Ухвала суду № 37080300, 05.02.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

05 лютого 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/7303/13-а

Категорія: 9.3 Головуючий в 1 інстанції: Бжассо Н. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Крусяна А.В.

- Шляхтицького О.І.

при секретарі - Філімович І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного Управління Державної казначейської служби України в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до Головного Управління Державної казначейської служби України в Одеській області, третя особа на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору - Другий Приморський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії щодо перерахування коштів,

ВСТАНОВИВ :

ПАТ «Комерційний банк «НАДРА» звернувся до суду з позовом, в якому позивач просить визнати протиправною бездіяльність Головного Управління Державної казначейської служби України в Одеській області щодо невиконання платіжного доручення № 1189 від 11.07.2013 року Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції про перерахування на користь ПАТ «КБ «НАДРА» боргу у сумі 30 274, 12 грн.; зобов'язати Головне Управління Державної казначейської служби України в Одеській області перерахувати на користь ПАТ «КБ «НАДРА» борг у сумі 30 274, 12 грн., обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги наступними доводами.

Як зазначає позивач, на виконанні Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції перебуває виконавчий лист № 2-1371/11, виданий 30.10.2012 року Овідіопольським районним судом Одеської області, про стягнення солідарно з ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ «НАДРА» заборгованості в розмірі 180 944, 59 грн.

В ході примусового виконання рішення суду стягнення було звернуто на рухоме майно боржника, що передано у заставу Банку та реалізовано через прилюдні торги. 08.07.2013 року Другим Приморським ВДВС Одеського міського управління юстиції видано розпорядження № В-8/922 ВП № 32514623 про перерахування на користь ПАТ «КБ «НАДРА» боргу в сумі 30 274, 12 грн. 11.07.2013 року, Другим Приморським ВДВС Одеського міського управління юстиції направлено до Головного Управління Державної Казначейської служби України в Одеській області платіжне доручення № 1189 від 11.07.2013 року про перерахування на користь ПАТ «КБ «НАДРА» боргу в сумі 30 274, 12 грн.

В порушення вимог п. 8.4 ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» міжбанківський переказ мав відбутись протягом трьох операційних днів.

Разом з цим, протягом терміну, визначеного Законом, банківський переказ відповідачем здійснений не був, що стало причиною звернення до суду з зазначеним позовом.

В ході судового розгляду представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Відповідач - Головне Управління Державної казначейської служби України в Одеській області заявлені позовні вимоги не визнав, в задоволенні їх просив відмовити, обґрунтовуючи свої заперечення наступними доводами. Як зазначив представник відповідача, останній не є банком, тому ствердження позивача, що у своїй діяльності Головне Управління Державної казначейської служби України в Одеській області має керуватися Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в України» та перерахувати кошти у триденний строк - є безпідставним.

В своїй діяльності відповідач користується Бюджетним Кодексом України, а саме у зазначених правовідношеннях ч.2 ст.55, в якій зазначено, що в першу чергу відповідач повинен забезпечити виконання захищених статей видатків. При цьому, коли настане черга позивача отримати кошти, які знаходяться на депозитному рахунку Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, відповідач зазначити не зміг, додавши, що суми отримані за результатом отримання реалізованого заставного майна є лише цифрами на папері, так як фактично гроші знаходяться на єдиному рахунку Державного бюджету в м. Києві.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Другий Приморський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, в судове засідання не з'явився, повідомлявся належним чином про дату час і місце розгляду справи, причини неявки суду не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надав.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2013 року адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» задоволений. Визнано противоправною бездіяльність Головного Управління Державної казначейської служби України в Одеській області щодо невиконання розпорядження № В-8/922 ВП № 32514623 Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції від 08.07.2013 року. Зобов'язано Головне Управління Державної казначейської служби України в Одеській області перерахувати на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «НАДРА» на р/р №329026215553008 (п/р № ід. №20025456) в ПАТ «КБ «Надра» МФО 380764, кошти у розмірі 30 274 (тридцять тисяч двісті сімдесят чотири) грн. 12 копійок.

Не погодившись з таким рішенням Головне Управління Державної казначейської служби України в Одеській області звернулося з апеляційною скаргою на зазначену постанову, просить її скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні вимог ПАТ «Комерційний банк «Надра» відмовити у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Колегією суддів встановлено, що розпорядженням № В-8/922 ВП № 32514623 від 08.07.2013 року, затвердженим Начальником Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, грошові кошти у сумі 34 301,53 грн., що надійшли 03.07.2013 року на рахунок з обліку депозитних сум при примусовому виконанні виконавчого документа № 2-1371/11, виданого 30 жовтня 2012 року Овідіопольським районним судом Одеської області про стягнення грошових коштів з ОСОБА_2, встановлена необхідність перерахувати на користь ПАТ «КБ «НАДРА» 30 274,12 грн.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність задоволення позову.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до положень ст. 45 Закону України «Про виконавче провадження», грошові суми, стягнуті з боржника, зараховуються державним виконавцем на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.

