Рішення № 37080578, 11.02.2014, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/6037/2013-ц

2/219/63/2014

Артемівський міськрайонний суд Донецької області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.01.2014

Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Шевченко Л.В.

при секретарі судового засідання Томаровій А.П., Івашко К.В.

за участю представника відповідача ОСОБА_1 (на підставі довіреності)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Артемівськ Донецької області цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства КБ "Надра" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по кредитному договору на суму 132837,27 грн. та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ПАТ КБ «Надра» про припинення кредитного договору та договору іпотеки

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Публічне акціонерне товариство КБ "Надра", звернулося до Артемівського міськрайонного суду з позовною заявою, у якій просить стягнути з ОСОБА_2 на користь Банку заборгованість по кредитному договору № 201/07/840-КП/005 від 23.08.2007 року у загальній сумі 16619,20 доларів США, що в еквіваленті становить 132837,27 грн., а також судовий збір у розмірі 1328,37 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між позивачем та відповідачем був укладений договір на отримання кредиту у розмірі 20000 доларів США. Оскільки відповідачем, зобов'язання зі сплати кредиту виконувались несвоєчасно, позивач звернувся до суду з позовною заявою. Згідно рішення Артемівського міськрайонного суду 28.08.2012р. було винесено рішення, яким позовні вимоги банку задоволені частково, стягнуто з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором у розмірі 13 000,00 дол. США» та судовий збір у розмірі 2272,95 грн., в іншій сумі позовних вимог відмовлено. Позивач вказує, що 11.10.2012р. відповідач виконала рішення суду: нею було внесено на рахунок банку 13000,00 дол. США, з яких: 6 725,35 дол. США погашена сума кредиту; 5 550,00 дол. США - відсотки; 774,65 дол. США - комісія. Надалі своєчасно зобов'язання відповідачем за кредитним договором не виконувались, порушені передбачені кредитним договором терміни погашення кредиту та відсотків. У зв'язку з тим, що сума заборгованості стягувалась на 25.05.2012р. і не була погашена повністю, позивач вказує, що станом на 20.05.2013р. утворилась заборгованість за кредитом - 11084,54 доларів США, що в еквіваленті становить 88 598,73 гривень; заборгованість за нарахованими відсотками - 4 309,80 доларів США, що в еквіваленті становить 34 448,23 гривень; пеня за прострочену сплату кредиту складає 819,94 доларів США, що в еквіваленті становить 6 553,78 гривень; пеня за прострочену сплату нарахованих відсотків складає 245,80 доларів США, що в еквіваленті становить 1 964,68 гривень; розмір заборгованості за комісією - 159,12 доларів США, що в еквіваленті становить 1 271,85 гривень.

Відповідач - ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічною позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Комерційного банку «Надра» та після уточнення позовних вимог просить припинити кредитний договір від 23.08.2007 року № 201/07/840-КП/005 у зв'язку з його виконанням, припинити договір іпотеки від 23.08.2007 року на будинок АДРЕСА_1, укладеного на виконання кредитного договору №201/07/840-КП/005 від 23.08.2007 року у зв'язку зі смертю та виконанням зобов'язань; припинити договір іпотеки від 23.08.2007 року на земельну ділянку площею 0,25 га, розташовану в АДРЕСА_2, укладеного на виконання кредитного договору № 201/07/840-КП/005 від 23.08.2007 року у зв'язку зі смертю та виконанням зобов'язань. В обґрунтування позову посилається на те, що вона виконала рішення суду, заборгованості за кредитом не має. Крім того, ОСОБА_2 вважає, що позов Банком подано необґрунтовано, оскільки в 2010 році помер її чоловік, який в забезпечення зобов'язань за кредитним договором, укладав договір іпотеки з Банком.

Ухвалою суду від 19.08.2013 року зустрічний позов прийнято до розгляду разом з первісним позовом.

Представник позивача Палкіна М.Г. в судове засідання не з'явилася. Про неможливість присутності в судових засіданнях надані заяви.

