС Чорнобаївського районного управління юстиції Гвоздь В.А. було складено акт опису й арешту майна, яким описано і накладено арешт на наступне майно: земельну ділянку площею 0,1451 га., з гаражем самовільної побудови та надвірну споруду «Сарай», які розташовані в АДРЕСА_1.

В подальшому, позивач уточнив свої позовні вимоги і просив суд визнати за ним право власності на 1/2 частину земельної ділянку площею 0,1451 га., на 1/2 частину цегляного сараю та виключити їх з акту опису і арешту, а також виключити з акту опису й арешту від 08 травня 2013 року самочинно збудований гараж, стягнути з відповідачів судові витрати.

Рішенням Чорнобаївського районного суду від 19 листопада 2013 року позов задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_7 право власності на 1/2 частину земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0.1451 га., згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА №217074 від 02 грудня 2004 року.

Виключено з акту опису й арешту від 08 травня 2013 року самочинно збудований гараж, розташований АДРЕСА_1.

Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_7 понесені ним судові витрати на оплату судового збору в сумі 229 грн. 41 коп.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, у якій зазначив, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення виходячи із наступного.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем ОСОБА_7 доведене право власності на 1/2 частину земельної ділянки; самочинно збудований гараж підлягає виключенню з опису незалежно від заявлених позивачем вимог; 1/2 частина земельної ділянки з надвірними спорудами позивачу в натурі не виділялася, а тому позов у цій частині не може бути задоволений.

Повністю погодитися з таким рішення суду першої інстанції не можна виходячи з наступного.

Ст. 213 ЦПК України вказує, що рішення суду повинно бути законним та обгрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Однак, дане рішення суду вказаним вимогам не відповідає.

Відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_7 перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою ОСОБА_8 з 07 вересня 2002 року.

Згідно договору дарування житлового будинку від 28.10.2002 року ОСОБА_7 та ОСОБА_8 набули право власності на земельну ділянку площею 0,1451 га. та житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходяться АДРЕСА_1. В подальшому ОСОБА_7 та ОСОБА_8 розібрали житловий будинок та побудували на вищевказаній земельній ділянці гараж без затвердження проекту.

Рішенням Чорнобаївського районного суду від 25 листопада 2010 року стягнуто з ОСОБА_8 на користь відповідача ОСОБА_6 37 872 грн. боргу за договорами позики, 750 грн. моральної шкоди, 300 грн. коштів на правову допомогу та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В порядку виконання рішення суду 08 травня 2013 року державним виконавцем відділу ДВС Чорнобаївського районного управління юстиції Гвоздь В.А. було складено акт опису й арешту майна, яким описано і накладено арешт на земельну ділянку площею 0,1451 га., з гаражем самовільної побудови та надвірну споруду «Сарай», які розташовані в АДРЕСА_1.

Відповідно до ст. 60 Закону України від 21.04.1999, № 606-XIV "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

На думку колегії суддів, районний суд дійшов до обґрунтованого висновку про виключення з акту опису самочинно збудованого гаража, з посиланням на п. 6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №6 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами статті 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва)» та на п. 4-4 Постанови Пленуму ВСУ від 27.08.1976 року «Про судову практику в справах про виключення майна з опису», оскільки відповідно до роз'яснень які вони містять, на гараж не може бути звернено стягнення за виконавчими документами.

Що стосується вимоги позивача стосовно визнання за ним права власності на 1/2 частину цегляного сараю та виключення його з акту опису і арешту, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні даної вимоги, виходячи з наступного.

Враховуючи, що станом на травень 2013 року, житловий будинок, що належить позивачу та ОСОБА_8 згідно договору дарування, та знаходяться АДРЕСА_1 знесений, а відповідно до норм статей 186, 380, 381 ЦК, господарсько-побутові будівлі ( сарай), наземні і підземні комунікації, що розташовані з житловим будинком на одній земельній ділянці і призначені для забезпечення власника необхідними засобами благоустрою, вважаються приналежністю головної речі і не є самостійними нерухомими речами, у зв'язку з цим право власності на сарай як на окремий об'єкт визнатися не може.

Також, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції обґрунтовано визнано за позивачем право власності на ? частину земельної ділянки розташованої в АДРЕСА_1, площею 0.1451 га., оскільки, відповідно до положень статей 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України право користування земельною ділянкою виникло у позивача з моменту набуття права власності на будинок, а саме з 28.10.2002 року.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що відповідачка ОСОБА_8 оформила на себе право власності на вищевказану земельну ділянку площею 0.1451 га., на якій знаходився подарований їм будинок, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯА №217074 від 02 грудня 2004 року, в період шлюбу з ОСОБА_7, тому позивач маючи право на ? частину земельної ділянки має право звернутися до суду з позовом про виключення ? частини земельної ділянки з акту опису та зняття з неї арешту.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача в цій частині підлягають до задоволення.

Доводи апелянта суттєвого значення не мають, носять суб'єктивний характер і не дають підстав для скасування рішення суду першої інстанції та відмови позивачу в позові.

Зважаючи на викладені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовної вимоги позивача про виключення з акту опису і арешту ? частину земельної ділянки підлягає зміні шляхом задоволення даної вимоги позивача.

Керуючись ст. ст. 218, 303, 307, 309, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - задовольнити частково.

Рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 19 листопада 2013 року по справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_8, ОСОБА_6, районного відділу ДВС Чорнобаївського районного управління юстиції про визнання права власності на майно та виключення його з акту опису й арешту - змінити, скасувавши його в частині відмови в задоволенні позовної вимоги позивача про виключення з акту опису і арешту ? частину земельної ділянки та ухвалити в цій частині нове рішення, яким:

Виключити з акту опису й арешту від 08 травня 2013 року ? частину земельної ділянки площею 0,1451 га. розташовану АДРЕСА_1.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий :

Судді :