За письмовою заявою стягувача - фізичної особи чи його представника (за наявності відповідних повноважень) стягнуті грошові суми можуть бути перераховані державним виконавцем на зазначений ним рахунок у банку або в іншій фінансовій установі чи надіслані на адресу стягувача поштовим переказом, що здійснюється за його рахунок, крім переказу аліментних сум.

Стягувачу - юридичній особі стягнуті грошові суми перераховуються державним виконавцем у встановленому порядку на визначені стягувачем належні йому рахунки. Грошові суми, стягнуті державним виконавцем до Державного бюджету України або місцевих бюджетів, перераховуються в порядку, встановленому Державним казначейством України.

Не допускається виплата стягувачу стягнутих сум готівкою або виплата стягнутих сум іншим особам, які не є стягувачами (крім виплати грошових сум заставодержателю, який не є стягувачем, згідно із статтею 54 цього Закону). Забороняється використовувати стягнуті з боржників грошові суми, що підлягають виплаті стягувачам, на цілі, не передбачені цією статтею, а також звертати на них стягнення для виплати іншим особам, які не є стягувачами за виконавчими документами, під час примусового виконання яких ці суми стягнуто (крім випадків, коли стягувач є одночасно боржником у іншому виконавчому провадженні).

Відповідно до положень Наказу Мінюста від 02.04.2012 року № 512/5 «Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішення», органи ДВС мають відповідні рахунки в органах Державної казначейської служби України для обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів та їх виплати стягувачам у національній валюті, а також відповідні рахунки для обліку аналогічних операцій в іноземній валюті в банках. Розрахунки з таких рахунків здійснюються тільки в безготівковій формі. Не допускаються видача та переказ стягнутих державними виконавцями сум стягувачам без зарахування на депозитний рахунок органу ДВС.

Для контролю і перевірки стану рахунків у національній та іноземній валютах та визначення належності коштів ведеться звітність за депозитними сумами органів ДВС.

Не пізніше ніж протягом трьох робочих днів від дня ознайомлення з інформацією про надходження коштів державний виконавець у разі достатності суми для покриття всіх вимог стягувача та наявності відомостей від стягувача про шляхи отримання ним коштів готує одне розпорядження (додатки 3, 4) (у тому числі за зведеним виконавчим провадженням), яким визначає належність указаних коштів та спосіб перерахування стягувачу, яке затверджується начальником органу ДВС із зазначенням дати та скріплюється печаткою органу ДВС. Указане розпорядження готується в двох примірниках, оригінал видається особі, відповідальній за ведення книги обліку депозитних сум, копія залишається у виконавчому провадженні.

Відповідно до положень п. 8.4 ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», міжбанківський переказ виконується в строк до трьох операційних днів.

На думку відповідача по справі, дія вищезазначеного закону, на органи Державної казначейської служби України не поширюються, оскільки вони не є банками, однак, колегія суддів зазначає, що відповідач у своєї діяльності керується Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року № 22.

Преамбула Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», встановлює, що цей Закон визначає загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків (далі - платіжні системи) в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, встановлює відповідальність суб'єктів переказу, а також визначає загальний порядок здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами.

Відповідно до положень Указу Президента України від 13.04.2011 року № 460/2011 «Про положення про Державну казначейську службу України», Державна казначейська служба України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України.

Державна казначейська служба України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для реалізації державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Державна казначейська служба України є учасником системи електронних платежів Національного банку України.

На підставі наведеного, оскільки Державна казначейська служба України є учасником системи електронних платежів, колегія суддів вважає відповідача суб'єктом регулювання Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».

Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги стосовно того, що при проведенні видаткових операцій органи Державної казначейської служби України повинні в першу чергу забезпечити виконання захищених статей видатків передбачених частиною 2 статтею 55 Бюджетного кодексу України, у зв'язку з чим виплата на виконання рішення суду може бути відстрочена на невизначений термін доки не з'являться фінансові можливості в Державному бюджеті здійснити таке фінансування.

З такими доводами суд не погоджується, оскільки вони суперечать загальним принципам правосуддя та сталій практиці розгляду справ Європейським судом з прав людини.

Відповідно до положень ст. 14 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до вимог ч.2,ч.3 ст.14 КАС України, постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Крім того, колегія суддів зазначає, що Європейський Суд з прав людини при розгляді справи «Кечко проти України» зауважив, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

На підставі наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що адміністративний позов ПАТ «КБ «НАДРА» є доведеним, обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду не доказав та не обґрунтував її.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195; 196; 198; 200; 205; 206; 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Головного Управління Державної казначейської служби України в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2013 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів.

Повний текст судового рішення виготовлений 07.02.2014 року.

Головуючий: О.В. Джабурія

Суддя: А.В. Крусян

Суддя: О.І. Шляхтицький