Представник відповідача ОСОБА_1 просив відмовити в задоволенні позову, зустрічний позов задовольнити, посилаючись на те, що ОСОБА_2 виконала рішення суду, яким з неї стягнуто 13000 доларів США.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника відповідача, оцінивши надані суду докази в їх сукупності, з'ясувавши правовідносини, що склалися між сторонами, судом встановлено, що 23.08.2007 року між ВАТ «Комерційний банк «Надра», перейменованим на Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра», про що свідчить замінене 04.02.2011 року Свідоцтво про державну реєстрацію (арк.с.22) та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №201/07/840-КП/005. Відповідно до умов договору банком був наданий кредит позичальнику-відповідачу у розмірі 20 000,00 доларів США (двадцять тисяч доларів США 00 центів), строком до 23.08.2017 року зі сплатою 14,49 % річних за користування кредитними коштами (а. с. 5-8). У відповідності до п.п.3.3.2, 3.3.3 вищевказаного кредитного договору відповідач повинен повертати кредит та сплачувати відсотки банку шляхом внесення мінімально необхідного платежу, який складає 334,15 доларів США, щомісячно до 20 числа поточного місяця. Також кредитним договором передбачено право Позивача (Банку) вимагати дострокового повернення кредиту та сплати процентів за користування ним у випадку невиконання або неналежного виконання Відповідачем (Позичальником) своїх зобов'язань за Кредитним договором (п.4.2.4).

Згідно заявки на видачу кредиту № 1 від 23.08.2007 року ОСОБА_2 отримала 20000 доларів США, що в еквіваленті становить 101000 грн.

В якості забезпечення виконання позичальником свої зобов'язань щодо погашення кредиту, сплати процентів, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат, Майновий поручитель ОСОБА_3 уклав з банком договір іпотеки будинку, що роташований в АДРЕСА_1 загальною площею 89,8 кв.м та на земельну ділянку площею 0,25 га, розташовану в АДРЕСА_2 (п.2.1. кредитного договору).

Банк, скориставшись своїм правом дострокового повернення кредиту, в липні 2012 року звернувся до Артемівського міськрайонного суду Донецької області з позовом про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором, яка станом на 25.05.2012 року становила 28438,57 доларів США, що в еквіваленті становила на той час 227 295,27 грн. та складалася з: непогашеного кредиту: 17 809,89 доларів США, що в еквіваленті становить 142 345,55грн.; заборгованості за нарахованими відсотками в сумі 7 827,24 доларів США, що в еквіваленті становить 62 559,22 грн.; пені за прострочення сплати кредиту: 107,91 доларів США, що в еквіваленті становить 862,50 грн.; пені за прострочену сплату нарахованих відсотків: 987,39 доларів США, що в еквіваленті становить 7 891, 71 грн.; щомісячної плата за управління кредитом: 774,65 доларів США, що в еквіваленті становить 6 191,39 грн.; штрафу 10% за порушення умов договору складає 931,49 доларів США, що в еквіваленті становить 7 444,93 грн.

Під час вирішення справи № 0503/6247/2012 провадження 2/0503/2749/2012 судом встановлено, що відповідачем на час розгляду справи вже було погашено заборгованість за кредитом в сумі 7000 доларів США та з керівництвом ВАТ «Комерційний банк «Надра» досягнута домовленість щодо погашення суми боргу у розмірі 13000 доларів США у зв'язку з загибеллю її чоловіка - ОСОБА_3, з яким 23.08.2007 був укладений договір іпотеки в якості забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором.

Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 28.08.2012 року позов ПАТ «Комерційний банк «Надра»до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Комерційний банк «Надра» заборгованість за кредитним Договором № 201/07/840-КП/005 від 23.08.2007 р. у розмірі 13 000,00 доларів США та судовий збір у розмірі 2272,95 грн. У задоволенні частини інших вимог відмовлено. З цим рішенням суду позивач погодився, рішення набуло законної сили 11.09.2012 року. Документів, які б свідчили про звернення позивача до виконавчої служби з приводу примусового виконання рішення суду від 28.08.2012 року, не надано.

11.10.2012р. ОСОБА_2 виконала рішення суду: було внесено на рахунок банку 13000,00 дол. США., що підтверджується квитанцією № 1 (4095507) від 09.10.2012 року та прибутковим касовим ордером № 1 (41040581) від 09.10.2012 року про сплату 2272,95 грн. судового збору. Факт отримання цих коштів на виконання рішення суду від 28.08.2012 року підтверджується позивачем довідкою від 09.10.2012 року за вих. № 42 18/24-05-306 за підписом начальника відділення № 0424 Шаргородською О.В.

Банк у позовній заяві, що надійшла до суду 08.07.2013 року вказує, що надалі відповідачем зобов'язання за кредитним договором своєчасно не виконувались, були порушені передбачені кредитним договором терміни погашення кредиту та відсотків.

Також позивач зазначає, що у зв'язку з тим, що сума заборгованості стягувалась станом на 25.05.2012р. і не була погашена повністю, станом на 20.05.2013р. утворилась заборгованість за кредитом - 11084,54 доларів США, що в еквіваленті становить 88 598,73 гривень; за нарахованими відсотками - 4 309,80 доларів США, що в еквіваленті становить 34 448,23 гривень; пеня за прострочену сплату кредиту складає 819,94 доларів США, що в еквіваленті становить 6 553,78 гривень; пеня за прострочену сплату нарахованих відсотків складає 245,80 доларів США, що в еквіваленті становить 1 964,68 гривень; заборгованості за комісією - 159,12 доларів США, що в еквіваленті становить 1 271,85 гривень. Всього заборгованість становить 16619,20 доларів США, що в еквіваленті складає 132837,27 грн. Позивач на адресу відповідача направив вимогу № 1288 від 27.05.2013 року щодо сплати вищевказаної суми.

З пояснень позивача, даних в судовому засіданні та розрахунку заборгованості, судом встановлено, що позивач внесену відповідачем суму у 13000 грн. розподілив таким чином: 6725,35 доларів США внесено в рахунок погашення заборгованості по тілу кредиту, 5500 доларів США - несплачених відсотків за користування кредитом та 774,65 доларів США - комісія, мотивуючи це тим, що Банк мав право направити кошти на погашення саме цієї заборгованості. Проте, як вбачається з рішення суду від 28.08.2012 року сума боргу у 13000 доларів США визначена як загальна заборгованість, без визначення: за тілом кредиту, нарахованими відсотками тощо. Як видно з наданих представником позивача розрахунків заборгованості, всі сплачені позичальником кошти, позивач розподілив на власний розсуд. Разом з тим, кредитним договором не передбачено у якій послідовності, черговості та у якому відсотковому відношенні погашається сума боргу. За роз'ясненням судового рішення позивач не звертався.

Відповідач заперечуючи проти позовних вимог щодо стягнення заборгованості в сумі 132837,27 грн. вказує, що згідно рішення суду від 28.08.2012 року у справі № 2/0503/2749/2012 та довідки банківської установи від 09.10.2012 року вона не має заборгованості перед банком за отриманий кредит згідно договору від 23.08.2007 року. Тому вона звернулась із зустрічним позовом про припинення кредитного договору та договорів іпотеки.

З наданих суду документів також вбачається, що представник ОСОБА_2 - ОСОБА_1 звернувся до Артемівського міськрайонного суду Донецької області про роз'яснення рішення суду від 28.08.2012 року. Ухвалою суду від 14.01.2014 року заяву повернуто на підставі ч.2 ст.221 ЦПК України, оскільки заява про роз'яснення рішення суду була подана після його виконання. Суд при цьому виходив з того, що довідкою ПАТ КБ «Надра» № 42 18/24-05-306 від 09.10.2012 року підтверджено, що 09.10.2012 року ОСОБА_4 добровільно вніс 13000 доларів США в рахунок погашення заборгованості по кредитному договору № 201/07/840-КП/005 від 23.08.2007р. на ім'я ОСОБА_2 згідно рішення суду по справі № 0503/6247/2012 від 28.08.2012р., оплатив судові витрати в сумі 2272,95 грн. Ухвала від 14.01.2014 року набула законної сили.

Суд при ухваленні рішення також виходить з такого.

Відповідно до ст. 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтями 3, 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст.ст. 10, 11 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється виключно на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Згідно з ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагентів та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст. 575 ЦК України унормовано, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до приписів ст. 1 Закону України "Про іпотеку" (в редакції чинній на час укладення договору іпотеку) іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в

майбутньому на підставі договору, що набрав чинності. Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Законом визначено, що іпотекодавець - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов'язання або зобов'язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель;

майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника;

іпотекодержатель - кредитор за основним зобов'язанням; боржник - іпотекодавець або інша особа, відповідальна перед іпотекодержателем за виконання основного зобов'язання.

Згідно з положеннями ст. 17 вказаного Закону та ст. 593 Цивільного кодексу України іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання.

Відповідно до ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення правовідношення.

Загальні підстави припинення зобов'язань визначені у главі 50 ЦК України. До них відносяться виконання, передання відступного, зарахування, новація, неможливість виконання, поєднання боржника та кредитора в одній особі та ін.

Згідно п.24.3 ст.24 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні при використанні документа на переказ готівки ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття до виконання банком або іншою установою - учасником платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі. Прийняття документа на переказ готівки до виконання засвідчується підписом уповноваженої особи банку або іншої установи - учасника платіжної системи чи відповідним чином оформленою квитанцією.

Тобто факт виконання грошового зобов'язання із повернення банку кредиту та сплати інших платежів за договором шляхом унесення готівки до каси банку підтверджується лише документально шляхом складення банком розрахункових документів у порядку, встановленому законодавством. На додаток до цього кредитор може видати позичальнику офіційну довідку про погашення боргу. Таким чином, в судовому засіданні знайшов підтвердження той факт, що відповідач повністю виконала рішення суду від 28.08.2012 року, що не оспорюється позивачем.

Згідно статті 608 ЦК України зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою. Зобов'язання припиняється смертю кредитора, якщо воно є нерозривно пов'язаним з особою кредитора.

Згідно з ч. 4 ст. 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

Відповідно до статей 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За змістом зазначених норм у разі смерті фізичної особи, боржника за зобов'язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов'язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи - її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника в зобов'язанні і виникає новий комплекс правовідносин між кредитором та спадкоємцем боржника, до якого переходять відповідні боргові зобов'язання спадкодавця.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

В силу вимог ч. 1 ст. 1 Закону України «Про заставу», застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ст. 593 ЦК України, право застави припиняється у разі: припинення зобов'язання, забезпеченого заставою; втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави; реалізації предмета застави; набуття заставодержателем права власності на предмет застави. Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом. У разі припинення права застави на нерухоме майно до державного реєстру вносяться відповідні дані.

Аналогічне закріплено і в ст. 28 Закону України «Про заставу» застава припиняється: з припиненням забезпеченого заставою зобов'язання; в разі загибелі заставленого майна; в разі придбання заставодержателем права власності на заставлене майно; в разі примусового продажу заставленого майна; при закінченні терміну дії права, що складає предмет застави; в інших випадках припинення зобов'язань, установлених законом.

Відповідно до ч.1 ст. 74 Закону України «Про нотаріат» одержавши повідомлення про припинення іпотечного договору, нотаріус знімає заборону відчуження.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.Статтею 58 ЦПК України закріплено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 27 ЦПК України), так і обов'язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.

Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_3, який є іпотекодавцем за договором іпотеки, помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року. Після померлого ОСОБА_3 в провадженні державної нотаріальної контори знаходиться спадкова справа, спадкоємцями якого є батьки та донька, від імені якої виступає ОСОБА_2

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Таким чином, зобов'язання за кредитним договором вважаються припиненими з моменту сплати боржником кредиторові суми кредиту за договором, процентної ставки та пені в разі порушення умов договору, що й є належним виконанням основного зобов'язання.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у постанові № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» (п.36) роз'яснив, що у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до третьої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, суди мають враховувати, що іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статусу іпотекодавця, має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі й на тих самих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки (стаття 23 Закону України "Про іпотеку").

Проте якщо право власності на предмет іпотеки переходить до спадкоємця фізичної особи - іпотекодавця, який є відмінним від боржника, такий спадкоємець не несе відповідальності перед іпотекодержателем за виконання основного зобов'язання, але в разі його порушення боржником він відповідає за задоволення вимог іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки. Якщо боржник та іпотекодавець - одна й та сама особа, то після її смерті до спадкоємця переходять не лише права та обов'язки іпотекодавця, а й обов'язки за основним зобов'язанням у межах вартості спадкового майна.

Позивач у позовній заяві зазначає, що «у зв'язку з тим, що сума заборгованості стягувалась станом на 25.05.2012 року і не була погашена повністю станом на 20.05.2013 року», то утворилась заборгованість у сумі, визначеній у позовній заяві. Тобто, позивач вважає, що саме тому, що та сума заборгованості, визначена у позовній заяві, що розглядалась судом у справі 0503/6247/2012 провадження 2/0503/2749/2012 та у якій було прийнято рішення про стягнення з відповідача ОСОБА_2 в сумі 13000 доларів США, в іншій частині позовних вимог відмовлено в позові, не була погашена повністю станом на 20.05.2013 року.

Втім, в судовому засіданні встановлено та матеріалами справи доведено, що судове рішення від 28.08.2012 року виконано повністю.

У відзиві на позовну заяву, відповідач зазначила, що вона може погодитися лише з тим, що банк може нарахувати заборгованість з відсотків за кредитним зобов'язанням з 25.05.2012 року по 09.10.2012 року в сумі 706,39 доларів США із розрахунку 13000 доларів *14,49% річних за 4 місяці 15 днів, що становить зазначену вище суму. Проте, суд відповідно до статті 11 ЦПК України, розглянувши справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів, вважає що не може прийняти таку заяву як визнання позову, оскільки така вимога позивачем не заявлялася.

Окільки основне зобов'язання по погашенню заборгованості по кредитному

договору боржником ОСОБА_2 виконано, що є свідченням припинення осново зобов'язання. Тому суд дійшов висновку про те, що у зв'язку з розірванням договору кредиту та виконанням судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором припиняється і договір іпотеки, який був укладений у забезпечення виконання зазначеного договору кредиту.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову Публічному акціонерному товариству КБ «Надра» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по кредитному договору на суму 132837,27 грн. та про задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 до ПАТ КБ «Надра» про припинення кредитного договору та договору іпотеки.

Згідно статті 88 ЦПК України стягнути з відповідача за зустрічним позовом судові витрати в сумі 229,40 грн.

Керуючись ст. 10, 11, 58, 89, 60, 212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В позові Публічного акціонерного товариства КБ "Надра" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 201/07/840-КП/005 на суму 132837,27 грн. - відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ПАТ «КБ «Надра» задовольнити.

Припинити кредитний договір від 23.08.2007 року № 201/07/840-КП/005, укладений між ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_2, у зв'язку з його виконанням.

Припинити договір іпотеки № 201/07/980-І/005 від 23.08.2007 року на предмет іпотеки - будинок АДРЕСА_1, та земельну ділянку площею 0,25 га, розташовану в АДРЕСА_2, кадастровий номер 142098000:02:000:0076, у зв'язку із виконанням основного зобов'язання за кредитним договором.

Стягнути з ПАТ «КБ «Надра», 04053, м. Київ, вул. Артема, 15 рахунок 29095160030027 ЄДРПОУ 20025456 МФО 380764 на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 судовий збір в сумі 229,40 грн.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Донецької області через Артемівський міськрайонний суд Донецької області протягом 10 днів після його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті, оформлено та підписано одноособово суддею.

Головуючий суддя Л.В.Шевченко